Теорія картографування освітніх інновацій (стр. 8 )

Нетрадиційне перетворення КЗ. Відомі у теперішній час способи дозволяють створювати наступні нові класи перетворених зображень: анаморфовані карти, анаморфози, топологічні картограми, картоїди, ментальні карти. [33]

Анаморфовані карти. У теперішній час за особливостями використаної математичної основи розрізняють три типи анаморфованих карт, що складаються відповідно у варивалентних проекціях, перемінно-масштабних проекціях, а також у проекціях із зміненою метрикою простору. [70]

Варивалентні проекції характеризуються тим, що до їх рівнянь входять не тільки широти та довготи, але й додаткові функції. Використання цих проекцій дозволяє:

додатково відобразити на карті ті чи інші показники об'єктів (явищ), які передати традиційними способами не представляється можливим, оскільки вони вже використовувались для показу інших об'єктів (явищ);

- підвищити інформаційну ємність карти за рахунок збільшення кількості відображуваної інформації без застосування різних систем умовних знаків.

Перемінно-масштабні проекції забезпечують можливість вибіркового та ефективного відображення важливих об'єктів, нерівномірно розповсюджених у просторі, відображати в більш крупних масштабах регіони, найбільш значимі з точки зору призначення карти, при збереженні загальних розмірів картографованої території та головного масштабу карти. Проекції даного класу дозволяють відмовитися у ряді випадків від створення карт - врізок того ж змісту, що і основна карта, покращують передачу комунікаційних зв'язків, між різними територіями, дають можливість передати максимум інформації в найбільш вузьких та важких для вивчення місцях карти. [97]

У проекціях із зміненою метрикою простору передбачається встановлення відповідності географічних відстаней, що пов'язують об'єкти, з будь-яким функціональним показником (вартістю, часом, тощо). Тоді можна отримати перетворені відстані, які зображають не стільки фізичну, скільки функціональну близькість об'єктів. Проекції, що забезпечують виконання вказаного перетворення та відображення об'єктів та явищ) з урахуванням отриманих відстаней, отримали назву проекцій із зміненою метрикою простору. Розрізняють одно-, двох-, або трьохполюсні проекції цього класу, за якими можна визначати відповідні функціонально перетворені відстані. [103]

Анаморфози. Особливостями, що відрізняють анаморфози є наступні. їх створення здійснюється без розробки відповідних картографічних проекцій, в них забезпечується тільки топологічна відповідність. [105]

У теперішній час можна виділити два типи анаморфоз: - анаморфози, у яких розміри територіальних чарунок пропорційні якомусь показникові (наприклад, чисельності населення);

анаморфози, на яких відстані ототожнюються з функціональним показником (наприклад, часом проїзду).

Анаморфози, маючи зовнішню подібність з анаморфованими картами, що складаються в варивалентних проекціях і проекціях із зміненою метрикою простору, відрізняються від них.

Вони не є картами, тому що не забезпечують суворо однозначної відповідності між початковим та кінцевим зображеннями; не дозволяють здійснити зворотне перетворення, тобто перейти від перетвореного КЗ до початкового.

Картоїди. За визначенням географічний картощ представляє собою креслення, що несе у собі ті ж функції, що й традиційна карта, але відрізняється від неї хоча б за одною з наступних ознак:

- конкретна реальна територія зображується частково, або повністю не метрично, з порушенням обрисів, що не піддаються одному правилу;

- показують уявний об'єкт, що поєднує у собі риси багатьох реальних об'єктів.

- При цьому картоїди, що задовольняють першу вимогу визначаються як індивідуальні, а другу - як типологічні. До індивідуальних картоїдів відносять наступні три категорії:

- картосхеми, що складаються традиційними способами, але занадто генералізовані та слабко навантажені;

- художні картографічні зображення на плакатах, обкладинках книг, значках, емблемах, тощо;

- неметричні зображення, що цілеспрямовано показують територіальну структуру без затінюючих її деталей.

У відповідності з дослідженнями усі картоіди можна підрозділити на наступні.

Конкретні картоїди - зображення відносяться до конкретної території, але відображають не її розміри, а складові частини цієї території пропорційно обраному показникові. Площина кожної територіальної одиниці відповідає величині показника, що приходиться на дану одиницю. Даний тип картоїдів є певним аналогом анаморфоз того ж призначення, але при побудуванні такого картоїду не враховуються конкретні просторові відношення. [97]

Абстрактні картоїди передають зображення уявної місцевості або ілюструють якесь географічне явище без просторової локалізації.

Топологічні картограми представляють собою просторові моделі, котрі відображають географічні та інші відношення між явищами або об'єктами природи чи суспільства у вигляді певної системи відношень близькості геометричних фігур, що розташовані на площині. Основу топологічних картограм складають різні способи складення шкал для відображення різних кількісних значень показників у вигляді системи абстрактних геометричних фігур, як правило, у вигляді прямокутників та квадратів, площини яких і поставлені у відповідність величинам картографованого показника. При цьому взаємне розташування фігур визначається за допомогою аналізу розташування складових частин початкових картографічних зображень. [34]

Інший напрямок у створення топологічних картограм заключається у перетворенні звивистих ліній початкового картографічного зображення у прямі, що зберігають відношення сусідства, взаємної впорядкованості та зв'язності початкового КЗ. При цьому топологічні картограми складаються або в метриці заданого простору, або в евклідовій метриці. Перетворені зображення даного типу знайшли застосування в практиці відображення слідування зупиночних пунктів та взаємного розташування маршрутів електропоїздів, автобусів, трамваїв та метро. [27]

Ментальні (або когнітивні) карти представляють собою зображення, метою яких є ілюстрація психологічного сприйняття географічного середовища (території), тобто викривлення території, які мають місце в представленні людей. Території регіонів, контури міст на цих зображеннях показують у відповідності з уявленням споживачів про їх значення, а не відповідно їх дійсним розмірам. Ментальні карти не є картами у загальноприйнятому розумінні, проте ця назва закріпилася за ними більше 20 років тому.

У теперішній час розглядають два типи ментальних карт. В першому відображення об'єктів або явищ суспільства чи природи здійснюється шляхом їх простого позначення у відповідності з рівнем їх сприйняття і не містить ніяких елементів оцінки. В картах другого типу при побудуванні зображень враховуються деякі оцінки, що виконуються індивідумами.

Для ментальних карт не виконується закон топологічної відповідності.

Традиційні перетворення КЗ. Усі численні варіанти отримання традиційних перетворених зображень можна підрозділити на три групи:

- ті, що отримуються перетворенням внутрішньої або кртографо-геодезичної метрики КЗ;

- ті, що отримуються перетворенням структури (характеру) КЗ;

- ті, що отримуються перетворенням способів КЗ.

Перетворення внутрішньої і картографо-геодезичної метрики КЗ. Під внутрішньою метрикою розуміють метрику об'єктів картографування. Зміни внутрішньої метрики зображення полягають у зміні розмірності його показників, переході від однієї системи до іншої (від абсолютних показників до відносних і навпаки), в зміні ступенів шкал, кількості градацій, тощо, що призводить до перетворень відстаней між точками зображення об'єктів. Перетворення структури (характеру) картографічного зображення може бути здійснене шляхом одноразових або багаторазових перетворювань, які можна розділити на два види:

- перетворення з отриманням зображень або показників в аналітичній або (комплексній) формі;

- перетворення з отриманням зображень або показників в синтетичній (інтегральній) формі.

До числа перетворень першого виду відносять наступні:

- виділення та відображення окремих елементів з комплексного картографічного зображення, що підвищує наочність та зручність їх сприйняття, сприяє виявленню закономірностей, котрі за початковим зображенням в явному вигляді не проявилися. До таких перетворень, наприклад, відносяться карти експозиції ухилів, кутів нахилу, тощо, що отримуються шляхом вичленення саме цих елементів з гіпсометричного зображення;

- узагальнення, спрощення рисунку картографічного зображення, виконане з метою спрощення дрібних деталей, що ускладнюють виявлення та відображенняосновних закономірностей об'єктів (явищ);

- перетворення КЗ в більш детальне (деталізація). Наприклад, отримання карт різно-порядкових долин (методом В. П. Філософова) за топографічними картами, на яких підіймаються всі тальвеги включно до самих дрібних, що характеризуються невеликими затяжками горизонталей, створення таких карт забезпечує, наприклад, відображення всіх особливостей конфігурації ерозійної сітки;

- перетворення якісних характеристик окремого явища, зображеного на карті, в кількісну форму (квантифікація). Наприклад, карти річкової сітки, розміщення ярів, промоїн, тощо, перетворюються в карти водності, яружності (з використанням показників частоти або щільності);

- перетворення КЗ, що містить кількісні показники, у якісну форму (кваліфікація). Застосовується рідко, наприклад, при співставленій карт різної тематики, показники на яких зображені в різних формах;

- перетворення КЗ в неперервні (континуалізація) використовується, наприклад, при створенні карт полів;

- перетворення неперервного КЗ в дискретну форму (дискретизація), що пов'язано з отриманням вибіркових даних в сітці точок за допомогою будь-яких пелеток, сіток, або відповідних операторів;

- перетворення початкової поверхні явища, що вивчається, відображеного на карті, з виділенням фонової (трендової) та залишкової (аномальної) поверхонь (розкладення поверхонь на складові компоненти), наприклад, з використанням поліномів, регресійного аналізу, тощо;

- перетворення КЗ шляхом заміни одного змісту іншим. [107]

Перетворення структури (характеру) картографічного зображення другого виду пов'язане з використанням розглянутих вище методів кореляційного, регресійного, багатомірного аналізів, диференціації території (об'єктів), тощо, які дозволяють визначити різні синтетичні показники та створювати відповідні синтетичні карти взаємозв'язку, районування, ведучих факторів, тощо, і які мають найважливіше значення для вияснення інтегральних характеристик явищ, що вивчаються, прийняття обґрунтованих рішень при розробці територіально-економічних комплексів, тощо.

Перетворення способів побудування КЗ. Отримання КЗ даного класу пов'язане із взаємним перетворенням точкового і значкового способів, а також ізоліній, лінійних знаків та ліній руху, якісного фону та ареалів, картограм, локалізованих діаграм та картодіаграм. Ці способи та їх перетворення достатньо повно були розглянуті вище.

2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Розробка серії карт загальноосвітніх навчальних закладів адміністративних районів Харківської області

В рамках проведеного дослідження на замовлення Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації, за статистичними матеріалами наданими відділами освіти районних державних адміністрацій станом на 30 березня 2008 року укладено серію карт загальноосвітніх навчальних закладів адміністративних районів Харківської області. Результати дослідження передусім мають бути використані органами управління освітою при прийнятті управлінських рішень і забезпеченні правильної політики у даній галузі, зокрема для оптимізації мережі освітніх закладів у адміністративних районах.

Важливим етапом створення будь – якої серії карт є проектування переліку її карт та визначення їх змісту. Здійснено розробку структури серії та детально розроблено карти блоку “Загальноосвітні навчальні заклади”.

Серія карт складається з 27 карт (за кількістю сільських адміністративних районів Харківської області).

Основною картою серії карт загальноосвітніх навчальних закладів адміністративних районів Харківської обласної є карта “Мережа загальноосвітніх навчальних закладів”, створена в масштабі 1 : Карти – врізки “Кадровий склад вчителів”, “Якість навчання учнів”, “Освітні інновації” (рис. 2.1) створені в масштабі 1 :

В області забезпечено стале функціонування розгалуженої мережі профільних і допрофільних класів. У 2007 році за системою допрофільної освіти діяло 1135 класів, а профільними були 1231 клас. Порівняно з минулим роком їх мережа дещо зменшилася, що пов’язано з більш якісною роботою на місцях щодо створення таких класів та загальним зменшенням учнівського контингенту (у 2006 році було 1201 допрофільних і 1295 профільних класів). Мережа допрофільних і профільних класів у сільській місцевості (188 та 256 відповідно) поступається таким класам у міській місцевості (947 та 975 відповідно). Для забезпечення якісної освіти сільським дітям активно здійснюється робота щодо створення шкільних освітніх округів (Балаклійський, Барвінківський, Золочівський, Борівський райони), запроваджуються різноманітні форми профільного навчання з урахуванням
місцевих особливостей кожного району.

Рис. 2.1 Карта-врізка “Освітні інновації” з серії карт загальноосвітніх навчальних закладів адміністративних районів Харківської області.

2.2 Розробка атласу освітніх інновацій в сільських адміністративних районах Харківської області

В рамках проведеного дослідження на замовлення Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти за статистичними матеріалами наданими відділами освіти районних державних адміністрацій станом на 1 вересня 2008 року укладено атлас освітніх інновацій сільських адміністративних районів Харківської області. Атлас вміщує 27 карт адміністративних районів Харківщини, які характеризують стан запровадження освітніх інновацій. Усі інновації представлені 4 групами (рис. 2.2):

- Використання сучасних освітніх технологій і методик: система розвивального навчання, методика Зайцева-Кушніра, метод УДО (укрупнених дидактичних одиниць, нові інформаційні технології, розвиток критичного мислення, інтенсивні методики навчання іноземної мови, модель особистісно-орієнтованого навчання, інтерактивне навчання, проблемне навчання;

- Інноваційні підходи до організації виховної роботи: організація самоуправління, дитячі самодіяльні організації, система інтелектуальних ігор, громадянське виховання, естетичне виховання, екологічне виховання, правове виховання, виховання здорового способу життя, родинно-сімейне виховання, національно-патріотичне виховання;

- Інновації в управлінні: поєднання державного та громадського управління, управлінський моніторинг, алгоритми в управлінні, управлінський менеджмент, участь у реалізації міжнародних освітніх проектів і програм,

- комп’ютеризація управління;

- Організаційно-методичні інновації: робота закладу в режимі консалтингу, експериментальна діяльність закладу, виставка педагогічних ідей, діяльність педмайстерень, видання навчально-методичних посібників, створення авторських програм, професійні конкурси, психологічне забезпечення освіти, інноваційні форми навчально-методичної роботи.