Кримінальний процесуальний кодекс України (стр. 2 )

Стаття 141. Наслідки тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом

1. Особа, яка здійснила законне затримання, у передбаченому статтею 191 цього Кодексу порядку, зобов’язана одночасно з доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (службової особи, якій законом надане право здійснювати тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом. Факт передачі тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним у передбаченому цим Кодексом порядку.

2. Слідчий, державний обвинувач, інша уповноважена службова особа під час законного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення зобов’язані скласти відповідний протокол у порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, державний обвинувач, інша уповноважена службова особа зобов’язані передати тимчасово вилучені документи на зберігання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 142. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

1. Державний обвинувач під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У разі тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, державний обвинувач зобов’язаний звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням не пізніше ніж протягом двох днів з дня тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених документів.

2. У клопотанні зазначаються:

1) причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

2) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню;

3) перелік свідків, яких державний обвинувач вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

3. До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими державний обвинувач обґрунтовує доводи і клопотання;

2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій клопотання та матеріалів, що містять обґрунтування клопотання.

4. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом у вигляді відсторонення від посади, повинно також містити:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким державний обвинувач подає клопотання;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного сприяло вчиненню кримінального правопорушення;

5) виклад обставин, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі та документи, які мають істотне значення для досудового розслідування, або незаконним шляхом впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження.

Стаття 143. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом розглядається слідчим суддею не пізніше ніж протягом двох днів з дня його надходження до суду за участю державного обвинувача та підозрюваного, його захисника.

2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю підозрюваного, його захисника.

3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вимог статті 142 цього Кодексу, повертає її державному обвинувачу, про що постановляє ухвалу.

4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя має право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.

Стаття 144. Вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо державний обвинувач не доведе наявність переконання за більшою вірогідністю у необхідності такого заходу для припинення кримінального правопорушення, протиправної поведінки підозрюваного, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, або незаконним шляхом впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

2. Під час вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя зобов’язаний врахувати такі обставини:

1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;

2) достатність відомостей, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб.

3. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;

2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним правом, які підлягають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;

3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, який не може становити більш як два місяці;

4) порядок виконання ухвали.

4. Копія ухвали надсилається державному обвинувачу, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного дня після її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

Стаття 145. Продовження строку тимчасового обмеження у 
користуванні спеціальним правом

1. Державний обвинувач має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 143 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд відмовляють у продовженні строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо державний обвинувач не доведе, що:

1) обставини, які стали підставою для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Глава 13. Тимчасовий доступ до речей і документів

Стаття 146. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, за винятком тих, що зазначені у статті 147 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей та документів, якщо сторона в своєму клопотанні доведе наявність більшої вірогідністі, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають істотне значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе:

1) значення цих речей і документів для кримінального провадження щодо злочинів;

2) можливість визнання відомостей, що містяться в цих речах і документах, доказами;

3) неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Стаття 147. Речі і документи, до яких заборонено доступ

1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та клієнтом або будь-якою особою, що представляє клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги;

2) об’єкти, додані до такого листування або інших форм обміну інформацією, або на які є посилання у такому обміні інформацією.

Стаття 148. Речі і документи, які містять охоронювану 
законом таємницю

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що перебуває у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана на умовах нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі комерційна чи банківська таємниця;

5) особисте листування та інші записи особистого характеру;

6) листування особи у духовних справах;

7) персональні дані особи, що перебувають у її особистому володінні або у володільця бази персональних даних;

8) державна таємниця.

Стаття 149. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя здійснює судовий виклик особи, у володінні якої перебувають такі речі і документи.

2. В ухвалі про судовий виклик, який слідчий суддя надсилає особі, у володінні якої перебувають речі і документи, зазначається про збереження речей і документів у тому вигляді, в якому вони перебувають на момент отримання судового виклику.