Державний контроль антимонопольного комітету України за узгодженими діями суб’єктів господарювання (стр. 4 )

Зазначено, що скасування наданого АМК України дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання є проявом методу примусу, який застосовується у разі порушення умов, за наявності яких надавався дозвіл, та неправомірного використання суб’єктами господарювання ринкового становища, що відбулося внаслідок отримання дозволу на узгоджені дії.

У підрозділі 2.3 «Основні напрями удосконалення правового регулювання державного контролю Антимонопольного комітету України за узгодженими діями суб’єктів господарювання» визначено основні напрямки підвищення ефективності державного контролю в досліджуваній сфері. На основі узагальнення практики акцентується увага на відсутності законодавчого закріплення в чинному законодавстві реалізації повноважень АМК України та його територіальних відділень щодо вилучення необхідних доказів у справах про картельні змови та обґрунтовується на необхідності усунення цієї прогалини. Запропоновано два шляхи вирішення вказаної проблеми: 1) схвалення Верховною Радою України проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» стосовно забезпечення доказів у справах, які розглядаються Антимонопольним комітетом України»; 2) внесенням змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо проведення перевірки учасників господарської діяльності, зокрема, у справах про антиконкурентні узгоджені дії.

В підрозділі відзначається про наявність серед окремих фахівців позиції щодо акумуляції процедурних норм конкурентного права в єдиний кодифікований законодавчий акт, який би більш детально врегулював порядок подання заяви, процедуру розгляду справи, винесення рішення та оскарження рішення у справі. Таким актом, на їх думку, має бути Конкуренційний процесуальний кодекс. Автором аргументовується недоцільність втілення в життя такої ідеї та пропонується прийняти Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині забезпечення доказів у справах, які розглядаються АМК України.

На основі узагальнення конкурентної практики обгрунтовується необхідність передбачити на законодавчому рівні повноваження АМК України щодо пом’якшення відповідальності учасникам антиконкурентних узгоджених діях у вигляді зменшення розміру штрафу стосовно тих осіб, які не встигли першими звернутися до АМК України. На думку автора, це створюватиме належні умови для отримання додаткових доказів щодо вчинення суб’єктом господарювання антиконкурентних узгоджених дій, особливо у випадку, коли представлена першим заявником доказова база є недостатньою для ухвалення остаточного рішення у справі.

Пропонується надати можливість посадовим особам АМК України завершити розгляд справи про антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарської діяльності шляхом примирення сторін, а саме: заявника в особі АМК України та відповідача як порушника законодавства про захист економічної конкуренції (інша назва цієї процедури може іменуватись картельною мировою угодою, мировим врегулюванням картельного спору тощо.). Особливості від введення певного засобу матимуть взаємний характер: для працівників антимонопольного відомства – вивільнення важливих ресурсів, здобуття цінного співробітництва, отримання поштовху для розслідування; для учасників картельної змови – отримання скорочення санкції на 10 %, впевненість у більш швидкому знятті обвинувачень проти них.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження містить наукові положення та науково обґрунтовані результати у галузі теорії адміністративного права, які спрямовані на вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення державного контролю з боку Антимонопольного комітету України за узгодженими діями суб’єктів господарювання, визначення меж повноважень АМК України та його органів під час здійснення ними зазначеного контролю.

Найбільш вагомими результатами дисертаційного дослідження можна вважати такі підсумкові положення:

1.  Узгодження конкурентної поведінки суб’єктів господарювання, як правило, призводить до обмеження тією чи іншою мірою конкуренції на ринку. При цьому форми обмеження і впливу такої практики на ринок є багатовимірними. Чинний Закон України «Про захист економічної конкуренції» лише у загальних рисах містить визначення змісту поняття «узгоджені дії», а також орієнтовний перелік можливих форм координації суб’єктів господарювання. Така невизначеність обумовлює необхідність подальших наукових розробок і практичних рекомендацій щодо критеріїв правомірної або протиправної узгодженої поведінки між учасниками вітчизняного ринку.

2.  Узгоджені дії автором визначено як діяльність двох або більше суб’єктів господарювання на ринках товару, що спрямовані на координацію конкурентної поведінки у формі укладення цими суб’єктами угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, створення суб’єкта господарювання, об’єднання та будь-якої іншої погодженої конкурентної поведінки суб’єктів господарювання.

Комплексний підхід до змісту узгоджених дій учасників ринку дає можливість кваліфікувати їх за такими притаманними для цих дій ознаками: а) за ступенем обов’язковості застосування законодавства: дозволені, зобов’язувальні та заборонені; б) за ступенем конкурентності: проконкурентні та антиконкурентні; в) залежно від характеру взаємодії учасників узгоджених дій на ринку: горизонтальні, вертикальні, конґломератні та змішані; г) за правовою кваліфікацією (відповідність чи невідповідність нормам конкурентного законодавства) узгоджені дії можуть бути поділені на правомірні (легалізовані, законні) та протиправні (нелегалізовані, незаконні).

3.  Державний контроль за узгодженими діями є різновидом і складовою державного контролю у цілому. Як наслідок, зазначеному виду державного контролю притаманні всі ознаки останнього; його можна визначати в якості самостійної функції державного управління у вказаній сфері, як певну організаційно-правову систему. Державний контроль за узгодженими діями суб’єктів господарювання являє собою відносно цілісну систему і складається з таких основних елементів: суб’єкти, об’єкти, функції, принципи, форми та методи здійснення контролю. Безпосереднім суб’єктом державного контролю за узгодженими діями є АМК України, який здійснює контрольну діяльність за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від порушень, зокрема, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій учасників ринку.

Об’єктом державного контролю за узгодженими діями суб’єктів господарювання є діяльність суб’єктів господарювання та органів управління у вигляді угод, рішень, прийнятих об’єднаннями, іншої погодженої конкурентної поведінки суб’єктів господарювання, що можуть стосуватися, зокрема, встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, обмеження виробництва, ринків товарів, інвестицій; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та інше. Серед основних функцій державного контролю за узгодженими діями суб’єктів господарської діяльності можна виокремити профілактичну, інструктивну (мобілізуючу), правоохоронну, регулятивну (корегувальну), стимулюючу та інформаційну функції

4.  Державний контроль за узгодженими діями суб’єктів господарювання являє собою сукупність дій АМК України та його територіальних відділень, які здійснюються у формі перевірок і спостережень за вказаними діями учасників ринку з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ у відповідному економічному середовищі, за результатами чого вживаються заходи щодо недопущення негативних наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок антиконкурентних узгоджених дій та ухвалення рішення про притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності.

Основною ланкою у системі державного контролю за узгодженими діями суб’єктів господарювання є АМК України та територіальні відділення, які входять до його складу.

Статус цього органу має відносно суперечливий характер, внаслідок чого періодично виникають пропозиції щодо необхідності його визначеності на законодавчому рівні. На переконання автора, на даний час законодавчим шляхом слід уточнити правосуб’єктність АМК України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Існуючий зараз в Законі України «Про Антимонопольний комітет України» термін «державний орган із спеціальним статусом» тлумачиться доволі широко і не відображає адекватно його місце в системі центральних органів виконавчої влади.

5.  Аналіз історично сформованих міжнародних моделей розвитку конкурентного законодавства засвідчив наближеність вітчизняних норм до європейської системи конкурентного права. Спостерігається тенденція до поступового прирівнення обсягу повноважень АМК України до повноважень відповідних органів в країнах-членах ЄС. Водночас автор вважає, що, запозичуючи європейський досвід слід вважати передчасною відмову від здійснення АМК України попереднього контролю за узгодженими діями учасників ринку у вигляді попередніх повідомлень (процедура нотифікації). Оскільки існує істотна відмінність рівня розвитку конкуренції в Україні та країнах ЄС та й вітчизняні суб’єкти господарювання наразі не готові самостійно оцінювати рівень впливу на ринок від здійснених узгоджених дій, без порушення при цьому конкурентного законодавства.

Реалізацію повноважень АМК України в процесі здійснення контролю за узгодженими діями суб’єктів господарювання можна вважати своєрідним компромісом між існуючою раніше та нинішньою системою контролю за узгодженими діями суб’єктів господарської діяльності в країнах Європейського Союзу.

6.  Здійснення державного контролю за узгодженими діями на практиці відбувається у формах попереднього, поточного та наступного контролю.

У попередньому контролі виокремлено такі правові форми як: надання попередніх висновків на узгоджені дії; надання дозволу на узгоджені дії без умов (або відмова в наданні дозволу); надання дозволу на узгоджені дії за певних умов; надання дозволу на узгоджені дії Кабінетом Міністрів України. Зазначені форми контролю можливі на стадії лише наміру вчинити узгоджені дії суб’єктами господарювання. При використанні форми попереднього контролю АМК України здійснює попереджувальну функцію шляхом виявлення та запобігання можливого недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.