Теорія картографування освітніх інновацій (стр. 5 )

Управлінське рішення в освіті має ґрунтуватися на новітніх методо логічних розробках як вітчизняних, так і закордонних науковців, а також унікальних особливостях освітніх систем кожної країни [6; 5].

Якість безперервної освіти є категорією, яка за своєю суттю відображає різні аспекти освітнього процесу філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні та ін. Так, російський дослідник , формулюючи поняття якості освіти, визначає її через складові, до яких за раховує освітні стандарти, професіоналізм, сучасні технічні засоби навчання, сучасні педагогічні технології, якість навчання, навчально виробничу базу, освітній менеджмент, маркетинг, соціальне партнерство та багато канальне фінансування.

Сучасні українські дослідження свідчать, що основними чинниками, які забезпечують якість освіти, є:

1) професійна підготовка суб'єктів викладання, їхні особистісні якості (порядність, відповідальність, принциповість, толерантність тощо);

2) навчально методичне забезпечення процесу підготовки (навчальні посібники, методичні розробки);

3) наявність системи контролю й оцінювання викладання, рівня знань суб'єктів учіння, що відповідає сучасним вимогам;

4) застосування в навчально-виховному процесі сучасних освітніх технологій (активних методів навчання, інтернет технологій тощо);

5) залучення суб'єктів навчально-виховного процесу до науково - дослідницької діяльності;

6) відповідність програм навчальних дисциплін сучасним вимогам;

7) контакти з провідними іноземними фахівцями;

8) належне матеріально-технічне забезпечення процесу підготовки;

9) забезпеченість науковою літературою освітніх закладів;

10) використання матеріалів психолого соціологічних та інших досліджень;

11) спрямованість викладання на формування соціальних якостей сучасного фахівця;

12) стимулювання самостійної роботи суб'єктів навчання то що [1; 4; 9].

Нині серед основних і популярних напрямів вдосконалення непростого процесу управління якістю освіти є іннваційний менеджмент, який є не одмінною складовою стратегічного менеджменту в освіті. Інноваційний менеджмент це сукупність принципів, методів та інструментів управління інноваційними проце сами, а саме запровад женням нових ідей, знань, представлених у вигляді фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок. Сутність менеджменту інновацій полягає у забезпеченні умов для внесення системних змін у діяльність освітніх закладів, спря мо ваних на їх розвиток і покращення роботи. Ефективний інноваційний освітній менеджмент, спрямований на підвищення якості освіти, є надійним ме ханізмом задоволення потреб споживачів освітніх послуг та забезпечення конкурентоспроможності освітніх закладів.

1.4 Тенденції картографування регіональних ланок освітнього комплексу

В результаті проведеного в ході дослідження аналізу карт і атласів встановлений ряд загальних тенденцій картографування освітньої сфери. Основними серед них є такі:

- чітко помітна регресія темпів картографування освітнього комплексу, яка виражається в тому, що поряд зі збільшенням кількості виданих картографічних творів, зменшується кількість карт, тематика яких присвячена питанням освіти. Характерним є перехід від видання самостійних спеціальних картографічних творів освітньої сфери до розташування окремих карт в комплексних атласах. Окремі карти, що відображають освітню сферу видані у дорадянський і радянський періоди. На сучасному етапі карти, серії карт та атласи освітньої тематики як самостійні картографічні твори не видаються;

- освіта є важливим показником рівня життя населення, тому карти освіти тісно пов’язані з розділом карт населення (ряд аспектів розглядається в комплексі з ними). Виходячи з того, що карти науки і освіти в атласах не отримали самостійного розвитку, вони розміщуються разом з картами обслуговування населення або картами культури. Карти науки і підготовки кадрів іноді розміщуються у галузевих розділах, наприклад, карти, які характеризують сільськогосподарські наукові заклади - в розділі карт сільського господарства;

- карти освіти складають декілька груп і поділяються у відповідності з структурними одиницями системи освіти – карти дошкільних навчальних закладів, карти загальноосвітніх шкіл, карти професійно-технічної ланки освіти та карти вищих навчальних закладів;

- для комплексних атласів, що були видані в радянський період, характерним є постійне збільшення числа показників картографування, що в сукупності комплексно характеризують систему освіти;

- в змісті картографічних творів освітньої тематики надається перевага кількісним характеристикам. Якісно характеризуються лише найважливіші, унікальні освітні устави;

- у зв’язку з цим на картах освіти найчастіше застосовуються відповідні способи зображення: картограми, картодіаграми та спосіб значків;

- в комплексних атласах карти освіти переважно створюються в основному масштабі, однак часто зустрічаються карти, виконані в масштабі, дрібнішому ніж інші карти. Територіальне охоплення як правило співпадає з адміністративною одиницею на яку складено атлас. Винятки складають, лише карти, які характеризують велику, різноманітну за освітніми показниками територію на якій чітко прослідковується територіальна диференціація картографованого явища. Тоді частина території, перевантажена тематичним змістом, зображується більш детально, а частина території, для якої характерно менша кількість показників, в дрібнішому масштабі;

- відсутня уніфікація умовних позначень. Це виявляється в різному, часто протирічливому виборі зображувальних засобів (фарбуванні, штриховці, формі і розмірі значків тощо) при відображенні ідентичних показників. Так, для відображення найважливіших наукових установ (спосіб значків) застосовуються зовсім різні значки. Таким чином проблема уніфікації умовних знаків є однією з тих, що стримують інтенсивний розвиток картографування освітньої сфери;

- атласним картам освіти в радянський період було характерно постійне збільшення додаткової інформації (текстових коментарів, фотографій, рисунків, графіків, діаграм та ін.), що доповнює і розширює їх зміст;

- зазвичай текстові нариси, розміщені на картах, містять відомості про збільшення кількості освітніх установ, учнів, студентів, що навчаються в них, спеціалістів, що в них працюють і рідше рівень освіти населення;

- графіки і діаграми містять відомості про зміни (переважно збільшення) чисельності освітніх установ, осіб які працюють і навчаються в них. Структурні кругові діаграми передають співвідношення кількості осіб, що працюють чи навчаються за галузями спеціалізації освітніх закладів;

- рисунки і фотографії виконують переважно естетичну функцію і зображують відомі, найавторитетніші, найважливіші освітні установи;

- при оформленні освітніх карт в радянський і сучасний періоди переваги надаються багатоколірному варіанту, що забезпечує більшу наочність. В дорадянський період через відсутність сучасних технологій карти були одноколірними (чорно-білими);

- кількість карт в комплексних атласах в середньому становить 3 карти.

Проведений аналіз сучасного стану картографування освітньої сфери показав, що розвитку цього досить нового напрямку в тематичному картографуванні дещо заважає незавершеність розробки її наукових основ, неуніфікованість умовних позначень, відсутність експериментальних робіт по створенню спеціальних картографічних творів освітньої тематики та надання часто невиправданих пріоритетів розвитку іншим напрямкам тематичного картографування.

Проблеми картографування освітнього комплексу України можуть бути вирішеними за умови ведення розгорнутих та координованих досліджень в спеціально створених лабораторіях, всебічної науково-виробничої апробації експериментальних атласів та окремих їх карт, систематичного обговорення на регіональних та загальнодержавних фахових зібраннях дискусійних питань, підготовки необхідних кадрів професійних картографів, пошуків шляхів розвитку науки в цілому, та збільшення фінансування науково-дослідних робіт на загальнодержавному рівні та у регіонах.

Вирішення перелічених проблем має сприяти покращенню інформаційного забезпечення населення, більш ефективній оцінці процесів, які відбуваються у вітчизняній освіті, яка переживає період модернізації та реформування. Це в кінцевому результаті має покращить якість освіти у відповідності до сучасних вимог.

1.5 Принципи розробки регіональних картографічних творів освітньої галузі

Проведені дослідження дали змогу зробити висновок, що створення районних та обласних атласів освітньої сфери можливе лише за умови застосування єдиних принципів, які обумовлюються особливостями процесів, що відбуваються в освітній сфері на районному та обласному рівнях, завданнями атласного картографування, його методологією, вимогами до картографічного методу стосовно розробки освітньої стратегії, управління та планування.

Необхідність розробки наукових принципів підтверджується і досвідом створення картографічних творів соціально-економічної спрямованості: до цього часу карти та атласи соціально-економічного змісту на одну й ту ж територію часто є необґрунтовано різними за масштабом, загальногеографічними елементами, деталізацією тематичного змісту, вибором картографічних засобів його відображення. Все це ускладнює використання карт та атласів, а також процес їх створення та оновлення. Враховуючи цей факт та аналізуючи результати робіт, виконаних вітчизняними та зарубіжними вченими-картографами можна сформулювати принципи покладені в основу розробки районних, міських та обласних атласів освітньої сфери. Головні з них, на наш погляд, можна сформулювати таким чином:

-  Регіональний (районний, міський, обласний) атлас освітньої сфери є науково-довідковим картографічним твором багатоцільового призначення, в якому повинні у відповідній формі узагальнюватись результати новітніх фундаментальних наукових досліджень багатьох галузей знань, що створить єдину інформаційну базу для різних напрямків його використання на практиці;

- Принциповим положенням розробки регіональних атласів освітньої сфери є комплексність у відображенні об’єкта дослідження – освітньої сфери регіонального рівня. Атлас повинен відбивати усі сторони взаємодії в даній системі, а також усі напрямки освітньої діяльності;

- Важливим принципом є системність подання матеріалу в картографічній формі. Він має діяти на всіх етапах створення атласу, від відбору об’єктів картографування – елементів освітньої сфери регіонального рівня та формування структури атласу, до розробки змісту карт, їх легенд та засобів картографічного зображення;

- Комплексність у дослідженні повинна доповнюватись інтегративністю у відображенні об’єктів картографування. Науковий рівень вивчення та пізнання зв’язків і взаємовідносин у суспільстві та їх взаємодії дає можливість синтезованого їх відображення;

- В регіональному атласі освітньої сфери слід враховувати сучасні напрямки спеціальних соціологічних досліджень, а також загальних досліджень природи, населення та господарства регіону, що реалізується через включення до атласу карт проблемної орієнтації;

- Важливим принципом є репрезентативність інформації. Всі дані, які використовуються для розробки карт та наукові концепції стосовно вивчення географічних об’єктів, їх властивостей і зв’язків мають бути добре виваженими;

- При розробці регіональних атласів освітньої сфери слід дотримуватись еволюційності та наступності. Характеристики і показники, що відображені на картах атласу розробляються з урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної освітньої діяльності та картографування. Якість і кількість показників може змінюватися у відповідності до накопичення нових знань про об’єкт картографування;

- Важливим принципом є використання та органічне поєднання при складанні карт атласу найбільш достовірної стійкої графічної, статистичної та іншої вихідної інформації, обробленої за сучасними методиками;

- При обробці великого обсягу інформації необхідно використовувати сучасні методи організації інформації та її передкартографічної обробки. Це можливо за умов створення геоінформаційної системи, що передбачає застосування комп’ютерної техніки;

- Регіональний атлас освітньої сфери має відзначатися збалансованістю розділів, щодо масштабного ряду, кількості карт, їх узгодженості за змістом тощо;

- На етапі розробки тематичного змісту карт атласу важливим є застосування принципу регенеративності, який полягає у здатності до взаємозаміни однієї характеристики чи показника на інші, згідно з наявністю інформації та потреб користувачів;

- Усю необхідну інформацію слід намагатись передати за допомогою мінімуму типових карт. Для цього необхідно ретельно відбирати показники та застосовувати комплексування на одній карті ряду сюжетів, які дають закінчену характеристику певної теми;

- При створенні регіональних атласів освітньої сфери особливо важливим принципом є врахування особливостей адміністративної одиниці. Цей принцип реалізовується включенням карт, що відображають специфічні для даного регіону об’єкти та явища;

- Вся вихідна інформація має бути, по-можливості, приурочена до певних дат, які приймаються за базові;

- При необхідності комплексної характеристики явищ, яка іноді вступає в протиріччя з забезпеченням гарного сприйняття інформації, деякі характеристики, представлення яких в масштабі основної карти не є необхідністю, слід виносити на додаткові (похідні) карти – тематичні карти більш дрібного масштабу, а також відображати у вигляді таблиць, графіків, діаграм та текстових нарисів;

- Зміст окремих карт регіональних атласів освітньої сфери повинен по-можливості, доповнюватись діаграмою, що відображає питому вагу картографованого явища у відповідному явищі території більш високого ієрархічного рангу та діаграмою, яка розкриває структуру явища, що характеризується;

- Поряд з традиційними картами атлас може (і має) містити інші геозображення (фотокарти, анаморфовані карти, локаційні геозображення, блок-діаграми тощо);

- Окрім геозображень в атлас необхідно включати текстові матеріали у вигляді вступного розділу, що закладає основи правильного розуміння карт та містить рекомендації сумісного використання, співставлення та аналізу карт різних розділів; анотацій до карт, що поглиблюють їх зміст; апарату орієнтування (зміст, покажчик географічних назв, перелік навчальних закладів тощо); коментарів до специфічного змісту окремих карт (опис методик визначення, пояснення термінів тощо);

- При створенні атласів освітньої сфери обов’язковим є застосування типових географічних основ, для розробки яких, як правило використовуються топографічні карти;

- Для збалансованого відображення процесів, що відбуваються у сфері освіти, важливим є дотримання єдиного рівня картографічної генералізації;

- Елементи загальногеографічного та тематичного змісту слід виражати в єдиній уніфікованій системі умовних позначень, які повинні не лише добре сприйматись візуально, але й бути придатними для машинної побудови та читання, тобто бути машинноорієнтованими;

- При застосуванні традиційної технології розробки атласу слід враховувати, що він є перехідною основою створення геоінформаційної системи для соціально-економічного картографування та деталізації і розширення часткових геоінформаційних систем;

- Регіональний атлас освітньої сфери повинен бути максимально доступним для кожного члена суспільства, яке в основній масі сприймає традиційні форми картографічних творів;