Внутрішні хвороби тварин хвороби спричинені порушеням обміну макроелементів (стр. 5 )

В організмі тварин відсутній активно діючий механізм регуляції вмісту магнію в крові, тому підтримання його нормального рівня можливе лише за систематичного надходження з кормом. Добова потреба дійних корів становить 1,8-2,4 г магнію на 1 кг сухої речовини раціону.

Магній, як і калій, є основним катіоном внутрішньоклітинного середовища. Його концентрація у клітинах у 10-15 разів більша, ніж у позаклітинній рідині. У клітинах він бере участь у проміжному обміні як специфічний активатор ферментів циклу Кребса і нуклеїнових кислот (ДНК - і РНК-полімерази, рибонуклеази, дезоксирибонуклеази та ін.).У мітохондріях клітин іони магнію активують процеси окиснюваль-ного фосфорилування. У м'язах магній забезпечує зв'язок актину з міозином при синтезі білкового комплексу, необхідного для м'язових скорочень. Він також бере участь у комплексі міозин+АТФ, де активує насамперед розщеплення макроергічних зв'язків АТФ. При цьому вивільняється енергія, яка використовується при скороченні м'язів.

Магній впливає на функції центральної нервової системи, активуючи холінестеразу, внаслідок чого прискорюється розпад ацетилхоліну. Збудливість нервових закінчень при цьому гальмується, і м'язи розслаблюються. При нестачі магнію активність холінестерази знижується, виділення ацетилхоліну збільшується, через що зростають нервова збудливість і м'язовий тонус, виникають клонічні і тетанічні судоми. При підвищенні концентрації магнію в крові може настати гальмування функції кори головного мозку - аж до розвитку наркотичного стану, який характеризується відсутністю рефлексів і паралічем м'язів.

Магній необхідний також для формування кісткової тканини. Він входить до складу кристалів гідроксіапатиту, що сприяє підвищенню міцності кісток і зубів.

Уміст магнію в крові може зменшуватися або збільшуватися. Зниження концентрації магнію в сироватці крові (гіпомагніємія) є характерним для пасовищної тетанії - захворювання, яке має гострий перебіг. Хворіють переважно високопродуктивні корови, частіше віком 5-8 років, навесні протягом перших трьох тижнів утримання на пасовищах або при згодовуванні зеленої маси, вирощеної на ділянках зеленого конвеєра, де вносилися надто високі норми азотних (особливо калійних) добрив або свіжий гній. Калій, нагромаджуючись у зелених рослинах, знижує засвоєння ними магнію. Окрім того, у зеленій масі міститься багато азоту, особливо небілкового, який у рубці гідролізується з утворенням аміаку. При цьому утворюються важкорозчинні сполуки аміаку з магнієм, які недостатньо засвоюються в кишечнику. Рідше гіпомагніємія може бути наслідком аліментарної недостатності, надмірної втрати магнію через нирки. Біохімічні зміни характеризуються зменшенням кількості магнію в сироватці крові (до 0,6-0,4 ммоль/л і навіть менше) та іонізованого кальцію - до 1 ммоль/л і менше.

Гіпермагніємія буває абсолютною - внаслідок швидкого надходження магнію в тканини при ін'єкціях препаратів або відносною -на фоні різкого зменшення вмісту в крові антагоністичних іонів кальцію (наприклад, при післяпологовій гіпокальціємії).

Біохімічні методи діагностики порушень обміну кальцію, фосфору і магнію

При діагностиці порушень обміну кальцію, фосфору та магнію слід ураховувати анамнез, годівлю та утримання тварин (без ультрафіолетового опромінення в шкірі не синтезується холекальциферол, що порушує всмоктування кальцію та фосфору), симптоми хвороб спричинені порушенням їх обміну, результати лабораторного дослідження крові, синовіальної рідини, інструментальних методів обстеження тварин. При зборі анамнезу та аналізі годівлі тварин ураховують не лише вміст макроелементів, а й тих речовин, які сприяють їхньому обміну: вітаміну D, міді, кобальту, цинку, марганцю, що беруть участь у формуванні кісткової тканини, протеїну, вуглеводів, каротину. В анамнезі важливо з'ясувати сезонність хвороби, продуктивність тварин, їхній фізіологічний стан. Наприклад, пасовищна те-танія виникає в перші три тижні згодовування зеленої маси, вирощеної на угіддях, де вносили велику кількість азотних, зокрема калійних, добрив. На остеодистрофію і післяродову гіпокальціємію хворіють високопродуктивні корови.

Лабораторна діагностика включає, насамперед, визначення вмісту макроелементів у сироватці (плазмі) крові та інших субстратах (табл. 10).

Уміст загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові тварин

Таблиця 1

Вид тварин	Загальний кальцій	Неорганічний фосфор
	мг/100 мл	ммоль/л	мг/100 мл	ммоль/л
Велика рогата худоба (дорослі тварини) Телята Вівці Кози Коні Свині дорослі Поросята відлучені Собаки	9,0-12,0 10,0-12,5 9,5-13,5 10,0-13,0 10,0-14,0 10,0-14,0 10,0-13,0 10,0-12,5	2,25-3,0 2,5-3,13 2,38-3,38 2,5- 3,25 2,5-3,5 2,5-3,5 2,5-3,25 2,5-3,13	4,5-6,5 5,5-7,5 4,5-7,5 6,0-8,0 4,5-5,5 4,5-6,5 5,5-8,0 4,0-6,0	1,45-2,1 1,78-2,42 1,45-2,48 1,94-2,58 1,45-1,78 1,45-2,1 1,78-2,58 1,29-1,94

Зниження вмісту кальцію в сироватці крові - гіпокальціємія -спостерігається при тривалому періоді нестачі кальцію в раціоні, порушенні засвоєння його внаслідок дефіциту вітаміну D і паратгормо-ну, при рахіті, остеодистрофії, післяродовій гіпокальціємії, хворобах печінки, оскільки в ній знижується синтез 25-гідроксихолекальци-феролу, жовчних кислот та секреція жовчі. Ураження нирок (гостра і хронічна ниркова недостатність) також спричинюють гіпокальціємію і гіпофосфатемію. Щурята, народжені самицями з нирковою недостатністю, мали низький рівень кальцію та фосфору через знижений рівень усіх метаболітів вітаміну D3 ( І. зі співавт., 2002). При нефротичному синдромі гіпокальціємія виникає внаслідок значного зменшення вмісту білка в плазмі (гіпопротеїнемічна гіпокальціємія), ураження канальців нирок, де проходить реабсорбція кальцію з первинної сечі. При хронічному нефриті гіпокальціємія спричинюється збільшенням рівня фосфат-іона. Зменшення вмісту кальцію в сироватці крові виявляють також при хронічному перебігу бронхопневмонії та гастроентериту.

Збільшення вмісту кальцію в сироватці крові - гіперкальціємія - у сільськогосподарських тварин зустрічається рідко. Вона виявляється при передозуванні вітаміну D3 і гіперпаратиреозі внаслідок мобілізації іонів кальцію із кісток та стимуляції реабсорбції в канальцях нирок; синдромі Іценка-Кушинга (внаслідок посилення реабсорбції кальцію); при злоякісних пухлинах з ураженням кісток, раку легень і нирок, злоякісних пухлинах стравоходу, сечового міхура, підшлункової залози, печінки.

Зниження вмісту неорганічного фосфору в сироватці крові - гі-пофосфатемія - спостерігається при нестачі його в раціоні, недостатньому засвоєнні внаслідок розладу функцій травного каналу, дефіциті вітаміну D, а також при гіперфункції прищитоподібних залоз, при якій знижується реабсорбція фосфору в канальцях нирок і збільшуються його втрати із сечею, аліментарній остеодистрофії, рахіті.

Збільшення рівня неорганічного фосфору - гіперфосфатемія -розвивається при зменшенні секреції паратгормону і збільшенні кальцитоніну (стимулюється реабсорбція фосфору в нирках), передозуванні холекальциферолу, нефриті та нефрозі, загоюванні кісткових переломів.

Показовими для діагностики порушень фосфорно-кальцієвого обміну є зміна активності лужної фосфатази, особливо при рахіті. Максимальна активність ферменту в телят 1-3-місячного віку - 9 одиниць Бодансько-го, у молодняку старшого віку - 5, поросят - 7-9, курчат - 10-12. Активність ферменту підвищується на ранніх стадіях патології, особливо в синовіальній рідині (, 1980), коли вміст макроелементів ще не змінюється. У подальшому активність ферменту підвищується в сироватці крові, і лише через 2-4 тижні виявляються зміни кількості макроелементів. При ендогенному рахіті, зумовленому патологією печінки, необхідно враховувати активність окремих ізоензимів лужної фосфатази, оскільки можливе зростання активності не лише кісткового, а й печінкового та кишкового ізоензиму. Кістковий ізофермент відносять до термолабільних (він інактивується при 56 °С). Ступінь теплової інактивації лужної фосфатази при первинному рахіті майже такий, як і в здорового молодняку (блиько 75 %), а при ендогенному - значно нижчий (не більше 62 %).

Діагноз на гіпомагніємію ставлять з урахуванням умісту неорганічного магнію в сироватці крові. У здорової великої рогатої худоби і коней він коливається в межах від 2 до 3 мг/100 мл (0,82-1,23 ммоль/л), овець - 2-3,5 (0,82-1,44), свиней - 2,5-3,5 (1,03-1,44). Зниження вмісту магнію до 1,5 мг/100 мл (0,62 ммоль/л) і менше є типовим показником пасовищної тетанії корів та гіпомагнієвої тетанії телят. При тяжкому перебігу хвороби вміст магнію знижується до 1,1 мг/100 мл (0,45 ммоль/л і менше).

Крім лабораторних методів, для діагностики стану фосфорно-кальцієвого обміну застосовують інструментальні. Ступінь демінера-лізації скелета у тварин можна визначити рентгенографією останніх хвостових хребців, ліктьового горба, ребер та ультразвуковим методом - за швидкістю проходження ультразвуку по кістковій тканині. Для дослідження застосовують ехоостеометр ЕОМ-01-Ц з відстанню між головками 25, 35 або 50 мм. Швидкість проходження ультразвуку краще вимірювати посередині останнього ребра. За даними М. М. Ко-стюка (1999), у клінічно здорових корів швидкість ультразвукової хвилі становить у середньому 2282 ±51 м/с, у хворих на остеодистрофію - 1700 ± 80 з коливанням у межах 1597-2300. Автор вважає, що корів зі швидкістю поширення ультразвуку по кістковій тканині менше 2200 м/с необхідно виділяти в групу ризику і визначати в сироватці крові активність лужної фосфатази. Підвищення її активності підтверджує діагноз субклінічного перебігу остеодистрофії.

зі співавт. (1995) розробили метод трепанації зовнішнього горба клубової кістки і мас-об'ємного екстракційного аналізу біоптату, що можна використати для діагностики остеодистрофії, а (1999) довів можливість використання цього методу для контролю ефективності лікування хворих корів.