Бойова робота вогневих підрозділів артилерії (стр. 20 )

При ураженні рухомих цілей перед першим пострілом навідник суміщає марку (перехрестя) з ціллю і доповідає: “Є ціль”, супроводжує її за допомогою кутомірного механізму прицілу (панорами).

Командир гармати після доповіді навідника: “Є ціль” починає відлік часу і через 3-5 секунд подає команду: “Стій”. Навідник припиняє супроводження цілі і знімає (зчитує) відлік зі шкали бокових поправок (кутоміра) панорами і доповідає командиру гармати. Бокове упередження рівне кутовому переміщенню цілі (у поділках кутоміра), поділеному на 3-5с і перемноженому на польотний час снаряду.

Приклад 14 По команді “Стій”, яку подано через 4с, навідник доповів: “Вправо 10”. Польотний час снаряду 1,2с. Бокове упередження дорівнює 10/4×1,2 = +0-03. Команда: “Правіше 0-03”.

Навідник вводить поправку у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутоміра), суміщає горизонтальну лінію з центром цілі, а вертикальну лінію перехрестя виносить трохи вперед по напрямку руху цілі і доповідає: “Готов”.

По команді “Упередження пів-фігури (наводити у передній зріз)” навідник, безперервно слідкуючи за ціллю, виносить точку прицілювання вперед дещо більше, ніж було указано у команді, і суміщає горизонтальну лінію перехрестя прицілу з центром цілі.

Після команди “Вогонь” навідник очікує, доки ціль підійде настільки, щоб вертикальна лінія перехрестя суміщалась з центром цілі (щоб між вертикальною лінією перехрестя та переднім зрізом було необхідне упередження), і проводить перший постріл; усі наступні постріли він проводить без команд (у міру виконання наведення).

По команді “Упередження більше (менше) пів-фігури“ або “Наводити туди-то” навідник змінює точку прицілювання по напрямку на упередження, враховуючи наведення при останньому пострілі.

По команді “Приціл більше (менше) стільки-то” чи “Приціл такий-то” навідник змінює установку прицілу на відповідне число поділок або установлює відповідний приціл, а точку прицілювання не змінює.

По команді “Правіше (лівіше) стільки-то“ навідник змінює установку на величину отриманого із команди довороту (вводить коректуру) по шкалі бокових поправок та наводить гармату у попередню точку прицілювання; якщо в оптичному прицілі немає механізму бокових поправок, то навідник виносить вершину центральної марки на величину довороту, отриманого із команди.

Контроль за результатами стрільби установок ПТРК здійснюють командири, використовуючи особисті спостереження і доповіді підлеглих.

Якщо стрільба ведеться одночасно усіма установками ПТРК взводу, командир взводу може віддати наказ вести спостереження за результатами стрільби водію однієї з установок ПТРК.

Водій-оператор доповідає командиру про результати стрільби після виконання кожного пуску. Командир установки ПТРК доповідає командиру взводу про результати стрільби після виконання поставленого завдання.

При стрільбі з установок 9П149 по команді командира обслуга переводить ПТРК у бойове положення. Після загорання в окулярі приладу транспаранта “Готова” (через 8-12 секунд) командир натискує кнопку “Пуск” і утримує прицільну марку на центрі цілі до влучення ракети.

Приклад роботи командира взводу і командира гармати під час виконання непланових вогневих завдань з ураження атакуючих танків противника стрільбою прямою наводкою наведено у додатку 11 [1].

У матеріалах цього розділу розглянуто бойову роботу артилерійських підрозділів з вибору, підготовки та зайняття відкритої вогневої позиції (рубежу розгортання), порядку подачі і виконання команд. Успіх у виконанні поставлених завдань з відкритих вогневих позицій залежить від ефективності ведення вогню стрільбою прямою наводкою тому кожний командир повинен відмінно знати свої обов’язки при організації і веденні вогню прямою (напівпрямою) наводкою, знати особливості дій підрозділів у різних умовах. Це забезпечить виконання наказу МО України про підготовку підрозділів і особливо офіцерського складу до ведення активних і високоманеврених бойових дій, як вдень так і вночі, у складній обстановці, що швидко змінюється.

Питання для повторення та самоконтролю

1.  Вимоги щодо відкритої ВП.

2.  У чому полягає бойова робота артилерійських підрозділів на відкритій ВП.

3.  Які заходи проводяться з підготовки до виконання вогневих завдань стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою.

4.  У чому полягають обов’язки командира гармати при зайнятті вогневої позиції і підготовці гармати до ведення вогню.

5.  Яких додаткових заходів вживають на ВП для стрільби прямою наводкою вночі.

6.  Зміст команди щодо виконання вогневого завдання гарматою.

Закінчення

Тактика сучасного загальновійськового бою у значній мірі відрізняється від тактики Другої світової війни. В її розвитку відбулися великі зміни, зумовлені широким запровадженням у війська високоточної зброї та використанням найсучасніших досягнень науки і техніки.

Новітні засоби збройної боротьби змінили зміст загальновійськового бою. Різко підвищилися бойові можливості частин і підрозділів, а також масштаби їх застосування. У сучасному бою в руках загальновійськового командира артилерія є основним засобом вогневого ураження противника. Це підтверджується досвідом ведення бойових дій в локальних війнах і збройних конфліктах останніх років. Частка обсягу завдань по ураженню противника, яка покладається на артилерію складає від 50 до 70 % [16, 19].

Артилерія призначена для ведення бойових дій в усіх видах бою, діючи в тісному зв’язку з механізованими і танковими підрозділами. Сила артилерії у вогню – раптовому, потужному, точному. Своїм вогнем артилерія придушує опір противника і розчищає шлях своїм військам у наступі, забезпечує стійкість обороні [12].

Артилерію цінять за постійну готовність до негайного відкриття вогню, безвідмовність у бойовій роботі за будь-якої пори року і доби.

Це вимагає подальшого удосконалення тактики бойового застосування і бойової роботи вогневих підрозділів артилерії.

Якісні зміни, що відбуваються у Збройних Силах, потребують відповідного рівня підготовки кадрових офіцерів і запасу, спроможних ефективно використовувати сучасне озброєння. На разі, нагальною необхідністю для ВВНЗ (навчальних підрозділів) є створення фонду навчальної літератури, який би відповідав вимогам програм з відповідних дисциплін.

Тому розроблення і видання навчального посібника „Бойова робота вогневих підрозділів артилерії”, по-перше, є нагальною вимогою часу, яке зумовлене недостатньою кількістю наукової, навчальної і методичної літератури для якісного вивчення дисципліни «Бойова робота», а по-друге – бажанням створити навчальний посібник, зміст якого сприяв би чіткому і однозначному розумінню порядку бойової роботи посадових осіб артилерійського підрозділу на вогневій позиції.

При написанні посібника були використані навчальні посібники, що розроблені на кафедрі військової підготовки Сумського державного університету, а також статути, настанови, керівництва військових видань.

Автор сподівається отримати від читачів зауваження та конструктивні пропозиції стосовно матеріалу посібника, які будуть використані у подальших перевиданнях.

Отримання нових практичних позитивних результатів надасть можливість розширити та уточнити положення і рекомендації, що наведені в посібнику.

Предметний покажчик

А

АБСОЛЮТНА ВИСОТА − висота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. Підписи А. в. на карті називаються відмітками (відм. 96,2), а на випадок, коли підписана вершина гори – висотами (вис. 143,8). Підписи висот рівнів води називаються урізами води, 77, 85, 107.

АЗИМУТ − кут між початковим напрямом і напрямом на орієнтир (об’єкт). Початковий напрям − напрям географічного (геодезичного, астрономічного) меридіана або магнітного меридіана. Залежно від того, який напрям прийнятий за початковий, розрізняють географічний (геодезичний, астрономічний) азимут А і магнітний азимут Аm, 55, 58.

Географічний (геодезичний, астрономічний) А. − двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напряму, який відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний А. − двогранний кут між площиною геодезичного меридіана у даній точці і площиною, що проходить через нормаль до неї і містить цей напрям.

Астрономічний А. − двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напряму.

Різниця між геодезичним і астрономічним азимутом незначна (одиниці кутових секунд), тому в ракетно-артилерійській практиці використовують один термін – геодезичний А.

Магнітний азимут Аm − горизонтальний кут, що відраховується від північного напряму магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до заданого напряму, 54, 57.

Перехід від магнітного азимута Аm до дирекційного кута визначається формулою

,

де − поправка бусолі; α − дирекційний кут; γ − зближення меридіанів; δ − магнітне схилення.

АЗИМУТАЛЬНА НАСАДКА (АНБ-1) − оптичний прилад, що входить до комплекту бусолі ПАБ-2А. АНБ-1 призначена для визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів щодо спостереження зірок α (Полярна зірка) і β сузір’я Малої Ведмедиці, а також проведення спостережень світил за будь-якими кутами нахилу. АНБ-1 складається із візиру для спостереження світил, кронштейна для закріплення насадки на патрубок монокуляра бусолі і рівня для надання осі обертання горизонтального положення,59.

АПАРАТУРА ТОПОПРИВ’ЯЗУВАННЯ − комплект приладів, що встановлюється на топоприв’язниках, бойових і спеціальних машинах. Призначена для визначення координат точок стояння і орієнтування. А. т. включає: датчик шляху для вимірювання приросту шляху та усього шляху; гірокурсовказівник – для безперервного визначення і передачі у координатор значення дирекційного кута напряму руху машини; курсопрокладник або лічильно-розв’язувальний прилад – для автоматичного вироблення поточних прямокутних координат положення топоприв’язника (машини) і дирекційного кута напряму руху машини; візирний пристрій (візир) – для вимірювання кута між поздовжньою віссю машини і орієнтирним напрямом; синхронна передача – для передавання у курсопрокладник кутів повороту машини, виміряних гірокурсовказівником; джерела живлення та перетворювачі електричного струму, 56-58.