Технологія радості (стр. 1 )

Навчально-виховний комплекс №1

Технологія радості

(з досвіду роботи музичного керівника НВК №1 м. Умані

Зелінської В. Ф.

з навчання дітей дошкільного віку грі на дитячих музичних інструментах)

м. Умань

2012р.

Відомості про автора: Зелінська Валентина Федорівна

музичний керівник НВК №1 м. Умані

Стаж роботи: 33 роки

Кваліфікаційна категорія: вища.

В посібнику розкрито авторизовану методику навчання дітей дошкільного віку грі на дитячих музичних інструментах.

В його основі лежить елементарне музикування, як колективна діяльність, що нерозривно поєднує спів, ритмізоване мовлення, гру на дитячих музичних інструментах, імпровізовані рухи під музику, озвучування віршів і казок, імпровізовану театралізацію. В даній роботі об’єднані дві ідеї: систематичний розвиток музичності дітей та імпровізаційно-творчої діяльності як принципу розвитку дітей.

Методологічною основою поданих матеріалів є поєднання принципів педагогіки Карла Орфа з методикою вітчизняної дитячої музичної педагогіки.

Автор посібника пропонує широке використання дитячих музичних інструментів, перш за все шумових, оскільки саме ці інструменти прості і найбільш доступні дітям даного віку.

Посібник містить опис роботи муз керівника, цикл занять за принципами Орфівської педагогіки, схеми-партитури для шумового оркестру, нотний матеріал з репертуару дитячого оркестру.

Описаний досвід є раціоналізаторським і готовий до творчого використання музичними керівниками та керівниками груп раннього естетичного розвитку дітей, гурткової роботи.

Зміст

ПЕРЕДМОВА …………………………………………………………………………

ВСТУП…………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ І. ОПИС УЗАГАЛЬНЕНОГО ПЕРЕДОВОГО ДОСВІДУ РОБОТИ МУЗИЧНОГО

КЕРІВНИКА ЗЕЛІНСЬКОЇ В. Ф. З ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ГРІ НА ДИТЯЧИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ………………………………………………………

1.1  Проблема, яка зумовила необхідність узагальнення досвіду……………………

1.2  Гармонія музики, рухів і слова (використання елементів системи Карла Орфа в роботі з дошкільнятами)……………………………………………………………………

1.3  Шумовий оркестр – сходинка до елементарного музикування………………..

1.4  Навчання дітей грі на орфівських інструментах ………………………………

1.5  Заняття в оркестрі – школа радості для дітей…………………………………..

РОЗДІЛ ІІ. ДОДАТКИ………………………………………………………………..

ДОДАТОК №1…………………………………………………………………………

«Біла книга зими» інтегроване музичне заняття……………………………………

ДОДАТОК №2…………………………………………………………………………

« Паперовий карнавал» музично-театралізована розвага для старших дошкільників.

……………………………………………………………………………………………..

ДОДАТОК №3…………………………………………………………………………..

«Нічний урок» за принципами орфівської педагогіки для дітей 1-го класу…………

ДОДАТОК №4…………………………………………………………………………..

Нотний матеріал та таблиці…………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………….

Вступ

Актуальність проблеми навчання дітей грі на дитячих музичних інструментах.

Із всіх видів мистецтва музика має найбільшу силу впливу на людину, безпосередньо звертаючись до її душі, світу її переживань, настроїв. Її називають мовою почуттів, моделлю людських емоцій. Музичне виховання відіграє величезну роль в процесі вихованні духовності, культури почуттів, розвитку емоційної і пізнавальної сторін особистості дитини. Проте оточуюча нас музична атмосфера далеко не однорідна. Поряд з високим мистецтвом дитина сприймає «музичний шир потреб», що підтримується індустрією радіо і телебачення, тиражується численною кількістю аудіо касет і компактдисків. Тому зрозуміло на скільки гостра проблема виховання і розвитку дітей, здатних відрізнити справжню красу високого мистецтва.

В сучасних концепціях дошкільного музичного виховання можна виявити загальну тенденцію – прагнення до розкриття творчого потенціалу дитини. Завдання це нове. Ще в 20-ті роки його висунув музикант, композитор і педагог академік Б. Асаф’єв. В своїх статтях про музичну освіту він писав, що необхідно пройти шлях «від пасивного слухання до свідомого сприйняття і активної участі в роботі над музичним матеріалом».

РОЗДІЛ І. ОПИС УЗАГАЛЬНЕНОГО ПЕРЕДОВОГО ДОСВІДУ РОБОТИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА ЗЕЛІНСЬКОЇ В. Ф. З ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ НА ДИТЯЧИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ

1.1  Проблема, яка зумовила необхідність узагальнення досвіду.

В 1989 році для дитячого садка, в якому я працюю, було придбано комплект дитячих музичних інструментів, виготовлених на кіровському об’єднанні по виготовленню дитячих музичних інструментів. Ця обновка вразила чистотою звучання і точністю ладо-тонального строю. Адже раніше мій оркестр дитячих музичних інструментів складався не з музичних інструментів, а з музичних іграшок, які не давали інтонаційно точного звучання.

Маючи такий набір інструментів, з’явилось велике бажання чути його звучання, змушувати оживати музичні твори від гри на цих інструментах моїх маленьких вихованців. Перші спроби вчити дітей грати на музичних інструментах показали, що ця справа не з легких, вимагає неабияких знань умінь, досвіду.

Спочатку перечитала традиційні методики, а саме: «Методика музичного виховання в дитячому садку» іної. Багато нових ідей, послідовних методів і прийомів отримала я після опрацювання книги «Навчання дошкільників грі на дитячих музичних інструментах» ї (з досвіду). Особливо допомогла мені ця книга опанувати індивідуальну роботу з дітьми. Я впевнилась, що індивідуальні заняття дають хороші результати тільки в тому випадку, якщо робота ведеться систематично і з певним планом. Індивідуальні заняття будувала так, щоб зацікавити дітей, захопити їх музикою. Головна мета таких занять – розвиток у дітей музичних здібностей, пам’яті, почуття ритму, вміння порівнювати і розрізняти звуки. В процесі індивідуальних занять, я завжди продовжувала вчити дітей грі на музичних інструментах, уточнювала, як треба тримати молоточок до металофону, паличку до трикутника, маракас, кастаньєт, ложки і т. ін.

Хочу сказати, що індивідуальна робота допомагає розвивати у дітей увагу, вміння слухати акомпанемент, бути стриманим, посидючим, переборювати соромливість. Індивідуальні заняття виховують серйозність у дітей, допомагають вирішити таку проблему, як дисципліна. Робота з оркестром цікавила все більше, виникало бажання творчого пошуку.

1.2. Гармонія музики, рухів і слова (використання елементів системи Карла Орфа в роботі з дошкільнятами).

Якось прочитала книгу «Система дитячого музичного виховання Карла Орфа» під редакцією .

Більшу частину свого життя Карл Орф прожив (1895-1982) у місці Зальцбурзі (Австрія) де в 1962 році створив дослідницький центр щодо роботи з дітьми та підготовки фахівців. Карл Орф розробив систему дитячого музикування. Він вважав, що успіху в музично-виховній роботі можна досягти. Якщо починати з найголовнішого – з планомірного використання у роботі з дітьми «елементарної музики, елементарного музикування».

«Элементарная музыка сама по себе, она связана с движением, с танцем и словом, её нужно самому создать, в неё нужно включиться не как слушатель, а как её участник. Она не знает крупных форм архитектоники, она связана с небольшими хороводными формами и с простым видом рондо» К. Орф.

Щоб зрозуміти суть елементарного музикування треба було ознайомитись з «Шульверком» К. Орфа. Інтерпретація фольклору – ось ідея Шульверку. Орф був проти раннього обмеження музичного слуху дитини рамками класичної музики і мажорно-мінорної гармонії. Він був впевнений, що для дітей потрібна своя особлива музика, спеціально назначена для музикування на початковому етапі. Вона повинна бути доступна до переживань в дитячому віці і відповідати психіці дитини. Це не чиста музика, а музика, пов’язана з мовою і рухом. Чергувати мову, пританцьовувати, викрикувати дражнилку, і чим-небудь дзвеніти. Така музика є у всіх народів світу. Дитяча елементарна музика будь-якого народу генетично нероздільно пов’язана з мовою і рухом, її Орф назвав елементарною музикою і зробив основою свого «Шульверку». Багато педагогів зацікавились ідеями К. Орфа, вивчили їх, розробили свої програми. Так, М. Трубнікова відмічає, що у дошкільників при індивідуальному навчанні достатньо легко може бути сформована діяльність підбору мелодій по слуху на музичних інструментах. Т. Тютюннікова створила програму «Елементарне музикування» за системою К. Орфа, яка синтезує в умовах музично-ігрового спілкування ритмізовані звучні жести, рухи і ритмодекламацію.

Ритмодекламація – це синтез поезії і музики, широко застосовувалась в композиторській практиці 20-го століття. Її називали і музичною мовою, і музичним інтонуванням в ритмі, запропонованим композитором. Віддаючи перевагу терміну «Ритмодекламація» ми виходимо з того, що він краще описує саме ритмізацію тексту при виразному інтонуванні і не стосується до вільного, читання під музику і читання «на розпів». Крім того, підкреслюючи належність до певного методичного напрямку, зв’язаному з формуванням почуття ритму у дітей.

Виведення на передній план ритму дозволяти розглядати ритмодекламацію, як одну з перспективних форм в музичній методиці навчання дошкільників. Декламація, як мистецтво виразного читання в слух присутня в ритмодекламації жанровим компонентом. Однак, виконання ритмодекламації відрізняється більш чіткою вимовою і інтонацією. При цьому поетична звукова тканина взаємодіє з візерунками музичних тривалостей і пауз, що багаторазово підсилює емоційний ефект від прослуховування.

Всі діти виконують ритмодекламацію з великим бажанням, однак для створення яскравого образу необхідний деякий час, коли поступово з’являються ті чи інші нюанси інтонації, закріплюються в свідомості деталі і відтінки. Тому ритмодекламація розучується, як вокальний твір.

Часто, під час навчального ознайомлення з твором увага дітей зосереджена на тексті віршу, інтонування здійснюється як наслідування мовленнєвій пластиці педагога. При наступному поверненні до того ж твору увага звертається на ритм, уточнюється малюнок інтонації. Третій етап відріз0няється довільним характером виконання з можливими самостійними варіантами інтонування. Описаний процес на практиці протікає швидко, і часто вже на наступному занятті ритмодекламація виконується дітьми по пам’яті.