Робоча програма навчальної дисципліни Введення до спеціальності (стр. 3 )

6.  Функції юридичної науки, її соціальна цінність і призначення.

7.  Юридичні наука як система правових дисциплін.

8.  Значення юридичної науки для професійної підготовки юристів.

9.  Аспекти співвідношення юридичної освіти юридичної науки та юридичної практики.

Експрес-опитування студентів:

1.  Перелічити елементи системи наукових юридичних знань.

2.  Співвідношення теорії і практики правової держави.

3.  Категоріальний апарат правознавства.

4.  Навести приклади найбільш відомих наукових шкіл, які склалися в НУ «ОЮА».

5.  Назвати основні методологічні підходи, які існують у сучасній юриспруденції.

Практичне заняття № 6 (2 години)

Тема 6. Юридична практика

1.  Юридична практика: поняття, ознаки, структура.

2.  Видова характеристика юридичної практики.

3.  Процесуальна форма як характеристика структури правової форми юридичної діяльності.

4.  Юридична справа, юридичний процес, юридичне провадження.

5.  Становлення і розвиток приватної юридичної практики в Україні.

Експрес-опитування студентів:

1.  Перелічити види юридичної практики.

2.  Дати поняття юридичного процесу і процедури.

3.  Назвати основні вимоги стосовно документів, які складаються юристами.

4.  Назвати характерні риси приватної юридичної практики.

5.  Визначити правотворчість і правозастосування як правові форми юридичної діяльності.

6.  Поняття і значення інформації в юридичній практиці.

Практичне заняття № 7 (4 години)

Тема 7, 8. Юридична культура й етика. Професійно-юридичний колектив (2 години)

1. Науковий аспект юридичної етики.

2. Соціально-психологічні та моральні принципи діяльності юриста.

3. Моральні принципи і норми в матеріальному і процесуальному праві.

4. Культурологічна характеристика юридичної професії. Типологія культури юриста.

5. Поняття і структура професійно-юридичного колективу.

6. Принципи і види взаємин у професійно-юридичному колективі.

7. Етичні та естетичні принципи ділового співробітництва юристів.

8. Ділова і наукова полеміка юристів.

9. Поняття і види конфліктів у правовій сфері. Структура конфлікту.

10. Динамка конфлікту і механізм його вирішення. Основні правила конфліктології.

Експрес-опитування студентів:

1. Визначити юридичну етику.

2. Назвати основні моральні якості, які повинен мати юрист.

3. Назвати форми прояву естетичної культури юриста.

4. Професійний і посадовий обов’язок юриста, їх співвідношення.

5. Перелічити етичні правила поведінки юриста при здійсненні професійної діяльності.

6. Назвати основні стадії розвитку конфлікту в правовій сфері.

7. Визначити техніку ділової (наукової) полеміки (бесіди) юристів.

5.2. Плани практичних занять для студентів І курсу заочної форми навчання спеціалізації «Прокуратура та слідство» та «Цивільна та господарська юстиція»

Практичне заняття № 1 (2 години)

Тема 1. Юридична деонтологія – наука і навчальна дисципліна (0,5 години)

1. Становлення і розвиток системи деонтологічних знань у юриспруденції.

2. Поняття юридичної деонтології. Концептуальні аспекти природи і змісту юридичної деонтології.

3. Принципи юридичної деонтології.

4. Предмет юридичної деонтології як науки.

5. Методологія юридичної деонтології.

6. Роль (функції), завдання і предмет юридичної деонтології – пропедевтичного навчального курсу.

7. Юридична деонтологія в системі правових наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.

Тема 2. Юридична освіта в Україні (0,5 години)

1.  Історичні етапи становлення і розвитку юридичної освіти в Україні.

2.  Система, структура юридичної освіти в Україні. Основні принципи освіти. Типи вищих юридичних навчальних закладів.

3.  Реформування і тенденції розвитку вищої юридичної освіти в Україні на сучасному етапі.

Тема 3. Організація освітнього процесу у вищих юридичних навчальних закладах. Правовий статус студента (1 година)

1. Поняття і зміст освітнього процесу. Форми навчання. Види навчальних занять. Способи контролю знань студентів.

2. Навчальний час і самостійна робота студентів.

3. Письмові роботи студентів: процес підготовки, методика написання, вимоги до тексту, правила оформлення, захист.

4. Правовий статус студента.

5. Соціально-правові гарантії працевлаштування, права й обов’язки випускників вищого юридичного навчального закладу.

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи

6.1.1. Загальні положення.

Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи - закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:

· вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, практичних занять);

· трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента);

· форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

· місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

· форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

· необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науковою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту, в якому викладають тези з основних питань до практичних занять, визначають ключові поняття та категорії, конспектують окремі статті з нормативно-правових джерел та письмово розв’язують задачі.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:

1.  Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

2.  Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

3.  Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

4.  Розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

5.  Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.

6.  Внесення до конспекту розгорнутого плану відповіді на питання до практичного заняття.

7.  Ознайомлення з нормативно-правовими актами, що діють на території України.

8.  Робота з Інтернет ресурсами.

9.  Підготовка до міжсеместрового контролю.

10.  Підготовка до заліку, екзамену.

6.1.2. Методичні вказівки для студентів щодо самостійного вивчення літератури.

Робота із літературою є важливою складовою самостійної роботи студента і має на меті первинну підготовку до лекції, оволодіння знаннями про основні категорії та проблеми, що дістають відображення у лекційному курсі; підготовку до практичних занять, проміжних та підсумкових контрольних заходів.

Для більш повного та результативного оволодіння знаннями студент повинен орієнтуватися на перелік основної та додаткової літератури, що надається викладачем у робочій навчальній програмі та розміщується разом із іншими навчально-методичними матеріалами на електронному ресурсі кафедри в мережі Інтернет.

Обробка літературних джерел має починатися з основної літератури (в тому числі – релігійних текстів, каноніко-правових джерел, нормативно-правових актів, міжнародних договорів, судової практики). Студент використовує навчальні й навчально-методичні роботи лектора (за наявності таких – обов’язково), роботи інших авторів за власним розсудом, але при цьому повинен забезпечувати різноманіття джерельної бази, порівнювати позиції різних авторів та робити власні висновки щодо вирішення основних теоретичних та практичних проблем.

Вивчаючи підручник, навчальний посібник тощо, студент повинен розуміти, що формулювання питань та наукові категорії, сформульовані урізних джерелах можуть розходитися. Для пошуку відповіді на питання, на яке, на перший погляд, немає відповіді, студент повинен спочатку уяснити сутність питання, а потім шукати на нього відповідь. Не потрібно забувати і про те, що структура курсу та назви його основних тем можуть суттєво відрізнятися від тих, що запропоновані лектором. В цьому випадку потрібно дотримуватися тих рекомендацій, що надаються лектором щодо підбору літератури у ході кожного лекційного заняття. Крім цього, слід звертати увагу на те, що часта зміна нормативно-правових актів призводить до втрати актуальності деякими літературними джерелами (повністю або частково) і вимагає від студента постійної уваги при вивченні тієї навчальної літератури, яка заснована на нормативно-правовій базі, перевірки автентичності текстів нормативно-правових актів, згадуваних у такій літературі.