Бойова робота вогневих підрозділів артилерії (стр. 29 )

СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ – місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коректування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними і допоміжними (передовими і боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу, 12, 113, 120, 143, 161.

СТВОЛЬНА АРТИЛЕРІЯ – артилерійські гармати, в яких метання снарядів здійснюється за рахунок надання їм руху у стволі під час використання порохових зарядів. Основні типи сучасних гармат С. а. – пушки, гаубиці, безвідкотні гармати і міномети. С. а. поділяється на гладкоствольну і нарізну. До гармат гладкоствольної артилерії належать усі міномети і деякі зразки пушок, 37–40.

СТРИБОК ПРИЦІЛУ – різність установок прицілу під час стрільби на ураження однієї цілі. Ураження неспостережених цілей ведуть на трьох установках прицілу зі стрибком, що дорівнює третині глибини цілі, з округленням у менший бік до цілих поділок прицілу, 87, 88, 96, 145.

СТРІЛЬБА НА УРАЖЕННЯ – використання вогню для ураження різних цілей: приховано і відкрито розташованих, поодиноких і групових, броньованих і неброньованих, наземних і надводних, а також для безперервної підтримки вогнем загальновійськових підрозділів у бою. Під час ураження цілі залежно від її характеру, важливості і умови обстановки С. н.у. ведуть з метою знищення, зруйнування, подавлення та виснаження цілі. Під час цього застосовують різні види вогню, способи обстрілу цілі, 95.

СТРІЛЬБА ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ – ведення вогню гарматою, розташованою на відкритій вогневій позиції, коли наводиться безпосередньо на ціль; основний спосіб стрільби протитанкової артилерії та інших вогневих засобів. Характеризується високою точністю, економічністю і швидкістю виконання вогневого завдання. Завдання стрільби прямою наводкою, залежно від характеру цілі, її важливості та умов обстановки є знищення, зруйнування або подавлення цілі, 8, 22, 51, 83, 112, 114, 119-122, 183, 236.

СХЕМА ОРІЄНТИРІВ – графічний бойовий документ із зображенням на ньому місцевих предметів, прийнятих за орієнтири. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах – від себе у бік противника. Кожному орієнтиру надається своє найменування і зазначається відстань до нього. С. о. полегшує доведення завдань підрозділам, організацію взаємодії, цілевказання, ведення вогню, 118, 234.

Т

ТАБЛИЦЯ СТРІЛЬБИ – збірник обчислених даних, необхідних для визначення установок для стрільби по визначеній цілі залежно від дальності до неї та інших умов, стосовно будь-яких боєприпасів конкретного зразка зброї, 45, 48, 89, 117, 197, 200, 202, 244.

ТАВРУВАННЯ БОЄПРИПАСІВ – нанесення на поверхню елементів боєприпасів (підривників, снарядів, гільз, капсульних втулок та ін.) умовних знаків у вигляді літер, цифр, геометричних фігур та їх комбінації. Т. б. може здійснюватися видавлюванням, витравлюванням та іншими способами, що забезпечують тривале зберігання тавр. Т. користуються на заводах для контролю під час спорядження, складання і приймання боєприпасів, а також на військових базах, складах, 81.

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ – температура, яку показує термометр в умовах його повного теплового контакту з атмосферним повітрям. Т. п. характеризує тепловий стан атмосфери і є мірою середньої кінетичної енергії руху молекул і атомів, що складають атмосферне повітря, 28, 29, 147, 167.

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ БЮЛЕТЕНЯ – проміжок часу, впродовж якого бюлетень придатний для визначення установок для пусків ракет і стрільби артилерії способом повної підготовки.

ТИМЧАСОВА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ (ПОЗИЦІЙНИЙ РАЙОН) – ділянка (район) місцевості, призначена для тимчасового розгортання артилерійських (ракетних) підрозділів в бойовий порядок під час виконання вогневого завдання, 13, 148.

ТОПОГЕОДЕЗИЧНА ПІДГОТОВКА – частина топогеодезичного забезпечення. Т. п. містить: доведення до частин і підрозділів вихідних топогеодезичних даних, необхідних для завдавання ударів, ведення вогню і розвідки противника, впровадження заходів, що забезпечують своєчасне і якісне виконання топогеодезичного прив’язування (планування та організацію топоприв’язування, організацію взаємодії з підрозділами ВТС, створення АТГМ, підготовку маршрутів пересування у топогеодезичному відношенні, обчислення таблиць дирекційних кутів світил, організацію роботи поста передачі орієнтування, вивірення топоприладів і апаратури ), а також топогеодезичне прив’язування позицій, пунктів і постів, контроль топогеодезичного прив’язування, 26.

ТОПОПРИВ'ЯЗНИК − колісна або гусенична машина, обладнана приладами навігаційної апаратури. Т. призначений для вирішення таких завдань: визначення координат ВП (СП), а також позицій, постів і пунктів підрозділів артилерійської розвідки; водіння колон військ, особливо на місцевості, бідній орієнтирами і у темний час доби, для нанесення на карту не позначених на ній доріг і колонних шляхів; передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямів на точки, що прив'язуються. Робота навігаційної апаратури Т. щодо визначення координат точок, що прив'язуються, ґрунтується на безперервному послідовному розв'язанні прямої геодезичної задачі, 27, 133, 134.

ТОЧКА НАВОДКИ – місцевий предмет, якій використовується для горизонтального наведення гармат (мінометів, бойових машин) під час стрільби із закритої вогневої позиції. Точкою наводки може бути віха або коліматор, 8, 16.

ТРАЄКТОРІЯ СНАРЯДА – траєкторія центра мас снаряда після вильоту його із каналу ствола гармати. Т. с. з кутами підвищення до 20° називається пологоою, а стрільба – настильною, більше ніж 20° - крутою, а стрільба - навісною (до 45°) або мортирною (більше ніж 45°), 28, 34, 139.

У

УМОВНІ ЗНАКИ − символічні штрихові і фонові позначення об’єктів місцевості, бойової і метеорологічної обстановки, на географічних картах і графічних документах. Залежно від призначення розрізняють топографічні, тактичні і метеорологічні У. з. Вони можуть бути масштабними, позамаштабними, лінійними та пояснювальними, 193, 194.

УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ артилерійських підрозділів полягає у з’ясуванні (вивченні) цілей, вогневих завдань і умов їх виконання, прийнятті рішення на виконання вогневих завдань, доведенні вогневих завдань і контролі за їх виконанням, 19, 28, 34, 65-68, 77, 81, 87, 94, 97, 107, 113.

УПРАВЛІННЯ МАНЕВРОМ артилерійських підрозділів містить визначення мети маневру і заходів з його підготовки, доведення завдань і здійснення контролю за їх своєчасним і точним виконанням, 115, 121, 135.

УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ полягає в цілеспрямованій роботі командирів і штабів щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою і управління ними під час виконання бойових завдань, 115, 121, 116, 135.

Ф

ФРОНТ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ – пряма, що з’єднує правофлангову з лівофланговою гарматою (бойовою машиною). Відстань між сусідніми гарматами по фронту називається інтервалом, а у глибину – уступом, 15, 16.

Ц

ЦІЛЕВКАЗАННЯ – повідомлення даних про характер, місцезнаходження і дії цілі. Здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження. Цілевказання може виконуватися від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням на ціль приладу або зброї, в полярних, прямокутних або географічних координатах, за картою, аерофотознімком, розривами артилерійських снарядів і т. ін., 122, 163, 172, 177, 180.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ЗА ВІДЛІКОМ ПРИЛАДУ – спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передачі величин відліку, знятих з приладу (кут, дальність і перевищення). Прилади того, хто дає, і того, хто приймає, повинні бути зорієнтовані на основний напрямок, 123.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ПОЛЯРНИМИ КООРДИНАТАМИ – спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об’єкта) шляхом передачі кута (дирекційного кута, геодезичного азимута), дальності і кута місця (перевищення) цілі. Цей спосіб застосовується артилерійськими командирами і розвідувальними підрозділами, 86, 122.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ПРЯМОКУТНИМИ КООРДИНАТАМИ – спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об’єкта) шляхом передачі тому, хто приймає цілевказання, значень х, у і висоти цілі 86, 122.

ЦІЛЬ - об’єкт противника, намічений для ураження. Ц. розділяють: за розташуванням у просторі – на наземні, підземні, повітряні, надводні і т. н.; за складом – поодинокі (танк, корабель, літак і т. ін.), групові і складні; за розмірами – на точкові, площинні, лінійні; за характером діяльності – на активні, пасивні, рухомі, у тому числі маневрові, нерухомі і на такі, що з’являються; за ступенем захищеності – на відкриті, укриті, броньовані; за умовами спостереження - на спостережені і неспостережені; за специфічними відмітними ознаками, напр.; за оптичною, тепловою, радіолокаційною контрастністю. Ц. можуть поділятися за важливістю, швидкістю руху (маневровістю) та іншими ознаками, 12, 16, 34, 39, 80, 105, 112, 122-126, 127.

Ч

ЧАС ПОЛЬОТУ – проміжок часу від моменту вильоту (пуску) до моменту досягнення снарядом (ракетою) точки траєкторії, що розглядається, 127.

Ш

ШВИДКИЙ ВОГОНЬ – ведення вогню з однієї або декількох гармат з максимальною швидкострільністю без порушення режиму вогню. Під час ведення швидкого вогню кожна гармата здійснює постріл за готовністю, 93, 95, 103, 104.

ШВИДКІСТЬ ВІТРУ – шлях, пройдений повітрям за одиницю часу. Одиниця вимірювання швидкості вітру: метр за секунду (м/с), кілометр за годину (км/год), 196.

ШВИДКІСТЬ СНАРЯДА – одна з основних характеристику руху снаряда (міни), що чисельно дорівнює відстані, яку проходить центр мас снаряда за одиницю часу. Вимірюється в м/с. с. становить (м/с): мінометів – 100-250; безвідкотних гармат – 300-500; гаубиць – 300-800; пушок наземної артилерії – 800-1500; ПТА – 700-1800; РСЗВ (у кінці активної ділянки траєкторії) – до 1000.

ШИРИНА ВИЛКИ – різниця дальностей, відповідних двом кутам підвищення, під час стрільби на яких отримана вилка (див. Вилка), 96, 220.