Тема 5 : Аналіз джерел формування капіталу (стр. 6 )

Порівнюючи темпи росту довгострокових та короткострокових зобов’язань, можна припустити, що підприємство розширює масштаби своєї діяльності, причому більш активно здійснює вкладання коштів в поточні активи, у зв’язку з чим зростання поточних зобов’язань відбувається більш швидкими темпами, ніж зростання довгострокових зобов’язань.

В цілому за досліджуваний період загальна величина залученого капіталу збільшилася на 2060,0 г. о. або на 50 %.

Таке зростання відбулося на рахунок збільшення кредиторської заборгованості на 970 г. о., короткострокових кредитів банку на 838 г. о. та довгострокових зобов’язань на 270 г. о. при незначному зменшенні поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями на 29 г. о.

У складі поточних зобов’язань найбільшу питому вагу має кредиторська заборгованість, не дивлячись на те, що за звітний період вона зменшилася на 1,7 % і склала 50,6 %. Разом з цим, на 6,2 % зросла частка короткострокових кредитів банку, яка на кінець періоду склала 28 %. Отже, за досліджуваний період скоротилася частка залучених коштів, якими підприємство користувалося практично безкоштовно, і відповідно зросла питома вага більш дорогих коштів – короткострокових кредитів банку. У зв’язку з цим в контексті даного структурного аналізу необхідно також оцінити доцільність заміни дешевих залучених коштів більш дорогими, оскільки невиправдане збереження такої тенденції може суттєво погіршити фінансовий стан підприємства і призвести його до банкрутства.

Залучення позикових коштів в оборот підприємства – явище нормальне. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що вони не відволікаються з обороту на тривалий час і своєчасно повертаються. В протилежному випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призведе до сплати штрафів та погіршення фінансового положення. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, дату, умови виникнення кредиторської заборгованості, терміни її погашення, наявність та причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості, визначити період прострочення та суму сплачених за це штрафів. Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Вона розраховується за наступною формулою:

,

де Д – кількість днів досліджуваного періоду;

- середні залишки кредиторської заборгованості;

с/в – повна собівартість виробництва

Для вивчення складу і структури кредиторської заборгованості, її динаміки, доцільно скласти наступну аналітичну таблицю (див. табл. 4).

Дані таблиці свідчать, що величина кредиторської заборгованості зросла на 970 г. о. пбо на 44,6 %. Дане зростання, в першу чергу, було обумовлене збільшенням (майже у 2 рази) авансів, на 85 % - поточних зобов”язань за рахунками з учасниками, на 69 % - кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. При цьому значно знизилася заборгованість по заробітній платі – на 74 %, поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом – на 38 %, а також на 18 % зменшилася сума боргів зі страхування, на 10 % - з позабюджетних платежів.

Треба зазначити, що найбільшу питому вагу у складі кредиторської заборгованості продовжує займати заборгованість за товари, роботи, послуги, яка на початок періоду склала 52,7 %, на кінець періоду – 61,6 %. Зростання даного елемента кредиторської заборгованості слід вважати об’єктивним, якщо воно обумовлено збільшенням обсягів виробництва.

Таблиця 4

Аналіз складу, структури і динаміки кредиторської заборгованості

Показники	На початок року	На кінець року	Абсолютне відхилення, г. о.	Темп росту, %
Сума, г. о.	Відсоток до підсумку	Сума, г. о.	Відсоток до підсумку
1. Кредиторська заборгованість за товари, послуги, роботи, г. о.	1147,0	52,7	1937,0	61,6	790,0	168,9
2. Поточні зобов’язання за розрахунками: - з одержаних авансів - з бюджетом - з бюджетних платежів - зі страхування - з оплати праці - з учасниками - із внутрішніх розрахунків	168,0 274,0 55,0 34,0 193,0 304,0 –	7,7 12,6 2,5 1,6 8,9 14,0 –	346,0 171,0 50,0 28,0 51,0 562,0 –	11,0 5,4 1,6 0,9 1,6 17,9 –	178,0 - 103,0 -5,0 -6,0 -142,0 258,0 –	205,9 62,4 90,9 82,4 26,4 184,9 –
Усього	2175,0	100,0	3145,0	100,0	970,0	144,6

Враховуючи те, що кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської заборгованості, рекомендується в процесі аналізу порівнювати величину дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість значно (наприклад, в 2 раза) перевищує дебіторську, то фінансовий стан підприємства вважається нестабільним.

Крім співставлення абсолютних величин дебіторської та кредиторської заборгованості важливим є порівняння строків їх погашення. Якщо період обороту дебіторської заборгованості перевищує аналогічний показник по кредиторській заборгованості, це вказує на те, що обрані підприємством умови надання товарного кредиту є більш пільговим, ніж умови його отримання, а значить, термін погашення кредиторської заборгованості настане раніше, ніж кредиторська заборгованість настане раніше, ніж надійдуть кошти від дебіторів. Така ситуація або примусить підприємство відшукувати додаткові резерви коштів для своєчасного погашення боргів, або призведе до невиконання платіжних обов’язків, виникнення простроченої кредиторської заборгованості, по якій передбачається сплата штрафних санкцій. І в першому, і в другому випадках це негативно відобразиться на фінансовому стані підприємства. Саме тому рекомендується при заключенні угод з постачальниками враховувати умови надання товарного кредиту покупцям.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що аналіз структури власних і залучених коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий, по-перше, для зовнішніх користувачів інформації при вивченні ступеня фінансового ризику; по-друге, для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та розробці фінансової стратегії.

1.3. Аналіз рентабельності капіталу

Коефіцієнти рентабельності капіталу характеризують його здатність генерувати необхідний прибуток в процесі його господарського використання та визначають загальну ефективність формування капіталу підприємства. Для здійснення такої оцінки використовують наступні основні показники:

а) коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу;

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

в) коефіцієнт рентабельності залученого капіталу.

Перший показник характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

,

де ВП – загальна сума валового прибутку;

- величина інвестованого (загального) капіталу.

Другий показник характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Для розрахунку цього показника використовується наступна формула:

,

де ЧП – загальна величина чистого прибутку;

ВК – величина власного капіталу [1, с.111-112].

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу та рентабельність сукупного капіталу тісно пов’язані між собою:

Даний взаємозв’язок відображає залежність між ступенем фінансового ризику та прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що по мірі зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство повинно збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень доходності власного капіталу.

Розширити факторну модель рентабельності власного капіталу можна за рахунок розкладу на складові частки показника рентабельності сукупного капіталу:

Перший фактор – рентабельність продажу характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства.

Другий фактор – коефіцієнт оборотності капіталу () відображає інтенсивність його використання та ділову активність підприємства.

Третій фактор – фінансова структура підприємства () проявляє обрану підприємством політику в галузі фінансування. Чим вище його рівень, тим вище ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом з цим вище доходність власного капіталу.

Розглянемо вплив факторів на рентабельність власного капіталу на базі умовного прикладу:

№ п/п	Показник	Минулий рік	Звітний рік
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.	Балансовий прибуток, г. о. Податки та прибуток, г. о. Прибуток після сплати податків, г. о. Обсяг реалізації продукції, г. о. Середньорічна сума сукупного капіталу, г. о. в т. ч. середньорічна сума власного капіталу, г. о. Рентабельність продажу, % Коефіцієнт оборотності капіталу Фінансова структура	3966,0 1190,0 2776,0 16330,0 9773,0 5614,0 17,0 1,671 1,74	7196,0 2159,0 5037,0 34980,0 14948,0 8729,0 14,4 2,34 1,712
10.	Рентабельність власного капіталу, %	49,4	57,7

Загальна зміна рентабельності власного капіталу: