Зміст (стр. 8 )

Понад 50% опитаних мають змогу дивитися лише 7 загальноукраїнських телевізійних каналів ("Інтер", "1+1", "Новий канал", СТБ, ICTV, ТРК "Україна" та УТ-1/"Ера"). Усі інші канали, що позиціонують себе як загальноукраїнські, насправді лишаються певною мірою регіональними. В Інституті Гаршеніна зауважують, що більшість респондентів не мають доступу до кабельного телебачення, а самі користувачі розділені за рівнем доходів і територіальною ознакою.

Більшість користувачів кабельного телебачення мешкають у східних областях України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська) та у Києві і належать до фінансово забезпеченої верстви населення.

Згідно з результатами дослідження, респонденти, головним чином, обирають той чи інший канал через зручний час трансляції, тоді як об’єктивна подача інформації важлива лише для 19,2% опитуваних. Серед інших причин вибір респондентами телевізійного каналу вмотивований довірою до каналу (22,4%) та зрозумілим поданням інформації (22,5%). Більшість респондентів негативно ставляться до реклами на телебаченні (69,8% опитаних перемикають канал під час рекламного блоку).

Для більшості (56,5%) не має значення мова програми, але більшість тих, для кого мова передачі має значення, мешкають на сході та заході України, а також у Криму, що свідчить про певну поляризацію українців щодо мовного питання. Проте в цілому, згідно з результатами дослідження, мовне питання не є першочерговим принципом поділу України на західну та східну частини.

Окрім того, більшість опитуваних вважають, що не існує проблеми розколу України на східну та західну, що підтверджує і той факт, що хоча українською та російською мовами розмовляють вдома рівна кількість респондентів, все ж переважна більшість опитаних (73,7%) вважає, що кожний громадянин України повинен володіти державною мовою.

Результати дослідження демонструють, що друковані ЗМІ не здатні конкурувати із телебаченням як головним джерелом інформації про події в Україні. Більшість опитаних не передплачує газети, а сукупна частка тих респондентів, хто або зовсім не купує газети, або купує один раз на тиждень, становить 66,7%.

Інтернет також не є для українців визначальним джерелом інформації, адже в Україні регулярно Інтернетом користуються, як показують результати дослідження, лише забезпечені люди, тоді як держава не здатна забезпечити розповсюдження мережі в навчальних закладах та селах. Окрім цього, лише 20,1% опитаних схильні довіряти сайтам новин в Інтернеті, тоді як переважна більшість респондентів взагалі вагається з відповіддю на це питання, що певною мірою свідчить на користь того факту, що більшість українців або не користуються Інтернетом взагалі, або користуються досить нерегулярно.

Середньостатистичний українець, згідно з результатами проведеного дослідження, традиційно цікавиться суспільно-політичним життям України (71,2% громадян). Як показують дані дослідження, більше половини респондентів вважають, що в Україні існує свобода слова (55,2%), водночас більшість українців також вважає, що Україні потрібна цензура ЗМІ (59,1%).

Всеукраїнське соціологічне дослідження було проведене Інститутом Горшеніна в 129 населених пунктах України (63 міста і 66 сіл). Всього, згідно із маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2004 респонденти, які репрезентують доросле населення України, віком від 18 років, повідомляє УНІАН. [17]

Висновки

Отже, в роботі ми розглянули практично весь процес створення аудіовізуального продукту. Звичайно, кожен його вид має свої специфічні особливості. Фільм створюється з урахуванням всіх законів і правил драматургії, зйомки і монтажу. Тому тут неухильно дотримується весь технологічний процес від подачі заявки на літературний сценарій до монтажно-тонувального періоду. У роботі над справжнім ігровим фільмом бере участь велика кількість творчих працівників різних професій: оператор, художник, звукооператор, монтажер та інші.

Також організовується підготовчий, знімальний і монтажно-тонувальний періоди при роботі над науково-популярним, учбовим, рекламним і музичним фільмом, роликом, кліпом.

У документальному кіно часто доводиться імпровізувати, працювати без режисерського, а то і без літературного сценарію, тому що тут важко передбачити, як розгортатимуться реальні події. Але і тут закони монтажу ніхто не відміняв. Чи знімає режисер репортаж, відеоспостереження, нарис або навіть простій етюд, він повинен думати про те, як поєднуватимуться кадрів, що знімаються, по масштабу, по світловій і колірній тональності, по руху, по погляду і по фазі. Працюючи з документальним матеріалом, режисер і оператор обов'язково зніматимуть доречні «перебивання».

Музичні кліпи нерідко є «нарізкою» кадрів, які можуть не поєднуватися по тону, по масштабу і по фазі. І, проте, в кращих з них можна відмітити певні монтажні прийоми, об'єднуючі розрізнених кадрів єдиним темпоритмом, однорідною тональністю, асоціативними зв'язками і рухом, перехідним з одного кадру в інший.

Коротше кажучи, що б ви не створювали, використовуючи комп'ютерну і відеотехніку, ви постійно стикатиметеся із законами і правилами монтажу, про які необхідно думати на кожному етапі створення екранного твору.

Звичайно, одних тільки теоретичних знань для оволодіння секретами монтажу недостатньо, тільки практичний досвід допоможе вам закріпити те, про що ви прочитали в цій роботі.

І ще раз повторимо думку про те, що «монтажність» або «немонтажність» переходів від одного кадру або епізоду перевіряється виключно за допомогою наших відчуттів - зору і слуху. Якщо ви відчули зоровий дискомфорт при поєднанні одного кадру е іншим або відчули збої в темпоритмі епізоду або монтажної фрази, спробуйте зрозуміти, в чому тут справа, що «заважає» вашому погляду і викликає «незадоволення» ваших вух. Пробуйте, експериментуйте, шукайте оптимальний варіант. Монтаж - це творчість. І як у всякій творчості, тільки подолавши труднощі, ви отримаєте задоволення від своєї роботи.

Список використаних джерел

1. DeFleur M. L., Dennis E. E. Understanding mass communication. — 3rd ed. — Boston (Mass.) etc. : Houghton Mifflin, cop. 1988.

2. Dominick J. R. The dynamics of mass communication. — 2nd ed. — New York (N. Y.) : Random House, cop. 1987.

3. Head S. W., Sterling Ch. H., Schofield L. B. Broadcasting in America : A survey o electronic media. — 7th ed. — Boston (Mass.) etc. : Houghton Mifflin, cop. 1994.

4. Lesher S. Media unbound : The impact of television journalism on the public. — Boston (Mass.) : Houghton Mifflin, 1982.

5. Mass media : Forces in our society / Ed by F. Voelker, L. Voelker. — New York (N. Y.) etc. : Harcourt Brace Jovanovich, cop. 1972.

6. Mass media 96/97 / J. Gorham. — 3rd ed. — Guilford (Conn.) : Dushkin : Brown a. Benchmark, cop. 1996.

7. . Монтажный и антимонтажный принципы в исскустве экрана. М., 1988.

8. Questioning the media : A crit. introd. / J. Downing, A. Mohammadi, A. Sreberney-Mohammadi. — Newbury Park (Calif.) etc. : Sage, 1990.

9. Концепция социальной психики общества // Философская и социологическая мысль. – 1994. – № 1-2. – С. 125.

10. Політологія / За ред. О. І.Семківа. – Львів, 1994. – С. 430.

11. Любивый массовое сознание; динамика и тенденции развития. – К., 1993. – С. 33.

12. Демидов в единстве и многообразии её измерений // Государство и право. – 1995. – №11.

13. Именем народа, или мифы идеологии и структуры политического сознания // Диалог. – 1994. – №2.

14. Почепцов и выборы. – К.,1997. – С. 29

15. Монополия средств информации. – М., 1987. – С. 41.

16. Копиленко інформації. – К., 1991. – С. 14

17. Новини УНІАН http://www. /

18. Вікіпедія – вільна енциклопедія http://uk. wikipedia. org/wiki/

19. . Я люблю видеомонтаж

20. Мусієнко Н. Історія українського кіно. Погляд з ХХІ століття

21. «Русская жизнь» Хічкок http://www. rulife. ru

22. Офіційний сайт компанії Pinnacle Systems. http://www.

23. И. Кузнецов, В. Познин. Створення фільму на комп'ютері.