Предмет та основні завдання курсу «Регіональна економіка» (стр. 6 )

Каботажні перевезення займають незначне місце в загальному обсязі перевезень. У зв’язку з тим, що вони здійснюються на не-велику відстань (в середньому не більше як на 130—150 км), частка їх у вантажообороті незначна. Зокрема, в Азовському морсь-кому пароплавстві в структурі цих перевезень домінує керченська залізна руда, що надходить на металургійні підприємства м. Маріуполя, а у зворотному напрямі — донецьке кам’яне вугілля і кокс. У каботажних перевезеннях серед вантажів переважають мінеральні будівельні матеріали.

Експортно-імпортні перевезення вантажів морським транспо-ртом здійснюються в середньому на відстань до 8 тис. км і більше, внаслідок чого їх частка у вантажообороті морського транспорту перевищує 95%.

Найбільшу кількість міжнародних перевезень здійснюють чорноморські порти Одеси, Іллічівська і Південний.

На Одеський порт припадає більше п’ятої частини вантажообороту морського транспорту України. Основними вантажами тут є руди, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, хлібні вантажі, цукор, цитрусові та ін. Іллічівський порт розташований за 20 км від Одеси і є її дублером. Працює він переважно на забезпечення експортних поставок. У вантажообороті цього порту високу частку займають метали, кам’яне вугілля, будівельні ма-теріали, залізна і марганцева руди. Порт Південний обслуговує в основному припортовий завод і спеціалізується на забезпеченні експорту аміаку.

В Чорноморському пароплавстві значний обсяг вантажних робіт виконують Миколаїв, Херсон, які спеціалізуються на відправленні залізної і марганцевої руд, будівельних матеріалів. Че-рез Миколаївський морський порт імпортуються боксити.

Порти Азовського пароплавства — Маріуполь, Бердянськ і Керч спеціалізуються переважно на експорті залізної і марганце-вої руд, чорних металів, кам’яного вугілля, цементу.

Порти Українсько-Дунайського пароплавства — Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове відіграють важливу роль у здійсненні економічних зв’язків з країнами зарубіжної Європи, особливо Дунайсько-го басейну.

Таким чином, через морські порти на експорт надходить кам’яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руди, чорні метали, хімічні продукти, зокрема аміак, цемент, цукор, деякі ви-ди машин та інші товари. Україна імпортує машини та обладнан-ня, мінерально-сировинні ресурси, зокрема боксити, фосфорити, а також продукцію сільського господарства і т. д. В перспективі важливе значення можуть мати нафта, нафтопродукти, газ у зрі-дженому (скрапленому) вигляді. Але їх імпорт стане можливим після завершення будівництва нафто - і газотерміналів. Для осво-єння нових вантажопотоків необхідно поповнити флот спеціалі-зованими суднами, в першу чергу танкерами і метановозами. Український флот досяг критичного віку, і якщо не буде здійсне-но його радикального оновлення, то за 6—10 років його витіс-нять іноземні конкуренти.

Потреба України (окрім танкерів та метановозів) становить близько 120 нових вантажних транспортних суден вантажопід-йомністю більше ніж 1 млн. т і 10—12 пасажирських суден на

5 тис. місць. Маючи власну добре розвинуту суднобудівну про-мисловість, Україна може щорічно оновлювати свій флот. Поряд з цим потрібна модернізація та реконструкція морських портів, зокрема Одеського, Іллічівського, Південного, Миколаївського, Маріупольського та ін.

Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ — Варна, Одеса — Батумі, через Керченську протоку дозволить розширити можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські переве-зення здійснюють 17 морських портів. Але значення морського транспорту для перевезення пасажирів є незначним і дещо ско-рочується.

Річковий транспорт. Основні водні артерії — Дніпро та його притоки Прип’ять і Десна, Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ділянки Дністровського лиману, а також гирло Дунаю. Усі інші судноплавні річки — Десна (на північ від Чернігова), Стир, Горинь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський До-нець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель — за транспортним вик-ристанням належать до малих річок.

Малі річки використовуються переважно для перевезення бу-дівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у роз-міщенні продуктивних сил не відіграють.

Основу річкового транспорту України становить акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот». Річковий транспорт України системою каналів зв’язаний з річками сусідніх держав: Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з’єднується з басейном Вісли, Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море.

Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в таких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково. В названих портах річковий транспорт працює у тісному взаємозв’язку із заліз-ничним і морським транспортом.

У структурі перевезень вантажів переважають мінеральні бу-дівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні мате-ріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, продукція АПК. Найбільший обсяг вантажних перевезень мають Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.

Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збільшити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка—море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв’язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових ван-тажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом’якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок про-довження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально за-старілі судна із заміною їх новими.

75. Нова сітка економічних економічних районів України, їх територіальна структура і спеціалізація

Донецький: Донецька, Лунанська обл.

Галузі спеціалізації: : електроенергетика, вугільна, металургійна, важке машинобудування, про мисловість будівельних матеріалів.

Придніпровський: Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.

Галузі спеціалізації: чорна металургія, машинобудування та металообробка хімічна промисловість та електроенергетика.

Східний: Полтавська, Сумська, Харківська обл.

Положення: поблизу потужні вугільно - металургійнібази, межує з Росією. найрозвиненішими є машинобудування і металообробка.

Центральний: Київська, Черкаська обл., м. Київ

Галузі спеціалізації: машинобудування, хімічна, харчова і легка.

Поліський: Волинська, Житомирська, Рівенська, Чернігівська

Район характеризується промислово-аграрним профілем господарства. Галузі спеціалізації промисловості: харчова, легка, машинобудування. Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарськихмашин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль, Житомир), обладнання для тваринництва і кормовиробництва (Квасилів, Росице, Житомир).

Подільський: Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.

Район спеціалізується на продукції АПК, а галуззю спеціалізації промисловості харчова. Найрозвинутішими галузями харчової промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна. молочна. маслосироробна, борошномельно-круп'яна, плодоовочева, хлібопекарська. Провідна роль належить цукровій промисловості.

Причиорноморський: АРК, Миколаївська, Одеська, Херсонська, м. Севастополь.

Провідними галузями господарства Причорноморського району є машинобудування і металообробка, харчова та легка промисловість. АІІК,. курортно туристичне господарство.

Карпатський: Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька.

Галузі спеціалізації: машинобудування, харчова промисловість, лісова і деревообробна.

76. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України

Під регіоном треба розуміти частину території країни, відмінну від суміжних територій з певним поєднанням природно-географічних, соц.-економ., демографічних, нац.-культурних, екологічних та інших ознак.

В умовах мирного часу при стабільній економіці в державі виділяють динамічні(піонерні) і проблемні регіони.

Динамічні – це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя населення і стабільною культурно-політичною та екологічною ситуацією.

Для умов економ. кризи під динамічними розуміють такі регіони, які знаходяться у більш вигідному становищі у позиції структури господарського комплексу і можливостейзабезпечення зайнятості населення. Оскільки всі галузі господарського комплексу залежать від кон”юнктури попиту і пропозиції, паритету цін та інших чинників, вігідніть становища таких регіонів визначається часткою галузей оьраної промисловості та сфери послуг (Донецький, Придніпровський, Центральний).

Проблемні регіони – регіони, розвиток яких з певних причин суттєво відстає від середнього в державі рівня. Вони поділяються на слаборозвинуті і депресивні.

Слаборозвинутими назив. такі регіони, економ. відсталість яких викликана передусім географічними чи історичними чинниками.

Географічними чинниками можна назвати рел”єф та конфігурації території, від яких залежить транспорт на доступність; особливості клімату, які визначають природні умови розвитку гос-ва. Природні передумови можуть стати несприятливими для збільшення концентрації населення в регіоні. В слаборозвинутих регіонах обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості населення, несприятливі умови для активізації ділової, інвестиційної, соц. та інших сфер діяльності (Східний, Причорноморськикий (Південний)).

Депресивними назив. регіони, економічна відсталість яких зумовлена стагнацією, спричинена структурною кризою, що охпила вир-ва, які стали неефективними в результаті зміни умов розвитку.

Найчастіше депресивними є старопромислові регіони із характерними для них видобувними або традиційними галузями спеціалізації пром-ті. В них переважають видобуток корисних копалин із виснажених родовищ або СГ екстенсивного розвитку. Навіть за умов загального стійкого розвитку нац. економіки в таких регіонах потенційно можуть виникати економічні кризи (Карпатський, Подільський, Поліський).

78. ДОНЕЦЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Донецьку і Луганську області.

Головне багатство району — па ливні корисні копалини. Тут розташований найбільший вугільний басейн України — Донецький. На території Донецького кряжу видобуваються руди різних металів: ртутних, свинцево-цинкових, алюмінієвих тощо. Район багатий на будівельну сировину: вапняки, глини, гіпс, графіт тощо.

У Донецькому економічному районі зосереджені значні людські ресурси. За кількістю і густотою населення район посідає перше місце в Україні.

Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузі спеціалізації: : електроенергетика, вугільна, металургійна, важке машинобудування, про мисловість будівельних матеріалів.

Вугільна промисловість сформувалася на базі Донецького кам'яновугільного басейну. На ній базується потужна електроенергетика, представлена ТЕС, основні з них — Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Старобешівська тощо.

Чорна металургія виробляє чавун, сталь, прокат. Найбільші підприємст ва — «Азовсталь» у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи. Кольорова металургія поступається чорній за масштабами виробницт ва. Цинк виробляють у Костянтинівці, ртуть — у Микитівці, мідь та латунь в Артемівську. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні підприємства розташовані в Авдіївці, Горлівці, Донецьку, Алчевську, Стаханові. Район мас розвинену хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії Виробляють азотні (Горлівка, Сєверодонецьк) і фосфорні добрива (Костян-тинівка), працює лакофарбова промисловість (Рубіжне). Виробництво соди розвинене у Лисичанську та Слов'янську. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Северодонецьку, гумово-технічні вироби у Лисичанську.

У машинобудівельному комплексі переважає металоемне машинобудування Провідними підприємствами є Краматорський та Новокраматорськни заводи важкого машинобудування. Там виробляють екскаватори, прокатні стани, транспортне та гірничо-шахтне обладнання. У Горлівці, Ясиноватій, Луганську, Дружковці виробляють гірничо-шахтне обладнан ня; в Макіївці, Слов'янську, Дебальцевому — устаткування для металургійної промисловості. Добре розвинене транспортне машинобудування: в Луганську виробляють тепловози, трамваї, в Стаханові — вагони, в Маріу полі - цистерни.

Потужна сировинна база сприяє розвитку промисловості будівельних ма теріалів, особливо цементній (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве, Крама торськ), виробництву скла (Костянтинівна), залізобетонних конструкцій (Донецьк, Луганськ).

Природні умови району сприяють розвиткові агропромислового комплексу. Тваринництво переважає над рослинництвом. Розвинені молочно-м'ясне та молочне скотарство, свинарство та птахівниццтво. У рослинництві пере важають зернові (озима та ярова пшениця, кукурудза, ячмінь) і технічні (соняшник) культури. В індустріальній частині району сільське господарство маг приміський характер.

Район має добре розвішений транспортний комплекс. Тут найгустіша сітка залізниичиих шляхів, розгалужена мережа автомагістралей.

79. ПРИДНІПРОВСЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області

У північній частині Дніпропетровської області знаходиться Західний Донбас (західна частина Донецького кам'яновугільного басейну), а у південній — Дніпровський буровугільний басейн. На території району розташовуються найбільші в Україні родовища залізної руби (Криворізький басейн та Білозерський район), а також марганцевої руди (Нікопольський басейн), крім цього видобуваються руди різних металів, зокрема нікелевих. Район багатий на будівельну сировину: вапняки, глини, каоліни. Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузі спеціалізації: чорна металургія, машинобудування та металообробка хімічна промисловість та електроенергетика.

Найбільш розвиненою галуззю промисловості є чорна металургія За виробництвом чорних металів район посідає перше місце в Україні Тут виник цикл виробництв, що складається з видобування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. На території району розташовані 4 з 5-ти вузлів чорної металургії України, що входять до Придніпровського металургійного району (Дніпропетровський, Запорізький, Нікопольський та Криворізький). Найбільшими підприємствами є металургійні комбінати «Криворіжсталь»,

«Запоріжсталь»,електросталеплавильний комбінат «Дніпроспецсталь» тощо У комплексі з чорною металургією розвивається коксохімія.

Основними її центрами с Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом

алюмінію, магнію та титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування Металургійне і гірничо-шахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі Марганці, електротехнічне — у Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове — у Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво металоконструкції! у Кривому Розі і Дніпропетровську Кіровоград – сільськогосп. м\б. Підприємства хімічної промисловості в районі порівняно небагато, але їх продукція значна за обсягом. Головні центри: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ та Кривий Ріг. У Придніпровському районі розвинена будівельна індустрія, розвиткові якої сприяє потужна сировинна база. Природні умови району сприяють розвиткові агропромислового комплексу. Рослинництво переважає над тваринництвом. У рослинництві переважають зернові (близько 50 % посівних площ, більша частина яких припадає на озиму пшеницю). Провідні технічні культури: соняшник, цукрові буряки. Поблизу великих міст — приміське господарство. Провідну роль у тваринництві відіграє молочно-м'ясне скотарство. Досить розвиненими є свинарство, птахівництво, вівчарство. У Азовському морі та водосховищах Дніпра ловлять рибу.

Район має добре розвинений транспортний комплекс. Перше місце на­лежить залізничному транспорту. У внутрішньообласних перевезеннях першість належить автомобільному транспорту. Велике значення мають річковий і морський транспорт. У різних напрямах область перетинають трубопроводи (переважно газопроводи).

80. ЦЕНТРАЛЬНИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Черкаська та Київська області, м. Київ. Провідною галуззю господарства промисловість Галузі спеціалізації: машинобудування, хімічна, харчова і легка. Іінергетичною основою розвитку господарства району є паливно - енергетичний комплекс Він представлений видобуванням бурого вугілля у Ватутіному та Олександрії, торфу Черкаській області, невеликими тепловими електростанціями Київська ГЕС та ГАЕС на Дніпрі. Машинобудування представлене виробництвом обладнання для харчової промисловості (Черкаси), цукрової промисловості, верстатів (Корсунь-Шевченківський), електротехнічних приладів (Умань), локомотивів (Сміла) с/г Київська обл (головні центри —Київ, , Біла Церква, Ніжин, Фастів, Коростень, Чернігів). Підприємства хімічної промисловості зосереджені в Черкаській області і виробляють азотні добрива, хімічні волокна та реактиви, хімічні волокна, пластмаси, лаки, фарби – Київ, Біла Церква. (головні центри, Київ, Чернігів, Бровари, Прилуки, Біла Церква). Лісо виробничий комплекс на привізній сировині ( паркет, меблі, папір ) Київ. Легка промисловість: в Черкасах, Києві — текстильна, в Олександрії, Києві — швейна. У районі розвинуті майже всі галузі харчової промисловості. Виділяються цукрова промисловість, м'ясо молочна, молочно-консервна, борошномельно-круп 'яна. У районі добре розвинутий АПК, який базується на багатогалузевому сільському господарстві. Рослинництво зрівнялось з тваринництвом. Вирощують озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу. Серед технічних культур — цукрові буряки, соняшник. Провідними галузями тваринництва є скотарство і свинарство, допоміжними вівчарство, птахівництво, бджільництво, шовківництво, кролівництво і ставкове рибництво. Провідними видами транспорту є залізничний, автомобільний. Важливу роль відіграє водний транспорт.

81. ПОДІЛЬСЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Вінницька, Хмельницька і Тернопільська

Район спеціалізується на продукції АПК, а галуззю спеціалізації промисловості харчова. Найрозвинутішими галузями харчової промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна. молочна. маслосироробна, борошномельно-круп'яна, плодоовочева, хлібопекарська. Провідна роль належить цукровій промисловості. Найбільші підприємства розташовані в Шепетівці. Кременці, Гайсині. Консервні заводи с у Вінниці, Могилеві-Подільському. М'ясна промисловість розвинута у Вінниці, Гайсині, Шепетівці. Козятині, молочна — скрізь. Найбільші підприємства плодоовочевої галузі знаходяться у Вінниці, Заліщиках, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Тульчині. Машинобудування і металообробка району спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, а також приладів, інструментів, сільськогосподарських машин. Машинобудування зосереджене в обласних центрах Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, в малих містах Тернопільської області. Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив. сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри. Найбільші центри — Вінниця Хмельницький. Тернопіль. Легка промисловість: швейна, текстильна, взуттєва. Текстиль виробляють у Тернополі, Кам'янці-Подільському, Дунаєвцях, Славуті, взуття — у Вінниці Хмельницькому, Тульчині; трикотаж — у Вінниці і Тернополі, хутряні вироби у Жмеринці. Підприємства швейної промисловості розташовані майже в кожному місті.

Здавна на Поділлі розвивають народні промисли: ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарний промисел. Промисловість будівельних матеріалів спирається н різноманітну сировинну базу. Головними центрами с Кам'янець - Подільський (цемент), Славута (стінові матеріали), Вінниця, Хмельницький (залізобетонні конструкції). Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Близько 50 % всіх посівних площ зайнято і під зерновими культурами, серед них виділяється озима пшениця, кукурудза та зернобобові. Розвинуто картоплярство і овочівництво. Основною технічною культурою є цукрові буряки. До інши технічних культур належить соняшник і тютюн. У тваринництві переважає скотарство дііясо-молочного напрямку і свинарство. Розвиваються птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво. Подільський район має досить розгалужену транспортну мережу. Провідну роль у районі відіграють залізничний і автомобільний транспорт.

82. ПОЛІСЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Волинська і Рівненська Житомирська, Чернігівська

Район характеризується промислово-аграрним профілем господарства. Галузі спеціалізації промисловості: харчова, легка, машинобудування. Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарськихмашин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль, Житомир), обладнання для тваринництва і кормовиробництва (Квасилів, Росице, Житомир).

Хімічна промисловість розвинута в Рівному (азотні та фосфатні добрива), в Луцьку, Житомирі (побутова хімія), в Здолбунові (виробництво пластмас). Промисловість будівельних матеріалів базується на виробництві цементу та шиферу (Здолбунів, Житомир), залізобетонних конструкцій і цегли (Луцьк, Рівне, Сарни). Обробка граніту і базальту налагоджена в Рівненській області. Парцеляново-фарфорна – Житомир. Значний рівень розвитку мають псова і деревообробна промисловість. Лісо заготівля зосереджена в районах Дубровиці і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах. Вони виробляють буддеталі, фанеру, меблі, тару, деревостружкові плити. У харчовій промисловості провідними галузями є цукрова і спиртова (Дубно, Корець, Мізоч, Острог, Володимир-Волинський, Горохів, Іваничі). Дістали розвитку м'ясна (Луцьк, Ковель, Рівне), борошномельно-круп'яна, хлібопекарська — повсюдно.Легка промисловість розвинута у великих і середніх містах. Працюють підприємства текстильної, швейної, панчішно-шкарпеткової промисловості. Найбільший центр легкої промисловості Рівне, Житомир.

Сільськогоаюдарське виробництво спеціалізується на скотарстві, виро­щуванні льону-довгунця, картоплі, хмелю, зерна. У південній частині вирощують цукрові буряки Провідною галуззю тваринництва є скотарство молочно-м'ясного (північна частина) ї м'ясо-молочного (південна частина) напряму. Розвинуті свинарство і вівчарство, птахівництво. Транспортне забезпечення району недостатнє. Довжина залізничних шляхів набагато менша, ніж в інших районах.

83. КАРПАТСЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Львівська, Івано-Франківська Закарпатська і Чернівецька обл.

Галузі спеціалізації: машинобудування, харчова промисловість, лісова і деревообробна. Машинобудування має своєрідну спеціалізацію і територіальну організа­цію. Переважає неметаломістке і трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Гол. центри: м. Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Дрогобич, Коломия, Мукачеве. Провідними галузями є автомобільна промисловість (виробництво автобусів(ЛАЗ), автомобільних кранів,

автонавантажувачів), приладобудування, конвеєробу-дування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин. У хімічній промисловості розвинуті гірничохімічна (видобуток кам'яної та калійної солі, сірки), основна хімія (виробництво калійних добрив у Калуші та Стебнику), сірчаної кислоти у Новому Роздолі, нафтопереробна (Дрогобич, Львів).Паливна промисловість району

представлена газовою, нафтовою, вугіль­ною і торфовою галузями. Газова та нафтова промисловість розвивається на основі родовищ Львівської та Івано-Франківської областей. Карпатський лісовий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галу Основними центрами

деревообробної промисловості є Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Мукачеве, Берегове, Свалява, Дрогобич, Стрий. Центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Львів, Коломия. Центрами лісохімії — Великий Бичків, Свалява, Перечин, Вигода. Промисловість будівельній матеріалів базується на потужній місцевій сировинній базі. У районі поширене виробництво цементу (Миколаїв), гіпсу (Ширка), стінових матеріалів (Чернівці, Коломия); скляна промисловість розвинута у Львові та Стрию. Різноманітні природні умови зумовлюють певну спеціалізацію сільського

У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м'ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м'ясна, цукрова, молочна, маслосироробна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, виноробна, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.

Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів.

84. СХІДНИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Харківська, Полтавська та Сумська областей.

Положення: поблизу потужні вугільно- металургійнібази, межує з Росією. найрозвиненішими є машинобудування і металообробка. Також добре розвинені| паливна промисловість, електроенергетика, легка і харчова галузі, хімічна, нафтохімічна, промисловість будівельних матеріалів.Машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для енергетики, вугільної та залізорудної промисловості, чорної металургії, транспортних засобів,| сільськогосподарських машин, приладів тощо. Найбільшим центром машинобудування є Харків. Тут розташовані підприємства літако - будування, енергетичного машинобудування, локомотиво-, тракторо - верстатобудування, електроніки, виробництва приладів, інструментів. УКонотопі розташоване електротехнічне машинобудування; в Кременчуку — виробництво будівельно-шляхових машин і вантажних ав-томобілей; у Сумах - електронних мікроскопів; в Лубнах. Сумах та Чугуєві верстатобудування.

Паливна промисловість базується як на місцевій сировині (нафті та природному газі), так і на привозному вугіллі Донбасу, імпортних нафті і газі. В електроенергетиці переважаютьтеплові електростанції. Найбільша з них — Зміївська у Харківській області. Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси, хімічні реактиви, кіно - і фотоматеріали, лаки, фарби, лікарські препарати. Найбільшими центрами є Харків, Кременчук, Суми,| Шостка, Лубни, Мерефа. Досить потужною галуззю району є будіасяим індустрія.Вона виробляє цемент, збірні залізобетонні вироби, стінові матеріали, черепицю, будівельну кераміку, фаянс тощо Цементна промисловість розвинута в Балаклії(Харківська область) Залізобетонні конструкції виробляють у Кременчуку, вироби зі скла — у Полтаві і Мерефі І (Харківська область). І Північно-Східний район має потужний ЩЛПК. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. Господарства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику Серед зернових культур виділяється озима пшениця. Картоплю і овочі вирощують скрізь, найбільше поблизу великих міст. Тваринництво в цілому має молочно-м'ясний напрям. На південному сході розвинуте вівчарство.

Маючи потужну базу, харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається лише машинобудуванню. Великі цукрові аводи пра­цюють у Сумах, Лохвиці, Куп'явську. Підприємства маслосироробної про мисловості розміщені в районі досить рівномірно.

У районі розвинуті всі види транспорту, за виключенням морського. Провідне місце належить залізничному транспорту (У Харківській області автомобільному).

85. ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ регіон. Структура економіки та роль в економічному розвитку України, економічна оцінка ПРП і трудового потенціалу

Миколаївська, Херсонська і Одеська області, Автономна Республіка Крим.

Паливні ресурси представлені невеликими покладами бурого вугілля (Миколаївська область), торфу (Херсонська і Миколаївська області). Перспективними щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. Значення мають залізні руди Керченського півострова. Є сировина для виробництва цементу, будівельні та флюсові вапняки, лікувальні грязі та мінеральні джерела.

Провідними галузями господарства Причорноморського району є машинобудування і металообробка, харчова та легка промисловість. АІІК,. курортно туристичне господарство.

Головною галуззю є машинобудування і металообробка. Підприємства виробляють морські (Миколаїв, Херсон, Керч) і річкові судна (Херсон), сіль­ськогосподарські машини (Херсон, Одеса, Сімферополь, Джанкой), верста­ти (Одеса), шляхобудівельні машини (Миколаїв), обладнання для хімічної, легкої та харчової промисловості (Сімферополь). Підприємства електротех­нічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апа­ратуру, працюють в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірниче устат­кування виробляють і ремонтують у Керчі.

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, лаків, фарб, добрив. Найбільші центри: Одеса, Херсон, Красноперекопськ, Армянськ.

Підприємства легкої промисловості району зосереджуються в обласних центрах. Виробляють бавовняні тканини, трикотаж, шкіряні вироби, взут­тя, шпагат, килими. Найбільші центри: Херсон, Одеса, Миколаїв, Сімферополь, Севастополь, Феодосія.

АПК району розвинутий добре. Рослинництво відіграє більше значення, ніж тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Біля 1/3 посівної площі зайнято озимою пшеницею. Друге місце належить кукурудзі. Вирощують також ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства працює потужна борошномельно-круп'яна промисловість. З-поміж технічних культур виділяється соняшник. Вирощують також цукрові буряки, сою, льон-кучерявець, тютюн, гірчицю, арахіс. На базі рослинної сировини розвинуті галузі харчової промисловості: олійна, олійно-жирова, ефіроолій­на, цукрова, тютюнова, ферментаційна.

У Причорномор'ї багато садів, виноградників, розвинуті городництво та вирощування баштанних культур. Переробляють цю продукцію підприємства плодоовочевої та виноробної промисловості.

У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство, свинарство м'ясного напрямку, птахівництво і вівчарство. На їх основі розвиваються м'ясна, молочна, шкіряна галузі. Підприємства харчової промисловості є в кожному адміністративному районі, багатьох селах.

Великі перспективи для подальшого розвитку має курортне господарство. Майже все узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння.

87. Сутність і значення міжнародних економічних зв’язків для розвитку економіки України

Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі України, нерозривно пов’язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міждержавних економічних зв’язків. Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі економічні і природні передумови. Країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами у виробництві продукції спеціалізації. Для цього необхідно мати: кваліфіковані кадри; достатній природно-ресурсний потенціал; вигідне еконо-міко-географічне положення; специфічні агрокліматичні умови; попит на продукцію спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспро-можності.

Територіальний поділ праці, в тому числі і міжнародний, є проявом суспільного поділу праці і має історичний характер. У первісному суспільстві поділ праці існував між жіночою і чоловічою працею, між працею дорослих і дітей. Перший суспільний поділ праці від-бувся у зв’язку з поділом племен, що займалися тва-

ринництвом і рослинництвом. Другий — у зв’язку з відокрем-ленням ремесла від землеробства і тваринництва. Але і в першо-му, і в другому випадках виробництво і споживання продукції мали локальний, здебільшого замкнутий характер. Третій суспі-льний поділ праці пов’язаний з появою нового суспільного про-шарку населення — купців, що виконували функції посередників між регіонами виробництва і регіонами споживання продукції. Завдяки цьому суспільний поділ праці набув ознак територіального.

Поява машин привела до підвищення продуктивності праці, до збільшення концентрації виробництва промислової продукції в окремих регіонах країни. Поява і подальший розвиток сучасних видів транспорту, особливо залізничного, морського, авіаційного, трубопровідного обумовили поглиблення міжнародного терито-ріального поділу праці. В інтеграційні, або обмінні процеси втягу-ється все більша кількість країн, територій, віддалених материків.

Все це веде до необхідності поглиблення спеціалізації окре-мих країн, до розширення кількості галузей міжнародної спеціа-лізації. Виникають регіональні утворення світу, які мають свою конкретну галузеву і регіональну спеціалізацію: країни Північної Америки (США, Канада, Мексика), Європейський Союз (ЄС), країни ОПЕК — основні поставщики нафти на світовий ринок (до 60% світових поставок).