Кримінальний процесуальний кодекс України (стр. 4 )

Стаття 160. Скасування арешту майна

1. Підозрюваний, обвинувачуваний, їх захисник, законний представник, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання розглядається тим судом, який постановив ухвалу про арешт майна.

2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше ніж протягом трьох днів з дня його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештоване майно.

3. Якщо потерпілому відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, суд має право одночасно з ухваленням вироку або після цього постановити ухвалу про скасування арешту майна.

Стаття 161. Виконання ухвали про арешт майна

1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, державним обвинувачем.

Глава 16. Запобіжні заходи, затримання особи

§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали суду

Стаття 162. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини

1. Слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває особа, що тримається під вартою, має право постановити ухвалу, в якій міститься наказ будь-якому органу державної влади, службовій особі забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слідчий суддя отримає з будь-яких джерел відомості, які створюють розумну підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду перебуває особа, позбавлена свободи за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, він зобов’язаний постановити ухвалу в якій міститься наказ органу державної влади або службовій особі, під вартою яких тримається особа, про негайне доставлення цієї особи до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.

3. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади або службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не доведе наявність чи не надасть рішення суду, яке набрало законної сили, або інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

4. Якщо до моменту доставлення такої особи до слідчого судді державний обвинувач звернеться до нього з клопотанням про застосування запобіжних заходів, слідчий суддя зобов’язаний забезпечити розгляд цього клопотання у найкоротший строк.

5. Незалежно від наявності клопотання державного обвинувача слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади або службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою, та

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

6. Якщо під час будь-якого судового розгляду особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (органі державної влади, державній установі, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний:

1) зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву;

2) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

3) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи;

4) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

7. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд чи стан, інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для розумної підозри в поганому поводженні з особою під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

8. Слідчий суддя має право не проводити дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо державний обвинувач доведе, що ці дії вже проведені або проводяться.

9. Слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

Стаття 163. Загальні положення про запобіжні заходи

1. Застосувати до підозрюваного, обвинувачуваного запобіжні заходи, передбачені цією главою, є право виключно слідчий суддя або суд.

2. Запобіжними заходами є:

1) надання підозрюваним, обвинувачуваним гарантій виконання зобов’язання (зобов’язань), визначеного слідчим суддею, судом і передбаченого частиною четвертою статті 176 цього Кодексу;

2) тримання під вартою.

3. Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у застосуванні до підозрюваного, обвинувачуваного запобіжного заходу, якщо державний обвинувач не доведе наявність підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду для переконання в тому, що підозрюваний, обвинувачуваний:

1) переховуватиметься;

2) знищить, сховає або спотворить будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) протиправно впливатиме на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинувачуваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні;

4) вчинить інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

4. Слідчий суддя, суд відмовляють у застосуванні або продовженні тримання особи під вартою та звільняють її, якщо державний обвинувач не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для вагомого переконання, що жоден із запобіжних заходів, передбачених частиною четвертою статті 176 цього Кодексу, не може запобігти доведеному під час розгляду ризику.

5. Слідчий суддя, суд зобов’язані застосувати тримання особи під вартою, якщо державний обвинувач доведе, що її розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 164. Клопотання державного обвинувача про застосування запобіжного заходу

1. Клопотання державного обвинувача про застосування запобіжного заходу повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію цього кримінального правопорушення за кримінальним законом;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у частині четвертій статті 163 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких державний обвинувач дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, та посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

2. До клопотання додаються:

1) засвідчені копії матеріалів, які державний обвинувач використовує для обґрунтування доводів клопотання;

2) перелік свідків, яких державний обвинувач вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинувачуваному надані копії клопотання та матеріали, зазначені у пунктах 3 і 5 частини першої цієї статті.

3. Якщо державний обвинувач не виконав вимоги частин першої та другої цієї статті, слідчий суддя, суд відмовляє у розгляді клопотання.

Стаття 165. Забезпечення з’явлення особи для розгляду 
клопотання про застосування запобіжного заходу

1. Слідчий суддя, суд після надходження клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинувачуваного, який перебуває на свободі, призначають дату судового розгляду і здійснюють судовий виклик в порядку, передбаченому статтями 132—137 цього Кодексу.

2. Якщо державний обвинувач подав разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинувачуваного з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно із статтею 168 цього Кодексу.

3. У разі нез’явлення підозрюваного, обвинувачуваного за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового розгляду відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному з’явленню, слідчий, державний обвинувач мають право забезпечити привід згідно із статтею 138 цього Кодексу, а слідчий суддя, суд мають право постановити ухвалу про дозвіл на його затримання згідно із статтею 168 цього Кодексу.

Стаття 166. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу

1. Державний обвинувач має право звернутися з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинувачуваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Це клопотання може бути подане:

1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу;

2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до з’явлення підозрюваного, обвинувачуваного до суду на підставі судового виклику.

3. Державний обвинувач додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1 і 2 частини четвертої статті 167 цього Кодексу обставини.

Стаття 167. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання 
з метою приводу

1. Слідчий суддя, суд не мають права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинувачуваного навіть коли існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.