Тема: Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному, моральному та професійному становленні майбутніх учителів (стр. 4 )

Педагогікою доведена залежність розвитку сторін особистості від навчання. Саме тому навчання а декоративного малювання має базуватися на співвідношенні творчих і навчальних завдань залежно від ступеня засвоєння учнями матеріалу.

Навчання малювання учнів 1-7 класів на уроках, де діти індивідуально виконують завдання, має розглядатись як умова успішного оволодіння декоративним малюванням. Тому надається велике значення навчанню зображення окремих предметів у декоративному вирішенні. Знайомимо учнів із доступними їм основними поняттями, правилами і засобами композиції та стилізації.

Оскільки образотворча діяльність може дати позитивний результат лише в цілісній системі виховної та навчальної роботи з учнями, то здійснюватися вона має у взаємозв'язку з усіма видами образотворчої діяльності.

Виконанню декоративних композицій може передувати малювання з натури, ліплення, аплікація. Вони впливають на якість малюнка, допомагають передати форму предмета, виразність образу в загальному малюнку. При взаємозв'язку всіх видів образотворчого мистецтва створюються нові можливості ознайомлення з навколишньою дійсністю, учні збагачуються різними засобами образного відображення. У зв'язку із цим заняттям з образотворчого мистецтва приділяємо велику увагу, вважаючи їх основою для набуття дітьми необхідних для декоративного малювання умінь.

Тематика завдань визначається тими враженнями, які виникають в учнів у процесі пізнання навколишнього світу під керівництвом учителя. Малювання служить засобом закріплення знань, умінь і навичок, необхідних для виконання декоративної композиції, пізнання учнями навколишньої дійсності; закріплення, уточнення, поглиблення їх морального, суспільного досвіду. Оскільки центральне місце в декоративному малюванні належить відображенню в малюнках рідної природи, людської діяльності, доцільно підбирати такі теми для виконання, які легко зображуються, сприяють створенню відповідних образів у малюнках. Як орієнтир відбору завдань для виконання було використано «Програму для шкіл (класів) з поглибленим теоретичним та практичним вивченням образотворчого мистецтва та архітектури»: 1-2 кл., К.: Рад. школа, 1990, «Програму образотворчого мистецтва 1-4 кл. (для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій)», К.: Освіта, 1993; «Програму курсу, тематичне планування, розробки уроків з образотворчого мистецтва 5-7 кл.», X., 2004.

При відборі програмних завдань враховувалося поступове ускладнення образотворчих і виховних завдань.

Дуже важлива умова підготовки учнів до відтворення задуму - спостереження ними навколишнього світу, цілеспрямоване сприйняття явищ природи та суспільного життя. Спостереження спонукає учнів до активної пізнавальної діяльності, самостійного виділення форм, кольору предметів, розміщення їх у просторі, розвиває естетичне сприйняття природи та навколишньої дійсності.

Цілеспрямовані екскурсії та прогулянки поглиблюють знання дітей, отримані на уроках з образотворчого мистецтва, розширюють світогляд та активізують самостійну роботу над малюнком. Кожна екскурсія відбувалася з метою більш повного розкриття теми завдання. У процесі екскурсії учитель привертає увагу учнів до гарного в житті, побуті, навчає їх помічати, відчувати, сприймати красу природи, милуватися нею, знаходити в природі гармонію кольору, лінії, форми. Під час спостережень звертаємося до учнів із питаннями про те, що вони бачать, пропонуючи їм охарактеризувати явища в природі, об'єкти. Щоб підкреслити красу дерев в осінньому лісі (парку, сквері), можна читати вірші, використовувати образні вислови («Ось стоять дві ялинки, біля них маленькі ялички танцюють у колі»), пропонувати відшукати в лісі образи та пейзаж, змальовані у вірші. Поставити завдання знайти щось гарне і запам'ятати, щоб потім виконати декоративний малюнок, розглянути окремі образи природи - ялинки, ромашки, листя кульбаби. При цьому мова дітей активізується питаннями, які допомагають розкриттю образу. Пропонується помацати, розглянути, порівняти з поетичним виразом. Наприклад, кульбаби діти порівнюють із жовтими курчатами, сонечком, кулькою. Так у підсумковій цілеспрямованій роботі учні під керівництвом педагога накопичують чуттєвий досвід, на основі якого формують нескладні поетичні та художні образи.

Можна організувати заняття у формі уявних екскурсій: діти подумки ходять у гості до різних учнів та разом намагаються виявити, як попрацювали художники, перш ніж та чи інша річ потрапила в домашню обстановку. Ефект таких «походів» у гості достатньо високий, оскільки діти активніше починають виконувати домашні завдання на спостереження, заохочують своїх родичів до бесід про працю художників.

Творчий характер повинна мати не тільки практична робота, але й бесіди з дітьми, і якщо учні власної ініціативи приносять на уроки зразки декоративного мистецтва, якщо можуть своїми словами пояснити, яке за загальним настроєм, кольором та малюнком оформлення вони хотіли б бачити в ігровій кімнаті, у робочому кабінеті для серйозної роботи, у спальні тощо, то це означає, що діти вже досить продумано починають придивлятися до змісту робіт художника.

«Мистецтво навколо нас» — на цих уроках має бути чітко визначена, перш за все, орієнтація на ті художні музеї та виставки, музеї-садиби, майстерні художників, які діти реально могли б відвідати з класом або з батьками, щоб глибше познайомитися з творами мистецтва. Відвідування одного з музеїв можна запланувати на найближчий канікулярний час, а під час уроків звертатися до уявних екскурсій за допомогою слайдів.

Щоб декоративні роботи були виразними, учитель збагачує дітей знаннями про предмети (їх форму, розмір, будову, колір, декоративність), про об'єкти шляхом вивчення їх конструктивної будови. Для цього необхідно організувати учнів на сприйняття предмета, обстеження предметів, запропонованих для зображення за методикою іної. Спочатку діти роздивляються предмети і милуються ними (сприймають форму, будову, колір), а потім розглядають та обмацують їх (об'ємна форма, розмір, пропорції, поверхня шорстка, гладка). Обстеження предмета супроводжують словом, жестом. Коли учні розповідають про конструктивну будову предмета, вони одночасно обводять кожну деталь і весь предмет пальцем, рукою, немовби малюючи його. Таке «обмальовування» контуру активізує дітей, допомагає відчути пластичність форми, підводить їх до елементарної побудови зображення.

У педагогічній літературі велике значення надається поєднанню безпосереднього сприйняття краси предметів і явищ природи з їх поетичним, художнім образом, створеним поетом, письменником, художником, скульптором. Тому, організовуючи спостереження або вивчення конструктивної будови предметів, узорів, орнаментів, які увійдуть у майбутню композицію, необхідно турбуватися, щоб в основі була яскрава емоційність. Для цього використовуємо вірші, загадки, епітети, які викликають емоційний настрій у дітей і підкреслюють характерні ознаки та індивідуальні особливості образу, предмета, явища.

Учні обстежують образи і під час безпосереднього спостереження, використовуючи різні іграшки, муляжі, предмети побуту, роботи майстрів прикладного мистецтва (вишивки, розпис, кераміку), які будуть зображуватися в композиції. Якщо в сюжеті заплановане зображення тварин, птахів, то перед виконанням теми доцільно провести екскурсію на птахоферму, у зоопарк, живий куточок або поспостерігати за птахами на території школи.

Знання про народне декоративно-прикладне мистецтво, про закони композиції, гармонію лінії закріплюють в процесі проведення дидактичних і конструктивних ігор, які дають можливість цікаво і доступно вивчити конструктивну будову предметів, об'єктів. Ігри-драматизації художніх творів допомагають учням краще розібратися в змісті казки, оповідання, вибрати тему для декоративної композиції. Запропонована для зображення тема попередньо аналізується учнями, уточнюються епізоди композиції, що можуть бути зображені. Такий попередній аналіз спрямовує учнів на більш глибокі зображувальні задуми.

Не менш цінним є використання репродукцій картин, ілюстративного матеріалу для орієнтації дітей на правильну композиційну побудову малюнка на площині аркуша, виділення головного (сюжетно-композиційного центру, кольору), досягнення взаємо узгодженості всіх елементів композиції та гармонійного сполучення в малюнку. Активізуючи діяльність учнів за допомогою художніх картин, ілюстрацій, зразків народно-прикладного мистецтва, необхідно враховувати результати психолого-педагогічних досліджень проблем спостереження та сприйняття і домотатись, щоб учні зрозуміли, яким чином художник виділив у картині сюжетно-композиційний центр (розміром, кольором, детальною прорисовкою), передав її цілісність, підпорядкував засоби композиції ідейному задуму картини.

Щоб піднести творчу активність дітей, при розгляді картин, ілюстрацій, творів народних майстрів можна використовувати поетичне слово, музику. Художні ілюстрації знайомлять дітей із різними засобами зображення природи, із засобами відображення виразного образу художником (стилізація, форма, пропорції, колір, декоративність, розміщення в просторі).

Ознайомлення з творами образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура дрібної пластики, декоративно-прикладне мистецтво) проводиться на уроках (з малювання, ліплення, аплікації, розвитку мовлення та ін.) та у повсякденному житті.

У процесі навчально-виховної роботи педагог переконується, що ефективність формування вміння виконувати сюжетні й декоративні малюнки багато в чому залежить від повноти і конкретності, чіткості зорових образів у пам'яті учнів. Тому під час творчої діяльності учнів потрібно звертати увагу на те, хто з них потребує допомоги, і вчасно надавати її в потрібному обсязі. За необхідності слід уточнити уявлення про зображуваний предмет, додатково пояснюючи, як малювати той чи інший предмет. Як нагадування про засоби дії, напрямок лінії при малюванні, формоутворюючі рухи можна використовувати жест, яким обмальовують предмет по контуру. Спираючись на відповіді тих учнів, які добре малюють, можна нагадати про потрібний спосіб малювання. Учнів викликають до дошки і пропонують показати послідовність виконання малюнка.

Учитель дуже рідко використовує повний показ послідовності зображення, частіше за все він вдається до часткового показу. Це дозволяє активізувати творчий пошук дітей, залучити їхній образотворчий досвід. Необхідно протягом усього процесу навчальної роботи систематично спрямовувати учнів на творче вирішення завдання. Для активізації творчої діяльності клас необхідно умовно поділити на дві групи: перша - учні, які можуть виконувати графічні композиції; друга - ті, що виявляють схильність до декоративного живопису.