Тема 5 : Аналіз джерел формування капіталу (стр. 1 )

Тема 5 :

Аналіз джерел

формування капіталу

1.1.  Теоретичні основи методології здійснення аналізу

У сучасних умовах господарювання аналіз джерел формування капіталу є тим фактором, який здійснює безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства – його платоспроможність і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Результати такого тематичного аналізу дозволяють підвищити ефективність управлінських рішень щодо забезпечення:

а) максимізації прибутку. Реалізація даної мети досягається при умові наявності у підприємства необхідної суми фінансових ресурсів, сформованої при мінімальному рівні фінансових витрат; раціонального їх розміщення та ефективного використання;

б) фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, що сприяє тривалому безризиковому розвитку підприємства та поступальному розширенню обсягів його господарської діяльності;

в) максимізації ринкової вартості підприємства.

Для реалізації зазначених цілей управління аналіз джерел формування капіталу передбачає вирішення наступних задач:

·  дослідження наявності капіталу, його достатності для забезпечення необхідних темпів економічного розвитку підприємства. Ця задача досягається шляхом визначення загального розміру капіталу, порівняння його з величиною необхідного підприємству майна, оцінки доцільності залучення різних форм капіталу з відповідних джерел, оцінки обраних підприємством схем фінансування оборотних та необоротних коштів;

·  аналіз доходності капіталу при певному рівні фінансового ризику. Оцінка доходності (рентабельності) капіталу на стадії його формування передбачає визначення середньорічної його формування передбачає визначення середньозваженої його вартості, аналіз співвідношення власного і залученого капіталу, дослідження форм залучення останнього з позиції генерування відповідного рівня прибутку. Вирішуючи цю задачу необхідно пам’ятати про прямий зв’язок, що існує між рівнем доходності капіталу та рівнем фінансового ризику, пов’язаного з процесом його формування. Тому, рекомендується при здійсненні оцінки доходності капіталу, що формується, визначати і врахувати допустиму для підприємства межу фінансового ризику;

·  оцінка фінансового ризику, пов’язаному з формуванням капіталу при певному рівні його доходності. В ході реалізації цього завдання, перш за все, планують рівень ризику, фактори, що на нього впливають, а також резерви його зниження. Мінімізація рівней ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікації форм капіталу, що залучається, оптимізації структури джерел його формування, запобігання окремих, запобігання окремих фінансових ризиків, ефективних форм їх внутрішнього та зовнішнього страхування;

·  оцінка фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. У зв’язку з цим аналізують рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку, оцінюють структуру капіталу з позиції її оптимальності, досліджують обсяги авансування джерел у високоліквідні види активів, порівнюють фактичну їх величину з необхідною;

·  оцінка фінансової гнучкості підприємства, тобто здатності підприємства швидко формувати необхідний обсяг додаткового капіталу при несподіваному виникненні високоефективних інвестиційних пропозицій або нових можливостях ускорення економічного зростання. Слід зауважити, що необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі формування капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позикових його видів, довгострокових форм його залучення, зменшення рівня фінансових ризиків.

Розглянуті задачі аналізу формування капіталу підприємства тісно взаємозв’язані, хоча деякі з них підпорядковані різноспрямованим цілям управління (наприклад, забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу та мінімізації фінансового ризику, пов’язаного з його формуванням; формуванням достатнього обсягу капіталу і забезпечення постійної рівноваги підприємства в процесі його розвитку тощо). Тому в процесі формування капіталу підприємства окремі задачі аналізу мають бути узгоджені між собою і вирішуватися з позиції оптимальності для найбільш ефективної реалізації головної мети управління.

Головна мета аналізу джерел формування капіталу полягає не тільки в тому, щоб встановити й оцінити структуру та динаміку джерел формування капіталу і напрямків його розміщення, але також і в тому, щоб оцінити ступінь впливу на фінансовий стан підприємства додатково залученого капіталу.

Перш, ніж зосередитися на розгляді основних аспектів аналізу, вважаємо за необхідне розглянути поняття капіталу, оскільки від правильного його розуміння значною мірою залежить наукова оцінка економічних відносин, які виникають в результаті функціонування підприємства.

Багато дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їхньому власникові. А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход [2, с.205]; Д. Рікардо – як ту частину багатства, що використовується у виробництві і складається з інструментів, матеріалів, машин [3, с.9-10]; Дж. С. Мілль – як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, знаряддя і матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу [4, с.148]; А. Маршалл – як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з однаковою ефективністю, але які не є безоплатними дарами природи [5, с.234]. перелічені підходи до визначення капіталу дещо односторонні; пов’язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Вони звертають увагу на речову форму капіталу, хоча навіть з цього боку не врахована така частина капіталу, як грошовий капітал, який ніяк не можна ототожнювати з засобами виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу.

Окрім речових факторів, так званого “фізичного капіталу” Г. Беккер, Дж. Мінсер та інші вчені вводять поняття “людський капітал”. Під ним розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда (надбання знань, навичок, енергія людей тощо).

Усі розглянуті підходи загалом можна характеризувати як народногосподарські (макроекономічні). З погляду підприємства каптал є сумою вартісної оцінки його майна і коштів, які використовується в процесі господарської діяльності.

Для того, щоб функціонувати підприємство має авансувати кошти для придбання факторів виробництва, тобто:

а) засобів виробництва (речовий фактор);

б) робочої сили (особистий фактор) [6, с.68-71].

Таким чином, капітал починає свій рух у сфері обігу, як грошовий капітал, функцією якою є придбання елементів виробничого капіталу.

При наявності засобів виробництва і робочої сили на підприємстві здійснюється виробничий процес. Капітал тут виступає як виробничий капітал, функцією якаю є виробництво товару і додаткової вартості.

Для одержання вартості та додаткової вартості у грошовій формі здійснюється реалізація виготовленого товару. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реалізація товару і одержання додаткової вартості у грошовій формі.

Отже, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох форм – грошової, виробничої і товарної. Такий послідовний рух називають кругооборотом капіталу. Припинення руху на одній із стадій кругообігу призводить до порушення процесу зростання капіталу. Довга затримка в одній з функціональних форм капіталу веде до його загибелі [7, с.252].

Схема кругообороту капіталу наступна:

ЗВ

РС ,

де Г () – гроші;

Т – товар;

ЗВ – засобі виробництва;

РС – робоча сила;

В – процес виробництва;

Р – реалізація.

Таким чином, капітал, який з початку був включений у сферу підприємницької діяльності у вигляді грошових коштів, в процесі виробництва матеріалізувався в продукт, який пройшов стадію реалізації, повернувся до власника у формі грошових коштів, включаючи не тільки вартість, а й додаткову вартість.

Виникнення останньої обумовлено тим, що в господарській діяльності підприємства кожен з факторів виробництва відіграє свою роль. Так, вартість спожитих засобів виробництва конкретною працею переноситься у вартість готової продукції без змін. Інакше обстоїть справа з робочою силою. Робітник отримує заробітну плату, як плату за свою робочу силу. Але, в процесі виробництва він створює нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. І вона, як результат абстрактної праці, приєднується до перенесеної вартості.

Отже, вартість речового фактора в процесі виробництва не змінюється; якою вона входить у виробництво, такою й проявляється (кількісно) у вартості нового товару. Затрати ж на робочу силу (заробітна плата) в процесі виробництва трансформуються в більшу величину – нову вартість. Виходячи з цього, весь витрачений капітал поділяється на дві частини: постійний і змінний [6, с.70].

Постійний – це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини.

Змінній – це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).

Поділ капіталу на постійний і змінний дає можливість з’ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. А створює і збільшує вартість лише жива робоча сила, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість, а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили, а й створює додаткову вартість.

Оскільки капітал постійно знаходиться в русі, всі його три частини (грошова, виробнича і товарна) здійснюють кругообіг. Безперервний рух капіталу в сферах виробництва і обігу, послідовне повторення стадій кругообігу перетворюють його в оборот капіталу.