Стенограма другого відкритого круглого столу «Змістовність державних символів як ціннісний орієнтир соціокультурного прогресу України» , – УКРІНФОРМ, 5 вересня 2007 р (стр. 2 )

Ігор Каганець, головний редактор журналу "Перехід-ІV", завідувач Лабораторії психоінформатики Центру з інформаційних проблем територій НАН України:

Спосіб життя спільноти визначається її світоглядом. А символіка – це концентрований світогляд. Тому яка символіка, таке з часом влаштовується життя. Ми зараз знаходимося в такій ситуації, що закінчується величезний цикл природно історичний і з’являється новий. Природно з’являються ріні варіанти комбінації символіки. В цілому, якщо ми хочемо, щоб нормально розвивався народ, то потрібно, щоб символіка була в абсолютній цілісності і єдності, щоб герб, прапор, гімн і мета народу, держави були в єдності.

Якщо подивитися на те, що є зараз, то ситуація дуже суперечлива. Якщо взяти прапор, то він є констатацією перевертання природного порядку. Жовтий колір – символізує активне творче начало, а синій – матеріальне, пасивне, консервативне начало. Якщо говоримо про синьо-жовтий прапор, то він символізує домінування пасивного, матеріального над активним, творчим. Це не те, що є в нашому житті.

Щодо тризуба, у фільмі сказано, що він з’явися ніби випадково з орієнтацією на українське, звичай, без заглиблення в сутність цього символу. Насправді, цей символ дуже давній, ми його бачимо в часи експансії аріїв в середині 2 тисячоліття до н. е. Він символізує попри ті різні версії – життя, саме число 3 означає динамічне життя. Число 1 означає цілісність, 2 – початок різноманітності, яка може призвести до конфлікту, дуальності. А 3 – зняття суперечностей і нормальний стабільний розвиток.

Другим символом, який існував ще раніше – це сварга, свастика або сонце бік, символізує центр, центр в широкому сенсі. Це символ Творця Всесвіту, що є центром Всесвіту. Це символ сонця, який є символом сонячної системи, символ країни, звідки почався розвиток індоєвропейської або азійської спільноти. Це символ того божественного, що є в кожній людині, символ боголюдини. Саме свастика до Середньовіччя була символом Ісуса Христа, символом боголюбської реалізації.

Щодо гімну, то теперішній гімн не символізує національну мету, а є скоріше гімном національно-визвольної боротьби. Але державний гімн повинен нести в собі мету, бо будь-яка система без мети немає шансів на існування.

Зараз ми знаходимося на етапі творення нової системи цивілізації, тому нам цікаво те, що було в минулому, але в першу чергу ми повинні виходити з того, що ми хочемо – єдність мети, прапору гербу і гімну. Гімн, звичайно, треба написати інший, який би змалював те майбутнє, до якого ми прагнемо, навколо якого буде формуватися нове суспільство.

Щодо прапора, то має бути жовто-блакитним. Як тільки зроблений буде цей акт, побачите, як почнеться зміна масової свідомості, бо одразу почнуться запитання: а чому так, а-а-а, виявляється, що є щось божественне і матеріальне, що в кожному з нас дрімає божественне начало і в кожному почнуться перетворення, які можуть досягнути потужних масштабів.

Щодо герба: два традиційні символи – сварга і тризуб. Сварга – це завжди початок чогось нового. Все починається тоді, коли людина чи якась спільнота усвідомлює себе в центрі, розуміє, що все залежить від неї, від її власної волі, що вона має волю досягнути змін, вона ні на кого не показує пальцем, що є там якісь воріженьки, які заважають, вона всі причини шукає сама в собі і там знаходить волю для перетворення. Тому, на мою думку, потрібно піднімати питання про те, що символом нової Української держави, нової спільноти, нової цивілізації, яка тут буде започаткована, повинна бути свастика. Саме питання викличе море дискусій, вдасться підняти потужні історичні пласти, психологічні і це буде продуктивна розмова сама по собі. І не залежно від того, який в результаті символ буде прийнятий, але сама дискусія призведе до колосальних зрушень в масовій свідомості.

Я радий, що ми почали обговорювати це питання, сподіваюсь, що це буде початок цих великих перетворень, бо всі перетворення починаються зі світоглядного імпульсу, а символіка – це концентрований світогляд. Тобто фактично сьогодні ми починаємо творення нової цивілізаційної системи.

Володимир Череватенко, експерт з питань внутрішньої політики та міжнародних відносин, магістр державного управління: ...Щодо гімну, це пісня національно-визвольного руху, революційна, антидержавницька, спрямована на зруйнування тих імперій, в складі яких перебували українські землі. Програма цього гімну виконана. Якщо програма не виконана і якщо ми «запануєм, браття, у своїй сторонці», то хто тоді панує зараз?

Фактично йдеться про те, що за своїм змістом нинішній гімн є морально застарілим. Дуже добре розумію тих, хто є прихильником традиції, говорячи – це наше минуле, з гімном багато пов’язано трагічних, ліричних сторінок, про те зовсім інші реалії в світі і Україні. Зовсім інші якісно виклики в середині країни, так і за її межами. Зараз перше завдання пріоритетне – конструювання нової реальності, нової держави, традиції вже вмерли. Я розумію, що можуть бути заперечення, що хтось рушники вишиває, хтось пісні співає, все це добре. Я кажу про традицію у більш широкому розумінні і, як казав один з філософів: вмерли митці – вмерли герої.

Гімн має встановлювати не стільки мету, скільки засоби досягнення цієї мети. Має бути конструктивним, спрямовувати на творчу діяльність, на високі духовні цінності та ідеали, вказувати, що саме цим люди повинні керуватись у звичному житті. У нас забули, що таке цінності.

…Нинішній гімн – це фактично 5 рядків, які констатують, що є боротьба, боротьба не на життя, а на смерть, боротьба, яка десь ще може бути досягнута. Якщо б це мене стосувалося, пропонував би сконцентруватися на цінностях душі – з чистим серцем, з розумом, з любов’ю... Чому «ще не вмерли України ні слава, ні воля», чому б не співати «будь велична і прекрасна в злеті соколинім»? Навіть перший рядок є доволі песимістичним. Зараз людям потрібно натхнення, дати надію і силу їм душам, щоб вони почали жити для чогось доброго і великого. Коли зникає надія, зникає творчість, зникає майбутнє.

Ось моя пропозиція до тексту гімну, писав я вже її після конкурсу, тому що цікава ситуація з конкурсною комісією і варіантами вийшла. На конкурсну комісію було подано 76 варіантів: декілька варіацій гімну Радянської України, українського на музику Вербицького, слова Чубинського. Невже з такої кількості не знайшлось більш-менш гідного варіанту, невже серед сучасників немає достойних? Поетів вистачає. В мене є пропозиція опублікувати тексти запропоновані у вигляді збірки.

Цінності зараз конче потрібні. Гімн може бути лише як один із запобіжних засобів формування нової духовності, нової свідомості. Головне – завантажити нову систему духовних цінностей, багато що треба взяти з того, що було, але може по-іншому переставити акценти, бо ми живемо в іншу епоху. Пам’ятати минуле важливо. Є японська приказка: прошлое необходимо помнить в назидание на будущее. Тобто це не означає, що минулим потрібно постійно жити і ним керуватися. Хто звертається у своє минуле – забуває про майбутнє. А у нас зараз важливе завдання: вперед, вперед, вперед. Час прискорюється.

Що стосується державного герба, дуже багато символів схожі у різних народів. Але я вважаю, що тризуб – це найбільш вдалий знак з точки зору семантики. Можна шукати коріння його десь, але якщо по аналогії глянути, то знак виник на печатках князя Володимира, коли в Європі була поширена традиція зображення Матері Божої у вигляді квітки ірис – півників. Саме так виник ірис як геральдичний знак монаршої влади у Франції. У нас в Софійському соборі тризубами в тій чи іншій формі розмальована вся стеля. Це стародавня традиція, візантійський обряд, скасований реформою Никона.

Якщо поглянути на геральдичну лілію, то це не лілія насправді, а ірис – стилізований тризуб. З точки зору класичної європейської геральдики, як свідчать відповідні джерела, тризуб ніколи не зображували як тризуб, бо це нагадували символи бога Аполлона і пекло, тому зображували стилізовано під орнамент або квітку. Сама квітка має в центрі три пелюстки. Український тризуб якраз нагадує напівзігнуті пелюстки півників. Що цікаво, цей знак у Франції зображується як тризуб. З одного боку, це символ Діви Марії, з другого – це символ Трійці, з третього – це символ корони. Ще ірис називали мечовидною лілією. Ірис саме в цьому контексті шанується в Японії. Ми маємо дуже вдалий за своєю змістовністю символ. До речі, ірис на синіх полотнищах династії Капетингів з’явився саме при внукові Анни Ярославни. Їх було багато і при династії Валуа залишилось лише три. Фактично наш президентський стандарт відтворює певною мірою символ прапору дому Валуа – там не три іриси, а один.

Про кольори прапора. Якщо закладати просту символіку, тобто небо і поле, то це дуже добре, але в геральдичній традиції європейській є певні моменти – всі кольори на щось вказують. І тут справа не лише в Сході. Бо східна і європейська традиції дуже багато в чому різні. Але жовтий колір завжди є символом божественного „символизирует знатность, богатство, также христианские добродетели, справедливость, милосердие, смирение”. Чому ми не повинні поставити дух вище за синій колір – «великодушность, честность, безупречность или простое небо»? В геральдиці, наскільки мені відомо з літератури, важливе не стільки значення тієї чи іншої фігури, важливіше, що вкладається в той чи інший символ. З точки зору східної символіки, цей символ теж є символом неба. Чому неба? Фактично емблема Інь-Янь. Янь – це світле, ясність, активність, енергія. З небом співвідноситься стихія металу, зображується тим же ієрогліфом, що й золото.

...Щодо Великого герба. Чому козак? Ми можемо замітити його конем. Кінь – це теж могутній символ в європейській класичній геральдиці – енергетика, хоробрість, далекоглядність. Деякі геральдисти пишуть, що він поєднував у собі властивості лева. Взагалі потрібно відійти від тих символів, які нас прив’язують до певного регіону, що може призвести до певних непорозумінь. Поставимо з одного боку шахтаря, а з іншого лева, і от Вам федеративна держава. Треба дивитись, щоб символи працювали на майбутнє, а не були методом встановлення пам’ятників минулого. Пам’ятників досить, треба будувати!

Сергій Дацюк, консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика», редактор мережевого проектного журналу «XYZ»: ...Є три варіанти гімну, які ми маємо знати, чим приблизно вони відрізняються, щоб мати уяву, як це все рухалось. Є перший варіант тексту Чубинського, в якому перший стовпчик зберігається незмінним у всіх трьох варіантів і ми її співаємо сьогодні. А другий – був прямий закид на адресу Хмельницького „Ой Богдане, Богдане, славний наш гетьмане, нащо дав Україну ворогам поганим, щоб вернути її честь – ляжем головами, наречемось України славними синами.” Вороги, зрозуміло, росіяни. Той варіант, який запропонував підправлений Вербицьким у 64-му році і був виконаний в такому вигляді, там вже немає Богдана, але є „станем браття в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краї панувати не дамо нікому”. Цей варіант також не влаштував. Бо, як відомо, прийнятий скорочений варіант, де кожен рядок мене не влаштовує. По-перше, сама ідея – це плагіат з польського «"Ешче Польска не згинела…». По-друге, «ще не вмерли України ні слава, ні воля» – це точно поразка, ще не вмерла, але конає. Я живу в країні, яка конає. „Ще нам браття молодії усміхнеться доля” – точно поразка, не зрозуміло, коли вона всміхнеться і взагалі чи воно буде. „Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці” – пасивність закладається, що не треба боротися з ними, вони самі щезнуть. „Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці” – причому у російському варіанті її взагалі не можна перекласти – „заживем и мы, братци, у своей сторонке”. Запануєм – означає – будемо мати владу, а не заживемо.