Тема 5 : Аналіз джерел формування капіталу (стр. 8 )

СВ (1 - Коn)

В таких випадках ефект фінансового важеля рекомендується розраховувати наступним чином:

1.4. Оцінка вартості капіталу

аналіз структури пасиву балансу, що характеризує джерела коштів, відображає, що основними їх формами є: внутрішні джерела, залучені кошти, тимчасово запозичені кошти (кредиторська заборгованість).

Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язано для підприємства з певними витратами: акціонерам необхідно сплатити дивіденди, банкам – відсотки за надані їм кредити та позики. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, називається ціною капіталу.

Її величина або вартість капіталу, в певному ступені визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Під вартістю капіталу слід розуміти те, у скільки обходиться підприємству весь капітал, що використовується. В широкому розумінні вартість капіталу являє собою розмір фінансової відповідальності, яку бере на себе підприємство за використання у своїй діяльності власного і залученого капіталу. В такій інтерпретації поняття “ціна (вартість) капіталу” дуже близьке за економічним змістом поняттю “”рентабельність капіталу я тому є одним з базових в теорії капіталу.

Ціна капіталу передбачає не тільки визначення відсотків, які необхідно сплатити власникам фінансових ресурсів, а й характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку повинно забезпечити підприємство, щоб не зменшити своєї ринкової вартості. Якщо підприємство приймає участь в інвестиційному проекті, доходність якого менша. Ніж ціна капіталу, ціна підприємства по завершенню цього проекта зменшиться.

Отже, оцінка вартості капіталу підприємства вельми корисна для порівняльного аналізу ефективності авансування коштів в його діяльність, а також для здійснення його власної інвестиційної політики.

Така оцінка на підприємстві поступово здійснюється по наступним етапам:

·  оцінка вартості власного капіталу;

·  оцінка вартості залученого капіталу;

·  оцінка середньозваженої

власний капітал не є безкоштовним по різним причинам. Основною серед них є та, що капітал може бути вкладений за межами підприємства. Тому вартість власного капіталу звичайно розглядається з точки зору втраченої вигоди. Наприклад, акціонер, надаючи капітал, витрачає інші можливості отримання доходу від вкладання наявних у нього коштів. Відповідно компенсацією або платою за втрачену вигоду акціонеру повинні стати майбутні доходи у виді дивідендів і росту вартості акцій.

Проблема визначення вартості власного капіталу є складною. Не випадково в літературі, присвяченій даній проблемі, розглядаються різні способи визначення ціни власного капіталу. Серед них можна виділити наступні основні підходи:

o  на основі дивідендів;

o  на основі доходів;

o  на основі визначення ціни капітальних активів [8, с.97-103].

Перший підхід полягає в тому, що вартість власного капіталу визначається поточною вартістю дивідендів, які акціонери або отримують, або очікують отримати від підприємства. Логіка даної концепції полягає в тому, що явні або очікувані витрати чистого прибутку у виді дивідендів розглядаються як плата за власний капітал.

В зарубіжній практиці в якості найбільш простого прийому, який дозволяє встановити вартість власного капіталу даним способом, є використання наступної формули:

ЦВК = Прогноз дивіденду на акцію

Поточна ринкова ціна акції

Включення в формулу прогнозного значення очікуваного темпу росту дивідендів дозволяє уточнити розрахунок:

ЦВК = Прогноз дивіденду на акцію Очікуваний темп росту

Поточна ринкова ціна акції * дивідендів

Однак використання цих формул у вітчизняній практиці ускладнюється відсутністю стабільного рівня очікуваного чистого прибутку та деяких інших умов.

Тому спрощеним варіантом розрахунку є наступна формула визначення ціни власного капіталу:

ЦВК = Дивіденди, сплачені у звітному періоді

Середня величина власного капіталу

Недолік даного методу розрахунку полягає в тому, що формула оперує оцінками вартості власного капіталу за звітний, тобто минулий період. Іншими словами, модель носить історичний характер і не враховує ні можливі зміни в структурі капіталу, які можуть мати місце в майбутньому періоді, ні зміни в очікуваннях акціонерів щодо виплати їм дивідендів.

Тому при виборі способу розрахунку даного показника слід виходити з цілей аналізу, наявності задовільної з точки зору надійності інформації, професійного судження аналітика.

В цілому дивідендний підхід до визначення ціни власного капіталу є зрозумілим та наочним, в чому полягають його переваги. Акціонери не надаються капітал, якщо натомість не отримають дивіденди. Звідси, дивіденди і є плата за власний капітал, а вартість капіталу визначається співвідношенням першого показника до другого.

Разом з цим, даний підхід має і суттєвий недолік, пов’язаний з тим, що при його використанні не враховується капіталізована частина прибутку, тобто частина чистого прибутку, що залишається на підприємстві (реінвестується).

Включення в розрахунок вартості власного капіталу тільки тієї частини чистого прибутку, яка буде сплачена акціонерам у виді дивідендів, приводить до її зниження. Саме тому вважаємо, що перерозподілений прибуток повинен розглядатися як джерело фінансування, що приймає участь у формуванні активів і має ціну. Вона дорівнює величині доходів, яку отримали б акціонери в результатів повного розподілення чистого прибутку.

На даному припущенні оснований другий підхід – доходний, який передбачає включення повного розміру прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

В зарубіжній практиці одним зі способів практичної реалізації даного підходу є використання наступної формули:

ЦВК = Очікуваний прибуток на акцію

Поточна ринкова ціна акції

Проблеми використання даної формули пов’язані з надійністю прогнозу очікуваного чистого прибутку і _______?______ існуванням ринкової вартості акцій.

Варіантом розрахунку ціни власного капіталу в межах даного підходу є наступний спрощений спосіб:

ЦВК = Чистий прибуток

Власний капітал

Також, як при дивідендному підході, аналітику необхідно обирати між історичним і прогнозним значенням показників, що приймають участь в визначенні ціни власного капіталу.

Модель визначення ціни капітальних активів – третій підхід, оснований на встановленні нормальної ринкової доходності акцій, скоригованої залежно від ступеня ризику. Для використання даного підходу необхідна інформація про оцінку рівня доходності вільних від ризику цінних паперів; оцінку рівня доходності цінних паперів, середніх за ступенем ризику; характеристику величини ризику. В якості останнього параметру виступає коефіцієнт β, який визначає величину систематичного ризику, тобто ризику, що виникає у результаті коливань доходності на ринку цінних паперів.

В цій моделі використовується формула:

R = Rƒ + β(Rm-Rƒ),

Де Rƒ – ставка доходності по без ризикованим вкладенням;

Rm – середньорічний рівень доходності звичайних акцій;

β – коефіцієнт “бета”.

Складова β(Rm-Rƒ) являє собою коригування на ризик в порівнянні з доходністю вкладень, вільних від ризику.

Слід мати на увазі, що необхідною умовою використання даної моделі є наявність розвинутого ринку цінних паперів.

Залучення позикового капіталу для підприємства – один зі способів розширення його діяльності. При цьому окремі види залучених коштів мають для підприємства різну вартість.

Однак, не дивлячись на велику кількість видів заборгованості, в якості загального підходу до визначення вартості залученого капіталу може використовуватися наступний: ціна залученого капіталу визначається відношенням витрат, пов’язаних із залученням фінансових ресурсів, до самої величини капіталу, що залучається.

Визначивши вартість окремих джерел фінансування – власного і залученого, розраховують середню вартість капіталу, яка може бути визначена як середньозважена величина вартості всіх категорій капіталу.

Головна мета розрахунку даного показника полягає в тому, щоб отримати критерій вибору для майбутніх інвестицій, які оцінюються за ставкою доходності, достатньої, щоб компенсувати витрати вкладникам капіталу.

В загальному випадку середньозважена вартість капіталу характеризує рівень компенсації вкладникам капіталу відмови від використання коштів іншим чином – поза даним підприємством. Враховуючи, що ступінь участі різних вкладників капіталу у фінансування діяльності не рівноцінна, вартість окремих видів фінансування зважується, виходячи з питомої ваги даного джерела в загальному обсязі фінансування. Формула середньозваженої вартості капіталу має вид:

,

де Ві – вартість конкретного джерела фінансування;

аі – питома вага конкретного джерела фінансування в загальній сумі.