Кримінальний процесуальний кодекс України (стр. 6 )

5. За клопотанням сторін або за власною ініціативою суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, які мають значення для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

6. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинувачуваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Стаття 176. Застосування запобіжного заходу, не пов’язаного 
з триманням під вартою

1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження відомості обставини, які дають підстави для:

1) розумної підозри у вчиненні підозрюваним, обвинувачуваним кримінального правопорушення;

2) вагомого переконання в існуванні хоча б одного з ризиків, передбачених частиною третьою статті 163 цього Кодексу, на які вказує державний обвинувач.

2. Слідчий суддя, суд зобов’язані постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання державний обвинувач не доведе обставин, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд мають право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного з’являтися за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом, якщо державний обвинувач доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставин, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті.

4. Якщо державний обвинувач доведе обставини, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд мають право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного з’являтися за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом, та виконати одне або кілька таких зобов’язань:

1) з’являтися до визначеної службової особи з встановленою періодичністю;

2) залишатися в межах певної територіальної юрисдикції;

3) повідомляти державному обвинувачеві чи суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)  докласти зусиль до пошуку роботи або навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт;

9) погодитися на електронний моніторинг пересування.

5. Для забезпечення виконання зобов’язань, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя, суд мають право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного надати такі гарантії:

1) особисте зобов’язання;

2)  порука не менш ніж від двох осіб, яких слідчий суддя, суд вважає вартими довіри;

3) особиста грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі без застави майна та внесення грошей на депозит;

4) грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі не менше ніж від двох осіб без застави майна та внесення грошей на депозит;

5) грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі, забезпечена заставою майна підозрюваного, обвинувачуваного чи іншої особи або внесенням грошей чи цінних паперів на депозит.

6. Слідчий суддя, суд не можуть зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного виконати будь-яку гарантію, передбачену пунктами 1—5 частини п’ятої цієї статті, якщо державний обвинувач не доведе, що така гарантія не здатна забезпечити виконання визначених слідчим суддею, судом зобов’язань.

7. Для вирішення питання про наявність ризиків, зазначених у частині третій статті 163 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов’язані оцінити всі обставини, що стосуються ризику, зазначеного у клопотанні державним обвинувачем, у тому числі:

1) вагомість наявних відомостей про вчинення підозрюваним, обвинувачуваним кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному обвинувачуваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинувачуваного;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинувачуваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини та утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинувачуваного постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинувачуваного;

7) майновий стан підозрюваного, обвинувачуваного;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинувачуваного;

9) дотримання підозрюваним, обвинувачуваним умов застосованих запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою;

10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні підозрюваним, обвинувачуваним іншого кримінального правопорушення.

Стаття 177. Тримання під вартою

1. Якщо державний обвинувач доведе, що будь-яка з гарантій не забезпечить виконання зобов’язань, передбачених частиною четвертою статті 176 цього Кодексу, для запобігання одному або кільком ризикам, які він зазначає в клопотанні, слідчий суддя, суд мають право постановити ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Стаття 178. Ухвала про застосування запобіжних заходів

1. В ухвалі про застосування запобіжних заходів слідчий суддя, суд зазначає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених частиною третьою статті 163 цього Кодексу;

3) обставини, які свідчать про недостатність менш суворих запобіжних заходів;

4) посилання на відомості, докази, які обґрунтовують ці обставини.

2. Слідчий суддя, суд мають право визначити в ухвалі дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого статтею 179 цього Кодексу.

Стаття 179. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

2. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинувачуваного під час досудового провадження, не повинен перевищувати дев’яти місяців.

Стаття 180. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи державного обвинувача під час цього або іншого кримінального провадження.

Стаття 181. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою

1. У разі застосування запобіжних заходів, передбачених пунктами 1—4 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняється з-під варти негайно після надання ним або його поручителями підтвердження гарантій виконання зобов’язання.

2. У разі застосування запобіжного заходу, передбаченого пунктом 5 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняється негайно після підтвердження надання застави майна в зазначеній сумі або внесення грошей чи цінних паперів та депозит.

3. У разі відмови підозрюваного, обвинувачуваного надати визначені слідчим суддею, судом гарантії, він залишається під вартою або береться під варту до виконання умов, передбачених частинами першою та другою цієї статті. У такому разі стосовно підозрюваного, обвинувачуваного застосовуються положення цього Кодексу щодо тримання під вартою.

Стаття 182. Клопотання про продовження строку тримання під вартою

1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати державний обвинувач не пізніше ніж за три дні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

3. У клопотанні про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 164 цього Кодексу, повинні викладатися обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Стаття 183. Клопотання державного обвинувача про зміну 
запобіжного заходу

1. Державний обвинувач має право звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 164 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд мають право прийняти клопотання державного обвинувача до розгляду лише у разі, коли у клопотанні зазначені обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які державний обвинувач на той час не знав і не міг знати.

3. Державний обвинувач також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 167 цього Кодексу.

Стаття 184. Клопотання підозрюваного, обвинувачуваного 
про зміну запобіжного заходу

1. Підозрюваний, обвинувачуваний, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати слідчому судді, суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу (звільнення з-під варти або зміну виду зобов’язань чи способу їх виконання, а також виду та розміру гарантій забезпечення виконання зобов’язань).