Принципы и политика медицинского обеспечения НАТО (стр. 1 )

НАТО / СОВЕТ EВРОAТЛАНТИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

MC 326/1

ПРИНЦИПЫ И ПОЛИТИКА МЕДИЦИНСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАТО

References:

A. C-M (99)21 (Final), 29 April 99, “The Alliance's Strategic Concept” (“Стратегическая концепция альянса”)

B. MC 400/1, 14 Jun 96, “MC Directive for Military Implementation of Alliance Strategy” (“Директива Военной Реализации Стратегии Альянса”)

C. MC 317, 16 Dec 91, "NATO Force Structures for the Mid-1990s and Beyond" (“Структура Сил НАТО середині 90-х годов и в последующем”)

D. DPC-D (91) 17,3 Dec 91, "NATO Concept of Reinforcement"

E. MC 313, 3 Jul 92, "NATO Principles and Policies for Logistics"

F. MC 319/1, 30 Jun 97, "NATO Principles and Policies for Logistics"

G. MC 55/3, 7 Sep 93, "Readiness and Sustainability Factors"

H. The Hague Convention of 1907

I. The Geneva Conventions of 1949

J. MC 334, 7 Mar 94, "NATO Principles and Policies for Host Nation Support (HNS) Planning"

K. MC 336/1, 3 Feb 98, "Movement and Transportation Concept for NATO"

L. MC 389,16 Jan 97, "MC Directive for Military implementation of the Alliance's Combined Joint Task Forces Concept"

1.  ВСТУП

а. Аспектам медичного забезпечення військ НАТО приділяється значна увага, що знайшло своє відображення в Новій Стратегічній Концепції Альянсу (джерело А), Директиві щодо її реалізації (джерело B) та ряді інших документів (див. джерело С та D).

b. В директиві MC 319 (“Принципи і політика логістичного забезпечення військ НАТО”, "NATO Principles and Policies for Logistics" (джерело E)) відмічається “що загальні принципи логістичного забезпечення в переважній більшості відносяться до медичного забезпечення військ. Але при організації медичного забезпечення слід також приймати до уваги ряд специфічних медичних факторів”. Внаслідок чого 15 січня 1993 року Військовий комітет НАТО видав директиву MC 326 “Настанова з медичного забезпечення військ НАТО” ("Medical Support Precepts and Guidance for NATO").

с. Приймаючи до уваги набутий бойовий досвід з часу виходу MC 326 та з метою приведення у відповідність з MC 319/1 (див. джерело F), Комітет начальників медичних служб (Committee of the Chiefs of Military Medical Services in NATO (COMEDS)) ініціював розробку оновленого та доповненого варіанту MC 326, в якому була відображена загальна концепція медичного забезпечення ОЗС (Об’єднані Збройні Сили) НАТО. Документ було перейменовано в “Принципи і політика медичного забезпечення військ НАТО” ("NATO Medical Support Principles and Policies"), який був повністю погоджений з Доктриною логістичного (матеріально-технічного) забезпечення військ НАТО ("NATO Principles and Policies for Logistics", джерело F). Останній документ проголошує “На практиці слід додержувати нижченаведених принципів логістичного забезпечення. Даними принципами слід також керуватися при здійсненні медичного забезпечення, принципи якого відображені в MC 326”.

2.  ПРИЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТУ

Даний документ розширює положення, закладені в MC 326, з врахуванням сучасних досягнень медицини; встановлює принципи і політику медичного забезпечення ОЗС НАТО; містить концепцію медичного забезпечення, яка повинна використовуватися при розробці національних доктрин, концепцій, планів, процедур країн–членів. В ній відображені лише оперативні принципи медичного забезпечення, клінічні аспекти медичного обслуговування до уваги не приймались.

3.  СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ

Принципи і політика, викладені в даному документі поширюються як на мирний, так і на воєнний час, включаючи миротворчі, гуманітарні операції, місії примушення до миру тощо. Вони також поширюються на операції, що проводяться силами швидкого реагування, країни партнери, що приймають участь в місіях під проводом НАТО.

4.  ПРИНЦИПИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

а. Загальні принципи медичної допомоги

Приведеними нижче принципами слід завжди керуватися при плануванні медичного забезпечення. Вони відповідають кодексу медичної етики та виражають гуманну свідомість країн–членів НАТО.

(1) Відповідність гуманітарним конвенціям. Медична діяльність повинна здійснюватись у відповідності с положеннями, закладеними в Гаагських та Женевських конвенціях (див. джерело Н, І). За обставин, коли з якихось причин положень вищезазначених конвенцій не можливо дотриматись на практиці все рівно потрібно придержуватися обов’язкового правила – до всіх поранених та хворих слід відноситись без упередження, з урахуванням їх клінічних потреб та наявних медичних ресурсів.

(2) Стандарти медичного забезпечення. Стандарти медичного забезпечення сил НАТО повинні відповідати стандартам, які прийнятні для усіх країн–учасниць. Не зважаючи на характер місії головним завданням військової системи охорони здоров’я є забезпечення стандартів надання медичної допомоги якомога більш наближених до вимог мирного часу.

(3) Збереження здоров’я та запобігання хвороб. Планування медичного забезпечення повинно включати детальні заходи щодо запобігання виникнення хвороб та попередження інших загроз здоров’ю як ключовий фактор підтримання бойової готовності особового складу.

(4) Спектр медичної допомоги. Медичне обслуговування забезпечується на прогресивній основі, в межах від заходів профілактичної медицини, невідкладної (першої) медичної допомоги, реанімаційних заходів і стабілізації життєво важливих функцій до евакуації і спеціалізованої допомоги.

(5) Обмеження медичного забезпечення, пов’язані з часом. Реанімація і стабілізація пацієнтів (під поняттям пацієнти розуміються поранені, пацієнти з травмою та хворі) повинна бути виконана своєчасно та в повній мірі у відповідності до положень невідкладної медицини, враховуючи воєнну обстановку. При плануванні медичного забезпечення повинно прийматися до уваги те, що ці заходи можуть потребувати як невідкладних хірургічних втручань, так і заходів інтенсивної терапії. Звідціля, виконання цих медичних заходів необхідно забезпечити так завчасно, наскільки це можливо. Щонайшвидше повинні бути створені умови та виконані додаткові невідкладні оперативні втручання для збереження життєдіяльності органів і систем та хірургічні втручання для попередження ускладнень.

(6) Сортування. Пацієнти розподіляються на категорії для лікування і евакуації, відповідно до терміновості і клінічної потреби в гарантованій медичній допомозі з метою досягнення найбільшого блага для найбільшої кількості пацієнтів. Це важливо, коли втрати особового складу виникають одночасно в кількості, яка перевищує можливості медичного обслуговування. Цей процес повторюється при кожній можливості.

(7) Придатність до евакуації. Клінічним станом пацієнтів будуть визначатись пріоритетність, час, засоби та призначення евакуації. Обов’язковою є координація дій персоналу медичної регуляції.

(8) Безперервність медичної допомоги. Пацієнтам, що проходять через медичну систему повинна бути надана медична допомога та здійснено лікування, котрі є безперервними, суттєвими, прогресивними. Медична допомога та лікування також повинні бути доступні під усій час евакуації.

(9) Зв’язок з пацієнтами. Можливість спілкування між пацієнтом і медичним персоналом – це є елемент медичного нагляду. Для ефективного забезпечення нагляду пацієнти і медичний персонал повинні мати можливість спілкуватись один з одним.

(10) Конфіденційність медичної інформації. Медична інформація про пацієнта не повинна розголошуватись іншим особам або організаціям, які не мають потреби в ній виключаючи випадки, обумовлені національною політикою в цій сфері до конкретного пацієнта.

Б. Принципи оперативні принципи

Перераховані нижче принципи медичного забезпечення відносяться до забезпечення операцій від рівня політики НАТО до рівнів обов’язкового примусового планування.

(1) Повноваження. Медичні ресурси, що надаються країнами–членами НАТО являються складовою частиною сил НАТО. За нормальних обставин країни повинні застосовувати власні сили для надання медичної допомоги та лікування. Підрозділи та формування медичної служби повинні розгортатися та перерозгортатися зі своєю медичною структурою в суворій відповідності до очікуваного застосування. Однак Командуючий Силами повинен мати повноваження приймати відповідні рішення для керування потоками пацієнтів в межах зони відповідальності. Крім того, у відповідності до Директиви MC 319/1, Командуючий Силами НАТО уповноважений вимагати доповідей і перевіряти як в мирний час, так і під час ведення бойових дій, кількість та якісний стан вказаних медичних засобів, що будуть відведені для забезпечення військ, які будуть знаходиться під його командуванням. Для країн, які не являються членами НАТО, це буде включати перевірку до розгортання, і інспекцію оговорених медичних засобів за необхідністю. Командуючі НАТО повинні знати, що за деяких обставин інспекція може бути недоцільна або неможлива, поки це спеціально обумовлене та позначене для частин Сил НАТО, поки їх накопичення почато. Медичні підрозділи можуть бути мати власну конфігурацію або підсилюватись іншими модульними підрозділами, щоб їх структура відповідала вимогам місії або театру бойових дій. Стандарти медичного обслуговування повинні максимально наближатись до стандартів мирного часу, якщо необхідно, для цього може залучатися персонал та/або обладнання з інших підрозділів. Під час нарощування медичних підрозділів, достатньо часу повинно бути виділене для досягнення рівнів професійних стандартів навчання.

(2) Відповідальність. Країни-члени зберігають остаточну відповідальність за медичне забезпечення своїх частин та підрозділів, які входять до складу Сил НАТО. Вони можуть бути позбавлені такої відповідальності різними шляхами, включаючи домовленості з іншими країнами-членами та НАТО. Командуючим НАТО може бути поставлене завдання по здійсненню і координації таких мір. При передачі повноважень Командуючий Силами розділяє відповідальність за стан здоров’я і медичне забезпечення підпорядкованих сил. Щоб виконувати ці вимоги, Командуючому Силами потрібен необхідний штат персоналу і узгодженість дій з принципами, встановленими в попередніх параграфах і наступних указівках.