Формування комунікативної особистості в умовах акмеологічного простору уроку (стр. 2 )

ОБЛАДНАННЯ: портрет поетеси, світлини її родини, збірки творів, аудіозапис «Вальс Шопена», слайди

МЕТОДИ Й ПРИЙОМИ: бесіда, слово вчителя, інсценізація, робота з текстом, спостереження, гра в асоціації.

ТЕМА УРОКУ: урок вивчення нового матеріалу.

ЦІЛІ УРОКУ:

- учні повинні знати основні відомості життя і творчості Лесі Українки, зміст поезій, засоби виразного читання ліричних творів;

- учні повинні вміти розповідати про життя Лесі Українки, характеризувати образ ліричної героїні, висловлювати власні роздуми про неї, виразно читати поезії

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Створення психологічної ситуації (звучить музика). Слайд 1 (Волинський ліс)

Учитель: Прадавній, густий, мов темна стіна, волинський ліс, зустрічає дівчинку. Вона з якимось душевним трепетом ступає під склепінь могутніх дерев. Простягають покручені руки столітні дуби, мов хочуть обійняти і затягнути в сповнені тривоги нетрі.

Але дівчинка не боїться нічого. Дядько Лев розповів їй про лісових жителів, і вона так хоче їх побачити! Дівчинка знає, що десь у глибині лісу, заховалася його таємнича жителька Мавка. Он, здається, блиснули зелені очі, промайнула гнучка, легка постать. Як хочеться побачити Мавку, Лісовика, Русалку, Перелесника! А може, вони живуть у вербиці, у стрункій березі чи осині або в замріяному кленові?

Інсценізація з «Лісової пісні».

Слайд 2. Мавка і Лукаш березовий гай

Слово вчителя.

Де б’ється Случ у береги камінні,

Незмінні у мінливості століть,

В старому Новограді на Волині.

Старесенький будиночок стоїть.

Непоказний, низенький,

клямки ржаві –

Та ми в шанобі знімемо шапки;

Він береже нетлінну частку слави,

Що наш народ нестиме крізь віки,

Цього будиночка привітні стіни,

Домашня тишина його тепла

Були найпершим світлом для дитини,

Що народилась тут і тут росла.

Русалкою вистрибувала в плесі,

Над Случчю на вінки збирала цвіт,

Зросла, назвалась Українка Леся

І воїном пішла в широкий світ.

Слово вчителя. Ці поетичні рядки присвячені Лесі Українці – видатній українській поетесі, з основними віхами життя і творчості котрої познайомимося сьогодні на уроці.

III. Оголошення теми, мети уроку

IV. Сприйняття і вивчення нового матеріалу

Слово вчителя. (Слайд. Фото Лесі Українки)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському у дворянській родині.

Батько – Петро Косач – людина освічена, юрист за фахом, мав лагідну і добру вдачу.

Мати – відома письменниця і громадський діяч Олена Пчілка, виховувала 6 дітей.

Леся від батька перейняла стриманість, терпимість, вимогливість до себе. Батько мав хист до математики, важко засвоював іноземні мови. Леся ж навпаки.

Слово вчителя. Діти чи радо ви йдете до школи? Чи цікаво вам тут? Чиє тут у вас друзі? А як навчалася Леся?

1. Слово учневі. Слайд (Леся з грабельками).

За партою Леся жодного дня не сиділа, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками. Учителями її були батьки, книги і саме життя.

2. Слово учня. У 4 роки Леся Українка вміла читати Улюблені книжки «Кобзар» , твори Жуля Верна, Даніеля Дефо.

3. Слово учня (Слайд з братом)

У дитинстві з братом Михайлом гралися в Жанну Дарк, у Робінзона. Брат був старший на півтора року. До 13 – ти річного віку вони були нерозлучні, гралися, мріяли, читали, навчалися. Жартома їх називали іменем Мишолосіє.

Слово вчителя. До десяти років росла й розвивалася, як усі діти. Була веселою, любила співати, танцювала. Мала свій квітник і город, обробляла і доглядала. Гарно вишивала і шила.

Перші спроби віршувати були не примхою. Перший вірш написала в 9 років «Надія».

Під час свята Водохреща у Лесі намокли ноги, і вона застудилася. З цього часу почалася її «тридцятилітня війна» з невиліковною хворобою – сухотами. Не можна було грати на фортепіано (слайд).

А коли дозволяла рука, сиділа і з-під них зринали чарівні звуки. (Звучить «Вальс Шопена»).

Страшна хвороба прогресує. Припинено навчання гри на бандурі. Терпляче і мужньо зносить долі страждання. Вона зуміла переступити через розпач. Щоденна боротьба з хворобою гартувала її волю.

З 13 років стала до літературної роботи. У 1893 році у Львові побачила світ перша книжка поетеси «На крилах пісень». Сьогодні ми матимемо змогу переконатися у справедливості краси поетичного слова великої поетеси.

4. Виразне читання вірша «Мрії» вчителем. Слайд «Метелик»

5. Бесіда за змістом поезії

§ Чи сподобалася поезія? Чим саме?

§ У якому віці написана?

§ Як поетеса характеризує дитячі роки?

§ Хто такі лицарі?

§ Чому не «вродливі королівни» очарували поетесу?

§ Хто у цьому разі сильніший – переможець чи переморожений? Чому?

§ Яка головна думка вірша?

6. Гра в асоціації

Назвіть асоціації, які виникли у вашій уяві, коли чуєте ці слова:

Дитинство - ….

Мрії - ….

Лицарі - ….

Королівни - …

7. Слово вчителя

А коли дитина мріє, фантазує найбільше? ( у дитинстві).

8. Виразне читання поезії «Як дитиною, бувало»…. (Слайд. Дівчинка з кошиком)

Словникова робота

Епіграма – короткий сатиричний чи гумористичний вірш, спрямований проти окремої особи чи суспільного явища.

9. Бесіда за змістом поезії.

§ Чи можна вважати поезію автобіографічною?

§ Чому лірична героїня не зізнавалася про свої болі?

§ Яка головна думка?

§ Підтвердьте рядками.

§ Як ви реагували у дитинстві на прикрощі?

§ Хто така лірична героїня?

10. Розгадай головоломку. (Слайд)

Розгадавши, дізнаєтесь про риси характеру, які притаманні ліричній героїні поезії.

Відповідь: витривалість, стриманість, мужність, гідність, гордість, стійкість, терплячість.

V. Закріплення знань, навичок. «Мікрофон».

§ Що нового дізналися про Лесю Українку її дитинство?

§ Що зацікавило?

VІ. Рефлексія уроку

§ Що здивувало?

§ Що схвилювало?

§ Що запам’яталося?

§ Що змусило задуматися?

§ Що найбільше вразило? Чому?

VI. Домашнє завдання.

- Вивчити напам’ять «Як дитиною, бувало».;

- Написати твір мініатюру «Моя мрія», підготувати розповідь про Лесю Українку.

Урок української літератури у 7 класі

Уроки доброти, чуйності, милосердя за твором

Григора Тютюнника „Климко”

Тема: Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи по близьких у повісті Г. Тютюнника «Климко»

Мета: через художнє слово осмислити та сприйняти морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про ближніх на прикладі взаємостосунків героїв твору «Климко»; проаналізувати фрагменти повісті, в яких персонажі виявляють турботу про інших; розвивати зв’язне мовлення, вміння переказувати найбільш вражаючі епізоди повісті, висловлювати власні роздуми про значення доброти, чуйності в людському житті; сприяти вихованню в учнів почуття поваги, прищеплювати риси чуйності, доброти, милосердя.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, текст твору, ілюстрації, слайди про війну, словничок моральних чеснот

Цілі уроку:

- учні повинні знати про події часів воєнного лихоліття в Україні, зміст повісті, знати, що таке добро, чуйність, турбота про ближнього;

- учні повинні вміти переказувати зміст твору, висловлювати власні роздуми про значення доброти й чуйності в людському житті, характеризувати образ Климка, аналізувати епічний твір.

Методи і прийоми: інсценізація, робота з текстом, спостереження, бесіда, слово вчителя, робота в групах, «Мозковий штурм».

Хід уроку

1. Організаційний момент

З’ясування емоційної готовності учнів до уроку

2. Сценка «Зустріч Михайлика і Климка»

Михайлик. Привіт, друже!

Климко. Привіт! От бачиш, де ми з тобою зустрілися – на уроці української літератури в 7-Б класі.

Михайлик. А ти хто?

Климко. Я – Климко з повісті Григора Тютюнника «Климко». А ти хто будеш?

Михайлик. Я – Михайлик з повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять…»

Климко. А куди це ти так поспішаєш?

Михайлик. Та … трохи соромно признатися.

Климко. Говори, я все зрозумію.

Михайлик. Бачиш, у дядька Юхрима Бабенка є книга «Пригоди Тома Сойєра». А мені так кортить прочитати. А він такий жадібний, що просто так нічого не дасть. Забажав аж чотири склянки гарбузового насіння. А де ж його взяти навесні? А до осені дядько не хоче чекати. От я і взяв з маминих вузликів насіння, яке вона приготувала саджати. За таке мене варто «відбатожити», але не міг перебороти спокуси. А ти, я бачу, теж кудись поспішаєш?

Климко. У Слов’янськ іду. Війна у нас, розумієш. Дядька Кирила вбито. Барак, в якому ми жили, згорів. Я знайшов собі притулок у невеличкій кімнатині на шахтній сортувальні. Тепер там зі мною живуть Зульфат, Наталія Миколаївна зі своєю дитиною. Зима йде, а в нас нічого немає з їжі. От я і подався по сіль. Вона там, кажуть, просто брилами за землі лежить – бери скільки здужаєш. А в нас за склянку можна багато чого виміняти. Але ж чому ти казки тримаєш, а не «Пригоди Тома Сойєра»?

Михайлик. Дорогою зустрів жінку з хлопчиком, вони були такі виснажені від голоду і далекої дороги, я їм дав частину свого насіння. Хотів все віддати, та жінка заплакала, подякувала і сказала, щоб залишив і собі. А в Юхрима кожна книжка свою ціну має – от і дав мені казки. До речі, а ти не голодний? Бо щось і ти якийсь виснажений.

Климко. Дякую, я тільки перекусив сухарями і галетами. Уявляєш, сплю я собі в купі соломи. І тут побачив ворожого солдата, який хотів насмикати соломи. Так злякався. Але він виявився доброю людиною. Дав мені пакунок галет, трохи солі ще й плащ-палатку. А сухарів мені на дорогу дав дід Бочонок. А ти, бачу, теж босий? Не маєш взуття?

Михайлик. Так. До школи вже пора, а нема у що взутися. Та скоро тато повернеться зі служби і принесе мені чобітки – і піду я нарешті до школи.

Климко. А я вже закінчив третій клас. Та, мабуть, тепер не скоро за партою сидітиму. Війна… Бувай, Михайлику! Піду я, бо треба ще й додому до морозів повернутися, босий же… Може, зустрінемося колись…

Михайлик. Щасливої тобі дороги, Климку! Будь обережним у дорозі й бережи себе, бо на тебе чекають…

3. Вчитель читає вірш В. Симоненка «Земля кричить»

Це все було…Були німі кургани,

І війни йшли не на життя – на смерть,

Гриміли залпи, і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось, шкереберть.

І вся планета ніби очманіла,

Людина в землю заривалася, мов кріт,

А над землею бомби стугоніли,

І падали тіла на рваний дріт.

Це все було…О, не забудьте, люди,

Своїх братів, що нині неживі,

Що руйнували світ тиранства і облуди

І нищили в’язниці вікові.

О, не забудьте тих, що рвались крізь багнети,

В степах поклали голови свої,

Щоб більше нашу голубу планету

Не шарпали розбійницькі бої.

Щоб не здригався всесвіт малярійно

І небо не стогнало від заграв,

Щоб нам годинник радісно й спокійно

Віки ясної дружби рахував!

4. Актуалізація опорних знань

1. «Мозковий штурм»

§ З яким твором і якого автора ми познайомилися на попередньому уроці?

§ Чому так названо твір?

§ Про які події йдеться у творі?

2. Слово вчителя:

Лихоліття ламає долі людей. Лише сильні духом гідно витримували труднощі і випробування долі. І в усі часи цінуються найкращі риси людини.

3. Учні складають пазли

Чуйність, доброта, милосердя

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основний зміст уроку

1. Бесіда за питаннями

§ Які риси характеру цінуєте найбільше?

§ Чому кожна людина повинна бути доброю, чуйною, милосердною?