Предмет та основні завдання курсу «Регіональна економіка» (стр. 4 )

в) Стаханово-Алчевський вузол: Алчевський металургійний комбінат, Стахановський коксохімічний і феросплавний заводи.

3. Приазовський металургійний підрайон включає дві території: місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами — «Азовсталь» та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і східну частини Керченського півострова, де знаходиться залізо-рудний район і Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, та невеличкий, частково відбудований після війни металургійний за-вод ім. Войкова. Зв’язок між цими частинами підрайону здійснюється морським транспортом по Азовському морю.

Незважаючи на кризовий стан, металургія України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної металургії України становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України.

45. Кольорова металургія України, її значення, структура, принципи розміщення та основні центри

Кольорові метали є незамінною сировиною для точних наукомістких галузей машинобудування, електроенергетики, військово-промислового комплексу завдяки таким властивостям як ерозостійкість (золото, нікель, цинк, платина), термостійкість (тітан, вольфрам, молібден), велика електропровідність (мідь, алюміній). => орієнтація на прісну воду електроенергію в районах ГЕС, а також р-ни видобутку сировини (важкі метали: свинець, олово).

Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобуток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкісних металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини.

В Укр. є поклади титану, нікелю, ртутних руд і в недостатній кількості алюмінію, цинку.

1. Вир-во титану і магнію здійснюється на власній сировині, орієнтується на дешеву електроенергію та прісну воду. => Запорізький титано-магнієвий комбінат.

2. Нікелеві руди – власна сировина. => Кіровоградська обл..: Побузько-нікелевий комбінат.

3. Ртутні руди – власна сировина. => Донбас: Микитівський ртутний комбінат, Костянтинівський ртутний завод.

4. Імпорт алюмінію з Центральної Америки та Африки морським шляхом до Миколаїва (вир-во глинозему на Миколаївському глиноземному заводі), а потім у Запоріжжя (вир-во алюмінію).

5. Цинк імпортують з Владикавказу та Зх. Сибіру. => Костянтинівський цинковий комбінат, Микитівський цинковий завод.

В Україні не виплавляють мідь, олово, свинець, їх довозять з Казахстану, країн Азії, як і молібден з вольфрамом.

Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами — сировинним і енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (тита-но-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні виділяються два основних райони: Донецький і Придніпровський.

46. Машинобудівний комплекс, його структура та значення

Машинобудівний комплекс є фундаментом для розвитку господарства країни. Його галузі здійснюють вир-во знарядь праці для промисловості (як приклад верстатів), обладнання для вир-ва, транспорту, зв’язку.

Від рівня розвитку машинобудування залежить прогрес усіх без винятку галузей господарства, він визначає ПП, а отже й ефективність суспільного вир-ва.

Склад машинобудівного комплексу:

1) Верстато - та приладобудування.

2) Важке машинобудування (турбіни для ЕС, доменні печі, обл.. для п-в категорії А).

3) Транспортне.

4) Сільськогосподарське (комбайни, обладнання для тваринних ферм).

5) Тракторобудування.

6) Виробниче обладнання для харчової та легкої промисловості.

7) Точне і наукомістке машинобудування: електронне, радіотехнічне, вир-во роботів.

Стадії вир-го циклу:

Перша стадія – виготовлення заготовок

Друга – механічна обробка заготовок на металорізальних верстатах

Третя – монтаж готових машин з деталей і частин.

Форми організації вир-ва:

1. Концентрація вир-ва уніфікованих, тобто однакових для різних видів машин деталей (підшипниковий завод).

2. Спеціалізація.

а) подетальна п-во випускає певні деталі та вузли;

б) технологічна: п-ва, на яких здійснюється вир-во металу, деталей та п-ва легкої, хімічної, деревообробної промисловості, які виготовляють матеріали та комплектуючі для машинобудування.

3. Кооперування – об’єднання кількох п-в для вир-ва певної продукції (збирання машин на конкретному заводі).

Значення.

Машинобудування — важлива галузь промисловості розвинутих країн світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, і насампе-ред промислового розвитку країни.

Велике значення машинобудування в народногоспо-дарському комплексі визначається тим, що воно вироб-ляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють засоби виробництва (робочі машини і апарати, верстати, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірювальні прилади, технічні засоби автоматики тощо), так і для галузей, які виробляють предмети споживання (машини для сільського господарства, технологічне устат-кування для легкої і харчової промисловості і т. п.), а також самі предмети споживання (легкові автомобілі, побутову техніку, телевізори, радіоприймачі, відеотехніку, годинники тощо). Крім того, машинобудування виробляє різноманітне устаткування для будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі, спецобладнання для невиробничих галузей, а також продукцію оборонного призначення.

В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту.

Машинобудування має багатогалузеву структуру і характеризується створенням спеціалізованих заводів і галузей.

47. Основні принципи та фактори розвитку і розміщення галузей машинобудування

При виборі місця для розміщення п-ва м-ня враховують комплекс таких факторів:

vПРИРОДНИЙ (рельєф).

vСИРОВИННИЙ (впливає на розвиток і розміщення всіх галузей машинобудування, а особливо метало містких: важкого, транспортного, важкого верстатобудування та тракторобудування.

vРІВЕНЬ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ БАЗИ ТА НАЯВНІСТЬ КВАЛІФІКОВАНИХ КАДРІВ (впливає на розвиток і розміщення науко - і трудомістких галузей: електротехнічне, радіотехнічне машинобудування.

vНАЯВНІСТЬ СПОЖИВАЧА (для продукції м-ня, яку не можливо чи не доцільно перевозити на великі відстані: сільськогосподарське і важке м-ня, суднобудування, конструкції для шахт.

Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства та окремі цехи. Розміщення названих підприємств стимулює розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури, забезпечує працевлаштування населення, вирішує інші соціальні проблеми.

48. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення основних галузей машинобудування в Україні

Розміщення в Україні металомістких галузей машинобудування привело до їх концентрації в містах тих областей, які є основними виробниками чорних металів. Так, з 2031 підприємств машинобудування і металообробки України найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173), де добре розвинута науководослідна база і є достатня чисельність кваліфікованих кадрів.

Склад м-ня України:

·  Важке машинобудування

=> споживання і вир-во металу - Дніпропетровськ, Кривий Ріг;

=> турбіни для ЕС – Львів, Дрогобич, Чернівці;

=> врубові машини, комбайни – Горлівка; / Ново-, Старокраматорськ.

·  Верстатобудування ( НДБ та кадри): Краматорськ, Київ, Львів, Житомир, Одеса.

·  Енергетичне м-ня (обладнання для ЕС, вир-во кабелів): Харків => Харківський турбінний завод, Полтава, Запоріжжя.

·  Транспортне м-ня:

=> Автомобільний транспорт (НДБ, кдри, в-во металу, ЕГП): Запоріжжя (легкові автомобілі), Кременчук (вантажні автомобілі), Львів (автобуси), Одеса (автокрани).

=> Залізничний транспорт: вир-во магістральних тепловозів (Луганськ, Харків); маневрені електровози (Дніпропетровськ); в-во вантажних вагонів (Стаханов, Кременчук); цистерни (Маріуполь); вагонобудування (Київ, Львів, Харків, Одеса, Полтава).

=> Суднобудування (з 18 ст): 2 суднобудівні заводи у Херсоні та 3 у Миколаєві; Київ => океанські, річкові та морські судна; Керч (танкери), Севастополь (крани), Одеса, Іллічівськ, Маріуполь (суднобудування).

=> Авіаційний транспорт (з 1935 року): Київ, Харків.

·  Сільськогосподарське м-ня: комбайни (зерно-, бурякозбиральні 100% Тернопіль, Херсон); сівалки (Кіровоград).

·  Тракторне м-ня: Київ, Харків, Одеса, Львів, Біла Церква - 68%.

·  Обладнання для легкої та харчової промисловості: Київ, Харків, Полтава, Львів; обладнання для хім.. промисловості: Київ, Фастів, Суми, Полтава.

·  Точне м-ня (НДБ, кваліфіковані кадри): телевізори (Київ, Львів, Дніпропетровськ, Сімферополь); електровимірювальні прилади (Київ).

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобуду-вання, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживан-ня. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне під-вищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності. Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв’язку, засобів управління, автома-тизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в маши-нобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішньо-го ринку та збільшення експортного потенціалу.

Для цього передбачається прискорити структурну перебудову машинобудівного комплексу на основі збільшення обсягів виробництва у таких пріоритетних галузях: ракетно-космічній, літа-кобудуванні, суднобудуванні, інформаційних та телекомунікаційних системах, важкому машинобудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні, приладобудуванні та електротехнічній промисловості.

49. Сільськогосподарське машинобудування України, значення, структура, принципи та особливості розміщення

Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в структурі машинобудівного комплексу України. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане із зональною спеціалізацією сільського господарства. В Україні збудовано великі спеціалізовані підприємства для виготовлення землеобробних машин (плугів, культиваторів), сівалок, комбайнів, навантажувачів, причепів, обладнання для кормовиробництва і тваринництва. Найбільшим центром сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозби-ральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, створюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовиробництва і тваринництва виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві. Заводи з випуску інших сільськогосподарських машин та запасних частин до них є в Києві, Мелітополі, Донецьку, Луганську, Кременчуці, Конотопі, Миколаєві та Первомайську.

Розміщення тракторобудування орієнтується в основному на споживача, і представлено воно 20 підприємствами. Найбільшим центром є Харків, де збудовані заводи тракторний, моторобудівний, тракторних самохідних шасі, а також заводи Лазова та Дергачі в Харківській області, де виробляють деталі і вузли для харківських тракторів. Тракторобудування розвинуте також у Дніпропетровську (колісні трактори), Вінниці (тракторні агрегати), Мелітополі і Кіровограді (тракторні гідроагрегати). Підприємства для виробництва деталей і запасних частин для тракторів розташовані у Кременчуці, Києві, Сімферополі, Одесі, Луганську, Білій Церкві.

·  Сільськогосподарське м-ня: комбайни (зерно-, бурякозбиральні 100% Тернопіль, Херсон); сівалки (Кіровоград).

·  Тракторне м-ня: Київ, Харків, Одеса, Львів, Біла Церква - 68%.

50. Транспортне м-ня України, значення, галузева структура, принципи і особливості розміщення

Транспортне м-ня:

=> Автомобільний транспорт (НДБ, кдри, в-во металу, ЕГП): Запоріжжя (легкові автомобілі), Кременчук (вантажні автомобілі), Львів (автобуси), Одеса (автокрани).

=> Залізничний транспорт: вир-во магістральних тепловозів (Луганськ, Харків); маневрені електровози (Дніпропетровськ); в-во вантажних вагонів (Стаханов, Кременчук); цистерни (Маріуполь); вагонобудування (Київ, Львів, Харків, Одеса, Полтава).

=> Суднобудування (з 18 ст): 2 суднобудівні заводи у Херсоні та 3 у Миколаєві; Київ => океанські, річкові та морські судна; Керч (танкери), Севастополь (крани), Одеса, Іллічівськ, Маріуполь (суднобудування).

=> Авіаційний транспорт (з 1935 року): Київ, Харків.

Орієнтація на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Сировинний чинник є досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Україна має досить сприятливі умови для розвитку названих галузей машинобудування, що і сприяло концентрації їх виробництва на її території ще за часів Радянського Союзу.

Як велика морська держава Україна має добре розвинуте морське і річкове суднобудування. Розміщення цих галузей орієнтується на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шля-хи. Річкове суднобудування розвинуте в Херсоні, де випускають катери, теплоходи, судна озерного типу, земснаряди, та в Києві, де на суднобудівному заводі «Ленінська кузня» виробляють траулери, рефрижератори, буксирні і пасажирські судна. Річкове суднобудування і судноремонт є в Ізмаїлі і Вилково (на Дунаї), а також у Запоріжжі.

Україна має досить сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас і виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфікованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє по-треб держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. За рахунок власного виробництва задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри України. Тут виробляють пасажир-ські і транспортні літаки. Київський авіазавод ім. Антонова випускає одні з кращих у своєму класі літаки, які мають загальносвіто-ве визнання і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу.

За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропет-ровськ) і в перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

51. Верстато - й приладобудування України, значення, принципи розміщення, основні центри

Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування.

Верстатобудування - НДБ та кадри.

Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському.

52. Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри

·  Важке машинобудування

=> споживання і вир-во металу - Дніпропетровськ, Кривий Ріг;

=> турбіни для ЕС – Львів, Дрогобич, Чернівці;

=> врубові машини, комбайни – Горлівка; / Ново-, Старокраматорськ.

·  Енергетичне м-ня (обладнання для ЕС, вир-во кабелів): Харків => Харківський турбінний завод, Полтава, Запоріжжя.

Енергетичне машинобудування, яке спеціалізується на виробництві устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції, є однією з найважливіших галузей не лише важкого машинобудування, а й усього машинобудівного комплексу України.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Хар-ків, в якому розташовані заводи: «Електроважмаш», турбінний ім. С. М.Кірова, «Електромашина» та електромеханічний (ХЕМЗ). Названі заводи дають майже половину вартості продукції енерге-тичного машинобудування України. Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С. М. Кірова, який випускає устаткування для всіх видів електростанцій. Його продукція не лише викорис-товується в Україні, а й поступає на експорт.

Україна є крупним виробником силових трансформаторів, ви-робництво яких зосереджене в Запоріжжі, а також енергетичного дизелебудування, центрами якого є Первомайськ (Миколаївська обл.), Токмак (Запорізька обл.), Берислав (Херсонська обл.). Під-приємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості концентруються в багатьох містах України, зокрема в Дніпропетровську, Києві, Львові, Полтаві, Мелітополі, Тернополі, Каховці, Хмельницькому, Рівному, Броварах.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабелю, вироб-ництво якого розміщено в Харкові, Донецьку, Одесі, Києві, Бердянську, Кам’янець-Подільському. Електроізоляційні матеріали, в тому числі і для кабелю, виробляють у Львові, Луганську, Слов’янську та Первомайську (Житомирська обл.).

53. Особливості розвитку і розміщення підприємств хімії органічного синтезу в Україні

На хім.. комплекс в Україні припадає 4% пром. вир-ва країни.

Україна має ряд передумов для розвитку хім.. промисловості: сировинна база (хімічні мінеральні ресурси та виробничі відходи лісової, металургійної галузей) та великі потреби у продукції комплексу. Перешкоди: слабка забезпеченість водними ресурсами.

Галузі органічної хімії:

o  Вир-во хімічних волокон (велика к-ть прісної води): Чернігів => Десна; Київ, Черкаси.

o  Вир-во шин з синтетичного каучуку – Біла Церква та Дніпропетровськ.

o  Вир-во пластмас і виробів з них: Київ, Харків, Донецьк.

o  Вир-во продукції побутової хімії, лакофарбова промисловість (Київ, Харків, Одеса, Львів, Сімферополь, промислові міста Донбасу та придніпров’я).

o  Фармацевтична галузь: Київ, Харків, Одеса.

54. Особливості розвитку і розміщення п-в основної хімії в Україні

На хім.. комплекс в Україні припадає 4% пром. вир-ва країни.

Україна має ряд передумов для розвитку хім.. промисловості: сировинна база (хімічні мінеральні ресурси та виробничі відходи лісової, металургійної галузей) та великі потреби у продукції комплексу. Перешкоди: слабка забезпеченість водними ресурсами.

Галузі основної (неорганічної) хімії:

vВир-во сірчаної кислоти, яка використовується в металургії, при нафтопереробці, вир-ві фосфатних добрив, різних кислот. Сировиною для її вир-ва є самородна сірка, а також мінерал сірчаний колчедан, відходи коксовиробництва.

Орієнтація на споживача і сировина. Центри: Косянтинівка (орієнтація на наявність металургії та коксовир-ва), Вінниця (вир-во фосфатних добрив), Одеса (нафтоперер. орієнт).Видобуток: Предгір’я Яворівське.

vВир-во мінеральних добрив (дуже добре розвинуте, оскільки є споживач та деякі види сировини для їх вир-ва). В Україні виготовляють всі види добрив, зокрема:

а) Азотні: орієнтація на наявність кокосовир-ва. Центри: Донецьк, Маріуполь, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Горлівка. При вир-ві коксу виділяється азот.

б) Фосфатні – орієнтація на споживача при використанні незначної кількості власних фосфоритів (Суми) та імпортованих апатитів (Мурманськ), які переробляються на суперфосфатних заводах у Сумах та Вінниці та фосфоритів з Марокко, які морським шляхом транспортують до Одеси.

в) Калійні (виробляють з калійних солей, основними родовищами яких є Калуш, Стебник.

55. Лісова промисловість України: значення, райони розміщення, проблеми раціонального використання й охорони лісів

ЛПК (3,5%). Розвитку комплексу сприяють значні потреби у виробах з ділової деревини та продукції лісохімічної промисловості. Негативні сторони: обмежені запаси деревини, низька частка стиглої деревини. Основні райони лісозаготівлі: Карпати, і Полісся, при чому частка останнього зростає при зменшенні ролі Карпат. В Карпатах здійснюють заготівлю таких порід: дуб, бук, ялина (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька та Львівська області). В Поліссі заготовляють сосну (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська області).

Україна забезпечує свої потреби в діловій деревині на 20 – 25%, тому деревообробні п-ва на власній сировині діють лише у вищезазначених регіонах, а решта – базуються на імпортованому з Росії лісі, який постачається залізничним транспортом. Перспектива: Канада, Фінляндія морським шляхом.

Основним споживачем ділової деревини є лісопильна промисловість, яка є базою для наступної обробки деревної сировини. В тісному поєднанні з ним розвивається стандартне домобудування, виробництво меблів, фанери, деревностружкових плит і т. д.

56. Деревообробна промисловість України, принципи розміщення та основні центри

Деревообробна промисловість України виробляє пиломатеріали, фанеру, столярні й будівельні матеріали, деревоволокнисті та стружкові плити, деталі для збірних будівель, сірники. ЇЇ п-ва зосереджені переважно у Прикарпатті, Закарпатті, Поліссі, найбільших містах по Дніпру, вир-во столярних будматеріалів у великих містах.

Центри: Київ, Львів, Чернівці, Костопіль (Рівненська область). Відносно добре розвинута меблева промисловість. Меблеві комбінати орієнтуються на споживача (Київ, його пригород, багато обласних центрів з переважанням в зх. Україні => Ужгород, Львів, Івано-Франківськ).

57. Целюлозно-паперова та лісопильна промисловість України: значення, сучасний розвиток, принципи розміщення та основні центри

Целюлозно-паперова промисловість базується на власній та довізній з Росії та Білорусії целюлозі, з якої виготовляють папір, шпалери: Жидачів (львівська обл.. – Картонно-паперова фабрика), Рахів (Закарпатська обл.), Малин і Коростищів (Житомирська обл..), Полінка (Хмельницька обл.. – зошити), Корюківка (черн. обл.. – шпали), Обухів (картонна фабрика, яка використовує макулатуру). В останні десятиріччя виникла п-ва, які виготовляють целюлозу з очерету плавнів Дунаю (Ізмаїл) та Дніпра (Цюрюпинськ), а також з соломи та ганчір’я.

Розвивається лісохімічна промисловість, яка виробляє деревний спирт, каніфоль, синтетичні смоли. П-ва лісохімічної галузі розташовані в Закарпатті і Передкарпатті.

Лісопильне виробництво є важливим процесом первинної механічної обробки ділової деревини. Його розміщення залежить від положення районів лісозаготівель по відношенню до споживача пиломатеріалів, наявності і характеру транспортних шляхів, по яких проходять масові потоки лісу або пиломатеріалів. Лісопиляння є трудомістким процесом у порівнянні із заготівлею деревини, потребує підготовки пиломатеріалів перед відправкою їх до споживача (сортування, сушка, ув’язування в пакети тощо), спеціального устаткування для цього, складських приміщень. Транспортування пиломатеріалів потребує спеціальних видів транспорту (лісовози, залізниці з відповідним рухомим складом) і розвинутих шляхів сполучення.

На розміщення підприємств з механічної обробки деревини впливає не тільки кількість, а й якість (породний склад) сировини. Так, для виготовлення фанери використовується переважно береза.

58. Будівельний комплекс України, структура, значення

Будівельний комплекс — це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва:

·  будівництво,

·  промисловість будівельних матеріалів,

·  виробництво будівельних конструкцій і деталей.

У ряді наукових досліджень структура будівельного комплексу розуміється більш широко: до нього включається також

·  будівельне і дорожне машинобудування,

·  спеціальна інфраструктура (науково-дослідні і дослідно-конструкторські організації, вищі і середні спеціа-льні навчальні заклади, професійно-технічні училища, курси з підготовки будівельних кадрів; банківські установи, які фінансують будівництво; організації по мате-ріально-технічному забезпеченню підприємств, які входять до комплексу; спеціалізований транспорт).

Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організації створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова компанія «Київміськбуд», спеціалізовані будівельні організації по монтажних роботах, транспортному, нафтогазовому, водогосподарському будівництву. Великий обсяг різноманітних будівельних робіт виконують енергетики: створені проектно-пошукові інститути галузевого профілю (чорної ме-талургії, хімії та ін.).

Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна індустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально-будівельні територіальні сполучення.

Значення. Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталоємних і диференційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на визначення темпів, масштабів і розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність будівельної організації в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове будівництво, створення великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів, фондоємної важкої промисловості, які потребують великих обсягів робіт з капітального будівництва.

59. Цементна і скляна промисловість України, їх сировинна база, принципи розміщення та основні центри

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Цементна пром-ть матеріаломістка галузь, то-му тяжіє до р-нів видобув сировини.

У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підпр-ва України – Амвросіївський цементний ком-бінат, Краматорський. Донецька область по вир-ву цементу посідає перше місце, Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє. Цементні заво-ди в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи зосереджено у Львівсь-кій (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Порівняно менше виробля-ють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякіс-на сировина. На території південних областей України працюють Бахчисарайський, Ольшанський, Одеський та інші заводи.

На території У. утвор чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), північно-східна (Харківська обл.), центральна (Дніп-ропетровська обл.) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області).

Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. Значна час-тина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання готової продукції. Вони працю-ють на довізній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент — з найближчих цементних заводів. Цемент завозять у Сумську, Чернігівську. Київську, Херсонську й Черкаську області.

Вир-во скла – дуже теплоємний процес, тому його розташовують поблизу паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянтинівка в Донбасі. Склоробні заводи є також у Лиси-чанську, Львові, Запоріжжі. Україна була значним виробником і експортером цементу, але технологія його вир-ва вже застаріла. В Україні родовища скля-них пісків є в Донбасі (Авдіївське родовище). Харківській області (Новоселівське), Рівненській, Черні-гівській, в Львівській, Одеській областях.

60. АПК, структура, особливості розвитку в ринкових умовах

АПК - багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва, які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її транспортування, переробці, зберіганні, реалізації.

До складу АПК входять с. г і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м’ясна, маслопереробна) До АПК належать також пудприємства та організації, що забезпечують зберігання, перевезення та реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.

Ланцюжки, якими поєднується поле, переробка й конкретна готова продукція називаються спеціалізованими АПК

В АПК зайнято близько 1/3 всієї чисельності пра-цівників народного господарства. На частку його галу-зей припадає понад 30% основних виробничих фондів.

Галузі АПК формують близько 1/3 національного доходу і майже 2/5 валового суспільного продукту.

Структура АПК.

До його складу входять 3 основні сфери:

1. Сільськогосподарське виробництво — рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Це його основна базова ланка.

2. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це — сільськогосподарське машинобудування, ви-робництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбіко-рмова і мікробіологічна промисловість, виробництво тари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін.

3. Галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).

Крім цих основних сфер, до АПК входять виробнича і соціальна інфраструктури у тій частині, що працює на потреби цього комплексу. Йдеться про транспорт, складське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, в тому числі іригаційні системи, заготівлю, зберігання сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізовану торгівлю, комунально-житлове господарство, культурне та медичне обслу-говування тощо.

Доповнюючою ланкою АПК є наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення його ефективного функ-ціонування.

За виробничою ознакою до складу АПК входять продоволь-чий комплекс і непродовольчий. Продовольчий комплекс — це сукупність галузей, пов’язаних з виробництвом продуктів харчу-вання рослинного і тваринного походження. Крім того, до продо-вольчого комплексу (ПК) входять виробництва, що технологічно не належать до сільського господарства. Це — виробництво солі, мінеральних вод, вилов риби та ін.

До непродовольчого комплексу належать галузі, пов’язані з виробництвом товарів широкого вжитку із сировини рослинного і тваринного походження; галузі легкої промисловості, насампе-ред ті, які займаються первинною переробкою сільськогосподар-ської сировини.

Ці комплекси, в свою чергу, залежно від виду сировини, що використовується, поділяються на рослинницькі і тваринницькі підкомплекси.

Особливу роль в АПК відіграє продовольчий комплекс, який забезпечує населення продуктами харчування. Він включає галузі, пов’язані лише з виробництвом продовольчої продукції. До складу цього комплексу входять зернопродуктовий, картоплепродук-товий, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, виноградно-виноробний, м’ясний, молочний, олійно-жировий підкомплекси. Крім того, до його складу входять певні інфраструктурні галузі.

У перспективі АПК суттєво зросте, і Ук стане одним з основних постачальників харчових продуктів на світовий ринок

Зараз Ук є одним з найбільших виробників зерна в Європі. Багато хто вважеє, що в майбутньомуУк буде не стільки індустріальною, скільки аграрною країною (темпаче зважаючи на природні умови роз-витку АПК!).

Проте існують і порблеми, серед яких: проблеми грунтів (ерозія), проблеми застарілого устаткування і техніки, неналежне фінансування галузі, нестача кадрових ресурсів...

61. Територіальна організація та функціона-льні особливостіАПК: спеціалізовані та інтегра-льні АПК, їх суть

Інтегральний АПК – комплекс, який включає сукупність усіх с. г та промислових підприємств, а також підприємств інших галузей гос-ва, які беруть участь у вир-ві, переробці та реалізації продукції

Спеціалізований АПК – сукупність вир-в різних галузей гос-ва, діяльність яких пов’язана з вир-вом і переробкою конкретного виду с. г сировини. С. г си-ровина поділяється на два види: рослинницьку й тваринницьку.