Тема 5 : Аналіз джерел формування капіталу (стр. 5 )

4. Нерозподілений прибуток. Він характеризує частину прибутку підприємства, отриманого в попередньому періоді і не використаного на споживання власниками і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. За своїм економічним змістом він є однією з форм резерву власних фінансових коштів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток в наступному періоді [1, с. 224-225].

Джерелами формування власного капіталу є власні фінансові ресурси, які поділяються на: внутрішні і зовнішні.

У складі внутрішніх джерел формування основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - він забезпечує приріст власного капіталу, зростання ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю власних основних засобів та нематеріальних активів; однак, суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише виступають коштами його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі в формуванні власного капіталу.

У складі зовнішніх джерел формування основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків коштів у статутний капітал) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним з зовнішніх джерел формування власного капіталу є надана їм безоплатна фінансова допомога. До числа інших зовнішніх джерел входять матеріальні та нематеріальні активи, що безкоштовно передані підприємству і включені до складу його балансу.

З метою вивчення причин зміни величини та складу власного капіталу за період складемо і розглянемо наступну аналітичну таблицю (табл. 2).

Із таблиці видно, що в цілому за досліджуваний період величина власного капіталу зросла на 3115 г. о., або на 55,5 %. Дане зростання, в першу чергу, було обумовлене збільшенням статутного капіталу на 72,7 %, резервного капіталу – на 50,3 %, додаткового капіталу – на 35 %.

Збільшення величини складових елементів власного капіталу: статутного – на 2184 г. о., додаткового – на 377 г. о., резервного – на 306 г. о., нерозподіленого прибутку – на 160 г. о., призвело до змін в структурі власного капіталу.

Таблиця 2.

Аналіз динаміки структури власного капіталу

Показники	На початок року	На кінець року	Абсолютне відхилення, г. о.	Темп росту, %
Сума, г. о.	Відсоток до підсумку	Сума, г. о.	Відсоток до підсумку
Власний капітал - всього	5614,0	100,0	8729,0	100,0	3115,0	155,5
В тому числі: 1. Статутний капітал	3003,0	53,5	5187,0	59,4	2184,0	172,7
2. Додатковий вкладений капітал	1160,0	20,6	1160,0	13,3	–	–
3. Інший додатковий капітал	1076,0	19,2	1453,0	16,6	377,0	135,0
4. Резервний капітал	608,0	10,8	914,0	10,5	306,0	150,3
5. Нерозподілений прибуток	–	–	160,0	1,8	160,0	–
6. Несплачений капітал	(146,0)	(2,6)	(84,0)	(1,0)	- 62,0	57,5
7. Вилучений капітал	(87,0)	(1,5)	(61,0)	(0,6)	- 26,0	70,1

Так, питома вага статутного капіталу, на долю якого припадає більш, ніж половина власного капіталу на кінець звітного року склала 59,4 %, що на 5,9 % більше, ніж на початок періоду. Разом з цим, відбулося зменшення частки додаткового капіталу, який, дивлячись на це, продовжує залишатися другим (за питомою вагою) елементом власного капіталу. На його долю на початок періоду припадало 39,8 % власного капіталу, на кінець періоду – 29 %. Не суттєво (на 0.3 %) зменшилася частка резервного капіталу, яка на кінець періоду склала 10,5 %. Новим елементом в структурі власного капіталу стала стаття “Нерозподілений прибуток”, на долю якого в кінці досліджуваного періоду припало 1,8 % власного капіталу.

Слід зауважити, що оцінку складу та структури власного капіталу підприємства слід здійснювати в динаміці за ряд років, щоб виявити основні тенденції змін. Так, якщо зростання величини власного капіталу пов’язане із збільшенням обсягів виробництва, це свідчить про розширення виробничої та комерційної діяльності підприємства. Це зміцнює економічну самостійність і фінансову стійкість і, відповідно, підвищує надійність підприємства як партнера.

Якщо ж поряд із збільшенням величини власного капіталу відбувається падіння обсягів виробництва і реалізації продукції, то така тенденція обумовлена інфляційними процесами, що підвищує ризик потенційних партнерів.

Якщо ж поряд із збільшенням величини власного капіталу відбувається падіння обсягів виробництва і реалізації продукції, то така тенденція обумовлена інфляційними процесами, що підвищує ризик потенційних партнерів.

Окремо розглядаються динаміка і структура залученого капіталу. Залучений капітал в джерелах формування майна підприємства в сучасних умовах набуває важливого значення для забезпечення ефективної фінансової діяльності, оскільки покриває тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. Залучення позикового капіталу обумовлено характером виробництва, складними розрахунково-платіжними відносинами, необхідністю поповнення нестачі власних коштів та іншими об’єктивними причинами. Використання залученого капіталу дозволяє чуттєво розширювати обсяги господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Залучений капітал, що використовується суб’єктом господарювання, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Ці фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці за строковістю погашення диференціюються наступним чином:

1.  Довгострокові фінансові зобов’язання. До них відносяться всі форми функціонуючого на підприємстві капіталу із строком його використання більш одного року. Основними формами цих зобов’язань є довгострокові кредити банку та довгострокові позикові кошти.

2.  Короткострокові фінансові зобов’язання. До них відносяться всі форми залученого капіталу із строком його використання до одного року. Основними формами цих зобов’язань є короткострокові кредити банку, короткострокові позикові кошти, різні форми кредиторської заборгованості, а також інші короткострокові фінансові зобов’язання [1, с.290-291].

Для оцінки структури зобов’язань суттєве значення має їх поділ на незабезпечені та забезпечені. Важливість такого групування пов’язана з тим, що забезпечені зобов’язання на випадок ліквідації підприємства і оголошення конкурсного виробництва погашаються з конкурсної маси.

Чим більше покритих (забезпечених) боргів в протилежність незабезпеченим, тим краще кредиторам, вимоги яких забезпечені, але гірше кредиторам, які у випадку оголошення конкурсу повинні задовольнитися майновою масою, що залишилася.

Для здійснення аналізу динаміки і структури залученого капіталу складемо і розглянемо наступну аналітичну таблицю (табл. 3).

Як видно з таблиці, підприємство у своїй діяльності використовує біля 20 % довгострокового залученого капіталу та десь 80 % короткосткового залученого капіталу.

Таблиця 3

Динаміка складу і структури залученого капіталу

Показники	На початок року	На кінець року	Абсолютне відхилення, г. о.	Темп росту, %
Сума, г. о.	Відсоток до підсумку	Сума, г. о.	Відсоток до підсумку
Залучений капітал - всього	4159,0	100,0	6219,0	100,0	2060,0	149,5
в тому числі: 1. Довгострокові зобов’язання	850,0	20,4	1120,0	18,0	270,0	131,8
2.Поточні зобов’язання	3309,0	79,6	5099,0	82,0	1790,0	154,1
з них: 2.1. Короткострокові кредити банку	906,0	21,8	1744,0	28,0	838,0	192,5
2.2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	142,0	3,4	113,0	1,8	- 29,0	79,6
2.3. Векселі видані	–	–	–	–	–	–
2.4. Кредиторська заборгованість	2175,0	52,3	3145,0	50,6	970,0	144,6
2.5. Інші поточні зобов’язання	86,0	2,1	97,0	1,6	11,0	112,8

Наявність в складі джерел фінансування довгострокових залучених коштів (при певних умовах) розглядається як позитивне явище, оскільки дозволяє підприємству користуватися залученими коштами тривалий час. Але при вирішенні питання про доцільність залучення довгострокових зобов’язань до процесу фінансування виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання рекомендують враховувати: загальне правило фінансової стійкості, здатність підприємства генерувати грошові кошти, необхідні для покриття існуючих зобов’язань, доходність діяльності тощо.