Уточнюйте значення слів і ви звільните людство від половини його помилок (стр. 4 )

Стандартизований за віком коефіцієнт смертності — число випадків смерті в розрахунку на населення з урахуванням усунення впливу відмінностей у віковій структурі населення.

Сумарний коефіцієнт народжуваності — середня кількість дітей, народжених однією жінкою у гіпотетичному поколінні за все її життя,

за умови збереження в кожній віковій групі існуючого рівня народ­жуваності.

Таблиця смертності — теоретична модель дожиття та вимирання покоління новонароджених протягом їх очікуваного життя.

Тимчасова непрацездатність — порушення функцій організму, які мають тимчасовий характер і відновлюються під впливом лікування.

Травма, отруєння — наслідки дії на організм людини зовнішнього чинника (механічного, фізичного, хімічного та ін.), що порушує струк­туру або цілісність органів і тканин або фізіологічні процеси (функції).

Травматизм — сукупність травм, які виникають протягом певного проміжку часу, на певній території їх реєстрації, серед певної групи населення.

Тривалість життя — інтервал між народженням і смертю, що дорів­нює кількості прожитих людиною років.

Фактори ризику — потенційно небезпечні для здоров'я фактори поведінки, біологічного, генетичного, екологічного, соціального харак­теру, навколишнього і виробничого середовища, які підвищують імовірність розвитку захворювань, їх прогресування та несприятливий наслідок.

Фертильність (плодючість, плідність) — здатність людини до відт­ворення нащадків.

Фізичний розвиток - сукупність ознак, що характеризують рівень і динамічні зміни ряду морфологічних, функціональних властивостей окремого індивіда та колективів людей, виражених у вигляді загаль­них і групових характеристик (стандартів фізичного розвитку).

Алкоголізм — термін для визначення хронічного постійного чи періодичного вживання алкоголю, яке характеризується погіршен­ням контролю над випивкою, частими епізодами інтоксикації та споживанням алкоголю, незважаючи на побічні наслідки.

Безпечний рівень здоров'я — мінімальний рівень потенціалу здо­ров'я, при якому відсутні ознаки хронічних захворювань і ендогенні фактори ризику їх виникнення.

Валеологія — наукова дисципліна, основою якої є теорія і прак­тика формування, збереження і зміцнення здоров'я людини.

Гігієнічне виховання — один з напрямків підтримки здоров'я, що представляє собою комплексну просвітницьку, навчальну та власне виховну діяльність, спрямовану на формування гігієнічної культури, здорового способу життя індивідів, груп осіб, населення.

Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю — школи, в яких впроваджені програми формування здорового способу життя у всього контингенту учнів і вчителів шляхом створення сприятливого для зміцнення здоров'я оточуючого середовища.

Життєві навички — особисті, соціальні, пізнавальні, фізичні вмін­ня і навички, завдяки яким люди контролюють і спрямовують своє життя, а також розвивають здібності, що дозволяють їм змінювати навколишнє середовище і самим адаптуватися до його змін.

Здоров'я для всіх (ЗДВ) — право людей в усіх країнах на такий рівень здоров'я, який дозволяє їм вести активне виробниче і соціальне життя.

Здоровий спосіб життя — поведінка людей, яка формується на осно­ві науково обгрунтованих валеологічних і санітарно-гігієнічних рекомендацій, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття, формування валеологічного світогляду.

Зміцнення здоров'я — синонім формування здорового способу життя — сукупність заходів з надання окремим людям і спільнотам можливостей підвищення рівня здоров'я та контролю за факторами, що визначають здоров'я.

Інвестиції в здоров'я — ресурси, цільове призначення яких пов'я­зане із забезпеченням і покращанням здоров"я. Такі капіталовкладення можутьзабезпечуватисьякдержавними, так і приватними установами та організаціями, а також населенням, у тохгу числі окремими особами чи групами осіб.

Інтоксиканти - природні та штучні речовини, які викликають інтоксикацію.

Медико-санітарна просвіта — система підготовки і навчання насе­лення з метою сприяння позитивним змінам в стереотипах поведінки щодо захисту, збереження та зміцнення здоров'я.

Мережа «Здорові регіони» - мережа регіонів, створена з ініціативи Європейського регіонального бюро ВООЗ для вирішення проблем популяційного здоров'я шляхом впровадження стратегій ВООЗ «Здоров'я для всіх» через соціальні (політичні) рішення регіональних органів влади на подолання таких питань, як оздоровлення навко­лишнього середовища, створення передумов для здорового способу життя в регіонах та ін.

Міжсекторальна взаємодія — співробітництво сектору охорони здоров'я та інших державних секторів для досягнення загальної мети при погодженні внеску різних секторів.

Міста здоров'я — міста, довгострокові програми розвитку яких передбачають апробацію нових методів зміцнення здоров'я і покра­щання якості навколишнього середовища на місцевому рівні.

Наркоманія — хворобливий психологічний стан, який характе­ризується постійною потребою у наркотичних лікарських препаратах чи наркотичних речовинах внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них та розвитком абстиненції при припиненні їхнього прийому.

Наркотик — у медицині це психоактивна речовина, яка викликає залежність, що призводить до її приймання у небезпечних для здоров'я дозах та може мати негативні соціальні наслідки.

Охорона громадського здоров'я — заходи з профілактики хвороб, зміцнення фізичного і психічного здоров'я, подовження життя шля­хом цілеспрямованої діяльності всього суспільства.

Поліпшення здоров'я — позитивні зміни показників здоров'я інди­відуума чи населення, включаючи тривалість і якість життя.

Політика досягнення здоров'я для всіх — політика розвитку охо­рони здоров'я, заснована на концепції і цінностях досягнення здо­ров'я для всіх.

Політика охорони здоров'я — сукупність прийнятих рішень чи взятих зобов'язань з проведення певного курсу дій, орієнтованого на реалізацію конкретних цілей і завдань щодо зміцнення здоров'я.

Психічна залежність — прагнення вживати наркотик для відчуття задоволення, яке він приносить, але частіше—для подолання диском­форту, що виникає при його відсутності.

Ризикометрія — визначення ступенів ендогенного (внутрішнього), екзогенного (зовнішнього) та поведінкового впливу чинників ризику щодо виникнення та розвитку хронічних захворювань.

Санометрія — кількісне визначення (діагностика) потенціалу фізичного здоров'я індивідуума, рівнів його психоемоційної напруги, психосоціального стресу, вдоволеності життям та задоволення основ­них життєвих потреб.

Синдром відміни (абстиненція) — реакція організму на припинення приймання наркотичних засобів (може бути хворобливою, іноді смер­тельною).

СІНДІ — загальнонаціональна програма інтегрованої профілак­тики неінфекційних хвороб, запроваджена під егідою ВООЗ.

Соціально-економічне стимулювання осіб, що ведуть здоровий спосіб життя — стимулювання (моральне, матеріальне, адміністративне тощо) суспільством або окремими керівниками підприємств, організацій тощо осіб, які дотримуються засад здорового способу життя на виробництві, у навчанні та побуті.

Суспільна політика сприяння зміцненню здоров'я — чітко виражена орієнтація на забезпечення здоров'я і рівноправності у всіх областях політики охорони здоров'я, а також відповідальність за негативні наслідки для здоров'я.

Токсикоманія — наркоманія, при якій використовуються речовини, що юридично не віднесені до наркотиків.

Толерантність — зниження реакції організму на дозу наркотику, яке виникає при тривалому його вживанні.

Участь населення в охороні здоров'я — активне залучення населення до участі в плануванні, забезпеченні функціонування і контролю організації первинної медико-санітарної допомоги, з використанням місцевих та інших ресурсів і можливостей.

Фізична залежність — звикання організму до присутності інтокси-канта, яке виявляється у зростанні толерантності і синдромі відмови.

Хелсизм — культурно-ціннісна орієнтація на здоров'я як найваж­ливіше з усіх благ і досягнень, переконання в тому, що досягнення здоров'я — головна мета існування людини.

Центр здоров'я (республіканський, обласний, міський, районний) — спеціалізована санітарно-профілактична установа, призначена для забезпечення організаційно-методичної роботи з проблем гігієнічного виховання та оздоровлення населення немедикаментозними засобами, а також для безпосередньої участі у цих заходах.

Шкідливі звички — дії та вчинки, що перетворилися на потребу і тому регулярно виконуються (тютюнопаління, вживання наркотиків, переїдання, зловживання алкоголем тощо). Вони негативно впливають на здоров'я та заважають людині успішно реалізовувати себе як особистість.

Якість життя — ступінь сприйняття окремими людьми чи групами людей того, що їх потреби задовольняються, а необхідні для досягнення благополуччя і самоствердження можливості будуть реалізовані.

Амбулаторія - заклад, який надає населенню первинну медико-санітарну допомогу.

Амбулаторний хворий — пацієнт, який відвідує амбулаторно-полік­лінічний заклад для профілактики, діагностики, лікування хвороби та реабілітації.

Амбулаторно-поліклінічна допомога — медична допомога пацієн­там, які за станом здоров'я потребують медичної допомоги в амбула­торних умовах або вдома.

Виписка (зі стаціонару) — закінчення періоду стаціонарного ліку­вання незалежно від того, чи повернувся пацієнт додому, був переве--ений в інший стаціонар або помер.

Відвідування (контакт) — один епізод надання амбулаторно-поліклінічної допомоги (обстеження, консультація тощо), виконаний лікарем або середнім медичним працівником стосовно до одного пацієнта на амбулаторному прийомі, вдома або в іншому місці.

Відділення лікарів загальної практики - сімейних лікарів - струк­турний підрозділ амбулаторно-поліклінічного закладу для надання кваліфікованої первинної медико-санітарної допомоги населенню, прикріпленому за сімейно-територіальним принципом.