Технологія радості (стр. 4 )

Хід заняття.

На початку заняття музичний керівник загадує дітям загадку про зиму.

Сніжна і морозна, весела й чарівна,

Відгадайте, хто вона?

Всі цю пору року ми звемо?...(зима).

Муз. керівник. Наше заняття має назву «Біла книга зими». Як ви гадаєте, що це за книга, що

в ній можна прочитати? (відповідають). Читати її ми будемо сьогодні не тільки очима. Закрийте очі і слухайте (звучить фонограма зимової хуртовини). Що це? Можливо легкий літній вітерець? (відповідь). Нехай зараз кожен з вас подує на свою руку так, щоб вітер був холодний, а звук був схожий на голос хуртовини.

Показує дітям кільку білих аркушів, на яких блідою фарбою зображені сліди на снігу звірів та птахів, про яких іде мова у вірші С. Маршака. Переклала

Ось сторінка зимова

Лиска тут пройшла руда

Слід хвостом замела

Птахи в день погожий цей

По сторінці стрибали теж

І сліди хрестом лишили

Ось проїхали санчата

І залишили сліди

Дві полосочки туди

А ранкової пори

Дід й онук ходив сюди

І залишили сліди

В’ється слід он ледь помітний

І людей таких нема

Це зайчисько непомітний

Написав: «Прийшла зима».

Фантазуємо і малюємо.

Музичний керівник пропонує дітям також щось записати в книгу зими. Листи синього паперу розкладають на підлозі. Діти, обмокуючи пальчики в борошно, залишають снігові сліди (сніжинки) на папері. Музичний керівник запитує, що діти записали в книзі зими.

Співаємо і граємось.

Діти пригадують, як взимку іскриться і хрумтить під ногами сніг, весело сміються діти, граючись в сніжки. Діти співають і інсценізують пісню «Сніговик» муз. Поплянової, сл. Аікулєвої, переклад Лисої.

(Нотний додаток 1)

Гра супроводжується дуже простими рухами, всі рухаються врозтіч під музику, імітуючи руками рух сніговита, який котиться. Муз. керівник звертає увагу на те, що дітям треба виконувати рухи швидше перед тим, як впасти на підлогу. На останні слова діти легенько стукають себе по лобі і падають на підлогу.

Музикуємо і фантазуємо.

Музичний керівник запитує у дітей, на чому можна поїхати до зимового лісу, розповідає, що в лісі узимку можна побачити багато цікавого. Гру зручно проводити в колі, сидячи на стільчику, або на килимі. Розповідаючи «казку» музичний керівник поступово роздає дітям інструменти, спонукаючи їх супроводжувати звучанням те, про що розповідається. При повторному виконанні діти з невеликими підказками можуть виконати п’єсу. Для озвучування конячки можна використати коробочку або дерев’яні ложки.

Граємось і малюємо.

Муз. керівник розповідає дітям, що поки вони мандрували в лісі, подув холодний зимовий вітер, загуділа завірюха. (пропонує послухати фрагменти запису зимової бурі), потім гліссандуючи голосом на звукові «у» разом з дітьми зображує завивання зимового вітру. Рукою малює в повітрі лінії, моделюючи умовно висоту і динаміку «бурі». Звертає увагу дітей на емоційне забарвлення звуку: страшно і некомфортно стає від такого вітру

Вітер свистить, в трубі шумить

Хуга завіває, мороз обнімає

Зайчик змерз у кожушку

У вітрисько: «у-у-у» та «у-у-у»

Музичний керівник повідомляє, що зараз в залі можна влаштувати справжню заметіль. Бере білі конфетті і дрібно нарізану дуже легку тонку фольгу, підкидає її поступово вгору і разом з дітьми дує так, щоб вона літала в повітрі. В цей час звучить фонограма заметілі.

Інсценуємо вірш «Зимові картинки» Л. Лисої.

Музичний керівник пропонує дітям пригадати, як живуть звірі взимку в лісі, що роблять, коли завіває віхола. Кілька дітей в костюмах виходять по черзі, розповідають зимові історії про свій персонаж і рухаються в образі. Їх рухи інша дитина озвучує на шумовому інструменті, намагаючись, щоб створювана нею музика відповідала характеру і темпу руху.

Під берізкою на гірці

Їжачок живе у нірці

Поруч є його малята

Це малі їжаченята

(Музичний інструмента – рубель)

У дуплі сховалась бджілка

Роботяща, як та пчілка

Грибів і ягід насушила

У дуплі все схоронила

(дерев’яні ложки або коробочка)

Під пеньком в барлозі

Спить ведмідь і досі

Бо поклав він лапу в рот

Й бачить уві сні компот

(барабан)

Захотіла лиска пити

Та й пішла до ставу

Нахилилась до води

А її не стало

Обережно лиска стала

Воду шукать…

А вона не рідка

А як скло слизька й тверда

(металофон)

Кіт весь день муркоче

Їстоньки не хоче

Гріє лапи цілий день

Бо ледачий він, як пень

(бубон)

Музичний керівник включає фонограму вальсу «Ковзанярі» і пропонує дітям теж покататись під музику на ковзанах. Ця вправа обов’язково супроводжується командами дорослого «Катаємось по колу», «Катаємось парами, руки хрест-навхрест», «По одному хто як хоче», «Стрибки», «Кружляння» і т. д. Діти виконують перешиковування і різноманітні в процесі гри. Звичайно, діти повинні знати, що це за перешиковування і рухи заздалегідь.

Озвучуємо вірш

Музичний керівник каже дітям, що хоче прочитати вірші про сніжинки, але ці вірші музичні. Щоб сніжинки могли танцювати, потрібна музика. Пропонує дітям на металофоні або глюкеншпилі імпровізувати танець пухнастих сніжинок у відповідності зі змістом віршу

Летить, летить лапатий сніг

Весело кружляє,

Весело кружляє, стелиться до ніг

Сніг, сніг, сніженько біленький

Сніг, сніг падає м’якенький

Стелиться до ніг.

Але коли сердитий Дід Мороз стукне своїм чарівним посохом, сніжинки з пушинок перетвориться в «хрусттинки». «Хруп-хруп» - чується під ногами. Для озвучування віршу «Сніг, сніг» І. Толмакової використовується целофан, а ще краще невеликі мішечки з крохмалем. Ритмічно зминаючи їх на словах «Сніг, сніг» діти створюють акомпанемент до віршу. Можна проекспериментувати з целофаном різної товщини. Музичний керівник запитує у дітей, яке звучання більше схоже на скрип звичайного снігу. Для озвучування хропіння ведмедя підійде рубель, гребінець і т. д. В кінці віршу необхідно зробити димінуендо, ритмічно зминаючи мішечки з крохмалем – діти неначе ідуть далі від небезпечного місця.

Як на гірці – сніг, сніг

Під горою – сніг, сніг

На ялинці – сніг, сніг

А під нею – сніг, сніг

Хр-р-р!

 

Там в берлозі спить ведмідь

Тихше, тихше не шуміть

Танцюємо і малюємо. «Олівці Діда Мороза»

Музичний керівник пропонує дітям пригадати і виконати пісню «Срібний букет» муз. Є. Птічкіна.

Після виконання пісні пропонуємо дітям, використовуючи льодяні палички, теж спробувати малювати срібні узори, як Дід Мороз.

Діти стоять в колі, в кожного в руках по дві срібні палички – олівці Діда Мороза. На першу частину музики (нотний додаток «Маленьке рондо» муз. Слонимського) всі біжать один за одним по колу, ритмічно підіймаючи палички. На другу частину музики зупиняються обличчям в коло і по команді педагога всі разом виконують будь-які рухи паличками – малюють, стукають ними, вдаряють легко по колінцях, по підлозі, труть між долоньками, котять по підлозі і т. ін. потім кожна дитина виконує любий візерунок зі своїх двох паличок, поклавши їх довільно на підлозі перед собою (без музики). Коли всі візерунки готові, діти під музику, стоячи на місці, розглядають їх, плескають в долоні і на кінець музики знову беруть палички. Гра повторюється спочатку, але на цей раз діти складають візерунок вдвох з чотирьох паличок, і вчотирьох з восьми. З дітьми, отримавши ми досвід колективної роботи, можна спробувати зробити візерунок групою з восьми чоловік. Муз. керівник слідкує, щоб діти не штовхались, терпляче чекали своєї черги, щоб красиво клали свою паличку в загальний візерунок. Не обов’язково візерунок повинен бути схожий на щось визначне: сніжинку або сонечко. Чудові фантастичні візерунки виходять, якщо класти палички невимушено і поступово одна за другою. В кінці гри муз. керівник і діти розглядають великі красиві візерунки і під музику аплодують художникам.

 

Фантазуємо і імпровізуємо. Білий вальс.

Муз. керівник. Зимовий пухнастий сніг – це в минулому дощики, які замерзли зараз на зимовому вітрі. Сніжинки легкі, невагомі, музику їх повітряного танцю майже неможливо почути, але її можна придумати.

Пропоную дітям проекспериментувати з інструментами, пошуками прийоми гри для отримання прозорого звучання, повправлятись в легкому обережному звукоутворенні. Викладаю перед дітьми відповідні інструменти, а також «кришталевий оркестр» - дитячий столик, на якому за допомогою скотча закріплені кілька різних за звучанням кришталевих бокалів. Грають по них паличкою від ксилофону.

«Хто зараз зможе зіграти білий вальс?» музичний керівник пропонує дітям прикрасити музику своїми імпровізаціями на шумових інструментах.

Звучить музика Моцарта «Вальс».

Танцюємо. «Снігові метелики».

Дорослі завчасно виготовляють з фольги невеликі бантики, закріплюють їх на пластмасові палички, щоб вийшли метелики. Під час таночку діти рухаються невимушено, крутячи в руках метелики, опускаючи і підіймаючи руки. Пропонуємо їм самим придумати танець, пригадавши, як літають звичайні метелики, збираються в кружечки, пари, граються одна з другою, говоримо, що цей танець схожий на казкову заметіль.

«Сніговий балет». Світло в залі приглушується. Муз. керівник роздає дівчаткам завчасно виготовлені білі сніжинки з капронової стрічки. Муз керівник грає «Колискову» Ф. Шпиндлера, під яку дівчатка танцюють. До них приєднуються хлопчики зі срібними ниточками в руках. В кінці таночку дівчатка знімають свої сніжинки з рук і прикрашають ними підлогу в залі. Туди ж кладуться і сніжинки-витинанки, які виготовляли діти на заняттях з образотворчого мистецтва і срібні ниточки. Музичний керівник разом з дітьми милується чудовим килимом, який в них вийшов, пропонує дітям обережно по ньому походити, все, що заважає вільному руху дітей, прибирається.

Жартуємо і граємось. «Льодинки-сніжинки».

Це гра з фіксованими рухами. У дівчат в руках сніжинки, у хлопчиків – маленькі дзвіночки. Звучить «Полька» діти в парах виконують вивчені заздалегідь рухи «Зміни пару».

Танець Феї Срібла.

Муз. керівник. Чи бачили ви, як виблискує сніг на сонці, неначе дорогоцінне каміння? Про нього кажуть, що сніг сяє сотнями діамантів, сяє він і вночі при світлі місяця, як срібна парча. Зима – це срібна Фея природи. Давайте зараз візьмемо з вами музичні інструменти і заграємо разом музичний твір, який написав великий російський композитор Чайковський і який має назву «Фея Срібла». Після виконання п’єси муз. керівник пропонує дітям ще раз пригадати всі сторінки білої книги зими, які вони разом з муз. керівником «розмалювали» різноманітними прийомами, помилуватись своїми роботами і попрощатись з зимою.