Розвиток банківської системи України в умовах становлення ринкового господарства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) (стр. 3 )

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www. .

Серед авторів фундаментальних праць з історії банківської справи часів Російськоімперської епохи слід назвати Б. Ананьіч «Банкирские дома в России 1860–1914 гг. Очерки истории частного предпринимательства» (1991 р.) [9], Ю. Петрова «Коммерческие банки Москвы. Конец ХІХ в. – 1914 год» (1998 р.) [229], В. Степанова «: Судьба реформатора» (1998 р.) [281].

Крім зазначених праць протягом останнього часу вийшли й ряд важливих статей С. Пєтішкиної [232], А. Тихонова [288], В. Степанова [279; 280; 282], А. Бугрова [44], І. Левічової [154; 155] та ін.

На сучасному вітчизняному етапі української банківської системи другої половини ХІХ – початку ХХ ст., який бере початок з часу утвердження України, як незалежної держави, українськими істориками та економістами видано ряд праць, в яких частково висвітлюються закономірності розвитку та організаційно-економічні засади формування дореволюційної банківської системи України. Зокрема, колектив авторів , І. І. Д’яконова, І. В. Сало, , Т. І. Соколенко видали спільну працю «Фінансово-кредитна система України–Росії (ХVІІІ–ХХ ст.)» (2000 р.), де в розділі «Грошово-кредитна система України–Росії до початку ХХ століття» розглядаються банки, банківська система та банківські операції пореформеного періоду, а також висвітлюються проблеми реалізації кредитної політики держави до 1917 р. Також слід відзначити підручник «Історія грошей і банківництва» (2004 р.), у якому І. Г. Скоморовичем, , та ін. висвітлюється еволюція грошово-банківської сфери. А в одному з параграфів здійснено спробу розкрити історичний процес розвитку банківського господарства на території України в епоху вільного підприємництва.

Також слід виділити ряд історико-економічних досліджень вітчизняних вчених, де висвітлюються окремі аспекти розвитку дореформеного українського банківництва. Так, у книзі «Становлення і розвиток кредитно-фінансової системи на Сумщині (ХІХ – початок ХХ ст.)» (1999 р.) за авторством В. І. Міщенка та Г. І. Корогод досліджується процес виникнення і розвитку фінансово-кредитної системи на Сумщині, показується, як і коли виникли перші банки на території області та основні напрямки їх діяльності. Праці ї «Формування кредитно-банківської системи на Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)» і «Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережній Україні у другій половині ХІХ ст.» (1997 р.) висвітлюють процес утворення та специфіку діяльності Державного банку, Селянського та Дворянського банків, політику державної підтримки вітчизняного виробництва та основні чинники, які впливали на формування кредитно-банківської системи Правобережної України. Особлива увага приділена автором розгляду діяльності представників Київської економічної школи та аналізу їх теоретичного та практичного внеску у становлення зазначеної системи. Оглядово й побіжно проблема розглядається і в різних виданнях з економічної історії – підручниках та посібниках групи авторів: , , [148]; , , іної та ін. [102].

Більш поглиблено, акцентується увага на внеску українських вчених у розробку найбільш важливих проблем ринкової економіки, зокрема фінансово-кредитних, у працях С. Злупка, де, на нашу думку, слід насамперед виділити його «Персоналії і теорії української економічної думки» (2002 р.). Дослідженням життя та наукової діяльності видатних українських економістів займався й І.-С. Коропецький. У своїй монографії «Українські економісти ХІХ ст. та західна наука» (1993 р.) він багато уваги приділяє й таким дореволюційним фахівцям з кредиту й банківської справи, як М. Бунге, К. Гаттенбергеру, Д. Піхну, П. Мігуліну та іншим. Також дуже цінною в цьому ключі є книга «М. Бунге: сучасний дискус» (2005 р.), в якій найбільш повно і різнобічно розглядається постать М. Бунге – його наукова та практична діяльність [56], видана за редакцією одного з провідних сучасних економістів, професора Київського національного університету імені Тараса Базилевича [21]. Питанням генези ринкового господарства в українській економічній думці другої половини ХІХ – початку ХХ ст. присвячено монографію «Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства в працях економістів України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» (2003 р.) в якій, між іншим, висвітлюється їх внесок у розробку дореволюційної фінансово-кредитної системи України. Окремі аспекти цього питання розглядаються в публікаціях Т. Гайдай [76–78], Л. Вернигори [67], В. Кудлака [143–145] та ін.

На особливу увагу заслуговує монографія С. І. Тіцького «Всемирная история денег, кредита и банков» (1997 р.), що є першим в Україні комплексним дослідженням всесвітньої історії грошей, кредиту і банків, еволюції наукових поглядів на сутність і майбутнє грошових та кредитних відносин. Значна увага автора книги приділена й розгляду кредитно-банківських відносин в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. На основі зібраного статистичного матеріалу автор зробив ряд важливих висновків щодо структури, характеру операцій та особливостей діяльності пореформеної банківської системи України.

Отже, історико-економічний огляд фахової літератури дає змогу зробити висновок, що сучасними дослідниками було проведено значну роботу з вивчення проблеми формування української банківської системи в умовах становлення ринкового господарства в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Проте повного, ґрунтовного, розгорнутого, узагальнюючого висвітлення динаміки її розвитку, теоретичних і практичних принципів роботи, мети організації, функціонального призначення та характерних рис структуризованості в українській історіографії ще немає.

1.3. Висновки до першого розділу

1. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в українській економіці протягом останніх десятиріч, зумовлюють підґрунтя для актуалізації низки історико-економічних досліджень. Повна переорієнтація економічної системи передбачає пошуки нових шляхів ефективного економічного курсу, що супроводжується цілковитою відмовою від традиційних командно-адміністративних уявлень про діяльність економічної інфраструктури, припускають і врахування власного (дореволюційного) історичного досвіду керування економічною системою, зокрема її банківською підсистемою. Проте глибоке вивчення та аналіз наукової спадщини з даної проблематики свідчить про недостатню увагу вітчизняних економістів до питань розробки концептуальних засад вивчення формування банківництва на теренах підросійської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

2. Історіографічний аналіз банківництва розпочався в 50–60-х рр. ХХ ст., коли історіографія виокремилася в спеціальну галузь історичної науки. Але кількість досліджень, присвячених історіографії банківської справи в Україні, незначна, у своїй більшості вони підготовлені в радянську добу на основі марксистсько-ленінської методології, здебільшого у загальносоюзній та російській літературі. Історіографія банківництва в Україні не була предметом спеціального вивчення, а сучасний етап розвитку вітчизняної економічної науки, який характеризується якісними змінами та зрушеннями, настійно диктує необхідність такого дослідження.

3. На нашу думку, існує нагальна потреба неупередженого і об’єктивного аналізу особливостей формування економічних концепцій банків та банківської системи в умовах становлення радянської економічної системи, коли наука зазнала негативного впливу політики та ідеології, адміністративно-командних методів керівництва, догматизму і некомпетентного втручання, що висуває обрану тему до перспективних напрямків дослідження історії економічної думки. Великого значення в процесі історіографічної оцінки радянської літератури з проблем банківської справи набуває пізнання теоретичних положень і висновків, причин та умов, в яких вони зароджувалися і змінювалися.

4. Історіографію проблеми генезису банківської системи на теренах України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. згруповано за трьома періодами: 1) друга половина ХІХ – 1917 р.; 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) сучасний і в межах кожного з них розглянуто літературу наукового, публіцистичного, статистичного та документального характеру, що відповідає тематиці окресленої теми дослідження.

РОЗДІЛ 2

Формування банківської системи ринкового

типу в Україні в пореформений період

2.1. Історичний розвиток кредитно-банківських відносин.

Інтерес до банків та банківської справи людство почало виявляти у різні часи та епохи. Під різноманітними назвами перші прообрази таких закладів функціонували ще в давні часи у Вавилоні, Єгипті, Стародавній Греції, Римській імперії та інших державах. Пізніше у більш досконалому вигляді вони починають з’являтися в Італії, Англії, Франції, Німеччині, Іспанії.

Появу перших банків спричинили економічні потреби, які почали виникати з розвитком господарства та товарно-грошових відносин у різних країнах: 1) необхідність у надійному збереженні власних заощаджень (дорогоцінностей, грошей); 2) бажання максимально спростити здійснення різних платіжних операцій; 3) необхідність в існуванні постійного «мірила цінностей», яке було б прийняте за основне при визначенні цін на товари [33, с. 11].

У країнах стародавнього світу існувала потреба й у кредиті, яку спочатку задовольняли переважно лихварі. Проте, стародавня лихварська діяльність досить часто призводила до економічного занепаду цілих регіонів. Так, наприклад, податкова система, що існувала за часів розквіту Римської імперії, вимагала від завойованих нею народів сплати щорічної данини та непосильних відкупних виплат. Вибиванням цих коштів займалися банкіри, призначені керівниками держави, або відкупщики – посередники між державною скарбницею та платниками податків. Відкупщики позичали гроші під високі відсотки платникам податків, а в разі несплати ними боргу продавали їх у рабство. Бували приклади, коли через несплату боргів і податків у рабство продавалося все населення невеликих провінційних римських містечок [285, с. 23].