Робоча програма навчальної дисципліни Введення до спеціальності (стр. 9 )

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями: вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, практичних занять); трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента); форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи; місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо); форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента; необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняль-по-ііасивпого її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальної, наукової та нормативної літератури студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Консультація - це вид навчального заняття, на якому викладач роз’яснює групі студентів або окремому студенту певні теоретичні положення або аспекти їх практичного застосування, відповідає на питання, дає рекомендації, як засвоїти теми курсу, що їх виносять на самостійне вивчення.

Метою консультації є з’ясування окремих питань, або елементів теми, які недостатньо були засвоєні студентами, а також роз’яснення їх змісту, структури. Консультації проводять для окремого студента, групи студентів, лекційного потоку. Завданнями консультування є формування відповідного загальним вимогам рівня знань у студентів програмного матеріалу з конституційного права.

9. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Основними видами контролю у навчальному процесі є: поточний, проміжний (рубіжний) та підсумковий (семестровий).

Поточний контроль проводиться викладачами на аудиторних заняттях усіх видів (лекційних, семінарських). Основне завдання поточного контролю – перевірка рівня підготовки студентів з певної теми (тематичного блоку). Основна мета поточного контролю – забезпечення зворотного зв’язку між викладачами та студентами в процесі навчання, забезпечення управління навчальною мотивацією студентів. Інформація, одержана при поточному контролі, використовується як викладачем – для коригування методів і засобів навчання, так і студентами – для планування самостійної роботи.

Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового експрес-контролю на семінарських заняттях та лекціях, у формі колоквіуму, виступів студентів при обговоренні питань на семінарських заняттях, письмових робіт (індивідуальні самостійні роботи, реферати, контрольні роботи, курсові роботи та ін.), розв’язання практичних задач, вирішення тестових завдань.

Результати поточного контролю (поточна успішність) з дисципліни є основною інформацією при проведенні заліку і можуть враховуватися викладачем при проведенні екзамену з цієї дисципліни.

Проміжний (рубіжний) контроль – це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни. Цей контроль може бути тематичним (модульним) або календарним і проводитися у формі колоквіуму, контрольної роботи, тестування та ін.

Підсумковий контроль з дисципліни «Введення до спеціальності» проводиться відповідно до навчального плану у вигляді семестрового заліку в терміни, встановлені графіком навчального процесу та в обсязі навчального матеріалу, визначеному робочою програмою дисципліни. Форма проведення семестрового контролю (усна, письмова, тестування тощо) та критерії оцінювання визначаються рішенням кафедри. Залік – це вид підсумкового контролю, при якому засвоєння студентом навчального матеріалу з дисципліни оцінюється на підставі результатів поточного контролю (тестування, поточного опитування, виконання індивідуальних завдань та певних видів робіт на семінарських заняттях) протягом семестру. Семестровий залік планується за відсутності екзамену і як правило не передбачає обов’язкової присутності студентів на заліковому заході. На залік виносяться питання, які дають можливість оцінити рівень та повноту знань студента з навчальної дисципліни ««Введення до спеціальності»«.

Питання до заліку для студентів денної та заочної форм навчання

1.  Становлення і розвиток системи деонтологічних знань в юриспруденції. Виникнення деонтології як науки. Становлення та розвиток юридичної деонтології.

2.  Поняття, принципи юридичної деонтології.

3.  Предмет, метод юридичної деонтології як науки.

4.  Юридична деонтологія в системі правових наук і її співвідношення з іншими гуманітарними науками.

5.  Рівні та ступені юридичної освіти в Україні.

6.  Система юридичної освіти в Україні.

7.  Типи вищих юридичних навчальних закладів.

8.  Національний вищий навчальний заклад.

9.  Структура вищого навчального закладу.

10.  Поняття і зміст освітнього процесу. Форми навчання.

11. Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять.

12. Способи контролю знань студентів.

13. Навчальний час і самостійна робота студентів.

14. Права та обов’язки студента вищого юридичного навчального закладу.

15. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів юридичної освіти.

16. Працевлаштування випускників вищого юридичного навчального закладу.

17. Поняття і основні характеристики юридичної діяльності як виду соціальної активності.

18. Види (форми) юридичної діяльності.

19. Система юридичної діяльності.

20.  Поняття та основні риси юридичної професії.

21. Види юридичної професії.

22. Професіограми юридичних спеціальностей. Професії суміжні з юридичною.

23.  Поняття, функції та класифікація юридичної науки.

24.  Зміст та структура юридичної науки (теорії, наукові закони, постулати та аксіоми, проблеми, гіпотези, методи, поняття та категорії, наукові факти).

25.  Об’єкт та предмет юриспруденції.

26.  Методи юриспруденції: види та зміст. Загальні методи (загальні діалектичні та загальні формально-логічні методи). Загальнонаукові методи (методи емпіричних досліджень та теоретичного дослідження).

27. Юридична практика: зміст, поняття, соціальне призначення.

28. Видова характеристика юридичної практики.

29. Юридична справа і юридичний процес.

30. Процесуальна форма як характеристика структури правової форми юридичної діяльності.

31. Документаційне забезпечення юридичної практики.

32. Соціально-психологічні і етичні принципи діяльності юриста.

33. Культурологічна характеристика юридичної професії.

34. Типологія культури юриста.

35.  Поняття і види конфліктів у правовій сфері.

36. Структура конфлікту.

37. Динамка конфлікту і механізм його вирішення. Основні правила конфліктології.

10. ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

10.1 Національна шкала оцінювання знань

Оцінка «відмінно» ставиться, якщо студент має стійкі системні знання з дисциплін, уміє їх узагальнювати та продуктивно їх використовує на творчому рівні. Задача розв’язана та має пояснення до кожного етапу розв’язування. Студент вільно володіє понятійним апаратом, уміє аналізувати нестандартні ситуації, уміє самостійно знаходити джерела інформації та використовувати їх на практиці.

Оцінка «добре» ставиться, якщо студент дав відповіді на всі питання білету, має основні знання з дисциплін, аргументовано обирає шляхи розв’язування теоретичних проблем, уміє застосовувати навчальний матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати навчальну інформацію на аналітико-синтетичному рівні, але у відповіді невраховані всі особливості теоретичних положень. Задача білету розв’язана, але нераціонально або не має пояснень.

Оцінка «задовільно» ставиться, якщо студент має репродуктивний рівень знань з дисциплін, знайомий з основними поняттями навчального матеріалу, але припустив деякі помилки. Задача розв’язана неповністю, але шляхи розв’язання обрані вірно.

Оцінка «незадовільно» ставиться, якщо студент має фрагментарні знання з дисциплін, задача не розв’язана.

10.2 Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
74-81	С
64-73	D	задовільно
60-63	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

11. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

-робоча навчальна програма з курсу «Введення до спеціальнлсті»;

-сайт кафедри цивільно-правових дисциплін – www. nikolaeviuscivile. ;

-підручники та навчальні посібники, визначені у списку рекомендованої літератури;

-опорні конспекти лекцій;

-наукова література (монографії, наукові статті, збірники наукових праць), визначена у списку рекомендованої літератури;

-комплекс завдань для поточного контролю (тести, питання для самостійної роботи);

-нормативні міжнародно-правові документи, які закріплюють моральні засади здійснення юридичної професії, нормативні акти МОН і МВС України, інтернет-ресурси.