Зміст (стр. 1 )

Зміст

Вступ. - 3 -

Розділ 1. Кліповий монтаж, як особливий прийом творення екранного продукту - 6 -

1.1. Історія появи і використання. - 6 -

1.2. Режисура, як важливий елемент творення екранного продукту. - 12 -

1.3. Монтаж, як екранна мова. - 18 -

1.4. Професійність використання прийому «кліпового монтажу» в телевізійних програмах. - 23 -

Розділ 2. Кліповий монтаж в телевізійних програмах. - 32 -

2.1. Особливості відеомонтажу на телебаченні України. - 32 -

2.2. Сучасні методи кліпового монтажу в телевізійних компаніях України - 36 -

Розділ 3. Аналіз застосування кліпового монтажу в телевізійних програмах на сучасному українському телебаченні - 40 -

3.1. Причини застосування кліпового монтажу. - 40 -

3.2. Ставлення українців до телебачення. - 47 -

Висновки. - 50 -

Список використаних джерел. - 52 -

Вступ

Моя дипломна робота унікальна тим, що містить повну характеристику способів якісного відеомонтажу в історії. В сьогоденні вже використовуються комп’ютерні програми, які значно полегшують роботу монтажерам та роблять вихідний матеріал найвищої якості на сьогоднішній день. В дипломній роботі описані програми, робота з ними, секретні прийоми якісного та професійного монтажу, якими користуються всі телекомпанії світу. Описане комп’ютерне обладнання, на якому апаратно виконують такі роботи. Також в роботі я показую розвиток кінематографа та власне кліпового монтажу в ході часу в Україні і за її межами, детально описую наукові дослідження в галузі телебачення за кордоном, а саме в США. Робота розкриває секрети сучасного відеомонтажу на студіях, прийоми, якими користуються спеціалісти цієї галузі, та методи покращення роботи в студії. Навожу матеріал, як саме виконується кліповий монтаж в наші часи на телестудіях України та прийоми, якими вони користуються. В якості «фінальної сцени» в дипломній роботі я наводжу матеріал про ставлення українців до телебачення по даним всеукраїнського дослідження "ЗМІ та свобода слова", яке проводилось Інститутом Горшеніна з 20 жовтня по 3 листопада у рамках програми соціологічних досліджень 2008 року "Проект країни".

Метою роботи є визначення та обґрунтування основних способів кліпового монтажу на телеканалах України. Для здійснення запланованої мети, мною були використані фізичні та віртуальні джерела інформації та специфікації по обладнанню і програмному забезпеченню, яке використовується на професійних телестудіях.

Предметом дослідження в даній роботі є

Кіно існує більше століття, проте це не довго, якщо порівнювати з іншими видами мистецтва, такими як скульптура чи живопис. Більшість вірять, що кіно стане довготривалою формою мистецтва, оскільки кінокартини апелюють до різних людських почуттів.

Будь-яка нормальна людина спілкується з навколишнім світом. Незважаючи на, здавалося б, безмежність можливостей, людина все ж є невеликою часткою «сконструйованого системного обміну із зовнішнім середовищем: прийом й переробка інформації здійснюються нею в точній відповідності з особливими властивостями її психіки. Один і той же факт описується й оцінюється різними людьми по-різному». Але існують певні закономірності роботи каналів проходження інформації – тактильних, візуальних, смакових та ін., не кажучи про складності життя. Кожна індивідуальна картина світу об’єднується надалі зі схожими, потім менш схожими, – в результаті всі уявлення людей про навколишній світ, правила існування в ньому, реакції та переконання і т. ін. формують масову свідомість.

Суспільство здебільшого набирає рис постіндустріального, інформаційного, а оскільки історія людства крім всього іншого є історією боротьби за владу, панування, то в контексті нинішньої ситуації влада опиняється в руках тих, хто має доступ до інформації, ідентифікації внутрішнього світу людини й змістових картин. До такої думки схильний Тоффлер та деякі інші науковці, а той факт, що «за будь-якого політичного перевороту новий режим захоплює перш за все не королівський палац й не індустріальний центр, а засоби інформації» свідчить, як вважає Г. Енценсбергер, про дедалі зростаюче в наші дні значення індустрії засобів впливу на свідомість.

За виключенням соціальних норм і культурних відмінностей, все ще існує багато спільного між театральними п'єсами усіх часів і сьогоднішніми фільмами. Мелодрама про дівчину, яка кохає хлопця, але не може бути з ним з якихось причин, бойовик про героя, що протистоїть більш сильним ворогам, комедії про щоденне життя тощо. Це сюжети з традиційною канвою, що існували у книгах, п'єсах та інших видах мистецтва.

Причина існування кіно полягає в тому, що люди досі прагнуть пригод, захоплення, гумору, ризику та емоційних змін. Цивілізація розвивається і змінюється, принаймні у поверхневих особливостях, і тому прагнення постійного оновлення художніх засобів відповідає цим бажанням. Кіно забезпечує їм доступний і потужний шлях.

Розділ 1. Кліповий монтаж, як особливий прийом творення екранного продукту

1.1. Історія появи і використання

Думка про бачення на відстані виникла в людства ще в далекій давнині. Прикладом тому можуть служити киплячі чани жерців і магів, кришталеві кулі чаклунів і провісників, чарівна тарілка з яблуком, яке оберталося, і багато інших казково-міфічних винаходів. Згадування про передачі зображення і звуку на відстані можна зустріти в легендах, міфах, переказах і казках у всіляких народів світу. Однак, своє втілення в реальність подібні уявлення одержали лише тільки через безліч років, коли рівень науково-технічного прогресу досяг необхідно високого рівня.

Десять років назад весь світ урочисто відзначив сторіччя винаходу кінематографа. Відбулася ця знаменна подія в грудні 1895 року в одному з паризьких кафе.

Перші кіноролики, показані братами Люмьер (прибуття поїзда, вихід робітниць з фабрики, годування дитини та інші), ще не мали монтажних склеювань. Екранний час в них повністю відповідав реальному. Поїзд рухався на екрані рівно стільки часу, скільки справжній поїзд прибував на вокзал. Тому що знімали Люмьери цей поїзд, що став легендою, із швидкістю 16 кадрів в секунду і потім показували віддрукований позитив через проектор, що проганяв кіноплівку з тією ж швидкістю, - 16 кадрів в секунду.

Після появи в кінематографі звуку плівка почала пересуватися із швидкістю 24 кадру в секунду. У німих фільмах, які ми можемо бачити сьогодні по телевізору, люди рухаються набагато швидшим, тому що швидкість зйомки і швидкість проекції в даному випадку не співпадають.

Поява телебачення нерозривно і прямо зв'язано з винаходом радіо і кінематографа.

Монтаж відео на телебаченні з’явився разом із появою першого примітивного телебачення, оскільки потрібно було подавати глядачу матеріал не весь відзнятий, а певні його відрізки в певній послідовності, тобто кіно. Про ефекти та переходи між кліпами мова ще не йшла. В ті часи в основному відео монтаж заключався в вирізання в прямому значенні цього слова із плівки певних кадрів та її склеювання простим клеєм. [20]

Неекспонована кіноплівка складається з прозорого целулоїду, поліестру чи іншої пластичної основи, що покрита емульсією з вмістом світлочутливих хімічних речовин. Нітроцелюзоза була першим типом плівки, що використовувалась для запису рухомих зображень, але через легкозаймистість була замінена більш безпечними матеріалами. Визначення ширини плівки та формату зображення у рулоні мають багату історію, але сьогодні більшість комерційних фільмів все ще знімаються на 35-міліметровій плівці.

Спочатку кінофільм знімався на різних швидкостях з використанням камер з ручним обертанням. Пізніше швидкість для механічних камер та проекторів була стандартизована - 16 кадрів за секунду, що було значно швидше за ручне обертання. Нова стандартна швидкість, 24 кадри за секунду, була введена одночасно з появою звуку. Удосконалення з кінця 19-го століття включають механізацію камер, що надають можливість запису на постійній швидкості, винахід чутливіших плівок та лінз, що дозволяють знімати у доволі тьмяних умовах, розвиток синхронного звуку, що дозволило записувати звук на тій же швидкості, що й відповідну дію. Звукова доріжка може бути записана окремо від зйомок фільму, але для реалістичних картин багато частин звукової доріжки записуються паралельно зі зйомками., що зручніше при редагування стрічки.

Нині фільм не обмежується лише рухомими зображеннями. Він може використовуватись для представлення поступової послідовності нерухомих зображень у вигляді слайд-шоу. Фільм також може включатись у мультимедіа-презентації, і часто має важливе значення як первинний історичний документ. Проте старі фільми мають певні проблеми у плані збереження, тому кіноіндустрія досліджує нові альтернативи. більшість фільмів на нітроцелюлозній основі були копійовані на більш надійні сучасні плівки. Деякі студії зберігають три чорно-білих негативи, що піддаються червоному, зеленому та синьому фільтрам. Цифрові методи теж використовуються для зберігання та захисту фільмів. Збереження старих кіноплівок вимагає спільної роботи істориків кіно, архівістів та компаній, що зацікавлені у збереженні їхньої продукції для наступних поколінь (і, відповідно, для збільшення доходів).

Протягом останніх десятиліть деякі фільми записувались за технологією аналогового відео. Ця технологія використовувалась також у телевізійному виробництві. Поступово вкорінюються цифрові камери та проектори. Ці досягнення можуть бути дуже вигідними для кіновиробництва, тому що монтаж й оцінка довжини фільму може бути здійснена раніше, ніж будуть оброблені плівки. Проте перехід на цифрові технології поступовий і станом на 2005 рік більшість кінофільмів все ще записуються на плівку. [18]

Перше склеювання кадрів носило чисто технічний характер. Для того, щоб показати зняті ними коротенькі ролики на екрані все відразу, Люмьерам довелося за допомогою ацетону з'єднати їх в один великий рулон. В результаті вийшло щось подібне до кіножурналу або кіноальманаха, де кожен сюжет починався з пояснюючого напису. По-перше ігрових фільмах кадри теж, як правило, відділялися написами. Тому публіка при сприйнятті перших фільмів не випробовувала особливого дискомфорту.

Але поступово кінематограф освоїв всі відомі масштабні варіанти зйомки людини: дальній план, загальний план, середній план, крупний план, деталь. В основному це відбулося завдяки сміливості і винахідливості перших американських кінематографістів.