Кримінальний процесуальний кодекс України (стр. 3 )

3. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю сторони, яка його подала, та особи, у володінні якої перебувають речі і документи.

4. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання, якщо сторона, яка подала клопотання, не доведе обставин, зазначених у статті 146 цього Кодексу.

Стаття 150. Ухвала суду про тимчасовий доступ до речей і документів

1. В ухвалі суду про тимчасовий доступ до речей і документів зазначається:

1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;

2) дата постановлення ухвали;

3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;

4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які повинні надати тимчасовий доступ до речей і документів;

5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких надається тимчасовий доступ;

6) розпорядження надати доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі або забезпечити тимчасовий доступ до таких речей і документів та можливість вилучити їх або зробити копії;

7) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали суду.

Стаття 151. Виконання ухвали суду про тимчасовий доступ 
до речей і документів

1. Особа, у володінні якої перебувають речі і документи, зобов’язана надати тимчасовий доступ до речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі суду.

2. Особа, зазначена в ухвалі суду, зобов’язана пред’явити особі, у володінні якої перебувають речі і документи, копію ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів.

3. Особа, яка пред’являє ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов’язана залишити особі, у володінні якої вони перебувають, опис речей і документів, вилучених на виконання ухвали суду.

4. Якщо речі і документи були вилучені під час проведення обшуку, тимчасовий доступ до них може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 152. Наслідки невиконання ухвали суду про тимчасовий 
доступ до речей і документів

1. У разі невиконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право доступу до речей і документів на підставі ухвали суду, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з правилами, передбаченими статтею 213 цього Кодексу.

Глава 14. Тимчасове вилучення майна

Стаття 153. Підстави для тимчасового вилучення майна

1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

2. Тимчасово вилученим майном можуть бути документи, гроші та інше майно, стосовно якого є підстави для переконання за більшою вірогідністю, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Стаття 154. Порядок тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 190 і 191 цього Кодексу. Особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно з доставленням затриманої особи до слідчого, державного обвинувача, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передачі тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

3. Слідчий, державний обвинувач, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язані скласти відповідний протокол.

4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 155. Припинення тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, в якої воно було вилучене, за постановою державного обвинувача, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним.

2. Тимчасово вилучене майно повертається особі, в якої воно було вилучене, за ухвалою слідчого судді або суду в разі відмови у задоволенні клопотання державного обвинувача про арешт цього майна.

Глава 15. Арешт майна

Стаття 156. Підстави для арешту майна

1. Арештом майна є позбавлення підозрюваного, обвинувачуваного можливості користуватися та розпоряджатися певним його майном за ухвалою слідчого судді або суду до завершення кримінального провадження та визначення подальшої долі цього майна.

2. Слідчий суддя або суд під час судового розгляду накладає арешт на майно підозрюваного, обвинувачуваного у вигляді речей, якщо є підстави для переконання за більшою вірогідністю вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинувачуваного i зберігаються у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою конфіскації майна або відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Стаття 157. Клопотання про арешт майна

1. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися державний обвинувач, а з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, — також потерпілий.

2. У клопотанні державного обвинувача про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що підлягають арешту;

3) перелік свідків, яких державний обвинувач вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються оригінали або копії документів та інших матеріалів, які державний обвинувач використовує для обґрунтування доводів клопотання.

3. У клопотанні потерпілого, державного обвинувача про арешт майна підозрюваного, обвинувачуваного для забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням;

2) відомості, що підтверджують факт заподіяння шкоди і її розмір.

4. Вартість майна, яке підлягає арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, повинна відповідати розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

5. Клопотання державного обвинувача про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, в іншому разі майно негайно повертається особі, у якої воно було вилучене.

Стаття 158. Розгляд клопотання про арешт майна

1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше ніж протягом двох днів з дня його надходження до суду, за участю державного обвинувача, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного і за наявності захисника, законного представника. Нез’явлення цих осіб на судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

2. Клопотання державного обвинувача, потерпілого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинувачуваного, захисника, законного представника, якщо це необхідно для арешту майна.

3. У разі коли слідчий суддя, суд установлять, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 157 цього Кодексу, майно повертається державному обвинувачу, потерпілому для усунення недоліків, про що постановляють ухвалу.

4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою дослідити обставини, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Стаття 159. Вирішення питання про арешт майна

1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо державний обвинувач, потерпілий не доведуть необхідність його арешту.

2. Під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність відомостей, доказів, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення;

3) можливий розмір конфіскації майна, розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням;

4) наслідки арешту майна для інших осіб.

3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою повернення особі всього або частини тимчасово вилученого майна.

4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які істотно позначаться на інтересах інших осіб.

5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, яке підлягає арешту;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;

4) порядок виконання ухвали.

6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин з дня находження до суду клопотання, в іншому разі таке майно повертається особі, у якої воно було вилучене.

7. Копія ухвали надсилається державному обвинувачеві, підозрюваному, обвинувачуваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.