Внутрішні хвороби тварин хвороби спричинені порушеням обміну макроелементів (стр. 1 )

міністерство аграрної політики україни

Сумський національний аграрний університет

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра терапії, фармакології та клінічної діагностики

Внутрішні хвороби тварин

Хвороби спричинені порушеням обміну макроелементів.

Методичний посібник

до самостійної роботи для студентів факультету

ветеринарної медицини

Суми 2004

міністерство аграрної політики україни

Сумський національний аграрний університет

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра терапії, фармакології та клінічної діагностики

Внутрішні хвороби тварин

Хвороби спричинені порушеням обміну макроелементів.

Методичний посібник

до самостійної роботи для студентів факультету

ветеринарної медицини

Суми 2004

ББК

М

УДК 63609

Укладачі: , кандидат ветеринарних наук, доцент

Мусієнко В. М., кандидат ветеринарних наук, доцент

Мусієнко О. В., старший викладач

, асистент

, лікар - ординатор

, старший лаборант

Хвороби спричинені порушенням обміну макроелементів. Методичний посібник для самостійної роботи для студентів факультету ветеринарної медицини з дисципліни “Внутрішні хвороби тварин” Суми, 2003р., с.

В методичних вказівках висвітлені основні питання щодо перебігу, діагностики, лікування та профілактики хвороб спричинених порушенням обміну речовин, які виносяться для самостійного вивчення на лабораторно - практичних заняттях.

Рецензенти: І. доктор ветеринарних наук, професор завідувач кафедрою акушерства і хірургії Сумського національного аграрного університету

, доктор ветеринарних наук, завідувач лабораторією вивичення хвороб молодняка Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини

Друкується за рішенням методичної ради Сумського національного аграрного університету. Протокол №-------- від “--------”------------- 2004 року

Сумський національний аграрний університет, 2004

© Сумський національний аграрний університет, 2004

Зміст.

1. Вступ

2. Обмін макроелементів при патології внутрішніх органів.

3. Особливості перебігу та діагностики хвороб обміну речовин.

3.1. Діагностика порушень обміну макроелементів клін.

4. Хвороби, спричинені порушенням обміну макроелементів.

4.1. Післяродова гіпофосфотемія у корів

4.2. Вторинна остеодистрофія корів.

4.3. Вторинна остеодистрофія бичків.

5. Лікарські засоби, які використовуються для лікування і профілактики хвороб тварин, спричинених порушенням обміну макроелементів.

6. Питання для самоконтролю.

7. Тестові завдання.

8. Рекомендована література.

ХВОРОБИ, СПРИЧИНЕНІ ПОРУШЕННЯМ ОБМІНУ МАКРОЕЛЕМЕНТІВ

У дорослих тварин з цієї групи хвороб зустрічається переважно остеодистрофія, а у молодняку - рахіт. Під остеодистрофією {osteodystrophia; від грец. osteon - кістка; dys - порушення; trophe -живлення) розуміють патологічний процес у кістковій тканині, що супроводжується послідовними та взаємозумовленими стадіями остеомаляції, остеопорозу, остеофіброзу та, можливо, остеосклерозу. Остеомаляція (osteomalatia; від грец. osteon - кістка, таіакіа - м'якість) -декальцинація, збіднення кісткової тканини на мінеральні речовини, здебільшого на кальцій, фосфор, магній, внаслідок чого кістки стають м'якими, гнучкими, викривленими. Остеопороз (osteoporosis; від грец. porosis - отвір, прохід) - перебудова структури кістки, внаслідок якої відбувається зменшення кількості кісткових балок (перекладин) в одиниці об'єму кістки, зникнення та повне розсмоктування цих елементів, розширення гаверсових каналів. Остеофіброз (від лат. fibrosa - волокнистий) - розростання фіброзної остеогенної тканини в кістковомозкових порожнинах як наслідок компенсації остеомаляції та остеопорозу. Ці три стадії дистрофічного процесу в кістковій тканині єдині і проявляються тією чи іншою мірою залежно від тяжкості та тривалості хвороби. Дехто з авторів називають ці стадії формами остеодистрофії і описують їх як самостійні нозологічні захворювання (остеомаляція, остеопороз, остеофіброзна остеодистрофія). З цим не можна погодитися, оскільки відокремлені процеси остеомаляції, остеопорозу і остео-фіброзу навряд чи можливі.

При затяжній формі остеодистрофії під тривалим впливом етіологічних факторів, крім зазначених трьох стадій, можлива ще склеротична стадія (остеосклероз), що характеризується ущільненням кісткових балок, деформацією та зменшенням кістковомозкових порожнин аж до їх повного зникнення.

Остеодистрофія у великої рогатої худоби перебігає без вираженого переважання якоїсь однієї стадії патологічного процесу, тоді як у кіз найбільш характерним є остеофіброз, а у овець і птиці - остеопороз. Рахіт у молодняку як форма деструкції кістки має перебіг з переважно вираженими стадіями остеомаляції та остеофіброзу.

Функціонування кістки забезпечується постійним надходженням енергії, білкових компонентів, мінеральних елементів, вітамінів та інших біологічно активних речовин. Вузловим механізмом формування кісткової тканини є її мінералізація. Перебіг цього процесу відбувається із витратою енергії, кальцію, фосфору, магнію, натрію, калію, хлору, сірки, цинку, марганцю, кобальту, йоду, вітамінів A, D, С, парат-гормону, кальцитоніну та інших речовин. До складу кістки входить ЗО % органічних речовин, з яких близько 95 % представлені фібрилярним білком - колагеном. У кістковій тканині міститься близько 98,5 % кальцію, 83 % фосфору, 70 % магнію, 40 % натрію від їх загальної кількості в організмі, в ній знаходиться понад 30 мікро - та ультрамікроелементів. При недостатньому надходженні енергії, білкових компонентів, мінеральних речовин і вітамінів порушуються процеси утворення органічної речовини кістки, синтезу колагену, мукополісахаридів, збагачення органічного матрикса іонами кальцію, фосфору та інших елементів, побудови кристалічної решітки гідроксіапатиту, розвивається остеодистрофія. Залежно від причини, остеодистрофія буває аліментарна, вторинна та ензоотична.

ОБМІН МАКРО-1 МІКРОЕЛЕМЕНТІВ ПРИ

ПАТОЛОГІЇ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ

Із 92 елементів, що зустрічаються у природі, 81 знайдений в організмі тварин. Залежно від кількості, у якій вони містяться в організмі, мінеральні елементи поділяються на 3 групи: а) макроелементи - Са, Р, Mg, K, Na, S, СІ, уміст яких коливається в межах від 9 до 0,09 % маси тіла;

б) мікроелементи - Fe, Zn, F, Sr, Mo, Cu, Br, Si, Cs, J, Mn, Al, Pb,
Cd, B, Rb, кількість яких становить 10"3-10"5% до маси тіла;

в) ультрамікроелементи - Se, Co, V, Cr, As, Ni, Li, Ba та інші,
уміст яких становить від 10"бдо 10"12 %.

Найбільший інтерес для біохіміків і клініцистів являє класифікація, яка грунтується на біологічній ролі елементів. Згідно з цією класифікацією, мінеральні елементи поділяють на три групи: життєво необхідні (біогенні, біотичні, есенціальні); умовно необхідні; елементи, роль яких в організмі вивчена мало або невідома.

Група біотичних елементів включає в себе всі макроелементи і кілька мікроелементів: цинк, марганець, залізо, мідь, кобальт, йод, селен, молібден. Ці елементи відповідають наступним вимогам:

-  вони постійно присутні в організмі тварин у кількості, яка є по
дібною в різних індивідуумів;

-  синтетичний раціон, який не містить цього елемента, спричинює у
тварин характерні симптоми недостатності і типові біохімічні зміни;

-  симптоми і зміни можуть бути попереджені або усунені шляхом
включення цього елемента в експериментальний раціон.

МЕТАБОЛІЗМ МАКРОЕЛЕМЕНТІВ ТА КЛІНІЧНА

БІОХІМІЯ МАКРОЕЛЕМЕНТОЗІВ

До хвороб тварин, спричинених порушенням обміну макроелементів, відносять остеодистрофію, рахіт, післяпологову гіпокальціємію та гіпофосфатемію, пасовищну тетанію. Остеодистрофія і рахіт розвиваються не лише внаслідок порушення обміну кальцію та фосфору,

а й через нестачу в організмі вітаміну D. Окрім цих хвороб, у корів за патології внутрішніх органів - печінки, нирок, щитоподібної та при-щитоподібної залоз - розвивається вторинна остеодистрофія, а в молодняку - ендогенний D-гіповітаміноз. Післяпологова гіпокальціємія належить до ендокринних хвороб, але основним у її патогенезі є зменшення вмісту кальцію в сироватці крові.

Порушення обміну магнію призводить до розвитку пасовищної тетанії. Обмін кальцію в нормі і при патології

Уміст Са в організмі дорослих тварин становить 1,2-1,5 % у розрахунку на сиру тканину. Загальна кількість кальцію в тілі дорослих тварин становить у середньому: у корови масою 600 кг - 7 кг, свині масою 100 кг - 750 г, вівці масою 50 кг - 550 г, собаки масою 20 кг -240 г і курки масою 2 кг - 22 г. Основна маса кальцію тіла дорослих тварин (близько 99 %) міститься в кістковій тканині у складі кристалів гідроксіапатиту. Частина кальцію кісток (у дорослих ссавців - 3-5 %, у молодняку - 9-11 %) належить до обмінного фонду. Найбільш лабільними кістками у всіх тварин є хребці, особливо хвостові, ребра, грудна кістка, кістки таза і черепа. В експериментальних умовах втрати кальцію можуть становити 30-35 %. У курей-несучок важливу роль у метаболізмі кальцію виконує так звана медулярна кісткова тканина, яка утворюється в період яйцекладки у кісткомозкових порожнинах трубчастих і деяких плоских кісток скелета (у середньому 10-12 % загальної маси).

У сироватці крові більшості ссавців концентрація кальцію становить 10-12 мг/100 мл (2,5-3 ммоль/л) і є постійною. Це одна з найбільш досконалих констант організму: її добові коливання не перевищують 3-5 %. Кальцій у сироватці крові міститься у вигляді двох основних фракцій: здатної до дифузії через ультрафільтри (65 % загального кальцію) і недифундованої, зв'язаної з білком (35 %). Основна кількість (близько 85 %) дифундованого кальцію перебуває в іонізованій формі, невелика кількість його (близько 15 %) зв'язана в комплексах з бікарбонатом, фосфатом і цитратом. Іонізована форма є найбільш фізіологічно активною. Кількість її становить 4,4-5,2 мг/100 мл (1,1-1,3 ммоль/л).