Безпека в Internet (стр. 5 )

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ТРАНСПОРТНОЙ ЛОГИСТИКЕ

Развитие транспортной логистики в регионе является одним из необходимых условий дальнейшей структурной перестройки экономики в государстве, повышения конкурентоспособности отечественных товаров и услуг на мировых рынках и интеграции страны в систему международных отношений. Поэтому в ближайшей перспективе актуальным является вопрос широкого внедрения в систему отечественных транспортных услуг принципов транспортной логистики, построенной на достижениях информационных технологий и требований мирового уровня.

Вопросам развития логистики, в том числе и транспортной, посвящены труды таких авторов, как , , и других.

Целью данного исследования является обоснование необходимости внедрения современных информационных технологий в деятельность транспортно-логистических компаний. Ключевым направлением в развитии транспортных предприятий этого типа является интеграция информационных потоков и коммуникационное обеспечение транспортировки товаров.

Транспортная логистика в современных условиях предполагает активное использование информационных технологий как одной из основных составляющих инфраструктуры, позволяющих обеспечить оптимальную организацию работы по доставке товаров, обмену информацией между участниками транспортного процесса, и, как следствие, возможность быстрого реагирования на потребности рынка транспортных услуг. Применение информационных систем и программных комплексов для анализа, планирования и поддержки принятия коммерческих решений сможет обеспечить требуемое потребителями качество обслуживания и эффективность транспортных операций.

Именно благодаря развитию информационных систем и технологий, обеспечившему возможность автоматизации типовых операций в транспортных процессах, логистика обеспечивает оптимальную организацию товаропотоков на технологически высококонкурентном рынке транспортных услуг, включающих не только непосредственно транспортный сервис, но и транспортно-экспедиционную деятельность при обслуживании товарных и материальных потоков, распределение продукции и доставку грузов конечному потребителю. Применение современных информационных технологий позволяет повысить эффективность доставки грузов за счет возможности быстрого доступа к информации о субъектах (покупателях, перевозчиках, терминалах) и объектах доставки (товарах, услугах) [1, с. 19-20].

Логистическая информационная система транспортной компании должна поддерживать четыре функциональных уровня: операционной деятельности; оперативного контроля и планирования; тактического планирования и принятия решений; стратегического планирования. Уровень операционной деятельности обеспечивает выполнение элементарных действий: выписка и оформление заявок, путевых листов, накладных и т. д. Уровень оперативного контроля и планирования формирует различные отчеты, сводные таблицы и ведомости, как правило, ежедневные, для руководителей младшего звена. Такие документы позволяют оценить выполнение работ за ближайший период времени. На уровне тактического планирования и принятия решений распределяются маршруты транспорта, формируются графики рейсов, технического обслуживания транспортных средств и ремонтов, определяются объемы закупки горюче-смазочных материалов, запасных частей и расходных материалов. На стратегическом уровне планирования определяются направления развития бизнеса в целом, анализируются сильные и слабые стороны компании, принимаются решения о закупке новой техники и т. д. На уровне стратегического планирования, как правило, не требуется получение оперативной информации непосредственно в режиме онлайн. На этом этапе целесообразно создавать отдельное хранилище данных, в котором содержалась бы информация об операциях логистической компании за длительной период. Необходимость формирования хранилища данных обусловливается тем, что аналитические запросы для целей планирования и поддержки принятия решений, как правило, обрабатывают большие массивы данных, а, следовательно, требуют гораздо больше времени для выполнения и привлечения значительных вычислительных ресурсов, чем проведение стандартных операционных действий [2].

К информационным технологиям, которые используются в транспортно-логистических компаниях, предъявляются следующие требования: анализ ситуации и поведения взаимодействующих элементов системы в реальном масштабе времени; обеспечение мониторинга и диагностики управленческих процессов в динамическом режиме; моделирование реальных действий и событий; прогнозирование и предупреждение критических ситуаций.

Создание информационной инфраструктуры, позволяющей организовывать, собирать и передавать информацию всем участникам логистической цепи, предполагает идентификацию и стандартизацию источников информации, средств ее обработки и передачи. Ядром интегрированной информационной системы является модуль автоматизированной обработки товарно-транспортных документов. Он в большой степени определяет эффективность всей интегрированной информационной системы, поскольку максимально задействован в повседневных операциях транспортного бизнеса.

Таким образом, внедрение современных информационных технологий в деятельность транспортно-логистических компаний позволит повысить качество логистического сервиса посредством увеличения количества предоставляемых услуг, обеспечить выполнение заказов в точно установленный срок, скоординировать взаимодействие всех видов транспорта и других участников цепи поставок, увеличить объем перевозок и снизить общие и операционные логистические издержки. В условиях современной экономики информационные технологии являются одним из важных элементов интегрированной логистики, а для транспортно-логистической компании - главным источником роста конкурентоспособности и производительности.

Литература:

1.  Борисова впровадження і застосування інформаційних технологій в транспортній логістиці / // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. – Науки: економіка, політологія, історія. – 2014. – № 12 (220). – С. 16-25.

2.  роблемы информатизации транспортно-логистических компаний / А. Дорофеев // Логистика. – 2013. – №4. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <http://www. logistika-prim. ru/sites/default/files/26-28_0.pdf>.

Науковий керівник:

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган–Барановського

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЗНЯННЯМИ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Сьогодні підприємства, які використовують технології з управління знаннями, все частіше виграють на ринку у порівнянні з компаніями, які використовують звичний збір та накопичення інформації. Впровадження системи управління знаннями (СУЗ) створює об’єктивні передумови для набуття стійких конкурентних переваг, що особливо важливо за умов непередбачуваних змін ринкового середовища. Саме тому концепція управління знаннями підприємства є невід’ємною складовою стратегічного процесу сучасного підприємства.

Процес управління знаннями як і будь-який інший процес потребує контролю, а стратегії з управління знаннями є індивідуальними, хоча серед них можна виділити і деякі типові.

Процеси управління знанням можуть бути спроектовані як окремі бізнес-процеси компанії, а можуть бути інтегровані в основні бізнес-процеси. Проведений аналіз літературних джерел дозволив виділити шість стратегій управління знань [1, 2]:

Стратегія управління знаннями як бізнес стратегія. Використовується організаціями, керівництво яких приділяє вирішальне значення управлінню знаннями в умовах конкурентного середовища. Ці організації часто розглядають знання як продукт, а управління знаннями як фактор, що позитивно впливає на прибутковість організації.

Стратегія передачі знань і кращої практики. Це найбільш використовувана стратегія. В центрі її уваги підходи до регулярного повторного використання знань, до передачі кращої практики з метою її використання для вдосконалення операцій, продукції або послуг, при цьому відбувається обмін явними і неявними знаннями і цей обмін дозволяє отримувати компанії додатковий прибуток.

Стратегія знань, орієнтована на споживача. У центрі уваги цієї стратегії - набуття знань споживачами, розвиток і передача знань і розуміння потреби клієнтів, їх переваги та ін. Це дозволяє збільшити зростання продажів, що обумовлено тіснішими відносинами з клієнтами.

Стратегія персональної відповідальності за активи знань. Стратегія базується на уявленні про те, що власниками знань є люди і в цьому зв'язку саме власників знань необхідно підтримувати і одночасно покладати на них відповідальність за ідентифікацію, підтримку і розширення власних знань. В організаціях, що реалізують таку стратегію, вважають, що працівники є найбільш цінним активом, а потреби використання знань працівників є важливим фактором розвитку компанії.

Стратегія менеджменту інтелектуальних активів. У цьому випадку основна увага приділяється управлінню інтелектуальними активами (патенти, технології, операційні та управлінські практики). Ефективне використання цих активів дозволяє організації збільшувати свої конкурентні переваги.

Стратегія інновацій та створення знань. Тут у центрі уваги інновації та створення нових знань в результаті досліджень. Створення унікальних знань і досвіду підвищує конкурентоспроможність організації.

Часто організація використовує не одну, а кілька стратегій одночасно, виділяючи як правило серед них пріоритетні.

Управління знаннями на практиці передбачає створення і реалізацію певних організаційних умов – створення підрозділів з управління знаннями та призначення відповідальних за управління знаннями, формування робочих груп та поширення в організації культури командної роботи.

Як зазначають фахівці, досвід впровадження концепції управління знаннями в діяльність провідних компаній світу переконує в тому, що визначальна роль в цьому процесі належить керівництву підприємства.