Теорія картографування освітніх інновацій (стр. 15 )

Проведені теоретичні дослідження та практичні розробки дали змогу розробити рекомендації по створенню математичної та географічних основ карт регіональних картографічних творів освітньої сфери, а також встановити їх головні параметри: масштаб основних карт переважної більшості адміністративних районів України визначено як 1:40 000. Його точність становить 4 м, що значно менше найдрібніших контурів, які підлягають картографуванню. Величини допустимих спотворень довжин і площ не повинні перевищувати + 0,5% та кутів 0,50. Найбільш доцільним є застосування поперечно-циліндричної проекції Гаусса – Крюгера. Географічні основи карт районного атласу освітньої сфери повинні включати адміністративні кордони та межі, квартали, вулиці, шляхи сполучення, гідрографію, а при необхідності - ще й елементи ґрунтово-рослинного покриву, рельєф тощо;

В процесі створення регіональних атласів освітньої сфери виявлено, що з метою більш ефективного використання таких атласів в розробці регіональної освітньої політики, кількісні та якісні характеристики на картах атласу мають виражатися абсолютними та відносними показниками, які використовуються в управлінні, статичній звітності, обліковій документації, освітньому моніторингу. Бажаним є максимальне застосування вже знайомих та зрозумілих користувачу способів зображення явищ з широким застосуванням їх сучасних модифікацій, направлених, як правило, на підвищення точності зображення, розкриття закономірностей, тощо. Перевагу слід віддавати багатоколірному оформленню карт з урахуванням існуючих традицій. При цьому слід забезпечити сумісність легенд однотипних карт, а також застосовувати співставні способи зображення для карт окремих частин території району;

Аналіз апробації створених атласів показав, що незважаючи на їх науково-довідковий характер, при розробці тематичного змісту його карт та виборі зображувальних засобів, необхідно максимально врахувати можливості використання даних картографічних творів в навчальному процесі у вищих та загальноосвітніх навчальних закладах області, а також в просвітницькій діяльності. Для цього необхідно уникати необґрунтованого використання узагальнюючих індексів, показників, коефіцієнтів тощо:

При обробці надзвичайно великого обсягу інформації, з якою доводиться працювати при створенні атласу регіональних ланок освітньої сфери необхідно використовувати сучасні методи організації інформації та її передкартографічної обробки. Як показав досвід створенних експериментальних атласів, результативність цих досліджень значно зростає за рахунок інтенсивного інформаційного обміну між базами даних та побудовою цифрових моделей і електронних карт на основі сучасних геоінформаційних технологій (ГІС);

Складна організація системи освіти не завжди дозволяє відобразити всі деталі взаємозв’язків та взаємовідносин в ній. Для доповнення змісту карт необхідно застосовувати різні додаткові прийоми передачі інформації, завдяки включенню в атлас графіків, діаграм, схем, фотоматеріалів та текстових нарисів;

Виконаними теоретичними і практичними розробками доведено, що основні результати апробовані на найбільш складному і динамічному об’єкті картографування – системі освіти регіонального рівня – прийнятні для дослідження більшості, притаманних їй процесів та явищ, а також для розробки ефективних заходів щодо покращення роботи навчальних закладів та регіональних управлінь освіти.

Змістом науково-дослідних робіт, що виконувались згідно плану у визначений термін, становило розробку наукових і методичних основ нового наукового напрямку у сфері наук про атмосферу – фітокліматології і зокрема опрацювання теоретичних основ вивчення фітопогодних комплексів, як об’єкту дослідження фітокліматології.

Актуальність наукової проблематики досліджуваної теми визначається нeoбхідністю розробки методів прийняття оптимальних рішень на основі метеорологічної i кліматологічної інфopмaції, що дає змогу досліджувати фітопогодні комплекси. Розвиток науки взагалі і фітокліматологічної зокрема потребує чіткого визначення термінологічних і понятійних засад науки. Визначення поняття “фітопогодний комплекс”, як об’єкту дослідження фітокліматології, і уява про предмет науки визначає її спрямованість і методи дослідження. Таким чином, у роботі надається увага на визначення поняття “фітопогодний комплекс”, методи дослідження і історичний аспект її розвитку.

Визначаючи клімат, як статистичний ансамбль станів, що проходить атмосфера, для кількісного його опису необхідно, по-перше, вибрати величини, які характеризують цей стан, і, по-друге, викориcтати той чи інший спосіб статистичного описання варіацій цих величин. Внаслідок існуючої просторової неоднорідності суші, океану і атмосфери для повної характеристики їх станів необхідно використовувати функції їх просторових координат. Внаслідок того, що стани змінюються з часом, ці функції залежать також і від часу, але для задач кліматології таку залежність досить описати лише статистично.

Наукова новизна роботи, що пропонується, полягає в комплексному підході до вивчення всіх процесів, які розвиваються в системі "грунт-рослина-повітря". Головним питанням наукової роботи стало вивчення принципів і методів оцінки стану рослин в процесі вегетації, а також характеру їх зв'язків з метеорологічними елементами, які в умовах штучних ландшафтів формують певні фітопогодні комплекси.

Визначені фітопогодні комплекси – як предмет дослідження фітокліматології. Їх вивчення, типізація, класифікація і сфера прикладного використання становить зміст цілого наукового напрямку – фітокліматології. Для більш детального аналізу фітопогодних комплексів і для визначення повторюваності типів погод був використаний каталог погод. З цією метою складались таблиці, де були виділені дві основні групи погод - з опадами і без опадів. В середині цих груп погоди характеризуються різними показниками таких метеорологічних величин, як температура повітря, де визначається три градації, вологість повітря, швидкість вітру і хмарність. В таких таблицях, складених помісячно за вегетаційний період, тип погоди визначався на перетині вертикальних і горизонтальних полос. Таблиці дозволяють скласти чітку уяву і дати характеристику всім типам погоди, які спостерігалися в даному регіоні за період спостережень.

За період дослідження фітопогодні комплекси вивчались у розрізі трьох аспектів. У плані геофізичних процесів аналізувались засади формування фітопогодних комплексів. До провідного фактору їх формування необхідно віднести саму рослину, що в процесі своєї вегетації активно створює своє середовище життєдіяльності на фоні макрогеофізичних процесів. Другий аспект торкається територіального розміщення фітопогодних комплексів. Район дослідження відноситься до територій нестійкого зволоження з частими посухами, що створює особливі умови формування фітопогодних комплексів.

Часовий аспект дослідження фітопогодних комплексів дозволив вивчати їх протягом різних відрізків часу. Головною особливістю наукових досліджень є тривалість самого експерименту. Дослідження фітопогодних комплексів протягом тривалого часу (понад 30 років), що проводились на Травянській зрошувальній системі, дозволили отримувати надійні характеристики кліматичного рівня.

Виходячи з запропонованих дефініцій фітокліматології і її стану, а також визначень системи і методів фітокліматологічного моніторингу, ми дійшли висновку, що вона має три групи методів. Вани можуть забезпечити дослідженнями різні етапи розвитку фітокліматологічної системи, починаючи з планування та проектування, далі в процесі її експлуатації, і закінчуючи прогнозуванням її стану.

Перша група методів, що названа нами умовно "предпроектна", забезпечує фітокліматологічний моніторинг на стадії планування та проектування фітокліматологічних заходів. Даний етап досліджень стаї обов'язковою частиною робіт спрямованих на визначення потреб і виявлення можливості їх проведення у відповідних природних умовах. Така проблема пов'язана з необхідностю вибору одного рішення з кількількох проектів. Чим ширше розгорнуті моніторингові дослідження, тим ясніше стаї проблема, пов'язана з вибором запропонованих варіантів.

Друга група методів одержала назву "експлуатаційний фітокліматологічний моніторинг", який має на меті вивчення зміни середовища життєдіяльності рослин в умовах зрошення і зокрема стану росту і розвитку рослин, а також врожаю сільськогосподарських культур. Ці методи були застосовані на стадії експлуатації ФПС. Нами розглядались лише методи пов'язані з проблемою метеорологічного забезпечення зрошуваного землеробства, тому точніше їх можна назвати методи гідрометеорологічного моніторингу меліорованих теріторій.

Раціональний комплекс методів гідрометеорологічного моніторингу був розроблений в науковій лабораторрії гідрометеорологічного моніторингу меліорованих територій ХНУ в процесі виконання планів держбюджетних науково-дослідних робіт. Ця група методів пов'язана з оптимізаціїю розшувальних меліорацій і спрямована на вирішення природоохоронних питань та питань збереження ресурсів, оскільки зараз завдання зрошуваного землеробства зводиться не до розширення площ зрошення, а до більш повного та ефективного їх використання.

Методи гідрометеорологічного моніторингу були випробувані в різних регіонах Лівобережної України. Вони об'єднують таки види: радіаційно-теплобалансові, мікрокліматичні, воднобалансові, фітометричні.

Багаторічні дослідження показали, що такий комплексний підхід дозволяє всебічно охарактризувати систему "грунтрослина-повітря" і розробити низку практичних рекомендацій для зрошуваного землеробства.

Спираючись на систему методів географо-меліоративного моніторингу, ми маємо можливість в максимальній мірі наблизитись до оптимальних варіантів використання природних ресурсів в умовах зрошення.

Третя група методів використовуїться для прогнозування стану ПАМС, що має за основу моделювання емпіричних зв'язків розвитку рослин, приросту біомаси і врожаю з визначаючими факторами. Розглянуті розробки вітчизняних і за-рубіжних дослідників дозволили скласти уяву про широкий спектр підходів до визначення багатофакторних емпіричних зв'язків у системі тепло-волого забезпеченості рослин. Для вивчення зв'язків розвитку рослин та їх урожаю з провідними факторами життєзабезпечення рослин нами запропонована фізико-статистична модель залежності врожаю від гідрометеорологічних факторів і динамічна модель фізиологічних процесів утворення біомаси. Розкриття кількісних зв'язків в системі "грунт-рослина-повітря"складає основу прогнозування врожаю.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Абасов -терминологический аппарат инновационной педагогической деятельности // Философия образования. – 2006. - №1(15). – С.56-62.

2. Абрамов сервиса. М.: Мисль, 1с.

3. Акимнина профессиональное картографическое образование в Московском коледже геодезии и картографии / Геодезия и картография 1995 № 10 - С. 47.

4. Алаев экономическая география: Понятийно -терминологический словар. - М.: Мысль, 19с.

5. Альбом картографических шрифтов. - Труды ЦНИИГА, вега. 109. М.: Геодезиздат, 19с.

6. Алфімов Д. В. Інноваційна освітня система: шляхи відродження // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л. І.Даниленко та ін. – К.: Логос, 2000. – С. 158-160.

7. , О совместном использовании различных ГИС при создании цифрових карт/ Информационньїй бюлетень -2000 №2 (с.

8. Андерсон моделирование: к новой методологической парадигме// Изв. РАН. Сер. География№2. - с. 124-127.

9. Байназаров картографування освітньої сфери / Картографія та вища школа. Зб. наук. праць. Вип. 13. К.: Інститут передових технологій, 2008. - С. 196-201.

10. Байназаров відповідності навчального процесу вимогам стандартів: світовий досвід відбору показників / Вісник Харківського університету. № 000 “Геологія-географія-екологія”. - Харків, 2008. - С. 138-141.

11. Байназаров освітньої сфери адміністративного району для потреб оптимізації мережі навчальних закладів // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. – К.: Інститут передових технологій, 2008. – Випуск 8. – С. 12-19.

12. Байназаров карт освітнього комплексу України з використанням Інтернету // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. – К.: Інститут передових технологій, 2007. - Випуск 7. – С. 10-15.

13. Байназаров стан та перспективи розвитку освітнього комплексу України / Вісник Харківського університету. - № 000 “Геологія-географія-екологія”. - Харків, 2008. - С. 65-71.

14. Байназаров іальні особливості та проблеми освітньої сфери Харківського регіону / Часопис соціально-економічної географії: Збірник наукових праць. - Харків: ХНУ, Видавничий центр, 2008. - Випуск 5 (2), – С. 188-198.

15. , Самко Є. М. Концепція атласу освітнього комплексу України // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. – К.: Інститут передових технологій, 2008. – Випуск 8. – С. 20-26.

16. Байназаров освітньої сфери міського адміністративного району // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. - Вінниця: Антекс - УЛТД, 2004. - Випуск 5. – С. 175-179.

17. Байназаров результатів моніторингу діяльності освітніх методичних служб регіону // Картографія та вища школа: збірник наукових праць. Випуск 10. – Київ, 2005. – С. 95-100.

18. Байназаров ії оцінки якості загальної середньої освіти на регіональному рівні для потреб картографування // Часопис соціально-економічної географії: Збірник наукових праць. - Харків: ХНУ, Видавничий центр, 2007. - Випуск 2 (1), – С. 146-150.

19. Байназаров іторинг якості освіти для потреб картографування: регіональний аспект // Географія в інформаційному суспільстві. Збірник наукових праць. У 4-х тт. – К.: ВГЛ Обрії, 2008. - Т. IV. – С. 114-117.

20. Байназаров ічні моніторингові дослідження якості шкільної освіти в регіоні // Вісник Харківського університету. - № 000 “Геологія-географія-екологія”. - Харків, 2006. - С. 60-63.

21. Байназаров розробки регіональних атласів освітньої галузі // Картографія та вища школа: збірник наукових праць. Випуск 12. – К.: Інститут передових технологій, 2007. – С. 144-147.

22. Байназаров картографування регіональних ланок освітнього комплексу України // Часопис соціально-економічної географії: Збірник наукових праць. - Харків: ХНУ, Видавничий центр, 2007. - Випуск 3 (2), – С. 101-103.

23. Байназаров картографічних творів у реформуванні регіональних ланок освітньої сфери // Вісник Харківського університету, - № 000 “Геологія-географія-екологія”. - Харків, 2005. – С. 107-112.

24. Байназаров та зміст атласу освітнього комплексу України // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. – Харків: ХНУ ім. іна, 2010. – Випуск 12. – С. 3-8

25. Байназаров ії вітчизняного картографування освітньої сфери // Вісник Харківського університету. - № 000 “Геологія-географія-екологія”. - Харків, 2007. - С. 84-86.