1.3. У випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
У вересні 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митниці про визнання недійсним талону відмови.
Постановою місцевого господарського суду від 21.11.2005, залишеною без змін ухвалою апеляційного господарського суду від 06.02.2006, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Залишаючи зазначені судові рішення без змін, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством 07.07.2005 укладено контракт з іноземною Фірмою на купівлю залізорудної сировини, згідно якого позивач здійснює 100% попередньої оплати за узгоджену партію товару. Згідно з додатком до контракту вартість за 1 тону товару становить 57,80 дол. США. Вантажовідправником даного товару є Товариство-2.
Згідно даного контракту за залізничними накладними на адресу позивача надійшов товар – окатки залізорудні не офлюсовані виробництва Товариства-2. Вантажовідправник даного товару – Товариство-2. В графах 12, 45 ВМД зазначено митну вартість – 60421,23 грн., що відповідає фактурній вартості (графа 42 ВМД), кількість товару 207000 кг. (графа 38 ВМД). За декларацією митної вартості форми ДМВ-1 заявлена митна вартість (графа 23) у гривнях – 60421,23 грн., в іноземній валюті – 11964,60 дол. США. Ціна за 1 тону – 57,80 дол. США, всього – 560 тон. (207 х 57,8 = 11964,60 дол. США).
Митним органом на декларації митної вартості зроблено відмітку: “На виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” від 28.06.2003 № 000 необхідно додатково надати наступні документи для підтвердження митної вартості: контракт від 15.07.2005, каталоги, прайс-листи фірми виробника, калькуляція на товар фірми виробника, установчі документи Фірми, документи, підтверджуючі оплату за контрактом від 15.07.2005”.
06.09.2005 згідно статті 265 МК та на підставі довідки про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 05.09.2005 Митницею виданий талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів.
Згідно зазначеної довідки визначено митну вартість товару – 21735 дол. США. Перелік документів, поданих до розгляду документів до ВМД наведено в пункті 5 Довідки.
Судами першої та апеляційної інстанції з’ясовано наступне:
1) зовнішньоекономічний контракт, укладений між позивачем та Фірмою, а виробником та вантажовідправником товару є Товариство-2, що свідчить про наявність третьої особи, яка пов’язана з угодою поставки товару, митна вартість якого визначається декларантом документально не доведена, як мінімум взаємозалежності учасників угоди згідно частини другої статті 267 МК, а також інші вимоги законодавства щодо застосування 1-ого методу визначення митної вартості згідно частини другої статті 267 МК;
2) рахунок-фактура від 15.08.2005, який виставлений відправником товару покупцю Фірмі, має однакову фактурну вартість з попереднім рахунком-фактурою від 09.08.2005, який виставлено вже Фірмою українському покупцю Товариству-1, а саме: 57,8 дол. США за тону. Митному органу не надані підтвердження складових митної вартості згідно пунктів 1 – 5 частини другої статті 267 МК, оскільки витрати, які увійшли до ціни контракту не обумовлені ні умовами контракту з додатком № 1, ні вищезазначеними рахунками-фактурами;
3) перевірка даних листа Товариства-2 (відправника) від 30.08.2005 щодо ціни товару не підтвердила зазначених у ньому відомостей. Але огляд цін залізорудної сировини на світовому ринку, зокрема окатків, на внутрішньому ринку Російської Федерації показав, що ціна їх складає 105 дол. США за тону;
4) листом Товариства-1 від 05.09.2005 позивач фактично відмовляє у наданні додаткових підтверджуючих документів щодо заявленої митної вартості товару, тобто декларантом не виконані вимоги абзацу другого статті 264 МК.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 – 275 МК, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 000, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до вимог статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 14, пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” від 28.08.2003 № 000, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 МК.
Для підтвердження відомостей про заявлену вартість товарів, що перетинають через митний кордон України, декларант подає наступні документи:
– договір (контракт), на підставі якого здійснюється поставка та додатки до нього;
– рахунок-фактуру (інвойс) та банківські документи (якщо рахунок оплачено);
– договір (контракт) на перевезення;
– транспортні та страхові документи;
– рахунок про сплату транспортно-експедиторських послуг або офіційно завірену копію калькуляції транспортних витрат, якщо транспортні витрати не були включені до рахунку-фактури;
– ліцензію на ввезення (вивіз) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;
– сертифікат походження товару, сертифікат якості, безпеки і т. п.;
– митну декларацію країни відправника (у випадку ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправника знаходились у митних режимах, що не передбачали сплату податків).
Крім зазначених документів за вимогою митного органу можуть надаватися:
– статутні документи підприємства, яке переміщує товари;
– угоди з третіми особами, які пов’язані з перетином товарів, митна вартість яких визначається;
– рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця;
– рахунки на сплату комісійних, брокерських послуг, пов’язаних з переміщенням товарів, вартість яких визначається;
– відповідна бухгалтерська документація;
– ліцензійні або авторські угоди;
– замовлення на поставку товарів;
– каталоги, специфікації, прейскуранти, прайси;
– калькуляція підприємства-виробника на товари, вартість яких визначається;
– інші документи, які можуть бути використані для визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Перелік, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 МК.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України є:
– метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
– метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
– метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
– метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
– метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
– резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої – четвертої статті 266 МК основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформлені товару застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.
При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту від 07.07.2005.
Статтею 267 МК визначено перелік витрат, які додаються до ціни угоди для визначення митної вартості товарів, якщо вони не були раніше до неї включені.
Умовами контракту від 07.07.2005 не визначено, що до ціни угоди включені витрати з транспортування товару, страхові суми, витрати на навантаження, вивантаження та інші витрати, передбачені статтею 267 МК, що підлягають до включення до ціни угоди.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів митним органом відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 000, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, від декларанта, позивача у справі, витребувані необхідні документи, про що зазначено у декларації митної вартості.
У зв’язку з неподанням витребуваних документів, митним органом було проведено огляд цін товару позивача – окатків неофлюсованих на внутрішньому ринку Російської Федерації (виробника та відправника за контрактом) у мережі Internet, яким підтверджено, що ціна зазначеного товару складає
105 дол. США за одну тону. Крім того, за даними митного органу ідентичний товар від того ж виробника вже був ввезений позивачем на митну територію України у червні 2005 року за митною вартістю 105 дол. США за одну тону.
Неподання позивачем у повному обсязі витребуваних митним органом документів, ввезення позивачем ідентичного товару того ж виробника на митну територію України у червні 2005 року за митною вартістю 105 дол. США за тону, дані цінової інформації Державної митної служби України за період з 01.06.2005 по 31.08.2005 стали підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.
Отже, митний орган правомірно застосував метод 2 визначення митної вартості при визначенні митної вартості товару у випадках, передбачених частиною другою статті 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”, а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Пунктом 2.5 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 № 000 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за № 000/8290 визначено, що з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.
Відповідно до статті 80 МК у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов’язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким письмовим повідомленням, у розумінні пункту 1 Порядку заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.04.1999 № 000 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.1999 за № 000/3593, є Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів з відривним талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, яка заповнюється в усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів пред’явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 |
