Технологія радості (стр. 3 )

Серед педагогів-музикантів, працюючих з дошкільнятами, не існує єдиного підходу до розучування музичних творів. Одні орієнтуються на кольорові, цифрові, буквені або складові позначення звуків, застосування яких немає нічого спільного з принципами розвиваючого навчання, інші використовують нотну грамоту. Я, особисто, навчаючи старших дошкільників грі в оркестрі використовую нотну грамоту але гра по нотах – справа не з легких.

Підбір мелодій по слуху, безумовно, корисний для розвитку дитини, але виключає колективні форми розучування, так як цей процес проходить в кожної дитини індивідуально. Я в своїй роботі стараюсь вчити дітей грати по нотах, але акцент на музично-слухові уявлення дітей про засоби виразності. Відбираються лише ті засоби, які дошкільнята можуть не тільки зрозуміти, але й застосувати в грі на інструменті. При підборі змісту і визначення об’єму теоретичних відомостей, які необхідно засвоїти дітям, ми виходимо з вікових можливостей. Матеріал розміщується в відповідності з одних з основних принципів дидактики. Який передбачає строгу послідовність в засвоєнні, коли нові знання попираються на вже отримані, на попередній досвід. З цією метою створена система на засвоєння кожного засобу музичної мови. Для дітей не повинно існувати вправ, ізольованих від живої музики. Тому для кожного вивченого елементу підібраний фрагмент з якого - небудь твору класичного репертуару. При всій простоті своєї партії діти активно і захоплено приймають участь у виконанні класичної музики. На простих вправах вони вчаться слухати фортепіанний супровід, гру один одного, притримуються загального темпу виконання, одночасно починають і закінчують твір. Все це дозволяє добитись єдності в грі, а саме, оволодіти першими навичками «почуття ансамблю».

На наступному етапі переходимо до творів, побудованих на двох звуках (мі – до) – нисхідної терції – простої інтонації «оклику». Придумуємо, проспівуємо, програємо на інструментах поспівки, двоскладові імена, звуконаслідування птахів і тварин (мя-у, ку-ку). Нехай поки це всього два звуки. Але з ними можна придумати різні комбінації. Кожній дитині дається можливість на цьому простому матеріалі заграти на інструменті свій особистий варіант. При цьому дитина не втрачає свою індивідуальність.

ф

Набувши таких навичок, діти вже можуть зіграти разом «дорослу» музику, діти вже не імпровізують, а уважно слухають музичну палітру чудового твору «Зозуля в лісі» з циклу «Карнавал тварин» К. Сен-Санс. Заграти це вже знайоме «ку-ку» треба не будь-як, а тільки в визначений час – після закінчення акордових фортепіанних фраз. Партія фортепіано звучить невпевнено, неначе несміливі кроки людини, яка заблукала, і голос зозулі здається приглушеним, тривожним. У дітей відбувається емоційне осмислення художньо-музичного образу. Паралельно йде робота над метро ритмом. Діти придумують акомпанемент до класичної мелодії за допомогою ударних інструментів без визначеної висоти звуку (трикутник, бубни, коробочки та ін.).

Через деякий час переходимо до слідуючого етапу, додаємо ще один звук і отримуємо комбінацію з трьох звуків (мі, ре, до). І знову починаємо вже знайомі ігри з іменами, поспівками, звуконаслідуваннями. Засвоєння звуків на інструментах відбувається непомітно для дітей, вони запам’ятовують, де яка нота знаходиться, не завчаючи їх навмисне, а в іграх, в своїх імпровізаціях. На цих трьох звуках діти знайомляться з таким яскравим музично-виразним засобом, як «остинато» з захопленням виконуючи фрагмент «Передзвону» з сюїти «Арлезіанка» Ж. Бізе. на засвоєнні не складного мотиву і його багаторазовому повторенні літи засвоюють виразне значення вже іншого музичного явища – динамічного крещендо, якого можна досягти різними способами. Перший з них – найпоширеніший: потрібно поступово посилювати звучання всіх інструментів від «тихо» до «голосно», а можна досягти цього ефекту, підключаючи один за другим інструменти або їх групи до загального звучання. Моє пояснення має форму яскравої розповіді, і ось вже знайомий, вивчений «Передзвін» звучить зовсім по-новому. Необхідно відразу прослухати в аудіо запису музичний аналог, де точно такий прийом використав композитор М. Равель в своєму відомому «Болеро». Весь твір – це одне дуже довге і велике крещендо. Коли один прийом засвоєний і обміркований за допомогою цього вже знайомого твору Равеля, вирішуються нові завдання:

-  почути в музичній палітрі звуки малого барабану (завдання на розвиток тембрового слуху);

-  почути, що барабан виконує чудернацьку. Але весь час повторювану одну й ту ж ритмічну формулу – остинато.

Доводжу дітям нове поняття, новий засіб музичної виразності, новий термін. Деякі нові терміни, такі як приз віща композиторів, закріплюю, промовляючи їх хором. Більшість термінів залишаються на рівні поняття. Важливий етап – відпрацювання остинато на інструменті. Діти придумують найпростіші метро-ритмічні формули і грають їх остинато на інструменті за своїм вибором.

Після того, як діти оволодіють вільною імпровізацією на три звуковому мотиві, приступаю до розучування більш складного твору. «Ната-вальс» П. Чайковського, мелодія якого, якщо її проаналізувати, складається також з трьох звуків. Але зіграних від різних нот і в різних напрямках. На прикладі вальсу знайомлю дітей з поняттям «напрям руху мелодії».

Так, поступово «чіпляючи» один засіб виразності за інший, засвоюючи їх на інструментах, діти накопичують досвід спілкування з ними. Коли цей досвід досягає певного рівня, переходимо до розучування музичних творів, в основі яких лежить вже кілька знайомих елементів. Аналізую мелодійну лінію, супроводжую свою розповідь показом гри на інструменті, називаючи ноти діти засвоюють нотну грамоту. Діти вивчають нові твори дуже швидко, запам’ятовуючи послідовність нот і контролюючи слухом правильність їх виконання.

Під час розучування відбувається осмислення емоційно-образної побудови музичного твору, його настрою, характеру музики. Діти знайомляться і з цілісними художніми образами, і з виділеними окремими інтонаціями, елементами музики в їх єдності і взаємозалежності. В цьому нерозривному зв’язку цілісного і диференційованого є особливість музичного сприйняття і виконавчої діяльності.

До кінця навчального року ми з дітьми вивчаємо до десяти творів, підбираємо твори за своїм смаком і враховуючи свої виконавчі можливості, самі їх оркеструємо. В цій дитячій установі я працюю вже 25 рік, і всі ці роки працюю разом зі своєю колегою, добрим другом і порадником Вовк Валентиною Федорівною. Для виконання з дитячим оркестром ми полюбляємо вибирати ансамблеві твори, тобто в перекладі для виконання в чотири руки на фортепіано. В нашому репертуарі «Танець Анітри» Е. Гріга, «Шутка» І. С.Баха, «Турецький марш» , «Пустуни» В. Підвали. ми разом виконуємо партію фортепіано, разом розписуємо партії для дитячого оркестру, разом навчаємо дітей грати на музичних інструментах.

1.5. Заняття в оркестрі – школа радості для дітей.

Заняття в оркестрі дають позитивні результати всім без виключення дітям, незалежно від того, наскільки швидко дитина опановує свій музичний розвиток. Насамперед, ці заняття приносять задоволення в емоційному плані. на заняттях панує атмосфера зацікавленості, інколи навіть натхнення. Емоційна сфера дитини збагачується постійним спілкуванням з класичною музикою. Дітям дуже подобається грати ті ж самі твори, які вони чують в повсякденному житті у виконанні симфонічного оркестру, вони радіють кожному вдалому виконанню. Велике задоволення приносять дітям «публічні» виступи перед співробітниками дитячого садка, перед батьками, на святах та розвагах, на відкритих заняттях перед гостями, на конкурсах і концертах.

Гра на музичних інструментах дуже ефективно впливає на розвиток дитини і в інших видах музичної діяльності, особливо в співі. Діти починають чистіше співати, не дивлячись на те, що регістри деяких інструментів (сопранові металофони і дзвіночки) не співпадають з регістром дитячого голосу, сольфеджування з одночасним програванням окремих інтонацій і зворотів координують роботу слуху і співочого голосу, що підвищує якість співу. Важлива і виховна функція оркестру, оскільки колективне музикування є також однією з форм спілкування. У дітей з’являються відповідальність за правильне виконання своєї партії, зібраність, зосередженість. Оркестр об’єднує дітей, виховує волю, наполегливість в досягненні поставленого завдання, допомагає перебороти нерішучість, невпевненість в своїх силах.

Музичний керівник покликаний допомогти дітям увійти в світ музики, зрозуміти її закони, прилучитись до її таїнств. Процес цей нескінченний, як нескінченна і безмежна вся музична творчість. Важливо цей процес почати, дати дитині відчути, що чарівний світ музики може принести їй радість, стане їй зрозумілим і близьким.

Список використаної літератури.

, «Система дитячого музичного виховання Карла Орфа» Л.; 1970р. «Пути педагогического творчества» // Музыкальный руководитель// № 4 2004г. Експериментальна базова програма розвитку дитини дошкільного віку. Наук. керівник – К.; Світич, 2004р. Коментар до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні. (науково-методичний посібник), – К.; 2003р. , «Обучение дошкольников игре на детских музыкальных инструментах» - М.; 1990г. Тютюнникова Т, «Что такое Шульверк?» журнал //Дошкольное воспитание// №4,1998г. «Элементарное музыцирование с дошкольниками» //Музыкальный руководитель// №2, 2004г.

Додаток 1

Біла книга зими.

Інтегроване музичне заняття.

(Старший дошкільний вік).

Мета Привернути увагу дітей до краси зимових звуків природи. Розвивати

тембровий слух, відчуття ритму, уяву, асоціативне мислення, здібність до імпровізацій.

Завдання. Розвивати здібність дітей до побудови асоціативних аналогій між образами дійсності і звуковими, пластичними, художніми образами. Збагачувати зорові, слухові, тактильні, рухові відчуття в процесі музикування.

Матеріал. Дзвіночки, пальчикові тарілочки, металофони, трикутник, коробочка,

маракаси, дитяча арфа, цимбали. Скляні або кришталеві стакани. Целофан, мішечки з крохмалем, сніжинки з капрону, білі конфетті, листи синього паперу на кожну дитину, борошно в маленьких коробочках, дерев’яні палички, завернуті у фольгу (по дві на кожну дитину), білі повітряні кульки.