Тема: Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному, моральному та професійному становленні майбутніх учителів (стр. 6 )

Для навчання дітей навичок колективного створення сюжетних і декоративних композицій пропонуються правила колективної роботи над декоративним малюнком «Новорічне свято».

Починати малювати слід після того, як вибрано сюжет для зображення. Щоб малюнок був грамотним, необхідно на аркуші намітити, де малювати головне (сюжетно-композиційний центр), де решту образів малюнка.

Ознайомлення учнів із послідовністю й правилами створення композиції проводиться протягом кількох уроків, а свідоме засвоєння їх здійснюється протягом усього часу знайомства із граматикою декоративного малювання.

Надзвичайно важливе значення для учнів має процес створення композиції, який у зрозумілій, доступній формі демонструє учитель разом з одним із учнів на уроці декоративного малювання і у вільний від уроків час. Підготовча робота до цього може відбуватися самостійно в позаурочний час. Педагог з учнями знайомляться з творами декоративного мистецтва, компонують на аркуші паперу малюнок, будують окремі елементи.

Кращому розвитку творчої активності в образотворчій діяльності сприяє показ спільних образотворчих дій учителя та учня на спеціально організованому уроці. Процес виконання малюнка учитель демонструє на аркуші паперу або виконує фрагменти малюнка на дошці.

Разом з показом побудови композиції одночасно пояснюються і засоби зображення фрагментів декоративного малюнка. Для закріплення уявлення про побудову та виконання композиції після показу та пояснення педагога пропонується комусь із учнів на аркуші паперу показати, як компонувати та послідовно виконувати малюнок.

Виконання малюнка вчителем створює передумову для виникнення і розвитку емоцій та активності учнів, дає їм можливість спостерігати за процесом створення декоративної композиції.

Важливість демонструючого показу виконання малюнка вчителем підтверджують наукові дослідження про те, що наслідування дорослій людині підказує дитині спосіб дій, розкриває їй власні можливості, стимулює творчий потенціал.

Такому засобу у формуванні особистості, як уподібнення, багато уваги приділяли психологи І. М. Сєченов, та ін. На думку І. М. Сєченова, уподібнення - складний і багатогранний процес. Він вважав, що суб'єкт шляхом спроб координує свої рухи, щоб наблизитися до «мірки». Міркою для учнів у викладеній раніше ситуації є діяльність педагога, який дає учню наочний приклад того, як потрібно вибирати тему для зображення, створювати композицію декоративного малюнка.

У подальшій роботі педагог підводить учня до самостійного рішення, як виконати задум, виховуючи ініціативу та активність в образотворчій діяльності. Спрямовуючи учня на самостійне творче вирішення композиції, педагог до початку малювання пояснює учням, як треба працювати, беручи при цьому до уваги висновки досліджень про те, що теоретичний наказ або інструкція можуть викликати правильну систему відповідних рухів лише в тому випадку, якщо діти правильно розуміють слова інструкції і вони викликають уявлення про те, що і як має бути зроблено. У зв'язку з цим необхідно турбуватися, щоб на занятті з образотворчої діяльності, виконуючи завдання індивідуально, учні вчилися планувати і виконувати декоративні композиції.

Важливе значення має дослідження проблеми творчої активності на уроках образотворчого мистецтва - проблема підвищення активності учнів засобами гармонізації кольору в малюванні. Учитель пояснює значення кольорових рішень та закономірності гармонізації кольору в художній діяльності, використовує пошуковий експеримент при розв'язанні проблеми гармонізації кольору як засіб підвищення творчої активності школярів молодших класів.

Досі існує думка, що сприйняття кольору, відчуття кольору не піддається вивченню. Однак мистецтвознавці, психологи, педагоги відчуття кольору розглядають як виявлення художніх здібностей, які є результатом виховання, розвитку, а отже, можуть бути вивчені і піддаватися впливу.

«Кожний елемент природи є колір: блідо-рожевий, сіро-зелений, темно-ліловий, будь-який відтінок, який ви можете зустріти в природі, розглядайте як колір... Око людини розвивається так, як слух... Треба «поставити» око так, як виконавцю пісень ставлять голос». Ця теза підтверджує необхідність постановки та вирішення питання виховання відчуття кольору як педагогічної проблеми.

Спеціального дослідження, присвяченого вивченню кольору як засобу активізації творчої активності школярів, немає. Разом з тим питання естетичного впливу кольору та кольорової гармонії на людину з давніх часів привертали увагу вчених. Відкриття ньютонівської теорії спектральних кольорів здійснило переворот у системі наукових знань та уявлень про колір. Наприкінці XIX сторіччя з'являється ряд досліджень у галузі фізіології кольорового зору та психології зорового сприйняття кольору, у яких показано, що колір і сполучення кольорів сильно впливають на людину.

У деяких психолого-педагогічних дослідженнях (ілов -1914 р., - 1924 р., Є. А. Фльоріна - 1924 р., єєв - 1939 р., Є. Є. Рожкова, М. М. Анісімов, ін, О. О. Ро-стовцев, Є. В. Шорохов та інші -1964-1986 рр.) частково розглядаються питання кольору в художній педагогіці. Однак усі дослідження підкреслюють необхідність подальшого спеціального вивчення в теорії та практиці шкільного навчання проблеми кольору та його роль у формуванні творчої особистості.

Питання про красу кольору та його сполучень здавна привертало до себе увагу вчених і художників. Науці відомі імена багатьох дослідників, які в тій чи іншій формі намагалися сформувати теорію кольору та кольорових гармоній, побудовану на абстрактному кольорі, без жодного зв'язку з природою. Досі впродовж ряду років одним із найбільш складних і нерозроблених питань художнього виховання є питання, як відрізнити позитивне від негативного. Це стосується й кольору. Які кольори і кольорові сполучення слід вважати гарними чи негарними, які гармонійними чи дисгармонійними? На це не можна відповісти однією фразою, тому що в кожному конкретному випадку колір є носієм окремого змісту. Гармонію кольору не можна розглядати абстрактно. Безвідносність кольорових сполучень до конкретних умов спростовується матеріалістичним розумінням законів навколишнього світу, колір є однією з якостей матеріального світу. Колір, отже, не може розглядатися абстрактно, без зв'язку з якостями предметів або явищ дійсності, у яких він присутній. «Правдивість відображення з натури досягається пластичним ліпленням форми кольором, обумовленим освітленням середовища, простором, а також кольором, нанесеним у пропорційних відношеннях і підпорядкованим цілісному зоровому сприйняттю натури»1. У живопису кольорові вирішення є засобом виявлення художником ставлення до предметів і явищ дійсності, їхнього умовного зображення.

«Так, уявлення про вагу предметів пов'язане з передаванням матеріальної субстанції, уявлення про температуру повітря, гарячого, теплого, холодного, пов'язане з нюансуючими відтінками живопису, як і з передаванням матеріалів і форм предметів... Колір - один із п'яти основних елементів живопису. До числа його складових та спостережень над природою слід віднести уточнюючі та доповнюючі окремі його якості: поняття про колорит, тон, тембр, нюанс або відтінок і так звані валери».

, пояснюючи значення колориту, тону, тембру, нюансу і валеру підкреслював, що наведені ним «терміни, які відзначають окремі якості живописної майстерності, є дуже умовними», тобто залежними від суб'єктивного світосприйняття і художнього відображення дійсності.

, який 20 років присвятив дослідженню кольору, вважав, що кожний колір впливає на людину певним чином. Чим тонше людина розрізняє кольори та відтінки, тим глибше вона може відчувати радість від сприйняття гармонійних сполучень. Теоретичні положення підтверджуються в практичній художній діяльності. «Тільки око обдарованої в живопису людини може витончено бачити різницю тонів... як музикант, обдарований тонким слухом, чує різницю менше півтона».

Колір, який сприймає людина, може викликати в неї відчуття прохолоди, свіжості, легкості і навіть аромату. Здатність кольору впливати на психіку людини, викликати різні почуття або стани, називається психологічною ознакою кольору.

Роль психологічних ознак кольору в підвищенні творчості дітей у процесі малювання вивчена недостатньо. У цілому проблема розвитку відчуття кольору в структурі формування всебічно розвинутої, соціальне активної особистості є актуальною в теорії та практиці художньої педагогіки. Як відомо, у багатьох країнах знайомство з кольором і його естетичними ознаками є обов'язковим етапом навчання та виховання дітей шкільного віку.

На уроках декоративного малювання можна використовувати можливості кольору у двох планах: з одного боку - як засіб виразності в образотворчій діяльності, з другого - як ефективний засіб підвищення творчої активності особистості школяра при образному сприйнятті дійсності та мистецтва в процесі навчального і творчого малювання.

Використання різних ознак кольору в навчальному і творчому малюванні школярів найбільш ефективним буде за умови засвоєння ними системи знань про кольорознавство, формування умінь із гармонізації кольорів, використання теоретичних і практичних знань та умінь в ініціативній, самостійній образотворчій діяльності та в спілкуванні з творами образотворчого мистецтва.

Для підтвердження наших припущень висунуто завдання дослідження: здійснення теоретичного аналізу психолого-педагогічної та мистецтвознавчої літератури; і розробка і систематизація відомостей про кольорознавство; виявлення особливостей підвищення творчої активності школярів засобами кольорових рішень у малюванні; і розробка педагогічних рекомендацій для вчителів щодо використання кольору як засобу підвищення творчої активності в малюванні в школярів молодшого та середнього віку.

Учитель використовує широке визначення гармонії в понятті сполучення кольорів як гармонійної узгодженості, яка свідчить про досягнуту єдність. Складаючи кольорову гармонію, необхідно йти від кольорової хаотичності до побудови усвідомленого об'єднання, створювати порядок на основі взаємної відповідності один одному якихось ознак кольору.

Гармонійне ціле можна створити за різними характеристиками кольору (тону, світлості, насиченості), за психологічними ознаками. Необхідно враховувати і кількісне співвідношеня кольорів.