Формування комунікативної особистості в умовах акмеологічного простору уроку (стр. 4 )

цвіте

іскриться

в) Мороз – жартівник, склодув, художник

пекучий лякає

тріскучий мурує

злий малює

колючий студить

щипає

кусає

г) Вітер - пустун, сніговій

дужий свище

пекучий торкається

сердитий пустує

сніговий виє

колючий щипає

губатий студить

легенький

д) Сонце - світило, діжа, куля

блискуче котиться

холодне всміхається

зимове ховається

золоте посилає

яскраве торкається

веселе ранкове

с) Хмара – пушинка, перина

снігова пливе

купчаста розсипає

кучерява

біла

є) Небо, небесна височінь

безхмарне

високе

низьке

холодне

привітне

молочне

сірувате

зимове

чисте

змінилося

ж) День - днина

щасливим дивує

веселий дарує

світлий згасає

святковий народився

з) Дерева: сосна, калина, берізка

сонні дрімають

засніжені одягають

замріяні шепочуть

зажурені мріють

зачаровані журяться

мовчазні спочивають

Колективне складання плану

План

1. Білий колір зими

2. Зимовий день за картиною «Зимовий день»

3. Красуні-берізки

4. Про що шепчуть дерева

5. Враження від побаченого

8. Демонстрування зразка твору

9. Складання усного твору-опису

10. Прослуховування творів (5-6 учнів, решта - рецензенти)

- Який твір був насичений образами?

- Який викликав емоції?

- У якому найпослідовніше розкрито тему?

V. Підсумки уроку

Слово вчителя. Чарівна природа завжди надихала людей на відтворення її краси. Поети складали вірші, композитори писали музику, художники передавали свої почуття в картинах. Усе своє життя людина прагне краси, намагається її створити. Але найдосконалішою є сама природа. Треба зупинитись, озирнутись, отримати насолоду. Тоді ми побачимо красу людини, її вчинків, стосунків. Ми станемо любити не тільки природу, а й один одного.

VІІ. Рефлексія

- Що здивувало на уроці?

- Чого навчилися?

- Що дізналися?

- Що запам’яталося?

VІІІ. «Кольорова феєрія»

ІХ. Завдання додому

1. Розповісти вдома батькам про картину «Зимовий день»

2. Підібрати поетичні твори на тему «Зима»

3. Можливо, хтось з учнів створить власну презентацію на тему «Зима»

Урок української літератури у 9 класі

Трагічна доля жінки за поемою „Катерина”

ТЕМА. Трагічна доля жінки за поемою "Катерина" (сприйняття змісту твору тексту).

МЕТА: розкрити перед учнями трагізм долі покритки у 19 ст.; з’ясувати методом бесіди причини трагічного кінця Катерини; зіставити конфлікти, що були актуальними протягом багатьох віків у різних народів; застерегти учнів від повторення аналогічних помилок; сприяти розвитку усного зв’язного мовлення; засобами виразного читання викликати співчуття до трагічної долі Катерини; виховувати естетичні почуття.

ЦІЛІ:

- учні знатимуть: зміст поеми, художні засоби твору, засоби виразного читання;

- учні вмітимуть: аналізувати поему; знаходити художні засоби, що допомагають розкрити образ жіночої долі; вміти виразно читати уривки поеми; коментувати зміст твору; визначати тему, ідею.

ТИП УРОКУ. Урок сприйняття художнього твору

ФОРМА УРОКУ. Урок-пошук

ОБЛАДНАННЯ: портрет , текст твору, репродукції картин Рафаеля „Сикстинська мадонна”, Леонардо да Вінчі „Мадонна”.

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ: бесіда, уявне малювання, інсценізація, читання за ролями, робота з текстом, слово вчителя.

ЕПІГРАФИ-СЛОВА НА ДОШЦІ:

Жінка-велике слово. В ній чистота дівчини, в ній самовідданість подруги, в ній подвиг матері. М. Некрасов

Від любові до жінки народилося все прекрасне на землі.

Царство жінки - це царство ніжності, витонченості і терпіння. Жан Жак Руссо

ЗМІСТ УРОКУ

І. На фоні музики учень читає поетичні слова:

Її очі освітила доброта,
Покора милостива стан повила
Здається - по землі іде свята,

Що нам про вищу силу ознайомила. Данте

II. Слово вчителя. Мабуть, кожен помічає характерну ознаку нашого часу. Усі тільки те й роблять, що говорять про численніпроблеми. А мені спадають на думку благословенні слова нашоговеликого співвітчизника іха „Коли у домі важко, тодізвертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки таобчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі,тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличутьжінку.”

Покличмо ж і ми жінку, звернімося до цієї одвічної загадки природи.

Яка вона жінка - ідеал, яке її місце в різні часи і епохи у суспільстві, на що здатна, в чому її головне призначення на землі.

Жіночність - це ніжність, і природність, і чутливість, і материнська любов, це сплав ніжності і мужності, це добро і краса, це людяність і лагідність, все те, що несумісне з жорстокістю.

Але давайте повернемося у минуле і подивимося, як історично змінювалося уявлення про жіночий ідеал.

III. Виступ групи соціологів «Місце жінки в суспільстві в різні епохи».

1-й учень. Тисячоліттями на жінку дивилися як на істоту другого сорту. На ранньому етапі людського суспільства роль жінки була керівною. Була вона главою сім’ї і роду.

2-й учень. З удосконаленням людського суспільства, переходом до скотарства і землеробства жінка поступається своєю владою в економічному житті чоловікові. Жінка перетворюється на його рабу на довгі століття.

3-й учень. Середні віки увійшли в історію, як жахлива епоха святої інквізиції. Коли сотні жінок звинувачувались в чаклунстві і змові з дияволом.

4-й учень. Але в той же час в середні віки з'являється лицарство, жіночий ідеал набув нового тлумачення. Вважалося, що крім вміння працювати, доглядати дітей, жінці повинні були притаманні якості галантної дами: вишукано одягатися, граціозно танцювати. Звичайно, не всі жінки могли собі дозволити бути тендітними. Селянці, бідній не було часу думати про граціозні манери.

5-й учень. В епоху Відродження чоловіки вклонялися дамам, домагалися їх кохання, викликали на дуель. Але вона залишалася втіхою чоловіків і їх рабинею.

6-й учень. Вперше про необхідність рівноправності чоловіків і жінок заговорили у 18 ст. Рабиня, річ, яку можна купити і продати, істота без права голосу - готова до боротьби за своє - таким постає образ жінки минувшої епохи.

IV. Слово вчителя. Пройшов час, здійснилася мрія жінок про рівноправність з чоловіками, емансипація відкрила перед жінками можливості до самовдосконалення. А тепер погляньмо навкруги і подивімося на світ, який нас оточує, хто зна, чи збереглося б людство до наших днів, якби не ота сильніша над усе сила, яку називають материнством і яка змушує жінку в муках народжувати дітей, вкладати в них молодість, красу, любов. Якби не ця сила, то, може, на цьому світі не було б і нас.

Найголовнішому призначенню жінки - материнству присвячено стільки шедеврів мистецтва. Щасливе материнство-«Мадонна» Леонардо да Вінчі, передчуття трагічної долі своєї дитини - «Мадонна» Рафаеля, скалічене материнство - поема Шевченка «Катерина».

V. Отже, темою уроку є ( запис у зошити )

Трагічна доля жінки за поемою Шевченка «Катерина».

VI. Виклад матеріалу. Виразне читання вчителем початкових рядків поеми ланцюжком з учнями до слів, а дівчина гине...

VII. Початок диспуту:

- Якими сподіваннями жила Катерина після від"їзду москаля в похід? (Катерина живе сподіваннями: Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися, Тоді Катерина Буде собі московкою. Забудеться горе.)

- Як сприймає героїня вимогу батьків покинути рідний дім? Чи вважає це справедливим?

Вчитель. Як відомо з поеми, батьки не дозволяють Катерині жити в рідному домі. Уявіть картину:

Інсценізація уривка (сидить батько кінець столу...)

Учень. Ні! Катерина не образилася на батьків. Вона бачила, як нелегко їм виганяти з дому єдину доньку. Мати гірко побивається. Цитує: А хто ж мою головоньку... Без тебе сховає?

Вчитель. У цій драматичній ситуації проявляється визнання героїнею своєї провини перед батьками, розуміння сили суворих традицій тогочасного села. Заведено було чинити розправу над покритками, даючи уроки підростаючому поколінню. Жорстоко? Безумовно! Катерина прийняла слово батьків як закон, вийшла засмученою, але не розгніваною. Усе це підкреслює готовність героїні самій відповідати за себе.

Запитання. Що змушує нещасну покритку іти у Московщину? Чи властива їй материнська відповідальність за долю дитини?

Учень. Намір Катерини знайти коханого пов"язаний з бажанням якось влаштувати власне життя. Вона в полоні наївних уявлень і намагається відганяти думки про зраду. Катерина найбільше переймається своєю неславою покритки.

Інсценізація уривка (зустріч із спокусником)

-Як розкрито моральну велич Катерини в сцені зустрічі із спокусником?

Вчитель. Звернімо увагу на опис природи: реве, свище завірюха, світа невидно...

Учень. Ця сила - це любов, страждання, надія на подружнє життя, на яке вона мала право, бо вистраждала його в муках.

Вчитель. І доля усміхнулася - Катерина зустріла того, кому віддала все.

І голублячи його очима, забула про всі страждання і муки:

- Любий мій, Іване!

Слухаєш ці слова, і тобі здається, що їх говорить не покритка, не підло збезчещена жінка, а шлюбна жінка, статечна дружина. Вона нарешті зрозуміла, що її підло зраджено. Із її душі виривається стогін-плач.

Коли вона виносить йому сина - москаля й сліду не зосталось. То була межа всіх сил Катерини. Вона на грані божевілля, покинула серед шляху дитину, а сама:

Учень зачитує: (стор.243)

«Прийми, Боже, мою душу, а ти - моє тіло?» Шубовсть в воду!...

- Чи погодився б Шевченко з такими висновками? (Сам Шевченко, напевно, з такими висновками не погодився б. Його героїня вирушила у незвідану дорогу, щоб знайти дитині батька. Вона готова забути про себе, аби синові було добре. І все-таки з тих самих вуси прозвучало: «Оставайся шукать батька...»)