Модель ведення сільськогосподарського виробництва в умовах Полісся на радіоактивно забруднених землях (стр. 9 )

Дуже велике значення при поліпшенні природних кормових угідь має підбір травосумішок, який залежить не тільки від типу ґрунту, а й від тривалості затоплення сіножатей і пасовищ. На ділянках, що затоплюються на протязі 10-20 діб у травосумішку включають тимофіївку лучну (7-18 кг/га). При тривалості затоплення 25 і більше діб висівають тонконіг лучний (7 кг/га), лисохвіст лучний (8 кг/га), очеретянку (6 кг/га) і лядвенець рогатий (5кг/га).

Великої уваги заслуговує також перезалуження сіножатей з поганим травостоєм на порівняно родючих торфово-болотних ґрунтах та низинних торфовищах, які можна засіяти тимофіївкою – 8 кг/га та стоколосом безостим – 15 кг/га. При наявності насіння їх можна доповнити рожевою конюшиною – 5 кг/га.

Для постійного забезпечення тварин випасом необхідно підбирати різні за строками відростання трави. Для ранньостиглого травостою висівають грястицю збірну – 12 кг/га, райграс пасовищний – 5 або стоколос безостий – 6 та конюшину. Середньостиглі пасовища формуються при висіві костриці (вівсяниці) лучної або стоколосу безостого по 10 кг/га, райграсу пасовищного – 5 або тимофіївки лучної – 3 та конюшини лучної або люцерни по 5 кг/га. Доцільно висівати також пізньостиглі травосумішки з тимофіївки лучної 10 кг/га, костриці лучної - 6 або райграсу пасовищного – 4, конюшини лучної – 6 та повзучої – 3 кг/га. В господарстві бажано мати 20% ранньостиглих, 50% середньостиглих і 30% пізньостиглих пасовищ. На ділянках з тривалим весняним затопленням (до 25 днів) у травосумішки включають стоколос безостий – 12 кг/га, тимофіївку лучну – 7, кострицю лучну – 5 і люцерну жовтогібридну або лядвенець рогатий – 6 кг/га.

Безпокривні посіви при досягненні висоти 25-30 см підкошують на висоті 10 см, а після відростання трави до висоти 15-18 см, починають випасання. Перед цим бажано визначити продуктивність пасовища шляхом відбору проб трави з 1 кв. м. Врожай зеленої маси повинен дорівнювати не менше 40 ц/га. На підставі такого визначення норми зеленої трави на голову і повноти її поїдання розраховують навантаження на ділянку (загін) пасовища. В умовах радіоактивного забруднення її рекомендується випасати на протязі 1-2 діб, щоб сильно не травмувати травостій. Період відростання трави триває від 20 діб у першій половині літа до 40 – у другій, а кількість циклів випасання – 4-5.

Добрива на пасовищах найкраще вносити навесні при початку відростання трави та після кожного циклу стравлювання.

При розподілі природних кормових угідь більш чисті ділянки відводяться під пасовища, більш забруднені – під сінокоси. Для правильного відводу площ під сінокоси і пасовища необхідно проводиться детальне обстеження природних кормових угідь.

Обробіток ґрунту. При будь-якій технології вирощування сільськогосподарських культур в умовах радіоактивного забруднення першочерговим завданням є вибір способу основного обробітку ґрунту, що суттєво впливає на розподіл радіонуклідів по ґрунтовому профілю. Якщо при обробітку без обернення скиби введених в обробіток забруднених земель більш 80-90% радіонуклідів залишається в шарі 0-10 см, то при оранці в цьому шарі залишається 22-45%, що в значній мірі визначає надходження їх в польові культури.

Найбільш прийнятною в більшості випадків є мінімальний обробіток в поєднанні з плоскорізним, що зменшує ризик виникнення вітрової ерозії.

Застосування мікроелементів. Питання застосування мікроелементів в ДГ “Куповате” мають важливе значення в зв’язку з рядом причин. По-перше, ґрунти мають низький вміст мікроелементів, в результаті чого створюється їх дефіцит. По-друге, внесення визначених вище доз мінеральних і органічних добрив, вапнування ґрунтів порушує іонну рівновагу ґрунтового розчину в бік, несприятливий для поглинання рослинами мікроелементів. По-третє, застосування мікроелементів відноситься до заходів, що підвищують врожайність і якість рослинницької продукції і, як правило, одночасно сприяють зменшенню переходу радіоактивних речовин із ґрунту в рослину.

Результати чисельних досліджень показали, що на дерново-підзолистих ґрунтах накопичення стронцію-137 в люпині знижується під впливом бору і цинку в 2,1, 1,7 рази відповідно, а на торфових ґрунтах – під впливом цинку в 3,3 рази. Зниження накопичення стронцію-137 в урожаї люпину спостерігалося також під впливом молібдену, марганцю, бору в 1,5-1,8 рази. На посівах вівса найбільший ефект досягнутий при застосуванні марганцю і цинку, а кукурудзи під дією цинку в 1,3 рази.

Особливості годівлі поголів’я і утримання галузі тваринництва. Встановлено, що шляхом зміни структури раціонів можна в 2-5 разів знизити рівень надходження радіонуклідів в організм тварин. В літній період найвищий коефіцієнт переходу радіоцезію спостерігається при утриманні худоби на випасі. Якщо замість випасання зелені корма скошуються, підвозяться і роздаються у годівниці, надходження радіоактивних елементів в організм тварин значно скорочується. Часткове зменшення зелених кормів і заміна їх сіном також дає змогу знизити сумарну радіоактивність раціону. Доцільно також раціон з пасовищною травою доповнювати силосом, отриманим на більш чистих орних землях.

На заключних етапах годівлі ВРХ м’ясного напрямку продуктивності згодовування тваринам сінного раціону природних кормових угідь краще замінити силосно-концентрованим раціоном. Розроблено новий метод зниження радіоактивного забруднення м’яса ВРХ радіоцезієм шляхом 3-добового голодування тварин при вільному доступі до чистої води із наступним переведенням їх на заключну відгодівлю в чисту зону на корми з надлишком антагоністів радіонуклідів, зокрема калію, як антагоніста цезію-137 (зелені корми). В результаті чого час повного очищення організму і, зокрема, м’язової тканини тварин, скорочується до 1 місяця замість 1,5-2 місяця, що рекомендується для виведення радіоцезію з організму худоби без попереднього голодування в зону забруднення.

Гальмування процесу абсорбції і накопичення радіонуклідів в організмі можливе при створенні спеціальних раціонів спрямованої дії, включення у них сполук, які мають високі сорбційні властивості. Такими сполуками, насамперед є природні мінерали: цеоліти, бентоніти, вермикуліти, глауконіти, сапоніти. Ці мінерали завдяки своїм властивостям знижують трансформацію радіонуклідів (переважно радіоцезію) з корму в організм тварин за рахунок дії двох механізмів. Дія першого механізму полягає в транзитному проведенні радіонуклідів через організм без включення їх у процеси обміну завдяки високим іонообмінним і сорбційним властивостям мінералів. Другий механізм діє на рівні тваринного організму. Його дія ґрунтується на здатності мінералів нормалізувати мінеральний обмін.

В результаті проведення чисельних досліджень по згодовуванню сільськогосподарським тваринам природних мінералів встановлено, що за показниками сорбційної ефективності найкращими виявилися: для корів – сапоніт, глауконіт та суміш трепелу з комплексною мінеральною підкормкою; для молодняку ВРХ на відгодівлю - комплексна мінеральна підкормка, цеоліт і трепел; для свиней на відгодівлі – монтморілонітова глина. Комплексна мінеральна підкормка та фосфогіпс. Оптимізація цукро-протеїнового співвідношення у раціонах жуйних тварин за рахунок вуглеводистих кормів сприяє зниженню концентрації цезію-137 у м’ясі та печінці відповідно на 5,3-21,7% та 15,4-19,6%.

Крім цих прийомів прижиттєвого управління накопиченням радіонуклідів в організмі сільськогосподарських тварин слід враховувати особливості розділу їх туш на м’ясо, кістки, а також видалення шлунково-кишкового тракту. Найбільш ефективним методом зменшення вмісту радіонуклідів в м’язовій тканині є витримка м'яса в солоній воді (розчин кухонної солі 7-9%) протягом 3-4 годин, хоча при цьому втрачається 4-5 % протеїнів.

Економіко-енергетична оцінка моделі. Очевидно, що при реалізації на практиці розробленої моделі розвитку господарства енергоємність виробництва буде постійно підвищуватися і в порівнянні з вихідним станом в 2003 р. зросте у 2,7 рази, в 2005 р. – у 4 рази. При чому в структурі енерговитрат найбільша частка приходиться на сільськогосподарську техніку (2003 р. – 36,1 %, 2005 р. – 38,3 %), дещо менше на добрива (2003 р. – 34,1%, 2005 р. – 33,3 %) і найменше на пальне (2003 р. – 29,6 %, 2005 р. – 28,3 %). Питома вага праці людей така мала, що її можна не враховувати (табл.. 8.41).

Таблиця 8.41 – Енергетична ефективність сільськогосподарського виробництва

в ДГ “Куповате”

Рік	Антропогенні затрати, ГДж	Енергія урожаю, ГДж	Коефіцієнт енергетичної ефективності
2000 (факт)	2939	5424	1,85
2003	7843	23610	3,01
2005	9292	29522	3,18
2005	18324	29522	1,61

В сумарній енергоємності виробничого циклу енерговитрати у вигляді органічних добрив в 2003 році складатимуть 31,2 %, а в 2005 – 45 %, в т. ч. на внесення торфу – майже 20%. Таким чином, освоєння проекту пов’язано з досить значними витратами енергетичних ресурсів. При чому частка енергії органічних добрив в 2005 р. буде складати майже половину загальних витрат. В подальшому по мірі окультурення ґрунтів і зростання продуктивності ріллі та накопичення біомаси у вигляді кореневих решток і малоцінної частини урожаю затрати антропогенних ресурсів будуть суттєво скорочуватися.

Аналіз показників енергетичної ефективності ведення сільськогосподарської діяльності в ДГ “Куповате” свідчить, що вони варіюють від 1,85 в 2000р. до 3,01 в 2003р. та 3,18 в 2005р., тобто зростають в 1,6-1,7 разів. В умовах ведення сільськогосподарського виробництва на забрудненій радіонуклідами території при застосуванні передбачених доз мінеральних та органічних добрива на бідних супіщаних ґрунтах слід вважати достатньо добрим. З часом, при скороченні частки антропогенних ресурсів і зростанням питомої ваги поновлюваних біологічних ресурсів у вигляді рослинної біомаси коефіцієнт енергетичної ефективності буде неухильно зростати.

В 2003 році згідно розрахунків передбачено отримати відбраковки поголів’я великої рогатої худоби 4,95т яловичини та з відгодівлі молодняку 4т яловичини. За цей рік буде відгодовано 42 голови хрячків з реалізаційною вагою кожного 90 кг, що становитиме 3,78т м’яса. Таким чином, буде отримано 12,7т валового виробництва м’яса. з якого буде реалізовано 7,58т харчового м’яса. Цією кількістю м’яса, згідно нормативів, можливо забезпечити на протязі року 211чоловік.

В 2005 р. згідно програми показники заплановані наступні: виробничі показники виробництво яловичини – 12,9 т, в т. ч. м’яса для споживання – 7,1 т; виробництво свинини – 3,78 т, в т. ч. м’яса для споживання – 2,65 т.

Валове виробництво м’яса в 2005 р. складе 16,68 т, а м’яса для реалізації – 9,75 т. Цим м’ясом можливо забезпечити на протязі року 270 осіб.