на профессиональные аспекты моей жизни огромно (стр. 3 )

Но Александр Николаевич жив в сердцах своих родных, коллег, тех, кого он привел в науку, которой был предан до последнего дыхания.

1, 4. Александр Николаевич оказал самое благоприятное влияние на мои жизненные взгляды. Он подтвердил давно известную истину, что общение с интересным и интеллигентным человеком всегда обогащает, всегда делает тебя лучше. Порой мы бываем подавлены ученостью нашего собеседника, чувствуем себя маленькими рядом с ним, зажимаемся и уходим от главного. Но если перед тобой человек, который готов тебя слушать, готов тебе отвечать, происходит понимание безо всякого стеснения, безо всякого ощущения, что этот человек более высокого интеллекта, чем ты. Александр Николаевич не подавлял своими знаниями, своим интеллектом. Он умел поднять человека до понимания серьезных проблем просто и очень доступно. Наверное, в этом и заключалась харизматичность его личности. Хочется процитировать писателя, который сказал о Л. Н. Толстом: "Лев Николаевич – большой и делает нас большими". Подобным образом Александр Николаевич совершенно естественно распространял то, что мы называем "просветительским духом интеллигенции". А это – большое искусство. Может быть, не все, кто был рядом с ним, чувствовали это, но я была счастлива, что, наконец, работаю с человеком, который так много умеет, знает и так щедро и просто этим со всеми делится.

3. Я знаю, что в планах Александра Николаевича были две вещи, связанные со мной: интерпретация второй части рассказов Д. Дж. Сэлинджера "For Esmе with Love and Squalor" и написание совместного учебника нового типа, учебника гуманитарной направленности. Этому, к сожалению, не суждено было осуществиться при его жизни. Возможно его вера в то, что я смогу это сделать, и заставила меня написать свой учебник. Я думаю, сам Александр Николаевич мог бы сделать намного больше в науке, если бы его не отрывали по мелочам. Отсюда, мне кажется, присущая ему ирония. Мне всегда хотелось поддержать Александра Николаевича в реализации его идей, уберечь от ненужных формальностей. Он это чувствовал и был благодарен за такой порыв.

4. Александр Николаевич был интеллигентным человеком, у которого можно было учиться, как работать с молодежью, заниматься наукой и стремиться улучшить мир. Не многие люди дают окружающим такой заряд бодрости. He was a man with thoughtful eyes. Это – редкость в наше время. При этом он был скромным человеком, не признавал никакого славословия. Говорил Александр Николаевич всегда по сути, никогда не терял джентльменского обличия, был всегда в форме, даже в критических ситуациях. При этом он был бойцовского характера; очень требовательный к себе, он требовал много и от других, в том числе и от студентов в учебе. Если суммировать жизнь, прожитую Александром Николаевичем, можно сказать, что он оставил благотворящий свет в сердцах людей.

На жаль, я не можу згадати свою першу зустріч з проф. О. М. Мороховським, проте пам’ятаю, що нам, першокурсникам, ім’я Мороховського було добре відоме, хоча до історії англійської мови, яку він тоді викладав на третьому курсі, нам було ще дуже далеко. Студенти побоювались його, тому що знали, він – принциповий, вимогливий, не дасть "шпаргалити" (Олександр Миколайович на екзамени завжди одягав чорні окуляри, так щоб не можна було побачити, куди він дивиться). Якщо помічав "шпору" – все, перескладання лише восени! Тому історію мови ми вчили не просто напам’ять, а "без пам’яті". Втім отримати п’ятірку у Олександра Миколайовича було дуже почесно.

1. На мене і на всіх інших моїх друзів і колег вплив Олександра Миколайовича був надзвичайно значним, а інакше й бути не могло. Адже він був широкомасштабним вченим, коло його інтересів не обмежувалось історією англійської мови чи стилістикою. Він багато писав із проблем загального мовознавства, теорії мовленнєвої комунікації, жанрології, а оскільки моя дисертація виконана в руслі теорії мовленнєвої комунікації, в ній я багато посилалася на роботи Олександра Миколайовича Мороховського. Його підручником "Стилістика англійської мови" я зачитувалась – настільки чітко й виважено він написаний. А коли постало питання, на яку кафедру йти працювати, я точно знала, що хочу працювати на кафедрі Олександра Миколайовича Мороховського, де я могла б збагатити себе новими знаннями й ідеями, якими Олександр Миколайович щиро і щедро ділився зі своїми аспірантами на внутрішньокафедральних обговореннях чи захистах їхніх дисертацій. Засідання кафедри проходили легко, з гумором, бо Олександр Миколайович був дуже дотепним і часто коментував виступи колег чи аспірантів у жартівливо-серйозній формі так, що без сміху не можна було обійтись.

2. На мою думку, філологічна наука для була всім, його життям. Він жив її проблемами, інтересами, досягненнями. Науковий спадок Олександра Миколайовича говорить сам за себе.

3. Гадаю, що лише близькі йому люди знали про його плани й задуми. Хоча, ні. Нам було відомо, що він пише підручник з інтерпретації художнього тексту. Всі з нетерпінням чекали на завершення цієї праці. Мабуть, відчуваючи, що може не встигнути закінчити книгу, Олександр Миколайович провів серію лекцій з інтерпретації художнього тексту для викладачів кафедри. То були незвичайні заняття – бесіди. Олександр Миколайович вів їх стримано, без зайвих емоцій, у притаманній йому манері і говорив дуже тихо, але кожне його слово було почутим. На жаль, у мене не збереглись нотатки цих лекцій. Тоді важко було уявити, що вони були останніми.

5. Харизма Олександра Миколайовича полягала в багатогранності його таланту. Окрім енциклопедично широких знань, гострого розуму, притаманного йому почуття гумору, він був сміливою людиною. І це стосується не лише науки. Пам’ятаю, як він першим в інституті покинув лави КПРС. Зробив це чесно й відкрито на партзборах. Всі завмерли від такого сміливого вчинку. А в буденному житті був надзвичайно скромною людиною. На свята Олександр Миколайович любив танцювати. Пам’ятаю, що він багато танцював на своєму ювілеї та на ювілеї Маргарити Петрівни Дворжецької. Взагалі, хто знав Олександра Миколайовича, хто спілкувався з ним, підпадав під вплив його харизми. Дехто його побоювався, але всі шанували.

4. Вся кафедра намагається підтримувати традиції, закладені Олександром Миколайовичем, і я не є винятком. Так сталося, що через сімейні обставини я на довгий час відійшла від науки. Тепер сподіваюсь надолужити втрачене і багато в чому завдяки численним працям Олександра Миколайовича. Зараз мене цікавлять проблеми жанрології, а Олександр Миколайович, як відомо, чітко розмежовував поняття мовного та мовленнєвого жанру. Читайте книги Олександра Миколайовича! Це невичерпне джерело ідей, поглядів, які ми ще не сповна оцінили. 6. Кафедра хотіла відсвяткувати 60-річний ювілей Олександра Миколайовича в ресторані. Мені, як одному з організаторів цього заходу, доручили повідомити йому про це. Олександр Миколайович надзвичайно зрадів, але погодився взяти участь у цьому заході лише за умови, якщо кафедра підготує пам’ятний альбом із фотокартками і короткою інформацією про кожного члена кафедри. Звичайно, такий альбом ми підготували і подарували Олександру Миколайовичу. Для нього найважливішим були люди, перш за все його кафедра, яку він любив і яка безмежно любила його.

1. Александр Николаевич очень бережно, вдумчиво и критически относился к научным изысканиям. Именно в этом плане я очень многое перенял у него.

2. филологическая наука была основной частью его сознательной жизни.

5. Суть харизматической личности А. Н. Мороховского состоит, на мой взгляд, в том, что это был ученый стойких научных убеждений. Принципиальный, но вместе с тем очень бережно, трепетно относящийся к коллегам. Требовательный и сохраняющий чувство юмора во всех жизненных ситуациях.

6. Работая в Самаркандском университете в должности декана филологического факультета, Александр Николаевич был очень мягким и доверчивым руководителем. Именно этой доверчивостью иногда пользовались его подчиненные. Например, однажды, он, "не глядя", на бланке университета подписал себе шуточный приговор. В совсем юные годы, во время студенческих сельскохозяйственных работ, Александр Николаевич, завершая инспекционную поездку по хлопковым полям, случайно, с разгона сел на лошадь лицом к хвосту.

1. Александр Николаевич Мороховский внес огромный вклад в развитие лингвистической науки в Украине и за ее пределами.  Н. Мороховский создал свою научную школу, ученики которой успешно защитили кандидатские и докторские диссертации.

2. Александр Николаевич очень серьезно и глубоко подходил к решению научных проблем, всегда прямо, открыто и обосновано высказывал свои мысли, иногда даже слишком критические, но справедливые. На конференциях, защитах диссертаций умел искусно и четко определить достоинства или недостатки работ, показать перспективы дальнейших научных поисков в этой области. Он удивительным образом сочетал в себе качества лингвиста и представителя точной науки.