Технологія радості (стр. 2 )

Первинне уявлення твору педагогом необхідно при роботі з дітьми, які не вміють читати, не виключаючи можливості для творчості дітей, пошуку інтонаційної характеристики героїв і індивідуальної виразності вимови, рухової пластики і міміки, а також виконання з особистим акомпанементом. Слід додати, що в дітей сприйняття безпосередньо пов’язано з моторикою. Тому відчуття виразних елементів музично-поетичної мови не повинно виражатись однією декламацією, її необхідно доповнювати жестами, пластикою, рухом, якщо це допускається змістом цього твору.

Мовні вправи за Орфом – це ритмічні декламації віршів або прози з різним ритмічним малюнком та в супроводі озвучених жестів і шумових музичних інструментів.

1.3. Шумовий оркестр – сходинка до музикування.

Шумові інструменти є основою не тільки музичного виховання, але й навчання дітей рідної мови. Для музичного виховання мовні вправи важливі перш за все тому, що музичний слух розвивається в тісному зв’язку з мовленнєвим, а він, в свою чергу, одна з основ музичного слуху.

В цьому розділі неабияку роль мають шумові інструменти, особливо цікаві для дітей іграшки – саморобки, які я використовую як акомпанемент в ритмодекламації. Я виготовила шумові інструменти з різноманітних побутових предметів (баночки від йогурта, коробки з-під взуття, пластикові пляшки, товсті металеві кришки і т. ін).

Шуршунчики – це заповнені дрібними предметами з різних по якості матеріалів (крупа, насіння, пісок, крохмаль і т. ін.) полотняні мішечки, коробки від кін дер-сюрпризу, картонні коробки або банки з-під чіпсів, металеві банки з-під кока-коли.

Чарівні нитки – зв’язки бубонців, скорлупок фісташкових горішків, ґудзиків, гвіздків – підвішених до чайного ситечка.

Пластикові пляшки, наповнені ґудзиками, пластикова пляшка зі зрізаним дном і надрізаними знизу вгору смужками.

Ф.

Шумові ударні інструменти можна використовувати дуже широко і різноманітно, особливо в роботі з маленькими дітьми. Саму найпершу уяву про виразність різноманітних тембрів діти отримують, якщо спробують озвучити яку-небудь казку, наприклад «Рукавичка».

Для цього я викладаю на столі шумові інструменти, починаю розповідати казку. Пропоную дітям підібрати для кожного персонажу інструмент. Домовляюсь, хто яку партію буде виконувати, роблю список «дійових персонажів» наприклад:

Рукавичка – ложки.

Тук – тук – дерев’яна коробочка або два кубики.

Мишка – трикутник.

Жабка – бубон.

Зайчик – ксилофон, вільна спонтанна гра.

Вовк – кастаньєти на ручці.

Ведмідь – барабан.

Рукавичка розірвалась – тутті (знак гри всіх інструментів).

Не має необхідності говорити про те, що озвучену таким чином казку можна інсценізувати, а наведений вище варіант озвучення – тільки один з можливих варіантів, який можна змінювати в різних групах.

Розповідаючи казку дітям старшої групи, пропускаю слова, які називають персонажів, нехай в цей час звучить тільки зображуючий його інструмент. «Лежить в лісі…ложки), бігла лісом… (трикутник) і т. ін». Кінці кінців слова можна зовсім виключити, казку розкажуть одні інструменти. Це буде нелегке завдання для дітей, але дуже корисне і цікаве, розвиваюче символічне мислення, уяву, реакцію і пам’ять.

З дітьми шести років починаю придумувати графічні позначення для різних інструментів, а потім складаю найпростіші темброві партитури, в яких фіксується послідовність гри інструментів, а також моделюємо динаміку і фактуру в самому спрощеному вигляді (дивитись схеми в додатку 1, приклад 1, 2, 3,). Малюю партитуру на великому аркуші і пропоную дітям її озвучити (приклад 1,2,). Діти знаходять різноманітні способи гри на цих інструментах, стараючись знайти оригінальне звучання. Партитури, наведені в прикладі 3, пропонують озвучення графічного запису в самих різноманітних варіантах. Тут не може бути «правильно» і «не правильно». Шляхи перенесення знаків у звуки і звуків у знаки необмежені, будь-який варіант приймається, як можливий. Розмовляю з дітьми про різноманітні і неповторні шляхи озвучування одного і того ж запису.

Діти придумують елементарні графічні символи для запису звуків, малюють свої особисті партитури, озвучують їх. Моє завдання підштовхнути дітей до створення необхідних партитур. Це є цікавим домашнім завданням або спеціальним заняттям, на якому діти отримують папір і фломастери для індивідуальної роботи (інструменти розкладаються перед ними). В домашньому завданні пропоную дітям придумати партитуру для самих звичайних предметів, з яких можна вилучити звук: кубики, олівці, папір, скляні стакани, металеві предмети, крупа, засипана в коробочки. Замальовані графічним способом темброві партитури озвучуються на занятті спочатку іншими дітьми, потім самим автором. Інструменти при цьому можна вибирати інші, не авторські.

Спонтанні ігри з інструментами проводимо з диригентом. Діти беруть інструменти, розподіляються групами і сідають в коло навколо диригента, який показує якій групі грати. Гра проходить, як чергування рівної, метричної гри на інструментах і спонтанної, аметричної, голосної і тихої. Характер гри також визначає диригент, причому рухи, ним придумані, самі різноманітні: аби це було зрозуміло метрично. Особливий знак диригент повинен використовувати для гри всіх інструментів разом – тутті.

ф

Однією з цікавих форм творчої роботи з інструментами є одночасний спонтанний супровід виконаної на фортепіано яскравої, образної музики. Спочатку даю дітям один раз послухати музичний твір, потім пропоную дітям імпровізувати акомпанемент, підкреслюю, що їх гра повинна «прикрасити» музику, підходити їй по звучанню, а не заглушувати її.

Голоси дітей можуть бути використані подібно інструментальним тембрам, для створення різноманітних звукових ефектів: гра голосовим апаратом (гліссандування, свист, шипіння, кряхтіння, клацання язиком), гра фонемними складовими: фук, фок, синти-бринти, унци-бринци, бім-бом, ділі-дон та ін.) – величезний арсенал звукових засобів з перших же занять створює активний «інструментальний» словник дитини.

Ці звуки також з легкістю використовуються дітьми в озвучуванні казок і віршів в якості акомпанементу до рухів.

1.4. Навчання дітей грі на офівських інструментах.

Всі описані вище методи і прийоми лише передують нелегкій і кропіткій праці по навчанню дітей грі на орфівських інструментах.

Карл Орф створив для музичного виховання дітей спеціальний комплект інструментів, який звичайно називають «Орфівський набір». Основу його складають ксилофони, металофони і глюкеншпилі – дзвіночки. Але глюкеншпилі це не дзвіночки в традиційному значенні. Так називають різновид металофону (маленького розміру) за чудовий, дзвінкий, чистий і дуже високий звук. В європейській музиці його вперше використав в хорі «Чарівні дзвіночки» з опери «Чарівна флейта».

Всі ці інструменти прийнято називати ударними (за способом гри). Вони поділяються на мелодичні (звуковисотні): ксилофони, металофони, глюкеншпилі – і шумові різних видів.

Основу інструментарія складає базовий набір: сопранові і альтові глюкеншпилі, сопранові, альтові, басові металофони, ксилофони.

З’ємні пластини виготовляються з палісандрового дерева і особливих сплавів. Вони закріплюються на спеціальний шрифт і розташовуються над резонаторним ящиком, який забезпечує високу якість звучання. Існують діатонічні і хроматичні різновиди інструментів. До інструментів додається комплект паличок з голівками з різноманітних матеріалів, які дозволяють добувати різні за тембром, дуже красиві звуки.

Прообразом орфівських ксилофонів був африканський ксилофон. Скільки радості в очах дітей, яке величезне їх бажання фантазувати, придумувати щось своє.

Яскравий інтерес дітей до музикування відмічають всі без виключення дослідники і педагоги, працюючі над цією проблемою. Інтерес зростає по мірі того, як діти оволодівають інструментами і починають почувати себе впевнено при виконанні творів.

В дошкільній педагогіці накопичений немалий позитивний досвід використання музичних інструментів в роботі з дітьми з метою активізації музичного розвитку. Автор програми «Граємо в оркестрі по слуху» М. Трубнікова (Росія) відмічає, що в дошкільнят при індивідуальному навчанні достатньо легко може бути сформована діяльність підбору мелодії по слуху на музичних інструментах. Т. Тютюннікова створила програму елементарного музикування по системі Карла Орфа, синтезуючи в умовах музично-ігрового спілкування ритмізовані звучащі жести, рухи і мелодекламацію або спів з додаванням нескладного акомпанементу на орфовських інструментах.

Я. Меркуловою запропонована програма «Оркестр в дитячому садку», яка поєднує навчання дітей грі на музичних інструментах з навчанням нотної грамоти.

Значення інструментального музикування для музичного і загального розвитку дітей важко переоцінити. В процесі гри на інструментах розвиваються музичні здібності і, перш за все, всі види музичного слуху: звуковисотний, метро-ритмічний, ладо-гармонійний, тембровий, динамічний і архетонічний, або відчуття музичної форми.

Крім цього, інструментальне музикування є важливим джерелом розуміння системи засобів музичної виразності, пізнання музичних явищ і закономірностей. Воно сприяє розвитку емоційних відчуттів. Діти відкривають для себе світ музичних звуків, розрізняють красу звучання різних інструментів, вдосконалюються в виразності виконання. В дітей активізується музична пам’ять і творча уява. Крім музичних здібностей розвиваються вольові якості: зосередженість, увага. Ось чому музикування входить в усі програми по дошкільному музичному вихованню.

Якими ж перевагами характеризуються орфівські інструменти?

По-перше, висока якість звуку робить можливим і результативним одночасне виконання на інструменті і проспівування окремих мелодійних фраз, що є ефективним методичним прийомом в процесі музикування.

По-друге, наявність хроматичних інструментів дозволяє вийти за рамки звичного для дитячого садка репертуару побудованого на народних поспівках та дитячих пісеньках. Опановуючи орфівські інструменти, набуваючи виконавчі навички, діти з перших кроків знайомства з ними отримують можливість грати твори класичної музики.

По-третє, використання інструментів однієї групи, але різних діапазонів (наприклад, сопранові і альтові дзвіночки в поєднанні з сопрановими і альтовими металофонами) дають темброву різноманітність, збагачують оркестрову палітру, розмальовуючи її яскравими звуковими фарбами.