на профессиональные аспекты моей жизни огромно (стр. 4 )

5. В моей памяти А. Н. Мороховский навсегда остался необычайно сильной личностью, борцом, человеком, который был готов прийти на помощь в любой ситуации, оптимистическим, добрым и щедрым. Бесконечно преданный своему делу, профессор А. Н. Мороховский до последнего дня работал, несмотря на запреты врачей и плохое состояние здоровья.

1. Ми дуже тісно співпрацювали з О. М. Мороховським, і як проректор з наукової роботи я постійно вивчала його досвід. З нашої першої зустрічі я відчула знавця англійської мови, теоретика, сповненого цікавих ідей, які він пропонував студентам для написання курсових та дипломних робіт, аспірантам і молодим викладачам. Це був унікальний досвід співпраці з людиною інтелектуальною, з людиною, яка плідно працювала, передовсім, у галузі стилістики англійської мови і яка готова була допомагати адміністрації університету, викладачам, аспірантам, студентам. Це була людина-носій надзвичайно багатого досвіду, знання, і людина, готова творити добро.

Я – Дворжецька. Генетичний код мого прізвища – це теж код людини, яка готова до творення добра. Я родом із Житомирщини і наполовину полька, наполовину українка. Олександр Миколайович Мороховський також мав певні генетичні ознаки, пов’язані з польським етносом. Від самого початку я відчувала, що він рідна для мене людина, що поділяє моє наукове бачення. Я була присутня на захисті докторської дисертації О. М. Мороховського в КНУ імені Тараса Шевченка і презентувала його там як науковця. Його з повагою прийняли інші науковці КНУ, адже він дійсно був носієм багатого знання, готовий подарувати натхнення всім, хто працював у сфері вищої освіти, в галузі англійської філології, германських та романських мов.

3, 5. Торкаючись питання про нереалізоване, дозвольте спочатку окреслити те, що було реалізовано. О. М. Мороховський надихнув мене до праці в галузі риторики і фоностилістики англійської мови, де під моїм керівництвом захищено 17 кандидатських дисертацій. Саме завдяки натхненню О. М. Мороховського я зараз працюю в галузі риторики і фоностилістики англомовної комунікації. Подібно до нього, я також прагну, щоб мої студенти й аспіранти не обмежували свої наукові пошуки формальними правилами фонологічної системи англійської мови. Я завжди думаю: "А як би оцінив цю роботу Олександр Миколайович? А чи він би вважав дослідження з цього питання актуальним?" І коли переконуюся, що так, щиро радію. Саме професор О. М. Мороховський заклав фундамент нашої міжкафедральної бюджетної теми, яка підтримується Міністерством освіти і науки України й сьогодні.

2. Наука була його життям – і музикою, і інтелектуальним багатством, завдяки якому він відчував, що працює і робить певний внесок у філологічну науку.  М. Мороховський був надзвичайно самокритичною людиною, критично ставився й до тих робіт, що вже виконав, а також і до тих, що збирався здійснити. Працюючи над певною проблематикою, О. М. Мороховський завжди знав перспективи розвідок у цій сфері, і що найголовніше, його, насамперед, цікавило практичне значення дослідження. О. М. Мороховський був першим, хто підготував колективний підручник зі стилістики англійської мови, в якому поєднав усі досягнення своїх колег. За цим підручником і зараз навчаються не лише в нашому навчальному закладі, а й у інших, зокрема, у Житомирському державному університеті, Ніжинському державному університеті ім. М. В. Гоголя, де ми колись разом проводили семінар, в Одесі, Львові, Луцьку, Чернівцях.

5. В Олександра Миколайовича ніколи не було офіціозу ані на обличчі, ані у поведінці з колегами. Він був доступний і радів, коли людина приходила до нього із запитаннями. Він радів спілкуванню зі студентами, аспірантами, викладачами, стимулюючи їх подальшу роботу над кандидатськими i докторськими дисертацiями. Творення добра для людей у всіх його вимірах і допомога їм було основним принципом його життя.

6. Відверто кажучи, кожен день у спілкуванні з ним чимось запам’ятався. Одного разу О. М. Мороховський давав відкриту лекцію з фоностилістики англійської мови, яку я відвідала. Під час лекції О. М. Мороховський звертався до мене, і я відчувала, що моя точка зору і моя оцінка його дуже цікавили. А коли він попереджав, що прийде до мене на заняття, я завжди хвилювалася і як студентка готувалася до зустрічі з ним.

5. Впервые я познакомилась с Александром Николаевичем, навсегда оказавшись в плену его харизматической личности, в июне 1977 года, когда мы, четыре аспиранта кафедры истории и грамматики английского языка Киевского государственного педагогического института иностранных языков, во главе с ним, заведующим кафедрой лексикологии и стилистики английского языка того же института, приняли участие во Всесоюзной лингвистической конференции, проходившей в Улан-Удэ. Это была незабываемая поездка, обогатившая нас бесценным опытом научного и человеческого общения. С первых же дней работы конференции Александр Николаевич стал центром, объединившим вокруг себя целый мир конференции. А мир этот был большой и пестрый: гостеприимная Бурятия принимала представителей всех республик Советского Союза (42 человека). Помимо научных дискуссий организаторы конференции предложили нам экскурсии по городу и великолепным местам сибирского края, включая сказочную поездку на озеро Байкал. Магнетизм личности Александра Николаевича проявился с первой же экскурсии. Его изящные замечания и комментарии по поводу текста гида, мягкий юмор собрали всех участников, которые поначалу разбрелись маленькими группками, в единую толпу. Со стороны, наверное, любопытно было наблюдать, как довольно большая группа людей, поминутно взрывающаяся дружным хохотом, бродит по городу. По этому поводу Александр Николаевич удачно выразился: "Ученые шумною толпою по Бурятии кочуют". Даже эстонцы и латыши, которые сначала держались как-то особняком, ни на шаг не отходили от Александра Николаевича. Апогеем конференции стал пикник на Байкале. Тройным кольцом окружив Александа Николаевича, участники конференции расположились на привал на берегу озера. В первом кольце были эстонцы, пытавшиеся оттеснить нас, аспирантов, но Александр Николаевич сказал: "Дети со мной!". Было в этом нечто трогательное, отеческое по отношению к нам, аспирантам. На протяжении всех последующих лет он называл нас детьми, хотя разница в возрасте с некоторыми аспирантами была не более десяти лет.

1. Научный потенциал, лекторское мастерство и эрудицию Александра Николаевича я особенно оценила во время посещения его курса лекций по стилистике и интерпретации текста, которые он по моему приглашению читал в Херсонском университете в 1986 году. Меня восхитило и поразило то, с какой легкостью он пользовался могучим арсеналом смежных наук, открывая новые горизонты изучения текста. То, что мы сейчас называем новым междисциплинарным подходом, Александр Николаевич ёще тогда использовал в своем научном творчестве.

4. обратил мое внимание на необходимость разработки нового направления в исследованиях поэтического языка. На мое замечание по поводу того, что вряд ли возможно сделать что-либо новое в области изучения поэтических текстов после таких китов науки, как В. Шкловский, Ю. Тынянов, Ю. Лотман, В. Виноградов и многие другие, Александр Николаевич сформулировал ряд положений относительно проблематики в исследованиях поэтической речи и языка. Никогда не забуду его провидческое высказывание: "Посмóтрите, американцы разработают новую теорию на идеях нашей формальной школы". И, действительно, многие идеи русского формализма стали основой когнитивной поэтики.  Шкловского относительно приёма выдвижения, вызывающего эффект "остранения", "затрудненной формы" и ведущего к деавтоматизации процесса восприятия, пролонгированию чтения, созданию особенного видения образа, получила дальнейшее осмысление в работах представителей когнитивных студий художественного текста, в частности Реувена Цура, в виде теории нарушения и креативности когнитивных процессов, обеспечивающих особую экспрессивность и эмотивность поэтического текста.

6. Александр Николаевич не только определил мою научную судьбу, но и личную. Нам, аспирантам первых лет, повезло в том, что, защитившись, мы не прекратили общение с семьёй Мороховских. Все праздники и дни рождения мы проводили в их гостеприимном доме. Наши встречи Александр Николаевич называл симпозиумами. Такие "симпозиумы" давали бесценный опыт как научного, так и человеческого общения. Они обогатили нас знанием того, как создавать красивые отношения в семье, правильно воспитывать детей. Нас восхищало и умиляло то, как трогательно и нежно обращался Александр Николаевич с сыном, невесткой, внуками, как легко, с помощью юмора и нужной доли иронии, при этом ласково, он гасил эмоции Эмилии Яковлевны по поводу каких-то бытовых проблем или несогласия в научных дискуссиях. Как нам всем, их ученикам и последователям, не хватает этой семьи, этого живительного источника разума, житейской мудрости, доброты и понимания! Светлая память о них будет всегда жить в наших сердцах.

1. А. Н. Мороховский оказал непосредственное влияние на мои научные взгляды, потому что он старался во время обсуждений диссертаций, на конференциях и лекциях использовать новинки лингвистической мысли, тесно сочетая их с традициями языкознания. В профессиональном плане его влияние на меня было также велико – у него я научился организованности в проведении заседаний кафедры, рассмотрении диссертационных исследований. Его замечания по поводу кандидатских диссертаций продолжают оставаться актуальными и сегодня! , безусловно, оказала сильное влияние и на мои жизненные взгляды.