Тема 2. Професійна етика: сутність, основні принципи та категорії (стр. 10 )

По-друге, саме відбування покарання громадянське суспільство використовує для виправлення і перевиховання правопорушників. Саме такі цілі закладено в об’єктивний гуманістичний зміст нашого права і правоохоронної діяльності. Гуманізм цілей визначає і гуманістичну сутність засобів та методів боротьби з правопорушеннями і злочинністю. Головними з них є методи переконання та примусу, тобто якщо переконання не дають належних результатів і не діють, міліція та інші правоохоронні органи вдаються до примусових дій – обмеження того чи іншого конституційного права особи, необхідного в боротьбі зі злочинністю на сучасному етапі становлення і розвитку державності нашого суспільства на шляху демократизації і реформ.

На загал міліція на практикує, приміром, такі засоби примусу:

1.  Засоби припинення правопорушень (затримання, привід, розшук, етапування). Усунення звинуваченого від посади та інші заходи (підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадських та інших організацій, взяття під варту, застава).

2.  Засоби забезпечення розслідування (огляд, обшук, виїмка, освідчення, допит підозрюваних, потерпілих, свідків, експертиза, слідчий експеримент, слідча експертиза, одержання зразків для порівняльного дослідження, розміщення підозрюваного чи обвинуваченого до медичного закладу, арешт на майно, тощо).

Застосування визначених засобів примусу регламентоване законами і морально виправдане лише стосовно осіб аморальних, порушників законності і громадського порядку, хуліганів та інших категорій правопорушників. Вони спрямовані проти значної меншості в інтересах переважної більшості і мають за мету не тільки покарання, але й виправлення, перевиховання осіб, винних у ганебному вчинку або злочині. Характер і вид засобів примусу та інших заходів залежить від конкретного виду правопорушень.

Відповідно до Кримінального законодавства становище учасника події – потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, свідка – різне, однак право на недоторканність особистості (фізичну, духовну, моральну) є здобутком усіх учасників і повністю реалізуються в діяльності працівників органів внутрішніх справ.

Так, при проведенні будь-яких процесуальних дій: затримання, обшуку, експертиз, слідчих експериментів, освідчення і т. д. забороняється використання методів небезпечних для життя і здоров’я людей і повністю реалізуються в діяльності міліції. Особливо серйозні санкції за замах на життя і здоров’я людини, передбачені нормами кримінального права.

Адже життя і здоров’я людини – одна з найвищих соціальних і моральних цінностей нашого суспільства. А захист прав громадян на життя і здоров’я – глибоко гуманістичне завоювання нашого законодавства і професійної моралі працівників міліції. Повага до особистості, її честі і гідності – одна з головних вимог і вихідних моментів морального принципу гуманізму. Воно є складовою частиною конституційного положення про недоторканість особи (див.: ст. ст. 23, 27, 28, 29, 34 Конституції України). Повага до людини, її честі - це відношення до неї як вищої цінності, вона реалізується у конкретних нормах: ввічливому відношенні до людини і громадянина; визнанні особистих прав людини; рівності і справедливості; віри у чесноти людини; повага до особистих її переконань, устремлінь і прагнень, делікатності і толерантності.

Неповага до людей з боку правоохоронців може виражатися у жорстокості, грубості, приниженні людської гідності, несправедливості, бездоказових обвинуваченнях або дискримінації, підозрілості, недовірі, черствості, різноманітних формах психологічного впливу, тискові на особистість тощо

Вимога поважати особистість пронизані правила затримання та проведення допиту, особистого обшуку, заходи припинення правопорушень, заходи щодо дітей та охорони майна, взяття під варту, власне пронизує все і діяльність працівників правоохоронних органів. Закон забороняє принижувати честь і гідність осіб, які підлягають освідченню, слідчий експеримент можливий лише за умови, якщо його проведення не пов’язане з приниженням гідності та честі осіб і оточуючих, які в ньому беруть участь. Закон забороняє домагатися показань у звинувачуваних, потерпілих, свідків шляхом насилля, погроз та інших незаконних заходів, а також в окремих випадках, навіть звільняє особу від відповідальності за відмову давати показання (статті 57, 58, 59, 61, 62, 63 Конституції України).

Докази, здобуті шляхом насилля, погроз, грубощів та інших незаконних заходів не мають доказової сили. Образа будь-якої людини – дорослої чи дитини, здорової чи душевнохворої - класифікується як злочин і становить сутність моральних збитків (статті 3-5 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”).

Однак, гуманне ставлення не означає всепрощення. Всепрощення до вбивці, хулігана, ґвалтівника - абстрактний гуманізм, гуманізм загалом навпаки, вияв беззаконня, неповага до чесних громадян і суспільства. Гуманізм визнає необхідність покарання, але не припускає жорстокості. Важлива власне не жорстокість, а сама невідворотність покарання, щоб кожний правопорушник відчував відповідальність за вчинений злочин перед суспільством.

Отже, гуманне ставлення є одним із найважливіших моральних засад - критерієм припустимості застосування різних засобів примусу працівниками органів внутрішніх справ до громадян, які порушили закон.

Доволі специфічно виявляються норми гуманізму у слідчій практиці працівників органів внутрішніх справ. Під час розслідування злочинів до прийомів і засобів, які добираються у цьому процесі, ставляться такі моральні норми:

1.  тактичний прийом не повинен принижувати честі і гідності учасників розслідування;

2.  впливати на позицію невинного, спонукаючи до визнання ним ще не доведеної вини;

3.  виправдовувати саме вчинення злочину і применшувати його громадську небезпеку;

4.  сприяти наклепу на невинних, або звинуваченню винного в більшому обсязі порівняно зі скоєним або дійсною виною;

5.  ґрунтуватися на необізнаності звинуваченого з тих чи інших питань кримінального права і процесу;

6.  спонукати звинуваченого або інших осіб до виявлення ницих почуттів, дачі ним завідомо неправдивих даних про скоєння будь-яких аморальних вчинків;

7.  будувати процес на повідомленні свідомо неправдивих даних або свідчень;

8.  принижувати авторитет органів внутрішніх справ.

У викладених вище положеннях яскраво відбито суть принципу гуманізму.

У відносинах правоохоронців з громадянами принцип гуманізму також притаманний професійній діяльності і виявляється, зокрема у ввічливості і доброзичливості; готовності надати допомогу, послугу, прагнення не турбувати людину без причин); чуйності, делікатності, коректності та толерантності, повазі, такті і тощо.

Одним із загальновизнаних та найважливіших вважається принцип гуманізму, який розкриває ціннісний аспект організації людських відносин. Гуманізм (лат. humanus — людяний, людський) означає людяність, любов до людей, вимогу на захист гідності людини, її право на щастя, всебічний розвиток. Як моральний принцип, що трансформується у сферу юридичної діяльності, він зі змістовного боку формулює певну систему вимог:

• розуміння людини як вищої цінності, а не як засобу для досягнення цілей, все робити для забезпечення потреб та інтересів людини;

• забезпечення свободи та захисту гідності особи, права на щастя, на ду­ховний розвиток;

• повага до особистих якостей;

• рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки, повага до ідеалів лю­дини, її вікових, національних ознак, політичних поглядів;

• чутливість, душевність у відносинах;

• чесність, прямота в оцінці дій, доброзичливість до критики, несприй­нятливість аморальних вчинків.

Принцип колективізму також притаманний юридичній роботі, щодо якої ставлять певні вимоги:

• єдність мети та волі колективу;

• ідейна єдність;

• співробітництво та взаємодопомога;

• керівництво колективом як організаційний та об´єднавчий фактор його існування;

• чітке дотримання дисципліни всіма членами колективу незалежно від стажу, досвіду, посади тощо.

Іноді окремі вимоги принципу колективізму трактують на підставі обсто­ювання вузькогрупового або індивідуально-егоїстичного інтересу, в результаті чого вони набувають іншого звучання. Так, слід відрізняти доброзичли­ву критику від критицизму, заздрості або інших негативних почуттів, взає­модопомогу від кругової поруки.

Принципи демократизму, законності як система вимог найбільше харак­терні для сфери державного управління, яке здійснюється у формі законодав­чої діяльності. Ці принципи істотною мірою впливають на регламентацію пра-вотворчого процесу і передбачають дотримання таких вимог: здійснення зако­нодавчих повноважень тільки компетентними органами та в порядку, визна­ченому юридичною процедурою, урахування інтересів народу взагалі та окре­мих соціальних груп населення, надання права народу на самостійне визна­чення шляхів та перспектив соціально-політичного та економічного розвитку.

Таким чином, визначаючи нормативну основу регулювання юридичної діяльності, слід ураховувати існування в моралі основоположних ідей, які поряд з нормами моралі мають більш узагальнюючий характер, однак при конкретизації їх змісту щодо правоохоронної практики, надається можливість формулювання більш детальних правил, які доповнюють загальну картину ідеальної моделі поведінки правоохоронців.

Загалом ці норми мають дотримуватися як у взаємовідносинах з громадянами, так і з самими працівниками міліції, що знайшло відбиток в Кодексі честі працівників органів внутрішніх справ, прийнятому Колегією МВС України у грудні 1996 року та Етичному кодексі працівника ОВС України, схваленому цим органом 5 жовтня 2000 р.