Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) (стр. 5 )

Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (частина II)  

Адміністративним судам України

Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)

оглядовий лист від 23.04.2008 № 000/100/13-08

4. Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У березні 2006 року Товариство та Приватна компанія звернулись до суду з позовом до Секретаря обласної Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності, Митниці, третіх осіб – міської ради, Управління Державного казначейства України у області про захист прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Позов мотивували тим, що відповідно до договору від 10.07.2002 на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку позивачі здійснюють господарську діяльність, згідно з якою їм надавались пільги по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість при митному оформленні сировини та устаткування, що імпортуються в рамках реалізації інвестиційного проекту. Товариство за період з 07.04.2005 по 15.06.2005 згідно з ВМД ввезло на митну територію України сировину для промислової переробки. При митному оформленні сировини Митниця надала Товариству роз’яснення щодо необхідності сплати ввізного мита, керуючись яким, останній здійснив оплату ввізного мита шляхом внесення передоплати на відповідні рахунки митного органу.

При митному оформленні зазначеної сировини Митниця, не знайшовши підстав для застосування пільг по ввізному миту, здійснила списання мита до бюджету. При цьому Митниця виходила з того, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” були скасовані положення нормативних актів, які надавали позивачам право на відповідні пільги в оподаткуванні та митному оформленні, що, на думку Митниці, робить неможливим застосування до товарів, які ввозяться позивачами, раніше наданих їм пільг.

24.03.2006 при ввезенні на митну територію України на адресу м’ясокомбінату устаткування за ВМД, Митницею була видана картка відмови з посиланням на скасування пільг відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів”.

Позивачі, вважаючи дії Митниці неправомірними, оскаржили їх до суду. Порушення прав позивачів, на їх думку, також були зумовлені і протиправною бездіяльністю відповідача – Секретаря обласної Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності, який порушив вимоги Положення про Раду з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності області, де зазначається, що до обов’язків Ради відноситься контроль за виконанням договірних зобов’язань за договорами на реалізацію інвестиційних проектів, якого він не здійснював, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивачів.

Справа слухалась судами неодноразово.

Останнім рішенням суду першої інстанції від 07.11.2006 позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Митниці по справлянню з Товариства ввізного мита по ВМД від 11.04.2005, 07.04.2005, 26.04.26.05.2, 15.06.2005;

- повернуто Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачене ввізне мито;

- зобов’язано Митницю надати Управлінню державного казначейства України підтвердження суми надмірно стягнутого з Товариства ввізного мита;

- зобов’язано Митницю здійснювати митне оформлення сировини, матеріалів, предметів устаткування  відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 10.07.2002, тобто із застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” у редакції Закону, що була чинною до 31.03.2005;

- зобов’язано Митницю надати Управлінню державного казначейства України підтвердження суми надмірно стягнутого з Товариства ввізного мита.

- визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.03.2006.

В задоволенні позову Товариства та Приватної компанії до Секретаря обласної Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціальної інвестиційної діяльності про визнання противоправною його бездіяльності по незабезпеченню відповідного контролю за виконанням зобов’язань по договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 10.07.2002 відмовлено за недоведеністю.

Ухвалою апеляційного суду від 20.12.2006 рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України дійшов наступного висновку.

26.04.2002 Товариству було видано свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту “Виробництво ковбасних виробів, копченостей, м’ясних делікатесів та напівфабрикатів”.

10.07.2002 на підставі вказаного свідоцтва між Товариством, Приватною компанією та міською радою був укладений договір на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку.

24.03.2006 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 10.07.2002 на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, якою внесено зміни до договору від 10.07.2002. Умовами договору передбачалось, що на час реалізації інвестиційного проекту позивачам, відповідно до Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”, надавались пільги по звільненню на п’ять років від обкладання ввізним митом сировини, матеріалів, устаткування та обладнання та від сплати податку на додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну.

В зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” м’ясокомбінат звернувся до Митниці із заявою про роз’яснення можливості ввезення товарів за інвестиційним проектом з пільгами по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість. Митниця дала письмове роз’яснення про неможливість пільгового ввезення товарів, з посиланням на вказаний Закон. При митному оформлені сировини, що надійшла на адресу підприємства, Товариство здійснило оплату ввізного мита шляхом внесення передоплати на відповідні рахунки митного органу.

При здійсненні митного контролю та митного оформлення за наданими Товариством ВМД посадова особа Митниці здійснила перевірку правильності перерахування ввізного мита та здійснила списання мита до бюджету.

На час укладення договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку була чинною стаття 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”, якою передбачалось звільнення на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п’ять років, від обкладення ввізним митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування (обладнання), крім підакцизних товарів, та звільнення від сплати податку на додану вартість устаткування (обладнання) під час їх ввезення в Україну.

25.03.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” (Закон набрав чинності з 31.03.2005), яким було внесено зміни до деяких законодавчих актів, якими встановлювались пільги зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) для окремих категорій суб’єктів господарської діяльності, та, зокрема виключено з тексту Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” статтю 14.

Зазначеним Законом були внесені зміни також і у Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”. Статтею 2 вказаного Закону встановлено, зокрема, що підприємства, створені за участю іноземних інвестицій підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Маючи спрямованість на захист конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності, Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження” встановлює, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3). Як зазначено у частині першій статті 5 цього Закону, він поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України “Про іноземні інвестиції”.

Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2002 /2002 та ухвалою Конституційного Суду України від 14.03.2002 /2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) роз’яснено, що положення частини першої статті 5 Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження” є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Згідно зі статтею 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення законів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені з питань, що передбачені цією статтею, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Законом України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження” (зі змінами, внесеними Законом України № 000 від 25.03.2005) припинено пільговий режим оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення. Вказані нормативно-правові акти були чинними на день митного оформлення товарів, що поступили на адресу позивачів, а тому відповідно до статті 10 МК підлягали застосуванню.

Визнаючи дії Митниці неправомірними, суди послались на те, що вони прийняті всупереч положень частини першої статті 18, статті 19 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, якою встановлені державні гарантії умов здійснення інвестиційної діяльності.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не погодилася з цими висновками і вважає, що суд невірно витлумачив вказані норми Закону, що призвело до прийняття помилкового рішення. Так, у статті 19 даного Закону визначено, що державними гарантіями захисту інвестицій визнається система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів).

Аналіз змісту вищенаведених нормативних актів дозволяє зробити висновок про їх системний зв’язок та про вирішення на законодавчому рівні припинення пільгового режиму валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що незастосування до товарів, що імпортуються, пільг при митному оформленні є прямим порушенням статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993, а тому до даних правовідносин мають застосовуватись відповідно до статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” норми міжнародного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України визнала цей висновок невірним з огляду на наступне.

У статтях 2 та 3 зазначеної Угоди наголошується, що приймаючою стороною для іноземних інвесторів має бути створений режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян або підприємств чи громадян або підприємств третіх країн. Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 29.01.2002 /2002 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” та частини першої статті 19 Закону України “Про інвестиційну діяльність” (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) роз’яснив, що в цьому разі поняття “національний режим” і “режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян і підприємств” за суттю є тотожними. Тобто застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов’язанням.

Враховуючи, що обставини справи встановлені судами повно і правильно, однак при розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а також невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, вказані рішення скасовані з постановленням нового рішення, яким у позові відмовлено.