Українське та світова культура (стр. 6 )

Тонкоплівкові технології, гетеролазери, надчисті («космічні») кристали, однокристальні мікропроцесори, радіаційна фізика твердотільних матеріалів, модерна сенсорика — аж не віриться, що всі ці сучасні, актуальні й перспективні напрями охоплювала одна людина, видатний український фізик, професор Олександр Смакула (1900-1983). Олександр Смакула блискуче освоїв основи квантової механіки, яка тільки-но створювалася, і застосував їх для розв'язання механізмів взаємодії електромагнітного випромінювання з кристалом. Він також використав поняття квантових осциляторів для опису та пояснення радіаційного забарвлення кристалів, вивів кількісне математичне співвідношення, відоме як формула Смакули.

Олександр Смакула увійшов в історію науки як один із найвидатніших українських фізиків XX ст. Він є гордістю не лише українського народу, а й світової науки. Понад 40 років свого життя Олександр Смакула віддав науці за межами України. «Але своєї Батьківщини не забув і повік не забуду», — писав він у 1964 році.

У 1951 р. О. Смакула був запрошений до Массачусетського технологічного інституту. Цей науковий заклад вважається найкращою вищою технічною науковою інституцією в Америці. У той час у цьому інституті працювало багато видатних світових учених: творець кібернетики Вінер, засновник математичної теорії пересилання інформації К. Шеннон, фахівці з теорії інформації Д. Віснер та квантової механіки Д. Слейтер та багато інших. Серед цієї наукової еліти професора О. Смакулу вважали одним із кращих. Він здобув пошану за енциклопедичні знання з різних технічних ділянок науки, зареєстрував багато патентів, написав чимало наукових праць. Смакула написав фундаментальну монографію «Монокристали: вирощування, виготовлення і застосування», яка вийшла 1962 р. Олександр Смакула досліджував і органічні кристали, що згодом дало змогу синтезувати вітаміни А, В2 та D. Вчений долучився до розвитку квантової теорії, мав чимало ґрунтовних ідей про багаторівневість структури навчального процесу в університетах, про гуманізацію й екологізацію освіти, про наукову термінологію, про гармонію фундаментальних і прикладних досліджень, теорії й експерименту. Він є автором понад 100 наукових праць.

Незважаючи на те, що Олександр Смакула був далеко від батьківщини, він завжди залишався патріотом України, підтримував тісні зв'язки з українцями американської діаспори, був дійсним членом наукового товариства ім. Тараса Шевченка, почесним членом Товариства українських інженерів в Америці та інших наукових товариств, учений мріяв побачити Україну. У 1972 р. він узяв участь у Міжнародній конференції з кристалографії, що відбулася у Вірменії, після якої йому дозволили відвідати рідних. Це були перші й останні відвідини ним України, рідного села Доброводи, Тернополя і Києва. Олександр Смакула помер 17 травня 1983 р. у м. Обурні у США, де його і поховали.

Рішенням XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000 рік було проголошено роком О. Смакули.

Киянин Ігор Іванович Сікорський (1889-1972), «батько гвинтокрилів», походить із родини православного священика, конструюванням захоплювався з юності, а ідею гвинтокрила йому навіяли малюнки повітряного гвинта, виконані Леонардо да Вінчі.

«Містер гелікоптер» — так українського авіаконструктора Ігоря Сікорського називали в США. Нині його літаками літає Президент США, його ім'я відоме у всьому світі. Однак мало хто знає, що перші кроки в авіаконструюванні Ігор Сікорський робив у Київському політехнічному інституті. Щоправда, тут він провчився недовго. Через три роки майбутнього батька гелікоптерів відрахували. У документах, що нині зберігаються в інституті, зазначено — за несплату. У неповні 23 роки Сікорського запрошують головним конструктором у щойно створене повітроплавальне відділення Російсько-балтійського вагонного заводу. Саме тут у березні 1913-го, після низки фантастичних на той час за технічними якостями біпланів і монопланів, з'явився перший у світі чотиридвигунний повітряний гігант, який назвали «Русский витязь». Саме він став прообразом усіх майбутніх пасажирських літаків, бомбардувальників і транспортних авіамашин. Наступним кроком авіаційної технічної думки став «Ілля Муромець». Аеробус Сікорського піднімав у повітря 17 пасажирів, забезпечував високий, як на той час, рівень комфорту: світло, тепло, туалет і навіть оглядовий майданчик. Саме на «Іллі Муромці» 30 червня 1914 року Сікорський, побивши усі світові рекорди тривалості та висоти польотів, здійснив переліт із Києва до Санкт-Петербурга.

У Санкт-Петербурзі Сікорський підняв на апараті й покатав над містом членів Державної думи, намагаючись зацікавити їх, щоб вони надали кошти на продовження експериментів. І гроші він таки отримав — імператор особисто вручив молодому конструкторові орден Святого Володимира IV ступеня і 100 тисяч рублів. Сікорський із тріумфом на тому ж таки «Іллі Муромці» повертається до Києва.

Долю знаменитого конструктора змінила революція. Його талант став непотрібним на Батьківщині — всі роботи з будівництва нових літаків припинились. Тоді Сікорський вирішив переїхати до США. Там він створив та довів до серійного виробництва вертольоти усіх існуючих класів. До кінця свого життя геній авіабудування так і не зміг повернутися на Батьківщину. Хоч завжди згадував, що саме в Києві, у дворі батьківського будинку зібрав свій перший вертоліт.

Нині американській фірмі, яка носить ім'я Ігоря Сікорського, належить майже третина світового ринку гвинтокрилих машин, її річний оборот складає близько 2 мільярдів доларів. При фірмі діє музей, присвячений видатному діячу світової авіації. Матеріали про Ігоря Сікорського зберігаються у спеціальних фондах бібліотеки Конгресу США, Національного аерокосмічного агентства (NASA). Його пам'яті і славним діянням присвячені сотні книг, альбомів, які видані у десятках країн світу.

«Зірка» американської астрономії, професор Отто Струве — нащадок німецької династії астрономів. Його батько переїхав до Харкова, де працював професором університету і директором астрономічної обсерваторії. І саме в Харкові народився його син Отто, який під час революції й громадської війни воюватиме на стороні «білих» проти «червоних» і згодом йому доведеться залишити Україну. Його шлях проліг через Туреччину до Америки, де Отто Струве, котрий дуже швидко завоював авторитет серед учених астрономічної наукової сфери, судилося у 35-літньому віці стати директором провідної американської обсерваторії «Yerkes». Отто Струве впровадив у астрономічні спостереження використання спектроскопії й отримав вагомі результати, зокрема у вимірюванні швидкості обертання далеких зірок, ставши однією з найяскравіших «зірок» американської астрономії й прилучившись до піднесення її на найвищий світовий рівень.

Георгій (Джордж) Ґамов (1904-1968), котрий по материнській лінії походив зі стародавнього запорізького роду Лебединців, любив жартувати, що один із козаків на знаменитій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» — його пра-пра-прадід.

Георгій Ґамов народився в Одесі, де пройшли його молодечі роки й початки університетських студій. Закінчував навчання в Ленінграді. Своє перше епохальне досягнення — пояснення ефекту радіоактивності на основі нової тоді квантової теорії він зробив у Західній Європі (1928-1931), будучи у відрядженні. У 1933 році з величезними пригодами Георгій Ґамов залишає Радянський Союз назавжди, і доля приводить його до столиці США, де він стає професором фізики George Washington University.

Джордж Ґамов був ученим широкого діапазону зацікавлень і здобув світове визнання не лише в галузі ядерної фізики, а й астрофізики (як один із авторів теорії Великого вибуху, т. зв. «Біг Бенг»), у біофізиці (запропонував розшифрування генетичного коду). Широкому загалові професор Ґамов відомий як автор понад 30-ти науково-популярних книг про теорію відносності, квантову механіку, космологію тощо. А за книгу «Містер Томкінс у країні чудес», яка допомогла не одному поколінню учнів зрозуміти закони фізики, в 1956 році ЮНЕСКО удостоїла вченого премії за популяризацію науки.

Серед світил американської науки, чия генеалогія пов'язана з Україною, є ще цілий ряд блискучих учених: основоположник теорії міцності матеріалів Степан Тимошенко; новатор модерної генетики Теодозій Добжанський; провідний учасник розробки і виготовлення першої американської атомної бомби Юрій Кістяківський; лауреат академічних, індустріальних і державних відзнак за внесок у розвиток напівпровідникових систем Нік Голоняк; основоположник нового напряму хімії «скорпіонатів» Святослав Трохименко; один із керівників Національного космічного агентства NASA (США), президент Міжнародної академії астронавтики, яка об'єднує понад 1000 найвидатніших науковців усіх ділянок космонавтики світу, Михайло Яримович; видатний ентомолог, перший українець у США, який отримав ступінь доктора наук і звання професора університету, Олександр Неприцький-Грановський та багато інших.

Неможливо не зупинитися хоча б на дуже короткому перелікові видатних українців, які мешкали й творили в Росії. Усі вони разом зробили значний внесок у розвиток культури, мистецтва, науки Російської імперії, Радянського Союзу, а відтак і світової цивілізації.

Видатні діячі, які мали відношення до України за походженням або проживанням, значно прискорили розвиток російської науки, освіти, літератури, творчості, державництва. Завдяки їх зусиллям російська культура отримала потужний імпульс у своєму розвитку і засяяла новими барвами.

Слід підкреслити, що майже всі ці особистості пам'ятали своє українське коріння, цікавилися життям рідної України.

Ось декілька найблискучіших імен.

Гоголь Микола Васильович (1809-1852), етнічний українець, великий прозаїк, драматург. А от чий — український чи російський — до цього часу ідуть суперечки. Загалом же вся творчість великого письменника була спрямована на «очищення серця», «розуміння серцем», щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії. «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага», — писав палко настроєний на самопожертву юнак.