Бойова робота вогневих підрозділів артилерії (стр. 28 )

ПОЛЯРНІ КООРДИНАТИ ЦІЛІ – числові величини, що визначають положення цілі на площині або у просторі. За полярні координати цілі беруть дирекцій ний кут, дальність до цілі і кут місця цілі, 195.

ПОПРАВКА НА ВІДХИЛЕННЯ МАСИ СНАРЯДА – поправка на відхилення маси снаряда від нормальної (табличної). Вводиться у рівень (приціл) командиром гармати самостійно, 31, 83, 84, 203-208.

ПОПРАВКИ ІНДИВІДУАЛЬНІ ГАРМАТ – поправки у рівень (приціл), у кутомір та в установку підривника (трубки). П. і.г. у рівень (приціл) – на різницю температур зарядів (для самохідної артилерії), різнобій, уступ та перевищення щодо основної гармати батареї, на невідповідність кута підвищення ствола за прицілом та квадрантом, на відхилення маси снарядів; П. і.г. у кутомір – на відхилення лінії прицілювання і на інтервал (якщо гармати на вогневій позиції розташовані повзводно або розосереджено); П. і.г. в установку підривника (трубки) – на різнобій і на уступ гармати щодо основної. П. і.г. вводять під час стрільби командири гармат самостійно, 117, 202, 204.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ВОГНЕВОГО ЗАВДАННЯ – встановлені правила виконання вогневого завдання. П. в.в. з. визначає зміст і послідовність виконання вогневого завдання і містить: загальний час обстрілу цілі; кількість вогневих нальотів і вогневих спостережень, їх тривалість і розподіл за часом; розподіл снарядів між вогневими нальотами і вогневими спостереженнями; порядок ведення вогню: поодинокими пострілами, методичним вогнем (серіями методичного вогню), вогонь залпами, швидким вогнем (серіями швидкого вогню), 93, 225, 113, 123.

ПОРЯДОК ЦІЛЕВКАЗАННЯ – встановлене правило (спосіб) для швидкої і точної вказівки місця цілі (об’єкта) на полі бою іншій особі. Способи цілевказання: від орієнтирів, за азимутом і відстанню до цілі, наведенням гармати на ціль, розривом артилерійського снаряда і т. ін. Цілевказання може проводитись як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерофотознімком. Установлюється командирами, штабами, органами розвідки, 124.

ПОСТАНОВКА ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ – доведення вогневих завдань до командирів, штабів артилерійських підрозділів, частин, груп, з’єднань. Під час постановки вогневих завдань зазначаються: мета, завдання стрільби (знищення, зруйнування, подавлення і т. ін.), час відкриття (припинення) вогню, кількість залученої артилерії (підрозділів), вид і витрата боєприпасів, порядок ведення вогню, спосіб обстрілу цілі, 123.

ПОСТРІЛ – явище, сукупність процесів, що виникають у стволі з моменту запалення порохового заряду до моменту закінчення виходу газів із каналу ствола після вильоту снаряда. Явище пострілу містить такі основні процеси: запалення пороху, горіння пороху, створення порохових газів, розширення порохових газів, поступальний рух снаряда, обертальний рух снаряда, рух відкотних частин, вихід порохових газів із каналу ствола. характеризується короткочасністю, великим тиском і високою температурою, 30, 38-41, 45, 48, 74, 92-104, 124, 127, 128.

ПОЧАТКОВА ШВИДКІСТЬ СНАРЯДА – розрахункова швидкість снаряда у дулового зрізу ствола, за припущенням, що він не зазнає дії порохових газів, які виходять, а підпадає під силу опору повітря, снаряд летить на ту саму дальність, що й у разі дійсної найбільшої швидкості, набраній ним наприкінці періоду післядії. Дійсна найбільша швидкість снаряда наприкінці періоду післядії більша П. ш.с.

Упровадження поняття П. ш.с. дозволяє здійснювати розрахунок траєкторій польоту снаряда лише з використанням формул зовнішньої балістики, що робить розрахунок найбільш точним, 146, 207, 215.

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ − основні положення і рекомендації щодо підготовки стрільби і управління вогнем артилерії, стрільби на ураження різних цілей, вогнем артилерійських підрозділів у різних умовах бойових дій, 27, 178, 189, 243.

ПРИЗЕМНИЙ ВІТЕР – вітер, напрям і швидкість якого вимірюються на малих висотах над земною поверхнею, 196.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ. Основу управління підрозділами складає рішення командира. Під ріш. розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів по виконанню поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій. Р. дає відповідь на питання що, коли, кому і як зробити, щоб з найменшою затратою сил і засобів виконати поставлене завдання, 18, 19, 117, 159.

ПРИЛАДИ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЇ − прилади, що використовуються під час визначення установок для стрільби і управління вогнем артилерійських і мінометних підрозділів, під час ураження різних цілей. П. у.в. а. включає прилади визначення топографічних даних і обчислених установок для стрільби по цілі, прилади розрахунку сумарних поправок на балістичні і метеорологічні умови стрільби; прилади розрахунку коректур під час пристрілювання цілі і реперів різними способами, 243, 245.

ПРОТИТАНКОВА ГАРМАТА – артилерійська гармата для стрільби по броньованих наземних цілях. П. г. залежно від бойової обстановки може виконувати й інші бойові завдання (знищення живої сили та вогневих засобів противника і т. ін.), 113.

ПРОТИТАНКОВИЙ РАКЕТНИЙ КОМПЛЕКС (ПТРК) – сукупність протитанкової керованої ракети (ПТКР) з пусковою установкою. Призначається для знищення танків та інших броньованих цілей. Розрізняють ПТРК переносні, вожені і самохідні, 11, 113-115, 117-123, 128, 140.

ПРЯМА НАВОДКА – наводка гармати шляхом суміщення оптичної осі панорами (оптичного прицілу) з лінією цілі. П. н. застосовується під час стрільби з відкритої вогневої позиції, 8, 22, 51, 83, 112, 114, 119-122, 183, 236.

ПРЯМИЙ ПОСТРІЛ – постріл із гармати, під час якого траєкторія снаряда не перевищує висоту цілі. У межах дальності прямого пострілу уражати ціль можна, коли постійна установка прицілу, 113.

ПУНКТ УПРАВЛІННЯ − спеціально обладнане і оснащене технічними засобами місце, з якого командувач (командир) з офіцерами штабу здійснює управління військами (силами, засобами) під час підготовки і ведення бойових дій або під час несення засобами бойового чергування. Створюються командні, передові командні, запасні, тилові і допоміжні П. у. П. у. можуть бути пересувними і стаціонарними, 14, 116, 117.

ПУШКА – артилерійська гармата, призначена для настильної стрільби по наземних, морських та повітряних цілях. характерні висока початкова швидкість снаряда, довгий ствол та велика маса метального заряду.

Р

РЕПЕР – допоміжна точка, за якою ведеться пристрілювання для визначення поправок з подальшим їх урахуванням під час перенесення вогню на ціль. Репери можуть бути дійсними або фіктивними, 30, 86, 93, 107, 108.

РІЗНОБІЙ ГАРМАТ – незбіг центрів групування точок падіння снарядів під час стрільби із декількох гармат по одній цілі на однакових установках прицілу і рівня внаслідок різниці індивідуальних балістичних характеристик гармат, 30, 31, 84.

РОЗВІДКА МІСЦЕВОСТІ − добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) наступних бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, грунтово-рослинний покрив тощо, 64, 120.

С

СВІТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – комплекс заходів, спрямованих на поліпшення видимості і створення сприятливих умов військам (силам) для ведення бойових дій вночі. Містить: освітлення місцевості та об’єктів противника, створення світлових орієнтирів (створів), забезпечення стрільби артилерії на ураження і цілевказання, осліплення противника і боротьбу з його освітлювальними засобами. Застосовуються освітлювальні снаряди (міни), світні авіабомби (САБ) і різні сигнальні патрони, 239, 85.

СВІТЛОВИЙ ОРІЄНТИР – група розривів освітлювальних снарядів у розташуванні військ противника для орієнтування військ, що ведуть бойові дії. С. о. позначають залпами або серіями методичного вогню через кожні 3-5 хв., 85.

СЕКТОР ОБСТРІЛУ – ділянка місцевості (акваторії), що призначається вогневим засобам (гарматі, танку, кулемету і т. ін.) для ураження противника вогнем прямою наводкою. Позначається орієнтирними напрямками і напрямками на місцеві предмети, 113, 234, 235.

СЕРІЯ ШВИДКОГО ВОГНЮ – призначена кількість пострілів, які здійснюються однією або декількома гарматами швидким вогнем без зміни установок для стрільби, 95–97.

СИСТЕМА ВОГНЮ АРТИЛЕРІЇ – організований за єдиним планом вогонь усіх видів артилерії в інтересах досягнення мети бою (операції). Містить райони, ділянки і рубежі масованого, зосередженого, загороджувального вогню, вогонь окремих гармат, установок ПТРК на підступах, пред переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, маневр вогнем для швидкого його масування і зосередження на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці, а також систему спостереження і сповіщення про дії противника. С. в.а. будується з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень, 135.

СКРИТІСТЬ УПРАВЛІННЯ полягає в збереженні від противника у таємниці всіх заходів, які проводять командири при підготовці і в ході бойових дій, 51.

СНАРЯД В ОСТАТОЧНО СПОРЯДЖЕНОМУ ВИГЛЯДІ – снаряд готового пострілу, в який угвинчений підривник, тобто С. о.с. в. повністю готовий для виконання своїх функцій, 33, 43.

СОРТУВАННЯ БОЄПРИПАСІВ – розподіл артилерійських пострілів та їх елементів за партіями, тобто за такими групами, в яких усі боєприпаси будуть однаковими за призначенням (осколковими, фугасними, бронебійними, бетонобійними, освітлювальними, запальними і т. ін.), типом підривника, маркуванням зарядів, маркуванням на снарядах і зарядах (гільзах). Це виключає застосування боєприпасів не за призначенням, забезпечує кучність бою гармати і зручність введення поправок для стрільби, 20, 30, 31, 68.

СПОСІБ ОБСТРІЛУ – розподіл точок прицілювання за глибиною і за фронтом цілі і снарядів по них для досягнення потрібного ступеня ураження цілі. Під час виконання вогневих завдань дивізіоном застосовують способи обстрілу цілі батареями внакладку, батареями шкалою, з розподілом ділянок цілі між батареями. С. о. цілі для батареї містить: кількість установок прицілу, величину стрибка (шкали) прицілу, величину стрибка підривника (шкали трубки), кількість установок кутоміра, величину інтервалу віяла, витрату снарядів на гармату-установку, 95, 148, 169, 177.