Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) (стр. 1 )

23.04.2008   Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (частина I)  

Адміністративні суди України

“Про деякі питання практики вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)”

оглядовий лист від 23.04.2008 № 000/100/13-08

У порядку інформації та для врахування при розгляді справ надсилається огляд судових рішень Вищого адміністративного суду України, винесених у справах, пов’язаних із застосуванням митного законодавства.

1. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну

1.1. Перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.

У квітні 2006 року Фірма звернулася до місцевого господарського суду з позовом до Митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та про зобов’язання здійснити митне оформлення за методом за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

В обґрунтування своїх доводів позивач послався на те, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, ввозив на митну територію України з Туреччини килими, митна вартість яких розраховувалась за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Однак відділом контролю митної вартості та номенклатури Митниці 09.03.2006 було відмовлено у митному оформленні товару в зв’язку з тим, що задекларована митна вартість товару є заниженою і з цієї підстави 27.03.2006 видана картка відмови.

Постановою місцевого господарського суду від 04.05.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного господарського суду від 01.08.2006, позов задоволено: скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України; зобов’язано Митницю здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу Фірми, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Судові рішення вмотивовані посиланням на те, що позивачем для митного оформлення надано Митниці вичерпний перелік документів на підтвердження правильності обчислення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому дії митного органу по відмові у митному оформленні за методом першим визначення митної вартості, є неправомірними.

З такими висновками не погодилася судова колегія Вищого адміністративного суду України, позиція якої полягає в наступному.

Відповідно до частини другої статті 265 МК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлена митна вартість килимів з розрахунку 1,21 дол. США за 1 кв. м. За умовами зовнішньоекономічного контракту у ціну товару входить вартість товару і упаковки, маркировки, оформлення документації та доставка автомобільним транспортом до м. Харкова. Товар був задекларований у ВМД за кодом № 000.

Торгівельно-економічна місія у складі посольства України у Туреччині повідомила Міністерство економіки України листом від 17.01.2006 № 99-20/21 про те, що середньозважена ціна килимів виробництва Туреччини становить 3,63 дол. США за 1 кв. м. Окремо у листі наведена цінова інформація по кодам згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД). Вказана інформація була надіслана Державній митній службі України і саме цим документом Митниця обґрунтовувала наявність сумнівів щодо правильності декларування позивачем митної вартості.

Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 000, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. В даному випадку Митниця не погодилась з проведеною позивачем митною оцінкою товару, вимагала надання додаткових документів, і, зокрема, експортної митної декларації. Відповідно до пункту 15 зазначеного Порядку Митниця вправі вимагати від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності подання не тільки обов’язкових, а й інших документів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про митну вартість. В даному випадку подання експортної митної декларації вимагалось у якості “іншого” документу.

Окрім того, з ксерокопії експортної ВМД, що була надана позивачем, вбачається, що вона відноситься до товарів, які перевозились за кодом у товарній позиції 5703 за УКТ ЗЕД, а не за кодом 5702, який був задекларований позивачем.

З огляду на викладене, суди не перевірили доводи Митниці і не надали їм належної оцінки, в зв’язку з чим рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

1.2. Сплата митної вартості товару на підставі ціни, зазначеної у додатку до Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.2005 є обов’язковою виключно для учасників, що його підписали.

У грудні 2005 року Товариство звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Митниці про визнання недійсним талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів від 14.11.2005 та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 14.11.2005 він звернувся до відповідача з метою митного оформлення товару – філе оселедця морожене для промислової переробки, країна походження товару – Ісландія, за митною вартістю 67479,62 гривень, що визначена відповідно до статті 267 МК. Однак, відповідач без достатніх підстав, в порушення зазначеної статті, відмовив у митному оформленні вказаного товару, видавши талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару, з підстав невідповідності заявленої у декларації митної вартості товару ціновій інформації, що міститься у додатку до Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.2005. Згідно з вказаним додатком рівень ціни на філе оселедця становить 1180 дол. за тонну, в той час, як підприємство заявило ціну 700 дол. за тону.

Позивач вказав, що талон відмови був виданий відповідачем, не зважаючи на те, що декларантом позивача було належним чином складено та подано декларацію про митну вартість імпортованого товару згідно із наявними документами, що підтверджують митну вартість товару в розмірі 67479,62 грн. – за ціною угоди, що фактично сплачена та що відповідач безпідставно застосував резервний (шостий) метод визначення митної вартості.

Постановою місцевого господарського суду від 21.02.2006, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 05.05.2006, позов задоволено частково. Скасовано талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів від 14.11.2005, в решті позову відмовлено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, залишила їх без змін, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ввезення вказаного товару було здійснено відповідно до контракту від 04.07.2005, специфікації № 3 від 05.11.2005, інвойсу № 000-1 від 09.11.2005 за ціною 0,70 дол. США на загальну суму 13362,30 дол. США, що згідно із діючим курсом НБУ на 15.11.2005 склало 67479,62 грн.

Підприємством було сплачено вартість вказаного товару для продавця згідно із платіжними документами в розмірі 13362,30 дол. США.

Згідно з приписами статті 259 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 МК основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути застосований, застосовується послідовно кожний з інших методів, зазначених у статті 266 МК.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що суди обох інстанцій дали правильний системний аналіз нормам МК, які регулюють питання визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну. Зокрема, суди обґрунтовано вказали, що Митниця, як суб’єкт владних повноважень, не довела, що до застосування резервного методу нею послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, і не зазначалось чому їх не можливо було застосувати.

Вищий адміністративний суд України також звернув увагу на те, що відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок щодо декларування правомірності прийнятого рішення покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку Митниця не спростувала чому саме заявлена позивачем митна вартість товару (з урахуванням всіх доданих документів) є неправильною.

Вищий адміністративний суд України погодився з думкою судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність визначення Митницею митної вартості декларованого позивачем товару на підставі ціни, зазначеної у додатку до Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.2005, оскільки позивач не є учасником, що підписав даний Протокол, а згідно змісту Протоколу, зазначена в додатку до нього ціна рибопродуктів є обов’язковою для учасників, що його підписали, а не для інших імпортерів. Окрім того, пунктом 3 Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.2005, на який в обґрунтування своїх доводів посилається Митниця, встановлено, що Державна митна служба України у випадках декларування товару іншими учасниками ринку імпорту рибопродуктів за цінами, нижчими, ніж вказані у додатку до Протоколу, залучає тих учасників, що підписали Протокол у якості експертів для визначення реальних цін на рибопродукцію.

У даній справі митною службою ця вимога виконана не була.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.