Курсова робота з дисципліни: фізіологія людини на тему: « Особливості функціонування системи крові у різні вікові періоди та її функції» (стр. 1 )

Міністерство освіти і науки України

Приватний вищий навчальний заклад

«Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука»

Курсова робота

з дисципліни: фізіологія людини

на тему:

« Особливості функціонування системи крові у різні вікові періоди та її функції»

Виконала:

ст. групи 41 – ППБ

Флис І. В.

Перевірив:

Рівне – 2007

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………….3

1.Внутрішнє середовище організму ………………………………..4

1.1.Міжклітинна рідина ……………………………………………..4

1.2.Лімфа……………………………………………………………...5

2.Об’єм, склад і функції крові……………………………………….6

2.1.Об’єм крові………………………………………………………..6

2.2.Хімічний склад крові……………………………………………..7

2.3.Функції крові……………………………………………………...9

2.4.Фізико-хімічні властивості крові………………………………..10

3.Формені елементи…………………………………………………..14

3.1.Еритроцити………………………………………………………...14

3.1.1.Пігменти крові…………………………………………………...16

3.1.2.Транспорт газів кров’ю………………………………………….17

3.1.3.Групи крові……………………………………………………….18

3.2.Лейкоцити…………………………………………………………...21

3.2.1.Функції і класифікація лейкоцитів………………………………22

3.2.2.Захисна система організму. Імунітет…………………………….25

3.3.Тромбоцити………………………………………………………….34

3.3.1.Система згортання крові………………………………………….35

3.3.2.Протизгортальна система крові…………………………………..39

3.3.3.Кровотворення і його регуляція…………………………………..41

4.Експерементальна частина………………………………………….....45

Додатки …………………………………………………………………...47

Література…………………………………………………………………51

ВСТУП

Внутрішнє середовище організму - це кров, лімфа і між тканинна рідина, яка заповнює всі проміжки між клітинами та тканинами. Кровоносні та лімфатичні судини, які пронизують всі органи людини мають в своїх стінках маленькі пори, через які можуть проникати навіть деякі клітини крові. Вода яка складає основу всіх рідин в організмі людини, разом з розчиненимив них органічних і неорганічних речовинах легко проходять через стінки судин. Внаслідок цього хімічний склад плазми крові, лімфи та міжтканнної рідини багато в чому однакові. З віком значних змін хімічного складу цих рідин не відбувається. Але в той же час різниця в складі може бути пов’язана з діяльністю тих органів, в яких ці рідини знаходяться.

1. Внутрішнє середовище організму

Кров, лімфу і тканинну рідину об'єдну­ють під назвою внутрішнє середовище організму. Усі клітини тіла обмиває лише тканинна рідина. Кров і лімфа перебувають у судинах відповідно кровоносної та лімфа­тичної систем і безпосереднього контакту з клітинами тканин не мають. Кров, тканинна рідина, лімфа беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організму.

Між кров'ю, тканинною рідиною і лім­фою існує тісний взаємозв'язок. Тканинна рідина утворюється з крові шляхом фільт­рації плазми крізь стінку кровоносних ка­пілярів. За добу у людини профільтровується близько 20 л тканинної рідини. У венозному кінці капілярів та у венулах від­бувається зворотний процес — реабсорб­ція тканинної рідини. З певних причин, реабсорбується в кровонос­не русло 89-90 % тканинної рідини, а решта (приблизно 2-3 л за добу) про­фільтровується в лімфатичні капіляри. Ця рідина — лімфа — повільно тече в лімфа­тичних судинах, які зливаються у дві грудні протоки, і потрапляє у вени. Таким чином відбувається кругообіг позаклітинних рідин тіла.

1.1. Міжклітинна рідина

Міжклітинна рідина омиває всі клітини організму. Саме через неї клітини одержують усе потрібне для їхньої життєдіяльності — ки­сень, білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини тощо. Туди ж клітини виділяють кінцеві продукти обміну, вуглекислий газ тощо. Міжклітинна рідина—важливий чинник збереження гомеостазу. її склад та співвідно­шення різних речовин досить сталі. У разі порушення цієї сталості лю­дина може загинути.

Міжклітинна рідина, що заповшоє проміжки між клітинами, утво­рюється з кров'яної плазми внаслідок фільтрації останньої крізь стінки кровоносних капілярів. Вважають, що клітини стінок капілярів беруть активну участь у процесі утворення міжклітинної рідини, пропускаючи одні речовини і не пропускаючи інших. Надлишок міжклітинної рідини знову повертається в кров двома шляхами: одна частина її всмоктуєть­ся в кровоносні капіляри, а друга проникає в лімфатичні капіляри і у вигляді лімфи повертається в кров'яне русло по лімфатичній системі.

1.2. Лімфа

Лімфа (від лат. lympha— волога, чиста вода) — рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі. У лімфі завжди є лейкоцити, а також інші імунні тіла, завдяки чому лімфа, як і кров, відіграє важливу роль у захисті організму від інфекції та виробленні імунітету. Лімфа являє со­бою прозору жовтувату рідину, що утворюється з міжклітинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках. Вони зливають­ся у більші лімфатичні судини, які пронизують усі органи і тканини— лімфатичні вени. Ці вени, як і кровоносні вени, мають клапани, що пере­шкоджають зворотному руху лімфи, тому вона тече лише в одному на­прямку. Всі лімфатичні вени об'єднуються в два грудні протоки, які впа­дають у великі вени, повертаючи у кров рідину, що перейшла з крові у міжклітинну рідину. Змішуючись з венозною кров'ю, лімфа попадає в праве передсердя. По ходу лімфатичних судин розташовані розширен­ня —лімфатичні вузли (у паховій ямці, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї), в яких утворюються лімфоцити. Лімфатичні вузли відіграють роль біологічних фільтрів—у них затри­муються і знищуються мікроорганізми та інші сторонні тіла, які попада­ють в лімфу із тканини. Деякі лімфатичні капіляри знаходяться всере­дині ворсинок кишечнику, і в них надходять жири, які з течією лімфи попадають у кров. Таким чином, основні функції лімфатичної сис­теми — збереження і повернення рідини у систему кровообігу, утво­рення лейкоцитів, затримка і знищення мікроорганізмів та інших сто­ронніх тіл (вироблення імунітету), живлення організму та обмін речовин (розносить по організму жири від ворсинок кишечнику, білків, які синте­зує печінка). Лімфа є проміжним середовищем між кров'ю і клітинами. Переносить із крові в клітини кисень, поживні речовини, мінеральні солі, біологічно активні речовини (гормони, вітаміни), а забирає з клітин і пе­редає в кров вуглекислий газ, а також продукти дисиміляції, які виділя­ють клітини.

Лімфа також значною мірою повторює склад плазми крові. Концентрація білків, як і в тканинній рідині, менша, а ліпідів, особ­ливо після їди, більша, ніж у плазмі крові. Склад тканинної рідини і лімфи істотно залежить від тих органів і тканин, де ці рідини утворюються. Наприклад, у лімфі, що відтікає від печінки, білків у 4-5 разів більше, ніж у лімфі, що відтікає від нижніх кінцівок. У лімфі також є лімфоцити, причому основ­на їх маса надходить до лімфи з лімфатич­них вузлів.

2. Об’єм, склад, функції

Кров, як і лімфа та тканинна рідина, нале­жить до неоднорід­них, рідин. Кров є суспензією клітин крові в рідкій фазі — плазмі крові. Основну масу клітин крові складають еритроцити, об'єм яких відносно об'єму плазми крові становить майже 40-46%. Цей показник називають гематокритним числом (гематокритом).

Лімфа містить невелику кількість (1000— 20 000 в 1 мкл) лімфоцитів, а тканинна ріди­на — різних форм лейкоцитів, що мігрують із капілярів у міжклітинний простір.

2.1. Об’єм

Об'єм крові у людини становить 4-6 л, або приблизно 7 % маси тіла. У тварин ці значення коливаються в досить широких межах.

За допомогою методу розведеїшя натрію тіосульфату, який не проникає в цито­плазму клітин, було встановлено, що об'єм позаклітинної рідини у людини становить 13—14 л. Якщо від цього об'єму відняти об'єм плазми крові, то дістанемо об'єм тка­нинної рідини — 10 л. Об'єм лімфи, як уже згадувалося, становить 2-3 л.

2.2. Хімічний склад

Кров — це рідка сполучна тканина, що на 82% складається з води: 90 -92% — у плазмі крові і 71 % — в еритроцитах. До складу плазми крові входять органічні (7-9 %) та неорганічні (до 1 %) речовини. (див додаток 1)

Плазма крові складається з води (90-91%) та сухих речовин : 7-8% білків, 0,9-1% мінеральних речовин, 0,12% - глюкози, 0,7-0,8% ь- жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру (сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак), гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Що стосується еритроцитів, то основ­ну масу їх сухого залишку становить бі­лок гемоглобін (Hb) - 30-36% (4,6-5,5 ммоль/л). Серед органічних складових слід назвати білки (елінін, строматин) та ліпіди строми еритроцитів, ферменти (вугільна ангідраза, холінестераза, пептидази, гліколітичні ферменти). За неор­ганічним складом цитоплазми еритроцити близькі до інших клітин тіла, але порівня­но з нейронами в їхній цитоплазмі значно більше йонів хлору та гідрогенкарбонату.

Білки плазми крові, як і будь-які інші білки, — це макромолекули діаметром від 1 до 100 нм, що утворюють несправжні, або колоїдні, розчини. Білки поділяються на групи : альбуміни – 4,5% (підтримують водно-сольову рівновагу в організмі); глобуліни – 2-3,5%(беруть участь в утворені захисних імунних тіл, зв’язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм – це є в основному гама-глобуліни), фібриноген – 0,4%, який має важливе значення при зсіданні крові, інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забеспечеють гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним джерелом енергії для клітини, до мінеральних речовин відносяться катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату.

Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створюють осмотичний тиск, який приблизно дорівнює – 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічними. Для людини ізотонічним є 0,9 % розчин хлоридного натрію. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпертонічним, а нищий – гіпотонічним. У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом. У людини гемоліз настає про осматичному тиску 0,44 – 0,48 % і може спричинитися дією отрути деяких змій, грибів. У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщюються і втрачають свої властивості.