Тема: Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному, моральному та професійному становленні майбутніх учителів (стр. 5 )

Ці дві групи легко можна виявити як у молодших класах, так і в 5-7 класах за зовнішніми ознаками поведінки та за результатами аналізу їхніх малюнків.

До групи декоративного живопису належать діти з підвищеною емоційною збудженістю, які добре відчувають кольорові співвідношення, передають мальовничі образи у своїх малюнках плямами, узагальнюють і стилізують зображене на картинній площині. Труднощі в них може викликати рівномірне покриття поверхні кольором з передачею при цьому контуру, чітке виявлення форми зображуваних образів декоративного малюнка.

До «графіків» належать діти, які намагаються чітко передати форму, прорисувати малюнки та їх дрібні деталі контурними лініями, вкривають зображення, не виходячи за контур.

Поділ дітей на «графіків» та умілих виконавців декоративного живопису, переконує, що важливо, з ким (з «графіком» чи «декоративістом») дитина виконує малюнок, адже вплив з боку однолітка, який добре вміє малювати, є досить відчутним. При цьому важливо забезпечити, щоб провідна позиція в процесі виконання малюнка належала дітям з високим рівнем образотворчих умінь. Стиль виконання робіт «декоративним живописцем» або «графіком» впливатиме на манеру виконання малюнка тим однолітком, який йому симпатизує. У такій ситуації учні швидше здатні до наслідування і з насолодою виконують вимоги до виконання декоративної композиції.

Об'єднуючи учнів у творчі групи і підгрупи, необхідно враховувати взаємні симпатії між учнями з високим, середнім та низьким рівнем образотворчих умінь, а потім бажання учнів дуже низького рівня виконувати малюнок з учасниками, що мають високий рівень образотворчих умінь. За такого підходу до комплектування творчих груп забезпечується можливість створення умов для формування творчої активності при виконанні малюнка в найбільшій кількості різних творчих груп.

Цілеспрямовано організовуючи творчі групи, необхідно зважати на те, що коли спочатку учні твердо не засвоїли правила взаємовідносин, то характер поведінки між ними змінюється залежно від складу учасників діяльності. Даному питанню слід приділяти особливу увагу на другому і третьому етапах активізації творчої діяльності учнів.

Виходячи з викладених положень, можна запропонувати такі варіанти об'єднання дітей у групи для виконання творчих завдань на уроках декоративного малювання:

1. Об'єднання учнів високого рівня образотворчих умінь («декоративних живописців» та «графіків») з учнями низького та дуже низького рівня за взаємної симпатії одне до одного.

2. Об'єднання учнів середнього рівня образотворчих умінь і співробітництво з однолітками високого рівня образотворчих умінь за умови, що вони симпатизують один одному.

3. Залучення дітей, які виявляють егоїстичні риси, у творчі групи учнів із високим рівнем образотворчих умінь.

4. Об'єднання «декоративних живописців» та «графіків» із високими уміннями виконувати сюжетні та декоративні композиції, якщо вони симпатизують один одному.

5. Порівняння як основний шлях активізації художнього мислення. Це метафоричні, образні порівняння за типом: «Що на що схоже»; це спостереження та зіставлення виражальних можливостей різних матеріалів, різних видів діяльності (зображення, оздоблення, побудова), різних художніх засобів (ритм, композиція, виразність кольору, декоративність, пластика і т. ін.).

6. Цілеспрямована діяльність (метод педагогічного обмеження завдання за різноманітності варіантів його вирішення). Дітям надається творча свобода не безкінечна, а цілеспрямована, відповідно до теми навчального уроку, теми чверті. Тематична цілісність протягом чверті та року допомагає цілеспрямовано будувати педагогічні завдання художнього розвитку у поєднанні образотворчої, декоративної та конструктивної діяльності.

7. Поділ класу на підгрупи при виконанні завдання. Для найкращого застосування методу порівняння можна пропонувати поділ класу на підгрупи, що збільшує можливу варіативність завдання. Конкретні форми і мета поділу на підгрупи відповідають тематиці, завданням навчального року. Клас можна ділити на підгрупи, які працюють із різними матеріалами: одна працює гуашшю, друга - крейдою, третя - аквареллю, четверта - у техніці аплікації з кольорового паперу. Необхідно звернути увагу на емоційно-художній зміст мистецтва. Поділ класу в такому випадку дає можливість наочно зіставляти відбиті в малюнках настрій, характер, ставлення (радісне - сумне, повсякденне - святкове і т. ін.).

На наступному уроці ставимо мету порівнювати художні засоби, наприклад, кольорові сполучення (теплі - холодні, глухі - дзвінкі, світлі - темні). Одна половина класу може малювати в теплій гамі кольорів, друга - у холодній, а результати зіставляються. 8. Щоб захопити всіх дітей художньою творчістю, необхідно надати кожній дитині можливість пережити успіх у роботі. За такого широкого діапазону діяльності кожна дитина має можливість знайти види роботи, що найбільшою мірою відповідають її внутрішньому стану. Після кожного завдання або перед уроком пропонує влаштувати в класі тимчасові виставки робіт учнів (бажано всього класу). Обговорення таких імпровізованих вернісажів можна починати на перерві під час монтування виставки. Пропонується прикріплювати роботи шпильками до натягнутого полотна або на класну дошку за допомогою кнопок чи інших зажимів. Під час подібних обговорень педагог виховує доброзичливість і конструктивність у критичних зауваженнях. Діти не просто глядачі, вони виступають у ролі критиків-мистецтвознавців і тому мають бути особливо уважними до робіт один одного.

Тимчасові виставки в класі створюють естетичне середовище, приносять емоційне задоволення дітям, які бачать, що їхня праця потрібна, а це, у свою чергу, збільшує бажання працювати.

Клас завжди має бути прикрашений дитячими малюнками, ліпленням, декоративними та конструктивними роботами.

Учні з готовністю беруть участь в обговоренні своїх робіт. Учителів не повинна хвилювати непрофесійність їхньої термінології. Спираючись на активність дітей, на їхні вдалі слова-образи, педагог може ненав'язливо спрямувати обговорення в потрібне русло. 9. Декоративні та конструктивні роботи виконуються на уроках у процесі колективної творчості. Ці роботи часто стають предметом гордості дітей, особливо якщо вони прикрашають шкільні коридори, зал, кабінети, класи.

Проблема пошуку органічних засобів художнього відображення (кольору, ліній, ритму, композиції), які відповідають авторському задуму, - це невирішена проблема в сучасній педагогіці мистецтва.

Складність вирішення цієї педагогічної проблеми полягає в тому, що коли учень дійсно знайшов адекватні засоби відображення для свого задуму, то оцінити їх зі сторони, користуючись загальними готовими мірками, навряд чи можливо, бо для нового задуму й виміри потрібні інші.

Накопичення ремісничих умінь і засвоєння правил графічної грамотності педагогу оцінювати легко.

Адже є зразки для наслідування та порівняння з ними учнівських робіт. Але зразків для порівняння та оцінки творчих задумів і адекватності їх виконання немає і бути не може, якщо ці задуми справді творчі, нові, самостійні. Не випадково багато хто з великих художників, письменників, музикантів не були визнані сучасниками, адже у своїй творчості вони випереджали час і не відповідали прийнятим тоді канонам.

Усвідомлюючи своє безсилля перед проблемою навчання творчості, академічна методика орієнтується виключно на навчання відомих правил зображення, засвоєння яких можна однозначно оцінити. При цьому талант оголошується долею лише небагатьох визначних осіб.

Але існують і інші погляди з приводу цього питання. «Уявлення про те, що геніальність - доля лише обраних, лишилося нам у спадок від суспільства відчуження, яке перетворило працю з творчості на роботу, коли більшість людей не породжували діло своє із себе, а отримували його іззовні як роботу - і довіряли не собі, а правилам. Між тим потенційна геніальність живе в кожній людині - як здатність створити і побачити нове (а нового, невідкритого у світі набагато більше, ніж відкритого). А оскільки кожний індивід новий і неповторний, ця його індивідуальна своєрідність і є його геніальністю, їй лише важко проявитися, адже люди привчаються з дитинства не вірити собі. Тому вона гальмується в більшості людей, і люди не відчувають у собі присутності цієї сили».

Щоб допомогти кожній дитині набути цю внутрішню силу і віру в себе, необхідно рішуче відмовлятися від роз'єднаності між шкільними навчальними предметами, між видами діяльності молодших школярів у позаурочний час. Тоді індивідуальний комплекс здібностей кожного учня зможе більш повно виявитися, особливо якщо педагог буде накопичувати і фіксувати спостереження за дітьми, їх нахилами, інтересами, особливостями реакції, поведінки, дій. Завдання на розвиток фантазії, уявлення можна використовувати як матеріал для творчого переходу з мови одного виду мистецтва на мову іншого. Наприклад: «Навчаємося в природи», «Колір у природі», «Якого кольору літо (осінь)», організувати екскурсію з метою більш детального знайомства з навколишнім світом, розглянути квіти, дерева, кущі, проаналізувати. Потім дати дітям аркуші паперу і запропонувати пофантазувати: згадати будь-який предмет, людину, тварину або фрагмент зображення якогось великого предмета, і все, що підкаже їм фантазія, намалювати в кольорі. Розвиток творчих здібностей, на думку багатьох учених (, іна, Е. І. Ігнатьєва, єв, іна, , іна та ін.), залежить від розширення їхнього практичного досвіду та участі в різних видах художньої діяльності. Необхідною умовою формування творчої активності є мотив діяльності. Мотивація виконання композиції має бути такою, щоб учні розуміли значущість її виконання: зробити малюнок для прикрашення класного куточка, подарунок до свята або придумати та виконати узор для оздоблення предметів побуту.

Усвідомлення того, що робота комусь потрібна, задоволення учня від результату образотворчої діяльності - це умова творчої активності на уроках декоративного малювання. Якщо учні творчих груп легко, із задоволенням та радістю виконують сюжетну та декоративну композиції, ефективність формування творчої активності та образотворчих умінь значно підвищується.

Щоб створити сприятливі умови для виконання малюнка та для регулювання відносин, що виникають у процесі виконання завдання, можна на основі даних науково-методичного і теоретичного аналізу літератури розробити та запропонувати учням правила і послідовність малювання.