Сертифікаційні вимоги до цивільних аеродромів України (стр. 13 )

2 При подачі електроенергії від двох зовнішніх джерел до ТП зазначених об'єктів, встановлених на аеродромі, що має у своєму складі ЗПС точного заходу на посадку I категорії, час переключення електроживлення з одного джерела на друге повинно бути не більше 1 сек.

3 Електропостачання КРМ і ГРМ, встановлених на аеродромі, що має у своєму складі ЗПС точного заходу на посадку I категорії, повинно здійснюватися від трьох джерел, як правило, від трансформаторних підстанцій інших об'єктів РТЗ і ССО по двох кабельним лініям із переключенням джерел на ТП цих об'єктів.

4 При наявності в комплектах зазначених об'єктів хімічних джерел і пристроїв, що переключають, час перерви електроживлення не повинно перевищувати 1 сек.

5 Електроживлення зазначених об'єктів допускається по одній кабельній лінії від найближчих об'єктів із шин електроживлення електроприймачів першої категорії.

6 При наявності на зазначених об'єктах постійного обслуговування персоналу електропостачання допускається здійснювати по другій категорії надійності електропостачання.

7 При встановленні РЛС ОЛП на аеродромі, що має у своєму складі ЗПС точного заходу на посадку III категорії, час перерви електропостачання не повинно перевищувати 1 сек (повинне бути передбачене електроживлення від автономного дизель-електричного агрегату, що резервується мережею).

8 Рекомендується час переключення електроживлення МРЛ на резервне джерело електроенергії не більш 120 сек.

12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НА АЕРОДРОМІ

12.1. Вимоги до огородження аеродрому

12.1.1. Територія аеродрому повинна бути огороджена по периметру для забезпечення безпеки зльоту, посадки та руління повітряного судна, збереження обладнання аеродрому від пошкодження та для запобігання несанкціонованого доступу до контрольованої зони транспортних засобів, людей і тварин. Огорожа повинна мати відповідну висоту, міцність, достатню для того, щоб на неї було важко збиратися, не допускала прогинань, була виключена можливість проникнення осіб під огорожу. Огорожа розміщується таким чином, щоб вона перешкоджала вільному перекиданню пристроїв або речовин, що можуть використовуватись для скоєння актів незаконного втручання та інших протиправних посягань як на повітряне судно, так і на територію поблизу нього.

12.1.2. Межа між контрольованою і неконтрольованою зонами повинна бути чітко визначена шляхом спорудження огорожі. Контрольована зона аеродрому повинна мати безперервне огородження по периметру льотного поля з включенням до неї зон робочих секторів курсових та глісадних радіомаяків.

Ступінь захисту, який забезпечується огорожею, залежить від її висоти, конструкції, матеріалу, з якого вона виготовлена, а так само додаткових засобів забезпечення безпеки, що використовуються для підвищення надійності і ефективності, таких, як колючого дроту зверху огорожі. Перевага віддається прозорим, а не глухим огорожам, оскільки вони дають можливість співробітникам охорони здійснювати спостереження за простором, що знаходиться із зовнішньої сторони захищеної зони. Прозорі огорожі можуть виготовлятися із зв'язаних між собою ланок металевих листів, сталевих стержнів або зварної сітки. Для спорудження огорожі застосовуються залізобетонні плити, вертикальні металеві стержні, металева сітка, колючий дріт, неметалеві матеріали, комбінована система з вищевказаних елементів.

Огорожа зверху обладнується козирками у відповідності з пред’явленими вимогами. Для створення додаткових перешкод можливим порушникам, зверху огорожі встановлюється 3-5 рядів колючого дроту, який утримується за допомогою кутових консолей з нахилом у сторону можливого проникнення, а також можуть встановлюватись концентричні смуги з колючого дроту.

Загальна висота захисної огорожі з урахуванням декількох рядів колючого дроту повинна бути не менш ніж 2,44 метри. Мінімальна висота огорожі може бути не менше 2,13 метра від поверхні землі для аеродромів, розташованих на відкритих площах.

Вибраний тип огорожі повинен бути сумісний з рельєфом навколишньої місцевості.

Уздовж огорожі з внутрішнього її боку прокладається дорога для проїзду патрульної техніки, а із зовнішнього боку – захисна смуга вільна від перешкод, шириною 3м.

Огородженню підлягають склади ПММ, склади різного призначення, аеродромні бази, АТБ, спецавтобази та ремонтно-будівельні ділянки, стоянки спецавтотранспорту, об’єкти ОПР, радіонавігації та засоби посадки. Основні вимоги до огородження та матеріалів наведені у відповідних нормах технологічного проектування.

Примітки:

1. Допустимо з урахуванням рельєфу місцевості та доцільності на окремих ділянках огородження аеродромів, аеропортів класу І та ІІ споруджувати огородження з колючого дроту висотою 2,1 м з козирком шириною до 0,5 м в кожну сторону з колючого дроту, натягнутого через 10 см.

2. В аеропортах І та ІІ класів, розташованих в районах з підвищеною засніженістю (снігоперенос більш ніж 200 м³/м в рік), допустимо передбачати огородження решітчасте залізобетонне.

3. В аеропортах ІІІ, ІV та V класів допустимо передбачати огородження з місцевих матеріалів (ракушечник, туф, шлакобетон та ін.).

4. В аеропортах І та ІІ класів безперервне залізобетонне огородження передбачається в першу чергу зі сторони населених пунктів та місць найбільшої імовірної несанкціонованої появи сторонніх осіб, транспортних засобів і тварин.

5. На некласифікованих аеродромах допускається встановлювати інші бар’єри (канави з обвалуванням, пости оточення під час польотів та ін.) для запобігання випадкового появлення сторонніх осіб в зоні аеродрому, закритої для доступу.

12.1.3. На аеродромі повинна бути забезпечена можливість здійснення періодичного візуального контролю периметра території аеродрому (огородження), для припинення навмисної появи на аеродромі транспортних засобів і людей.

Примітка. Для патрулювання, з метою візуального контролю і недопущення навмисної появи на аеродромі транспортних засобів і людей, можуть використовуватися патрульні периметрові та інші аеропортові дороги, під'їзні дороги до аеродрому і засоби РСТО, елементи аеродрому (наприклад, РД) та інші.

12.1.4. Аеродроми класу Е, некласифіковані аеродроми (вертольоті майданчики), відведені для польотів авіації загального призначення повинні мати по периметру визначені (помітні та зрозумілі) кордони (межи) території із попереджувальними знаками. Під час виконання польотів на таких аеродромах (вертолітних майданчиках) авіації загального призначення, необхідно виділяти відповідні людські ресурси для упередження несанкціонованого доступу до зазначеної території транспортних засобів, людей і тварин.

Огородженню на аеродромах класу Е, некласифікованих аеродромах (вертолітних майданчиках) підлягають місця тільки стоянки ПС, а також приміщення та інші будівлі, де зберігається майно та засоби обслуговування польотів та авіаційної техніки.

12.2. Вимоги для системи контролю доступу

12.2.1. На аеродромі повинна бути встановлена система контролю доступу стосовно допуску на його територію осіб, членів екіпажу, вантажів і транспортних засобів шляхом впровадження контрольно-пропускних пунктів. Кількість цих пунктів повинна бути зведена до мінімуму.

Для санкціонованого проходу та/або проїзду осіб транспортних засобів на територію аеродрому в огородженні передбачаються основний, запасні і технологічний контрольно - пропускні пункти.

КПП призначені для забезпечення санкціонованого входу в контрольовану зону і зони обмеженого доступу аеродрому, які охороняються, а також виходу (виїзду) з цих зон авіаційного персоналу та інших осіб, а також транспортних засобів.

КПП для пропуску персоналу та інших осіб обладнується турнікетом з фіксуючим пристроєм, освітленням, засобами телефонного і радіо зв’язку, сигналізацією виклику, металевою шафою для зберігання службової документації, стендом із зразками чинних посвідчень і перепусток. Для проїзду транспортних засобів КПП обладнується воротами з електричним або механічним приводом, шлагбаумом з фартухом, в усіх випадках площадкою для огляду транспорту і дахом для захисту персоналу КПП від атмосферних опадів. Усі види воріт повинні мати можливість замикатись на час, коли пропускні пункти не працюють, а також в період підвищеної загрози.

Ключі від КПП, усіх замків вхідних (в’їздних) воріт, дверей (лазів) підземних переходів, мереж каналізації та тунелів тощо, зберігаються у начальника служби авіаційної безпеки, старшого керівника відповідного підрозділу САБ чи у призначеного для цього працівника САБ, на яких покладена відповідальність за конкретну ділянку роботи та за технічний стан замикаючих пристроїв.

Повинен бути забезпечений постійний контроль за станом КПП, огорожею контрольованої зони і зон обмеженого доступу аеродрому. Перевірка стану огородження та КПП проводиться підготовленими працівниками служби авіаційної безпеки кожний день з занесенням результатів огляду в спеціальний журнал.

12.2.2. З метою виключення несанкціонованого доступу до ПС членів екіпажу та інших осіб на аеродромі обладнується пункт контролю на безпеку. Проведення контролю на безпеку здійснюється за Технологією, що затверджена керівником аеродрому.

12.2.3. Порядок забезпечення пропускної системи, охорони й захисту аеродрому повинен бути включений у ІВП у розділ забезпечення польотів.

12.2.4 Інші вимоги щодо забезпечення АБ на аеродромі викладено у „Законі України „Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації „, Правилах з організації системи контролю доступу в авіаційних суб’єктах цивільної авіації, Додатку 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію,Doc 8973 ”Керівництво з безпеки щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання” та інших документів нормативно-правової бази з АБ.

13. АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНЕ І ПРОТИПОЖЕЖНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛЬОТІВ НА АЕРОДРОМІ

13.1. Організація і планування

13.1.1. На аеродромі повинна бути:

аварійно-рятувальна служба;

служба пожежної безпеки

медична служба.

Ці служби підпорядковуються адміністрації аеродрому, яка відповідає за їх організацію, забезпечення необхідним устаткуванням і обладнанням, а також комплектування особовим складом.

13.1.2. Для виконання пошукових та аварійно-рятувальних робіт на кожному аеродромі створюється аварійно-рятувальна команда (далі - АРК), яка складається із чергових штатних і позаштатних формувань (підрозділів).

При потребі з представників підрозділів аварійно-рятувальної команди формується наземна пошуково-рятувальна група (далі - НПРГ).

13.1.2. Для протипожежного забезпечення польотів ПС, авіаційної техніки та об’єктів аеродромного забезпечення на аеродромах створюються служби пожежної безпеки (далі СПБ), які складаються із штатних підрозділів та добровільних пожежних формувань.

13.1.3. На випадок аварійної обстановки на аеродромі розробляється План заходів, який визначає порядок координації дій різних аеродромних органів (або служб) і інших органів, які розташовані на прилеглих до аеродрому територіях і які могли б надати допомогу у разі надзвичайних подій”.

13.2. Керування, зв'язок і оповіщення

13.2.1. На аеродромі повинний бути стаціонарний аварійний оперативний центр (далі - САОЦ) для керівництва і координації аварійно-рятувальними роботами. САОЦ повинний бути оснащений засобами електрозв'язку з:

- місцевими адміністративними і правоохоронними органами;

- взаємодіючими організаціями, підприємствами й установами;

- службами й об'єктами аеропорту;

- пересувним командним пунктом.

На САОЦ повинні бути засоби для оголошення тривоги й оповіщення розрахунків АРК при авіаційній або надзвичайній події на ПС.

Примітка. САОЦ може бути обладнаним в службовому приміщенні посадової особи, яка призначена керівником аварійно-рятувальних робіт.

13.2.2. На аеродромі повинний бути пересувний командний пункт (далі - ПКП) для керівництва аварійно-рятувальними роботами на місці події, який розміщується на транспортному засобі підвищеної прохідності. ПКП повинний бути оснащений мегафоном, біноклем і засобами повітряного електрозв'язку зі САОЦ, аварійно-рятувальними станціями, органами ОПР, пожежними автомобілями аеропорту й аварійно-рятувальним автомобілем (транспортним засобом).

13.2.3. На аеродромі повинний бути спостережний пункт (пункти) для спостереження за зльотом і посадкою ПС на усіх ЗПС. Спостережний пункт (СП) повинний бути оснащений оптичними засобами спостереження (біноклем) і засобами для оголошення тривоги й оповіщення розрахунків АРК і САОЦ при надзвичайній події на ПС.

Примітка. Допускається об’єднання СП із диспетчерськими пунктами ОПР, що мають огляд льотного поля.

13.2.4. На диспетчерських пунктах ОПР аеродрому повинні бути засоби для оголошення тривоги й оповіщення розрахунків АРК при виникненні надзвичайної події на ПС.

13.3. Протипожежні засоби

13.3.1. Рівень необхідного пожежного захисту (далі - РНПЗ) встановлюється і оголошується для кожного аеродрому, в залежності від розмірів ПС, які використовують даний аеродром.

Примітка: Правила, відповідно до яких установлюється категорія аеродрому за рівнем необхідного пожежного захисту, наведені в додатку 17.

13.3.2. У випадку зміни кількості протипожежних засобів на аеродромі, що приводить до зниження РНПЗ повітряних суден, власник сертифіката зобов’язаний:

- установити (за даними таблиці 13.1.) і оголосити категорію аеродрому за РНПЗ, що відповідає фактичній кількості протипожежних засобів;

- вжити заходів щодо забезпечення РНПЗ повітряних суден (відновити кількість протипожежних засобів до колишнього рівня або обмежити польоти ПС відповідно до встановленої категорії аеродрому за НРПЗ).

13.3.3.Для забезпечення РНПЗ повітряних суден, встановленого відповідно до вимог п. 13.3.1, на аеродромі повинні бути пожежні автомобілі (далі – ПА), рекомендовані для гасіння пожеж на ПС.

Кількість ПА, вогнегасних речовин (ВГР), що мають розрахункову інтенсивність подачі вогнегасних речовин 0,14 л/м2 с, що знаходяться на цих ПА, і сумарна продуктивність подачі ВГР, повинні бути не менше, приведених у таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Категорія аеродрому за НРПЗ	Кількість ПА, шт.	Кількість ВГР	Сумарна продуктивність подачі ВГР, кг/с
На ПА, л	У тому числі піноутворювача, л
1	1	800	55	6
2	1	1700	120	14
3	1	2600	180	20
4	2	8000	500	60
5	2	12000	840	80
6	3	15200	1060	100
7	3	24000	1680	130
8	4	32500	2160	180
9	5	41000	2870	220
10	5	41850	3580	250

Загальна кількість ПА на аеродромі повинна забезпечувати встановлений рівень необхідного пожежного захисту ПС для усіх ЗПС.

Кожний пожежний автомобіль повинен бути укомплектований:

- пожежно-технічним обладнанням (пожежні рукави, ручні пожежні стволи, генератори піни);

- засобами для забезпечення евакуації людей з аварійного ПС (драбина, пристрій для різання обшивки фюзеляжу, ножі для різання прив’язних ременів);

- засобами для індивідуального захисту особового складу пожежно - рятувальних розрахунків (дихальні апарати, каски, теплозахисні костюми);

- шанцевим інструментом (лом, пожежна сокира, лопата, кувалда).

Примітки:

1. При використанні вогнегасних речовин, що мають розрахункову інтенсивність подачі, відмінну від значення 0,14 л/м2 с, їхня мінімальна кількість на ПА і сумарна продуктивність подачі визначаються за правилами, поданими у додатку 18.

2. В окремих випадках, для забезпечення встановленого рівня необхідного пожежного захисту ЗПС, допускається залучення сил і засобів за планами взаємодії з іншими організаціями і підприємствами.

13.3.4. Час розгортання в будь-якій точці ЗПС першого ПА (із кількості, що забезпечує встановлений РНПЗ) не повинно перевищувати 3-х хвилин, а наступних - 4-х хвилин від моменту оголошення сигналу тривоги до моменту початку подачі ВГР.

13.3.5. На аеродромах, що мають 6-10 категорії по НРПЗ, повинен бути пристрій для покриття ЗПС піною (нанесення пінної смуги) при аварійних посадках літаків. Нанесення пінної смуги, що має розміри не менше приведених у таблиці 13.2, повинно виконуватись за час, що не перевищує 10 хв. від початку подачі піни на ЗПС.

Таблиця 13.2

Розміри пінної смуги	Тип літака
2- моторні гвинтові	2-3- моторні з ГТД -	4- моторні гвинтові	4- моторні з ГТД
Товщина, см	5	5	5	5
Довжина, м	600	750	750	900
Ширина, м	12	12	24	24

13.3.6. На аеродромі повинен бути пункт централізованого нагляду, який обладнаний: