Уточнюйте значення слів і ви звільните людство від половини його помилок (стр. 11 )

Право громадян на інформацію про стан здоров'я — право на отри­мання громадянином у доступній формі інформації про стан здоров'я, включаючи відомості про результат обстеження, наявність захворювання, його діагноз та прогноз, методи лікування, пов'язаний з ним ризик, можливі варіанти медичного втручання, наслідки і результати проведеного лікування.

Право громадян на охорону здоров'я - право громадян, яке забез­печується охороною навколишнього природного середовища, ство­ренням сприятливих умов праці, побуту, відпочинку, виховання та навчання громадян, виробництвом та реалізацією доброякісних продуктів харчування, а також наданням населенню доступної медико-соціальної допомоги. Держава забезпечує громадянам охорону здоров'я незалежно від статі, раси, національності, мови, соціального по­ходження, службового стану, місця проживання; ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань.

Примусові заходи медичного плану — заходи, які вживаються за рішенням суду по відношенню до осіб, що страждають на психічні розлади, які скоїли суспільно небезпечні Дії, на підставі і у порядку, встановленому чинним законодавством.

Угода (контракт)—правовий механізм організації діяльності, утому числі медичної.

Акредитація — встановлення відповідності конкретного закладу охорони здоров'я визначеним стандартам організаційних, правових, клінічних технологій і вимог, з метою забезпечення високого рівня діяльності медичного закладу.

Анулювання ліцензії — позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на здійснення певного виду господарської діяльності.

Виробництво — діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію про­дукції власного виробництва.

Галузевий стандарт — стандарт, що розробляється у випадку відсутності відповідного державного стандарту чи необхідності встановлення вимог, які перевищують такі, що встановлені державним стандартом. Порядок розробки галузевого стандарту встановлюється галузевим органом державного управліннях

Гарантування якості медичної допомоги — забезпечення кожному хворому такого комплексу медичної допомоги, який повинен зумо­вити оптимальні для здоров'я цього пацієнта результати відповідно до рівня медичної науки і техніки і таких біологічних факторів як вік, важкість основного захворювання, характер супутньої патології, реакція на обраний метод лікування.

Господарська діяльність— будь-яка діяльність, у тому числі підпри­ємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підпри­ємницької діяльності, пов'язана з виробництвом продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Державні соціальні гарантії — мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, ін­ших видів соціальних виплат, які встановлені відповідними законами

та іншими нормативно-правовими актами і забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти — соціальні норми і нормативи або їх комплекс, встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами, на базі яких визначаються рівні основних державних соціаль­них гарантій.

Експертна оцінка — установлення ступеня відхилення від: 1) загал ь-новстановленого стандарту (нормативу) медичної послуги; 2) сфор­мованих середньостатистичних параметрів; 3) адміністративно встановлених критеріїв, якими опосередковано характеризується праця медичного працівника.

«Золотий стандарт» (еталонний метод) — стандарти та норми обслу­говування, що відповідають сучасному рівню розвитку медицини та організації діяльності провідних закладів охорони здоров'я.

Компоненти якості медичних послуг - адекватність, економічність, науково-технічний рівень.

Користувач стандарту — юридична чи фізична особа, що засто­совує стандарт у своїй науково-практичній, дослідницькій, техно­логічній, проектній, виробничій, стандартизаторській, організа­торській, менеджерській, навчально-педагогічній та інших видах діяльності.

Ліцензіат — суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на здійснення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцен­зуванню.

Ліцензійний реєстр — список суб'єктів господарювання — ліцен-зіатів, який формується і ведеться органом ліцензування відповідно до отриманої ліцензіатами ліцензії як автоматизована система зби­рання, накопичення, захисту та обліку відомостей про цих суб'єктів.

Ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спе­ціальних вимог, обов'язкових для виконання при впровадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право
ліцензіата на проведення зазначеного в ньому виду господарської
діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцен­
зійних умов.

Ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, ви­дача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Медичний стандарт — впорядкована послідовність діагностичних і лікувальних заходів, яка відображає досягнення науки і практики в поєднанні з оцінкою ефективності медичної допомоги на основі об'єктивних критеріїв.

Медичні стандарти обстеження — перелік діагностичних процедур (лабораторна та інструментальна діагностика, консультації спеціа­лістів), які слід застосовувати при наданні медичної допомоги конк­ретному хворому.

Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною орга­нізацією, яка займається стандартизацією, і доступний широкому колу користувачів.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним орга­ном стандартизації (центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації), і доступний широкому колу користувачів. До нього можна зарахувати Державні стандарти і стандарти галузі.

Нормативи доходу — розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обра­ховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

Нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб.

Нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує опти­мальне задоволення потреб.

Нормативи споживання—розміри споживання в натуральному вира­зі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, ос­віти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побу­тового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг.

Об'єкт стандартизації — продукція, послуги, процес, роботи, до яких можна застосувати стандартизацію.

Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України або спеціально уповноважений вико­навчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Орган стандартизації — орган, що займається стандартизацією, визнаний на міжнародному, національному чи регіональному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затверд­ження стандартів.

Оцінка якості медичної допомоги — методика оцінки якості виконання медичних послуг на основі затверджених критеріїв.

Попередній стандарт — тимчасовий документ, що приймається органом стандартизації і доводиться до широкого кола потенційних користувачів; інформація, одержана в процесі використання попереднього стандарту, і відгуки на цей документ слугують основою для вирішення питання про доцільність прийняття і введення в дію стандарту.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною орга­нізацією, яка займається стандартизацією (регіональним органом стандартизації), і доступний широкому колу користувачів.

Система стандартизації в охороні здоров'я — сукупність норма­тивних документів і організаційно-технічних заходів, яка охоплює усі стадії життєвого циклу нормативного документа і містить вимоги до об'єктів стандартизації в галузі охорони здоров'я.

Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними* соціально-культурними послугами.

Стандарт — чіткий перелік умов, яких необхідно дотримуватися в процесі роботи або для досягнення певного кінцевого результату.

Стандарт методів досліджень — це стандарт, що встановлює методи досліджень чи їх сукупність за рахунок додаткових дій (наприклад, відбір проб, використання статистичних методів, порядок проведення досліджень).

Стандарт послуги — встановлення вимог, які повинна задоволь­няти послуга для забезпечення її відповідності призначенню.

Стандарт установи — стандарт, що розробляється у випадку відсут­ності на об'єкт стандартизації державного чи галузевого стандарту або при необхідності встановлення вимог, які розширюють встановл­ені державним чи галузевим стандартами, порядок розробки якого гар­монізується з державним і галузевим і встановлюється цією уста­новою.

Стандарти діагностичні — розроблений перелік необхідних і дос­татніх видів діагностичних заходів для конкретних захворювань з метою визначення діагнозу і контролю за перебігом їх лікування у відповідних лікувально-профілактичних установах (ЛПУ).

Стандарти лікувально-економічні — стандарти, що визначають механізм ціноутворення в системі медичного страхування для осіб, установ і їх підрозділів, заснованих на діагностичних і лікувально-технологічних стандартах.

Стандарти лікувально-технологічні - розроблений перелік необ­хідних заходів, методів лікування певної нозологічної форми в різних умовах (амбулаторна, невідкладна, стаціонарна допомога) і в різні періоди хвороби (загострення, ремісія, реконвалесценція тощо).

Стандарти медико-технологічні — визначають умови виконання лікувально-діагностичних заходів, приготування лікарських засобів, лікувального харчування, засобівдогляду, медичної техніки.

Стандарти науково-медичні — порядок розробки і впровадження Нових способів діагностики і лікування, застосування і випробування нових лікарських препаратів та медичної техніки.

Стандарти професійні — визначення професійної якості медичного і фармацевтичного персоналу (наявність умінь і навичок конкретного медичного працівника, що дозволяє йому виконувати необхідні діагностичні і лікувальні маніпуляції (послуги).

Стандарти якості лікування — відповідність проведеної діагнос­тичної і лікувальної роботи у кожному конкретному випадку установленим лікувально-діагностичним стандартам, які дають можливість оціните результати лікування в цілому.

Стандартизація в охороні здоров'я - сукупність організацій, установ, підприємств, асоціацій, наукових товариств і інших суб'єк­тів, незалежно від їх відомчої належності і організаційно-правової формибдіяльності, діяльність яких пов'язана з виробництвом, забезпеченням контролю якості, реалізацією лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг, проведенням робіт, спрямованих на попередження хвороб, організацією і управлінням процесами і фінансами у сфері охорони здоров'я, освітою медичних працівників на додипломному і післядипломному рівні.

Сфера стандартизації — сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації.

Якість медичної допомоги — система критеріїв, які дозволяють визначити якість надання медичної допомоги як на визначеній тери­торії, в певній медичній установі, у певного лікаря, так і окремому хворому.