Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова (стр. 5 )

Як видно з вищевказаного, Розенберг в великій мірі поділяв бачення Донцовим (та більшістю націоналістичної української еліти довоєнного періоду) облаштування «Нової Європи». Засадничими тут видаються: виразний анти марксизм, антидемократизм, протистояння наступу Сходу, бачення месіанської ролі Заходу, бачення України, як бастіону «Нової Європи», тощо. Все це імпонувало Донцову, який ще в 20 – их рр.., наголошував на ключовій ролі в історії України конфлікту Окциденту та Орієнту в російсько – українських відносинах. Згідно з цими уявленнями українську ідею Донцов бачив у будівництві власної суверенної держави лише в межах європейського «окцидентального» світу. Він наголошував на постійній актуальності російської “загрози європейській демократії” (“російського націоналізму”, експансії “панмосквізму”)[103] та чільної ролі Європи в протистоянні російському “Орієнту” шляхом конгломерації окремих незалежних народів.

Але, як підкреслює В. Коваль, ці погляди (Розенберга – А. Рій) розходилися з планами Гітлера й тому наслідків не мали,[104] проте призвели до значної дезорієнтації української політичної думки і завадили вчасно зрозуміти небезпеку.

Що ж до самого лідера націонал – соціалістів А. Гітлера, то він неодноразово, зокрема в свої концептуальній праці «Моя боротьба», давав зрозуміти що йому ідеологічно чужа ідея конгломерату націй: «Ціллю всієї нашої зовнішньої політики – писав Гітлєр – повинне бути приєднання нових земель….[105], «Але якщо сьогодні ми говоримо про нові землі в Європі, то насамперед можна мати на увазі тільки Росію та підвладні їй прикордонні держави».[106]

Як пише В. Коваль, у промові на щорічному партійному зібранні нацистів у Нюрнберзі у 1936 р., він вигукував: «Якби ми мали в нашому розпорядженні незліченні сировинні багатства Уралу, ліси Сибіру, і якби безкраї родючі рівнини України були в межах Німеччини — ми б мали все».[107] Таким чином, в планах Гітлера Україна виступала як важлива територія для розширення життєвого впливу «фольксдойч», але аж ніяк не незалежна держава.

Це виглядає природно, якщо детальніше розглянути ідеологічну платформу Гітлера в довоєнний період, а зокрема його акцентування на расовій теорії. Згідно з нею, лише арійська раса може бути тою расою – творцем, яка дає поштовх до розвитку різним державам на різних континентах. В залежності від того, скільки арійської крові є в народу, такого поступу він і досяг протягом історії.[108] На основі цього Гітлер робить цікавий висновок, що підкорені нації, якщо вони не впали внаслідок збройного протистояння, - це від природи нації – раби, які не можуть мати власної держави, бо просто не вміють нею керувати (якщо б вміли, їм не потрібна була б нічия допомога в виборюванні державності) і Німеччині шкідливо мати що – не будь спільне з цими націями. Таким чином, Гітлер давав зрозуміти, що він не є визволителем для східно – європейських підкорених народів, лише творцем нової імперії.

Проте серед його висловлювань попадаються й такі, які повністю суперечать сказаному до того[109]: «..в Третьому Рейсі націонал – соціалістів, ми, німці, ніколи не будемо пробувати проникати в чужі нації, або підкоряти їх своїй волі. Це було б повторенням помилки римського імперіалізму»[110].

Подібна мішанина спантеличувала українських націоналістів, що спричиняло довільне трактування гітлеризму, не дарма Донцова часто звинувачували в тому, що гітлеризм «се зовсім щось інше, аніж те, що проповідують вар’яти з «Вісника».[111]

Ґрунтуючись на історичному досвіді функціонування гітлеристського режиму на окупованих територіях, можна зробити висновок, що по справжньому щирим вождь націонал – соціалістів був тоді, коли зауважував, що нічиї, окрім німецьких інтересів, інтересів арійської раси не можуть бути пріоритетними. Розглядаючи чинний націоналізм Донцова, видно що він підтримував подібні радикальні твердження (наприклад аспект аморальності, який декларував, що моральне те, яке корисне для нації), особливо підтримував те, що стосувалося антикомуністичного (а значить й антиросійського) напрямку, проте не задумувався над тим, що подібна безапеляційність Німеччини може негативно відбитися і на самій Україні.

Незважаючи на, власне, загальну тенденцію зацікавлення тоталітарними антикомуністичними рухами, такими як фашизм в Італії та гітлеризм в Німеччині, які показали певні успіхи в управлінні та вважалися ідейними натхненниками інших націоналістичних рухів Європи, ідеологія чинного націоналізму Дмитра Донцова має більше спільного з інтегральним націоналізмом ані ж з фашизмом (гітлеризмом).

Однією з ключових рис, які зближували чинний націоналізм Донцова з гітлеризмом в 30 – их рр.. стає загострення анти єврейської риторики. Проте, можна зробити висновок, що антисемітизм не відігравав настільки ключової ролі як в гітлеризмі та був радше відголоском внутрішньополітичної ситуації на українських землях і в ідеології Донцова був більше кон’юктурним елементом, який мав підготувати спільну платформу для майбутнього (бажаного для Донцова) союзу з Німеччиною.

Гітлеризм був для Донцова насамперед емоційним натхненником, а не інструкцією по перебудові суспільства. Він виступаючи єдиною альтернативою на той час комуністичної Росії, заангажував Донцова своїм потенціалом в боротьбі проти більшовизму «його ж власними методами», що й зіграло ключову роль в переорієнтації його на Німеччину.

Бібліографія

Джерела:

1)  А. Гітлер Моя борьба, - Харків, - 2003.

2)  О. В. Зміни на світовій шахівниці // ЛНВ, - 1932, - №1

3)  актуальнірічі // ЛНВ, - 1932

4)  О. В. 2*2=5 // ЛНВ, - 1932, - №2

5)  Дм. Донцов Сумерк марксизму // Вісник. – 1933. - №5.

6)  Д. Донцов. Кінець російської революції // Вісник. – 1933. - №5.

7)  Донцов. Совітська молодь і ми // Вісник. – 1933. - №1.

8)  Д. Донцов. Партіячи орден? // Вісник. – 1933. - №2.

9)  Д. Донцов. Зміни на світовійшахівниці // Вісник. – 1933. - №1.

10)  Д. Донцов. Буря над заходом // Вісник. – 1934. - №3.

11)  Д. Донцов. Точки над і // Вісник. – 1934. – №10.

12)  Д. Донцов. До консолідації // Вісник. – 1934. - №3.

13)  Д. ДонцовГальванізатори трупів // Вісник. – 1935, - №7-8

14)  Д. Донцов Про баронів середньовіччя і баранів з байки // Вісник, - 1936, - №1

15)  Д. Донцов Нерозрита могила // Вісник. – 1937, - №4.

16)  Д. Донцов МертвецькийВеликдень (Відчервоноїзвізди до чорноїсотні) // Вісник. – 1937. – №10.

17)  Д. Донцов «1937» // Вісник. – 1937. - №1

18)  Д. Донцов Чудомарксівськоїдіалектики// Вісник. – 1937, - № 7-8

19)  Д. Д. «Березень 1939» // Вісник. – 1939. - №4.

20)  ІІІ-ої імперії // Вісник. – 1939. - №5

21)  Д. Донцов Дух нашої давнини, - Прага, - 1944

22)  Є. Онацький Фашизм і ми // Розбудова нації. - 1929. - № 12 (24).

23)  Р. ЄндикГітлєр, - Львів, - 1935.

Монографії:

1)  Армстронг Дж. Украинскийнационализм: факти и исследования, - Москва. - 2008.

2)  Дейвіс Н. Європа. Історія. – Київ, 2001.

3)  Загребельний І. Націоналізм versusМодерн: життя і творчість Дмитра Донцова в оптиці консервативної революції. – Київ, - 2014.

4)  Український інтегральний націоналізм (1920- 1930-ті роки). Нариси інтелектуальної історії. - Київ, 2013.

5)  До питання про ідеологію організації українських націоналістів (ОУН). Аналітичний огляд. - Київ, 2003.

6)  Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет: монографія. - Київ, 2000.

7)  Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. Видання друге, змінене і доповнене. - Львів, 2013.

8)  Лисяк – Рудницький І. Історичні есе. - Київ, 1994.

9)  Дмитро Донцов: політичний портрет: з історії розвитку ідеології українського націоналізму. – Торонто, 1974.

10) Leeden M. Universalfascism : thetheoryandpracticeofthefascistinternational, 1928-1936. - 1972.

11) Burleigh M., W. WippermannTheRacialState: Germany 1933-1945, - Сambridge. - 1991.

12) Fascism / edited byRogerGriffin. – Oxford University Press, 1995.

13) GentileE. Thesacralisationofpolitics: Definitions, interpretationsandreflectionsonthequestionofsecularreligionandtotalitarianism // Iordachi C., NewYork, 2009.

14) Griffin R. The Nature of Fascism. - London, 1991

15) Motyl A. The turn to the right: The ideological and developments of Ukrainian Nationalism, 1919 – 1929. – Boulder, 1980.

16) Payne S. The History of Faschism, 1914 - 1945, - Madison – 1995

17) StryjekT. Ukrainskaideanarodowaokresumiedzywojennego. - Wroclaw, 2000

18) SugarP. FascismandNationalism // Motyl A. J. (ed.) EncyclopediaofNationalism. - SanDiego, 2001

Статті і електронні ресурси:

1)  Нове дослідження з одним парадоксом // Українські проблеми. – 1998. – Ч.1

2)  Поміж містикою і політикою - http://dontsov. info/index. php? option=com_content&view=article&id=201:obagan-qpomizh-mistykoju-i-politykojuq&catid=36:poslidovniki&Itemid=41

3)  Героїчна націософія (Ідеї Дмитра Донцова в контексті правих теорій міжвоєнної доби) // Д. Донцов. Вибрані твори, Т. 4, - Дрогобич, - 2013

4)  Фашизм і український націоналізм // Ї. Вип. 16. 2000. Праві та Європа.

5)  Інтерпретації фашизму в сучасній англо – американській історіографії // Україна Модерна, - №9, - 2005.

6)  Український націоналізм та італійський фашизм (1922 – 1939) // Україна Модерна Вип. 18. 2012. - http:///md/98-zaitsev;

7)  Украинскийинтегральныйнационализм в поисках “особогопути” (1920-1930-е годы) // Новоелитературноеобозрение. № 000. 2011.

8)  Гітлерівська концепція завоювання життєвого простору та Україна // Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз / О. Дергачов (керівник авт. колективу). – Київ.- 1996. – С. 235-242.

9)  Фашизм и неофашизм в сравнении: западние публикации 2004 – 2006гг. //Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2007. Т.4. №1. С. 18

10)  Чугуєнко М. Критичний аналiзконцепцiїтоталiтарноїспрямованостiсуспiльно-полiтичнихпоглядiв Д. Донцова // ВiсникХаркiвськогоунiверситету. Iсторiя України. -1996. - С. 191-201.