Тема: Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному, моральному та професійному становленні майбутніх учителів (стр. 7 )

В образотворчому мистецтві кольорова гармонія невідривно пов'язана з матеріальними носіями кольору. У педагогічній роботі ми також пов'язані й залежимо від наявності матеріалів. Тому при виборі системи гармонізації ми керувалися принципами легкості її складання і практичного використання в школі (гуаш, акварель, туш). Розглянемо один із принципів гармонізації, використаний нами в роботі з учнями на уроках з образотворчого мистецтва.

Гармонізатор - «кольорове коло». Природний порядок кольорів розкривається в спектрі сонячного проміння. Черговість кольорів у спектрі пов'язана з послідовною зміною довжини світлової хвилі, тобто з об'єктивними причинами.

Вони, у свою чергу, позначилися на фізіологічних особливостях зорового сприйняття людини. Тому ця природна веселка є природною основою кольорових гармоній.

Слідом за Ньютоном, який складав кольорову систему із семи кольорів, цим займалися багато художників та вчених-просвітителів. Наприклад, склав коло з шести кольорів, вибраних на основі особливостей фізіології сприйняття додаткових кольорових пар. Правила побудови кольорового кола зараз точно сформульовані. Це спектральна послідовність, поступовість і равномірність між тонами. Коло може бути сконструйоване з різної кількості тонів. Нині як оптимальне в кольорознавстві прийняте коло з 24 кольорів.

Побудоване за принципом природного порядку, кольорове коло дозволяє складати тональні гармонії. На основі кольорового кола можливий вибір хроматичних тонів у різноманітних гармонійних співвідношеннях. Розділимо коло на дві частини діаметром, на кінцях якого знаходяться контрастні кольори, протилежні за своєю природою. Якщо умовно розділити коло на три рівні частини, то кожні три кольори дадуть тріаду кольорів - потрійне гармонійне сполучення. Три кольори, взяті по колу підряд, створюють аналогічну тріаду. Група, що складається з будь-якого кольору з двома найконтрастнішими до нього кольорами, створює контрастну тріаду. Гармонійну групу з чотирьох кольорів по колу створюють: аналогічна тріада з додатковим кольором поміж ними; дві пари найконтрастніших кольорів; класична тріада з одним додатковим кольором. Навхрест розміщені кольори не завжди складають гармонійну групу, наприклад, чотири основних кольори в тональному відношенні не створюють зв'язків, композиції із цих сполучень мають будуватися на інших, не хроматичних відношеннях.

На уроках учитель разом з учнями розглядає принцип гармонізації кольорів за кольоровим колом. На основі цього принципу можна запропонувати наочні посібники для роботи з учнями молодших класів у вигляді дидактичних ігор: «Веселка», «Квітуча поляна», «Зоряне небо». Подібні ігри виготовяють з учнями на уроках праці і грають із ними в позаурочний час. У результаті за короткий термін (півріччя) в учнів формується стійкий інтерес до гармонізації кольорів. Вони фантазують і самостійно продумують кольорові образи та відображають їх у малюнках. Учням доступні завдання з основ кольорознавства, такі завдання справляють позитивний вплив на підвищення творчої активності учнів на уроках з образотворчого мистецтва у 1-7 класах за умови попереднього вивчення закономірностей гармонізації кольорів. іна вважає за необхідне розширювати канонізовану нормативність (еталонність) сприйняття вивчення дітьми «художніх мов» при навчанні малювання. Це збагачує сприйняття і одночасно звільняє дитину від спрощеної стереотипної нормативності, дає можливість пізнавати й класифікувати предмети, отримувати естетичну насолоду від краси індивідуального образу предмета або явища.

З основами гармонізації вчитель знайомить учнів не в ігрових ситуаціях, а в процесі вивчення варіантів таблиць з кольоровим колом із 24 кольорів, які були виготовлені кожним учнем для індивідуального користування. Закономірності гармонізації застосовуються ними при виконанні робіт декоративно-прикладного характеру, у малюванні з натури і тематичному малюванні.

Наприклад, на уроках тематичного малювання можна запропонувати знайти кольорове вирішення теми, використовуючи кольорове коло. За обраними темами («Радість», «Свято») учні створюють виразні декоративні композиції (без передавання сюжету). Перші кольорові ескізи, які відтворюють тільки настрій, учні переводять у тематичні композиції, що розкривають задані теми.

З досвіду проведення уроків образотворчого мистецтва видно, що вивчення основ гармонізації і кольорознавства сприяє підвищенню творчої активності учнів засобами кольорових рішень у малюванні.

Засвоєння учнями елементарних закономірностей композиції - важлива умова розвитку творчої уяви, образного мислення, тому методику проведення уроків з вирішення композиційних завдань бажано будувати з урахуванням графічних умінь дітей та можливостей щодо оволодіння закономірностей композиції. На думку , за активного навчання учні можуть освоїти багатоплановість побудови композиції на основі спостережень просторових відношень, виділення змістового центра різними засобами, передачі статики симетричною побудовою композиції, а динаміки - асиметрією. Без цього неможливо вирішити завдання образотворчої діяльності.

Розглядаючи дитячу творчість з погляду реалістичного мистецтва, іна, , та інші автори звернули увагу на те, що діти в образотворчій діяльності застосовують деякі елементарні закономірності композиції, за допомогою яких вони відображають навколишню дійсність і виявляють до неї своє ставлення.

Учні молодших класів закріплюють знання про закономірності композиції, набуті в дитсадку в процесі образотворчої діяльності. Крім цього, учням можна запропонувати кілька інших доступних для них закономірностей побудови композиції: законів цілісності, декоративності, контрасту, виділення сюжетно-композиційного центру (кольором, розміром, детальною прорисовкою характерних рис того чи іншого образу або стилізацією), знайомство з елементарними правилами передачі руху (на основі асиметрії та діагональної побудови), розміщення об'єктів у композиції один відносно іншого (близько чи далеко, вище чи нижче) та ін. Учитель повинен урахувати аналіз результатів образотворчої діяльності, оцінки композицій, кольорового вирішення, декоративності робіт, гармонійності.

Розвиваючи вміння учнів 1-7 класів аналізувати та оцінювати виконаний малюнок, слід прагнути, щоб оцінки дітей мали доброзичливий та об'єктивний характер, щоб вони вчилися бачити та оцінювати роботу в комплексі критеріїв оцінки й називати в першу чергу позитивне в роботах учасників образотворчої діяльності.

Оцінки учнів використовуються на всіх етапах творчої роботи, коли стає менше порушень послідовності і правил малювання. Це створює умови для позитивних оцінок, які добре стимулюють бажання учнів виконувати декоративні малюнки на основі взаємного стимулювання.

Така методика проведення уроків свідчить, що аналіз та оцінка результатів образотворчої діяльності учнів позитивно впливають на уміння створювати декоративні композиції. Постійна участь учнів в аналізі виконаних робіт робить образотворчу діяльність активною та обдуманою. Роль учителя полягає в тому, щоб учні не тільки оцінювали результат малювання як підсумок діяльності з образотворчої точки зору, але й могли б оцінити ставлення кожного учасника до своєї справи, рівень творчості, активності уявлення, змістовності роботи.

Щоб навчити учнів на досвіді інших аргументовано обговорювати зміст і послідовність етапів виконання малюнка, дуже важливо дати можливість їм свідомо і послідовно виконувати завдання. При цьому вчитель пояснення проводить за допомогою запитань і відповідей, привертає увагу учнів до позитивних моментів у роботах їхніх товаришів.

Якщо учні зазнають труднощів чи вагаються, тоді слід поставити ряд навідних питань: «Розкажи, чия робота тобі більше подобається. Хто першим запропонував свою цікаву композицію, використовуючи мотиви народної творчості? Чия робота відрізняється багатою фантазією, уявою та декоративністю?».

Під час обговорення перш за все слід оцінювати правильність виконання композиції, підкреслюючи, що мету успішно досягнуто завдяки дотриманню правил, послідовності та свідомому виконанню задуму.

У результаті перегляду та аналізу робіт, різних за якістю виконання, змістом та композиційною побудовою, збагачується уявлення учнів про послідовність роботи над малюнком, формується уміння виконувати декоративні роботи.

Розглянуті педагогічні умови сприяють розвитку творчих здібностей, спрямованих на формування в учнів 1-7 класів уміння самостійно і творчо створювати декоративні композиції.

3. МЕТА І ХАРАКТЕР РОБОТИ З УЧНЯМИ НА УРОКАХ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА.

Займаючись у школі декоратив­ним малюванням, учні не тільки знайомляться із зразками народної творчості, а й створюють свої орна­менти або візерунки - це розвиває їхню спостережливість, інтерес до навколишньої природи та творчі здібності.

Складаючи візерунки, дитина вчиться на практиці застосовувати ті чи інші правила декоративного малюнка: ритмічність узору; сти­лізацію; композицію; художні осо­бливості сюжетних зображень; фо­рми виробів, орнаменту, виражені живописними, пластичними, гра­фічними засобами; симетричність за осями, що взаємно перетинають­ся, або за однією з осей, замкнену в безкінечний візерунок.

Декоративне малювання має широке застосування в школі. Воно допомагає на уроках праці - для складання узору та підбору сполу­чень кольорів, при оформленні кла­су до свята, при підготовці виста­вок, наочності, куточків.

Перший урок декоративного малювання починається з короткої бесіди про орнамент, про значення застосування узору для прикрашан­ня різних предметів. При цьому необхідно продемонструвати кіль­ка предметів побуту, прикрашених візерунками: чашку, тарілку, дере­в'яну різьблену ложку, рушник, писанку і т. ін. Слід звернути увагу на окремі елементи узору.

Уроки декоративного малюван­ня повинні наочно показати учням, що декоративний малюнок тісно пов'язаний з їхнім реальним жит­тям і є його невід'ємною частиною. Доцільно звернутися до учнів із пи­танням, чи є в класі предмети, при­крашені якимось візерунком.

Учні жваво починають озирати­ся навкруги, придивляючись до своїх речей, і швидко піднімають руки, щоб радісно сповістити, що є узор у когось на хустці, на альбомі для малювання, на одязі і т. д.